Постанова

від 20.02.2019 по справі 927/430/17

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" лютого 2019 р. Справа№ 927/430/17

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Михальської Ю.Б.

ОСОБА_1

при секретарі судового засідання Мельничук О.С.

від позивача - ОСОБА_2, від відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

товариства з додатковою відповідальністю

Коростенський завод шляхових машин Жовтнева кузня

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.02.2018

(повний текст підписано 26.02.2018)

у справі №927/430/17 (суддя Мурашко І.Г.)

за позовом приватного акціонерного товариства

Коростенський завод шляхових машин Жовтнева кузня

до приватного підприємства ПДП Три

про розірвання договору оренди, -

встановив:

У квітні 2017 ПАТ Коростенський завод шляхових машин Жовтнева кузня (в подальшому організаційно-правову форму змінено на товариство з додатковою відповідальністю Коростенський завод шляхових машин Жовтнева кузня , позивач) звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовною заявою до ПП ПДП Три (відповідач) про розірвання договору оренди №ЖК-08/07, укладеного між сторонами 08.07.2010.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався норми ст.ст.651, 773, 778 783 Цивільного кодексу України та стверджував, що відповідач використовує об'єкт оренди з порушенням умов договору оренди №ЖК-08/07, укладеного між сторонами 08.07.2010.

Ухвалою Господарського суд Чернігівської області від 19.06.2017 у справі №927/430/17 за клопотанням відповідача було призначено судову будівельно-технічну експертизу, матеріали справи №927/430/17 направлені в розпорядження судового експерта (а.с.178, 180, 182-184).

13.02.2018 на адресу Господарського суду Чернігівської області надійшов експертний висновок від 25.01.2018 за №27-17, складений за результатами проведеної судової будівельно-технічної експертизи разом з матеріалами судової справи №927/430/17 (а.с.205-206).

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 26.02.2018 у справі №927/430/17 у задоволенні позову відмовлено.

При ухваленні вказаного рішення місцевий господарський суд дійшов до висновку про те, що позивачем не було доведено належними та достатніми доказами істотного порушення відповідачем умов оскаржуваного договору, що спричинило позивачу шкоду та значною мірою позбавило його того, на що він розраховував при укладені договору. Суд першої інстанції не встановив правових підстав для застосування наслідків, обумовлених ч.2 ст.651 Цивільного кодексу України.

Не погодившись з ухваленим рішенням, ПАТ Коростенський завод шляхових машин Жовтнева кузня звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.02.2018 у справі №927/430/17 скасувати та прийняти нове про задоволення позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на ті ж самі обставини та підстави, що і в позовній заяві. Зокрема, як в позовній заяві, так і поданій апеляційній скарзі позивач посилається на приписи ст.ст.651, 773, 778 783 Цивільного кодексу України та зазначав, що додатковою угодою від 21.07.2014 №2 до договору оренди від №ЖК-08/07 від 08.07.2010 сторони вирішили щорічно переглядати розмір орендної плати за договором починаючи з 31.10.2015, однак відповідач листами від 01.03.2017 та 14.03.2017 фактично відмовився від такого перегляду.

Також позивач зазначає, що відповідачем в порушення умов договору було самочинно, без дозволу позивача, збудовано на території ПАТ Коростенський завод шляхових машин Жовтнева кузня об'єкти (одноповерховий будинок та колодязь), чим порушено умови договору та норми Закону України Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності , внаслідок чого позивача може бути притягнуто до майнової відповідальності з урахуванням приписів пп.6 п.2 ст.2 Закону України Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності .

Позивач стверджує, що здає в оренду відповідачу об'єкт на невигідних для себе умовах за наявності більш привабливих пропозицій на ринку.

У своїх запереченнях проти доводів позивача, наданих суду першої інстанції, відповідач посилався на п.6.2.1 договору оренди, яким передбачено, що відповідач має право самостійно визначати способи використання об'єкта у своїй господарській діяльності. Тобто, способи використання об'єкта оренди не є вичерпними.

Відповідач звертав увагу, що відповідно до п.п.6.2.2, 6.2.3, 6.2.5 договору мав право обладнати об'єкт на власний розсуд, упорядкувати територію, прилеглу до об'єкта на власний розсуд, відремонтувати об'єкт оренди, зарахувавши вартість ремонту в рахунок орендної плати або вимагати відшкодування вартості ремонту об'єкта оренди.

Відповідач стверджував, що реалізував свої права, передбачені п.п.6.2.2, 6.2.3, 6.2.5 договору оренди щодо обладнання, упорядкування та ремонту об'єкта оренди шляхом приведення його у належний та придатний для використання стан та підтвердив, що на орендованому об'єкті ним дійсно було розміщено тимчасову споруду, що не має фундаменту. Споруда розміщена на бетонній плиті, що вже була на території позивача при передачі об'єкта в оренду, є тимчасовою та використовується ним з метою розміщення працівників, які виконують трудову функцію з прийому залізничних вагонів та ін.

