Постанова

від 12.02.2019 по справі 50/318-б-46/536-2012

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" лютого 2019 р. Справа№ 50/318-б-46/536-2012

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Чорногуза М.Г.

ОСОБА_1

Секретар судового засідання: Камінська Т.О.

За участю представників: відповідно до протоколу судового засідання від 12.02.2019.

Розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_2 акціонерного товариства «Галичина»

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.09.2018р.

у справі № 50/318-б-46/536-2012 (суддя Чеберяк П.П.)

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Кофе-Ательє»

До ОСОБА_2 підприємства «Розмарин»

Про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.2018р. по справі №50/318-б-46/536-2012 затверджено звіт ліквідатора.

Затверджено ліквідаційний баланс банкрута.

Зобов'язано державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у м. Києві за місцем знаходження банкрута зняти - Приватне підприємство «Розмарин» з податкового обліку.

Ліквідовано банкрута - Приватне підприємство "Розмарин" як юридичну особу у зв'язку з банкрутством.

Зобов'язано районну у м. Києві державну адміністрацію за місцем знаходження банкрута провести державну реєстрацію припинення - ОСОБА_2 підприємства "Розмарин" як юридичної особи та внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запис про проведення державної реєстрації припинення ОСОБА_2 підприємства "Розмарин" як юридичної особи не пізніше наступного робочого дня з дати надходження ухвали.

Вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений цим Законом строк або відхилені господарським судом, вважаються погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнаються такими, що не підлягають виконанню.

Затверджено звіт арбітражного керуючого ОСОБА_3 про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат арбітражного керуючого за період виконання повноважень ліквідатора ОСОБА_2 підприємства "Розмарин" з 26.06.2017 по 03.07.2018 становить 90 196 грн 58 коп.

Копію ухвали направлено державному реєстратору боржника для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи відповідно до ч. 5 ст. 39 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» .

Копію ухвали направлено сторонам, ліквідатору, кредиторам, державній виконавчій службі за місцем знаходження боржника та зазначеним вище державним органам і установам для виконання.

Провадження у справі № 50/318-б-46/536-2012 закрито.

Дію мораторію припинено.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою суду, Приватне акціонерне товариство «Галичина» подало апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.09.2018р., в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва та передати справу на розгляд Господарського суду міста Києва на стадію ліквідаційної процедури.

Відповідно до витягу із протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів апеляційну скаргу ОСОБА_2 акціонерного товариства «Галичина» у справі № 50/318-б-46/536-2012 передана на розгляд суду у складі: головуючий суддя Отрюх Б.В., судді: Чорногуз М.Г., Агрикової О.В.

Розпорядженням керівника апарату суду № 09.1-08/148/18 від 20.11.2018 у зв'язку з перебуванням судді Агрикової О.В. на лікарняному, відповідно до підпунктів 2.3.25., 2.3.49. пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи №50/318-б-46/536-2012.

Згідно із витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу ОСОБА_2 акціонерного товариства «Галичина» у справі № 50/318-б-46/536-2012 передана на розгляд суду у складі: головуючий суддя Отрюх Б.В., судді: Чорногуз М.Г., Жук Г.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2018 апеляційну скаргу ОСОБА_2 акціонерного товариства «Галичина» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.09.2018 у справі №50/318-б-46/536-2012 залишено без руху до усунення недоліків.

11.12.2018 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від ОСОБА_2 акціонерного товариства «Галичина» на виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2018 надійшло клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги, до якого додане платіжне доручення про сплату судового збору від 07.12.2018 №51463 та докази направлення іншим сторонам.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2018, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 акціонерного товариства «Галичина» , прийнято до провадження визначеною колегією суддів та призначено до розгляду.

12.02.2019 в судовому засіданні арбітражний керуючий ОСОБА_3 заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.

В судове засідання, призначене на 12.02.2019, повноважні представники інших учасників провадження не з'явилися.

Колегією суддів враховано, що відповідно до частини 2 статті 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, в свою чергу частиною 3 статті 120 ГПК України передбачено, що виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до частини 7 статті 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно із частиною 3 статті 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з'явилася особа, яку він представляє, або інший її представник.

Неявки в судове засідання учасника справи, якщо з'явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов'язковою.

Колегією суддів, враховано, що у силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України» ).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Відповідно до пункту 2.6.10. Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 № 28 оригінал судового рішення залишається в матеріалах справи; згідно з пунктом 2.6.15. вказаної Інструкції на звороті у лівому нижньому куті оригіналу процесуального документа, який виготовляється судом та залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправлення документа, що містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена та може містити відмітку про отримання копії процесуального документа уповноваженим представником адресата.

Дана відмітка є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам судового процесу.

Як вбачається із матеріалів справи, копії ухвал були надіслані учасникам судового процесу на адреси, зазначені в апеляційній скарзі, що підтверджується відміткою суду на зворотній стороні ухвал.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності інших учасників провадження, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

Колегією суддів на підставі ч. 7 ст. 270 ГПК України надано учасникам судової справи можливість виступити у судових дебатах, яке учасниками справи реалізовано.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників провадження, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

З 15.12.2017р. набрав чинності Господарський процесуальний кодекс України в редакції Закону України від 03.10.2017р. № 2147-VIII(далі - ГПК України).

Відповідно до п. 9 ч. 1 розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ч.6 ст. 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон).

До Господарського суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Кофе -Ательє» з заявою про порушення справи про визнання боржника банкрутом, оскільки останній неспроможний сплатити борг.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.12.2011 порушено провадження у справі про банкрутство ОСОБА_2 підприємства «Розмарин» .

Ухвалою попереднього засідання від 24.07.2012 затверджено реєстр вимог кредиторів ОСОБА_2 підприємства «Розмарин» .

Постановою Господарського суду міста Києва від 22.07.2013 Приватне підприємство «Розмарин» визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого ОСОБА_4

Як вбачається зі звіту ліквідатора, поданих ним документів та наданих пояснень, відповідно до вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідатором, з метою виявлення майна чи інших активів банкрута ліквідатором були направлені запити до компетентних органів, зокрема Головного управління статистики у м. Києві, Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів у зборів України, Державної інспекції сільського господарства в м. Києві, Головного управління Державної автомобільної інспекції МВС України в місті Києві, Департаменту льотної придатності Державної авіаційної служби України, Державної інспекції України з безпеки на морському та річковому транспорті, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Головного управління держпраці у Київській області, Головного управління регіональної статистики, Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києва та Київського міського бюро технічної інвентаризації.

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Кофе-Ательє» є законнимвекселедержателем простого векселя серія АА 1779384, складеного Закритим акціонерним товариством «Розмарин» (код ЄДРПОУ 25397777), 10.12.2009 в м. Києві строком платежу - за пред'явленням, але не раніш 10.12.2010, на суму 500 000,00 грн.

У відповідності до вимог Закону України «Про акціонерні товариства» Закрите акціонерне товариство «Розмарин» було перейменовано в Приватне підприємство «Розмарин» із збереженням коду ЄДРПОУ 25397777 та датою державної реєстрації 12.06.1998.

Відповідно до відомостей отриманих від Головного управління регіональної статистики листом № 23-07/548-4 від 05.04.2016 повідомлено, що банкрут Приватне підприємство "Розмарин" значиться засновником Товариства з обмеженою відповідальністю "Делішес М" з розміром внеску до статутного фонду на суму 20 223 360 грн. 00 коп., загальний розмір статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Делішес М» становить 26 783 360,00 грн.

У відповідь на запит, Головне управління статистики у місті Києві, повідомило ліквідатора банкрута про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Делішес М" жодного разу не звітувало до Головного управління статистики у місті Києві.

Ліквідатором банкрута було замовлено оцінку виявленого майна банкрута в Універсальної товарної біржі, відповідно до звіту якої ринкова вартість частки у статутному капіталі з Товариства обмеженою відповідальністю "Делішес М" становить 1 грн 00 коп., яке в подальшому було реалізовано на аукціоні організованому Товариством з обмеженою відповідальністю "Універсальний торговий дім "Меркурій" 19.03.2018 та придбано ОСОБА_5 за ціною 100 грн 00 коп.

Кошти отримані від реалізованого майна банкрута було направлено на погашення оплати послуг організатора аукціону на суму 5 грн 00 когі. та часткове погашення грошової винагороди арбітражного керуючого на суму 95 грн 00 коп.

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, чинній до 18.01.2013р.), далі - Закон про банкрутство:

кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів, у порядку, встановленому цією статтею:

1) у першу чергу задовольняються:

а) вимоги, забезпечені заставою;

б) вимоги щодо виплати заборгованості із заробітної плати за три місяці роботи, що передують порушенню справи про банкрутство чи припиненню трудових відносин у разі звільнення працівника до порушення зазначеної справи, грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки та додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, право на які виникло протягом двох років, відпрацьованих до порушення справи про банкрутство чи припинення трудових відносин, інших коштів, належних працівникам у зв'язку з оплачуваною відсутністю на роботі (оплата часу простою не з вини працівника, гарантії на час виконання державних або громадських обов'язків, гарантії і компенсації при службових відрядженнях, гарантії для працівників, що направляються для підвищення кваліфікації, гарантії для донорів, гарантії для працівників, що направляються на обстеження до медичного закладу, соціальні виплати у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності за рахунок коштів підприємства тощо), право на які виникло протягом трьох останніх місяців до порушення справи про банкрутство чи припинення трудових відносин, а також вихідної допомоги, належної працівникам у зв'язку з припиненням трудових відносин, у тому числі відшкодування кредиту, отриманого на ці цілі;

в) витрати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що пов'язані з набуттям ним прав кредитора щодо банку, - у розмірі всієї суми відшкодування за вкладами фізичних осіб;

в-1) вимоги кредиторів за договорами страхування;

г) витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді та роботою ліквідаційної комісії, у тому числі:

витрати на оплату державного мита;

витрати заявника на публікацію оголошення про порушення справи про банкрутство;

витрати на публікацію в офіційних друкованих органах інформації про порядок продажу майна банкрута;

витрати на публікацію в засобах масової інформації про поновлення провадження у справі про банкрутство у зв'язку з визнанням мирової угоди недійсною; витрати арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора),

пов'язані з утриманням і збереженням майнових активів банкрута; витрати кредиторів на проведення аудиту, якщо аудит проводився за рішенням господарського суду за рахунок їх коштів;

витрати на оплату праці арбітражних керуючих (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) в порядку, передбаченому статтею 27 цього Закону.

Перелічені витрати відшкодовуються ліквідаційною комісією після реалізації нею частини ліквідаційної маси, якщо інше не передбачено цим Законом;

Відповідно до частини 3 статті 31 Закону про банкрутство у разі недостатності коштів, одержаних від продажу майна банкрута, для повного задоволення всіх вимог однієї черги вимоги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належить кожному кредиторові однієї черги.

Таким чином, за умов недостатності грошових коштів для погашення вимог першої черги, такі вимоги повинні погашатися пропорційно, зокрема, пропорційно погашаються витрати на оплату послуг арбітражного керуючого та витрати кредиторів на сплату державного мита.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.07.2012р. у справі № 50/318-6-46/536-2012, якою затверджено реєстр вимог кредиторів боржника, Приватне акціонерне товариство «Галичина» визнане конкурсним кредитором на суму 37 000,58 грн., де 35 887,58 грн. четверта черга, 1 113,00 грн. судові витрати - перша черга.

Таким чином, отримані від реалізації майна банкрута (частки в статутному капіталі) грошові кошти в сумі 100,00 грн. підлягали пропорційному розподілу в межах однієї черги - першої, витрати на оплату послуг арбітражного керуючого та ПрАТ Галичина на сплату державного мита.

Згідно із частиною 1 статті 42 Закону про банкрутство усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, що належать юридичній особі - банкруту, які передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.

Відповідно до частини 6 статті 42 Закону про банкрутство ліквідатор, виявивши частку, яка належить банкруту в спільному майні, з метою задоволення вимог кредиторів у встановленому порядку порушує питання про виділення цієї частки.

Право на вихід учасника з товариства з обмеженою відповідальністю передбачено статтею 10 Закону України «Про Господарські товариства» та статтею 148 ЦК України.

Згідно із статтею 10 Закону України «Про господарські товариства» учасники товариства мають право:

а) брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим Законом;

б) брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів;

в) вийти в установленому порядку з товариства;

г) одержувати інформацію про діяльність товариства. На вимогу учасника товариство зобов'язане надавати йому для ознайомлення річні баланси, звіти товариства про його діяльність, протоколи зборів;

д) здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, в порядку, встановленому законом.

Учасники можуть мати також інші права, передбачені законодавством і установчими документами товариства.

Тобто статтею 10 Закону України «Про господарські товариства» визначено, що учасник має право вийти з товариства у встановленому порядку. Скористатися зазначеним правом учасник може у будь-який час, не залежно від мотивів, проте з додержанням процедури передбаченої Законом та статутом товариства.

Таким чином, вихід учасника з товариства з обмеженою відповідальністю - це безумовне та добровільне волевиявлення учасника направлене на припинення корпоративних правовідносин з господарським товариством.

Вихід учасника з товариства передбачає припинення права власності на частку, що має наслідком припинення корпоративних прав та обов'язків та виникнення в учасника прав щодо виплати йому вартості частини майна підприємства та дивідендів.

Вихід учасника з товариства з обмеженою відповідальністю оформлюється протоколом загальних зборів, в якому зазначаються підстави для виходу учасника, строки та порядок виплати вартості частини майна юридичної особи та дивідендів або строки та порядок передачі майна в натурі, новий розподіл часток між учасниками, порядок внесення змін до статуту.

Слід зазначити, що вихід учасника з товариства з обмеженою відповідальністю, аналогічно як і виключення учасника, має наслідком зміну складу засновників товариства з обмеженою відповідальністю та зменшення статутного капіталу, що в свою чергу потребує згоди кредиторів товариства.

Частиною 1 статті 140 ЦК України визначено, що товариством з обмеженою відповідальністю є засноване одним або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких встановлюється статутом.

Згідно із частиною 1 статті 148 ЦК України учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, заявивши про це не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом. Справжність підпису на заяві про вихід з товариства підлягає нотаріальному засвідченню.

Частиною 2 статті 148 ЦК України визначено, що учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства.

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що банкруту належить на праві власності частка в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю ДЕЛІШЕС М (код ЄДРПОУ 36688253) на суму 20 223 360,00 грн.

Зі змісту оскаржуваної ухвали, вбачається, що дана частка начебто була реалізована ліквідатором на аукціоні, організованому Товариством з обмеженою відповідальністю "Універсальний торговий дім "Меркурій" 19.03.2018р. та придбано ОСОБА_5 за ціною 100 грн. 00 коп.

Проте, із наявного в матеріалах справи витягу з ЄДРПОУ від 12.02.2019р. вбачається, що станом на 12.02.2019р. учасником ТОВ ДЕЛІШЕС М (код ЄДРПОУ 36688253) і надалі залишається ЗАТ Розмарин (код ЄДРПОУ 25397777) правонаступником якого є Приватне підприємство «Розмарин» (код ЄДРПОУ 25397777), а саме товариство перебуває в стані припинення.

Згідно із частиною 1 статті 10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Відповідно до частини 3 статті 10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Таким чином, відповідно до вищевикладених приписів законодавства боржник залишається учасником ТОВ ДЕЛІШЕС М з відповідними правами в тому числі і майновими і обов'язками.

Оскаржувана ухвала свідчить про те, що ліквідатором не вживались заходи для виділення частки майна ТОВ Делішес М , що припадає на частку боржника у статутному капіталі, як це передбачено частиною 6 статті 42 Закону про банкрутство та частинами 1 та 2 статті 148 ЦК України (вихід з числа учасників та отримання частини майна товариства).

Окрім того, ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу є судовим актом, який не тільки встановлює обставини відсутності майна боржника для задоволення вимог кредиторів, дає оцінку повноті дій ліквідатора в ході ліквідаційної процедури, вона підсумовує також хід процедури банкрутства та закриття провадження у справі про банкрутство.

При цьому, звіт ліквідатора та поданий ним ліквідаційний баланс є підсумковими документами, які підтверджують належне проведення ліквідатором всіх заходів ліквідаційної процедури, повне вчинення ним дій по виявленню кредиторів та активів боржника.

Однак, вищевказаний звіт ліквідатора, який надано суду першої інстанції на затвердження, вказаним вимогам закону не відповідає, оскільки в ньому не відображено вчинення ліквідатором всіх належних (вичерпних) дій по виявленню активу боржника та по формуванню ліквідаційної маси банкрута, із врахуванням вищезазначеного. В даному випадку ліквідатором не вжито вичерпних заходів, в тому числі щодо отримання первинних документів боржника, відсутні докази звернення до контрагентів боржника за відповідними правочинами (у тому числі до його дебіторів) щодо отримання відповідних первинних документів тощо.

У відповідності до ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до пунктів 3, 4 частини 1 статті 227 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема:

Невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про можливість затвердження звіту ліквідатора та завершення ліквідаційної процедури ОСОБА_2 підприємства «Розмарин» зроблені передчасно, а тому відсутні законні підстави для затвердження звіту, ліквідаційного балансу банкрута та закриття провадження по справі.

За таких обставин, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 акціонерного товариства «Галичина» підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції - скасуванню. Справу необхідно скерувати до Господарського суду міста Києва для подальшого розгляду.

Керуючись ст.ст. 255, 269, 275, 280, 282, 283 ГПК України, Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 акціонерного товариства «Галичина» задовольнити.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.09.2018р. по справі №50/318-б-46/536-2012 скасувати, а справу скерувати до Господарського суду міста Києва для подальшого розгляду на стадію ліквідаційної процедури.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. 288 ГПК України.

Повний текст постанови складений та підписаний 19.02.2019р.

Головуючий суддя Б.В. Отрюх

Судді М.Г. Чорногуз

ОСОБА_1