Також, відповідач підтвердив, що на орендованому об'єкті були облаштовані колодязні кільця з метою забезпечення пожежної безпеки на об'єкті. Відповідач зазначав, що ці споруди не спричиняють ніякої шкоди, і при закінченні строку договору оренди будуть ним розібрані і вивезені з території, а земельна ділянка набуде первісного вигляду.

Відповідач відзиву на подану апеляційну скаргу не надав. Відповідно до ч.3 ст.263 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Актом прийняття-передачі судових справ від 02.10.2018 справу №927/430/17 передано до Північного апеляційного господарського суду.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.11.2018 для розгляду апеляційної скарги ПАТ Коростенський завод шляхових машин Жовтнева кузня на рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.02.2018 у справі №927/430/17 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя АгриковаО.В., судді ХрипунО.О., ОСОБА_1.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.11.2018 у справі №927/430/17 апеляційну скаргу прийнято до провадження у визначеному складі суду та призначено до розгляду на 20.12.2018.

Розпорядженням №09.1-08/681/18 від 19.12.2018 у зв'язку з участю судді ХрипунаО.О., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у ХVІ позачерговому з'їзді суддів України, відповідно до пп.2.3.25., 2.3.49. п.2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначений повторний автоматизований розподіл справи №927/430/17.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.12.2018 для розгляду апеляційної скарги ПАТ Коростенський завод шляхових машин Жовтнева кузня на рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.02.2018 у справі №927/430/17 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя АгриковаО.В., судді МихальськаЮ.Б., ОСОБА_1.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2018 у справі №927/430/17 прийнято апеляційну скаргу ПАТ Коростенський завод шляхових машин Жовтнева кузня на рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.02.2018 у справі №927/430/17 до провадження у визначеному складі суду та призначено до розгляду на 01.02.2019.

Згідно з ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.02.2019 в судовому засіданні 01.02.2019 у справі №927/430/17 оголошено перерву до 20.02.2019.

20.02.2019 від відповідача надійшла заява про відвід колегії суддів у складі: головуючий суддя АгриковаО.В., судді МихальськаЮ.Б., ОСОБА_1., від розгляду справи №927/430/17.

Відповідно до п.3 ст.38 Господарського процесуального кодексу України відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках , коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку , але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Подана заява про відвід обґрунтована тим, що ПП ПДП Три має сумніви у неупередженості та об'єктивності колегії суддів, оскільки справа №927/430/17 розглядається з квітня 2018, склад суду неодноразово змінювався, а саме заявник вважає, що обрання суддів до складу колегії здійснювалось неправомірно.

Так, апеляційну скаргу ПАТ Коростенський завод шляхових машин Жовтнева кузня на рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.02.2018 у справі №927/430/17 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя АгриковаО.В., судді МихальськаЮ.Б., ОСОБА_1., згідно з ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2018 у справі №927/430/17.

Згідно поштового ідентифікатору №0411625844398 згідно з відомостями сайту ПАТ Укрпошта ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2018 у справі №927/430/17 ПП ПДП Три отримало 03.01.2019 .

Тобто, з 03.01.2019 ПП ПДП Три відомо як про зміну складу суду у справі №927/430/17, так і про склад судової колегії.

Заява про відвід колегії суддів відповідачем подана лише 20.02.2019 .

Отже, заява про відвід колегії суддів у складі: головуючий суддя АгриковаО.В., судді МихальськаЮ.Б., ОСОБА_1., від розгляду справи №927/430/17 подана ПП ПДП Три з порушенням строків, встановлених п.3 ст.38 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, заявником жодним чином не вказано та не обґрунтовано того, що про підставу відводу колегії суддів у справі №927/430/17 йому не могло бути відомо до спливу строку, вказаного п.3 ст.38 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п.2 ст.207 Господарського процесуального кодексу України суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Враховуючи те, що заява ПП ПДП Три про відвід колегії суддів у складі: головуючий суддя АгриковаО.В., судді МихальськаЮ.Б., ОСОБА_1., від розгляду справи №927/430/17 подана з порушенням строків, встановлених п.3 ст.38 Господарського процесуального кодексу України, то така заява підлягає залишенню без розгляду на підставі п.2 ст.207 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 20.02.2019 представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити. Представник відповідача в судовому засіданні 20.02.2019 заперечила проти задоволення вимог апеляційної скарги, просила оскаржене судове рішення залишити без змін.

Відповідно до п.п.1, 2, 4 ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з державного акту на право постійного користування землею (серія ЖТ №27000025), земельна ділянка загальною площею 14,9177га була передана Виконкомом міської ради народних депутатів м.Коростеня Житомирської області у постійне користування позивачу відповідно до рішення Виконкому міської ради народних депутатів від 20.04.1994 за №124, та складалась із земельної ділянки №1 площею 12,2972га та земельної ділянки №2 площею 2,6206га (а.с.39-44).

Відповідно до статуту позивача, затвердженого протоколом від 07.04.2015 за №1/2017 загальних зборів акціонерів, приватне акціонерне товариство Коростенський завод шляхових машин Жовтнева кузня засноване рішенням Міністерства машинобудування військо промислового комплексу і конверсії України шляхом перетворення державного підприємства Коростенського заводу шляхових машин у відкрите акціонерне товариство відповідно до Указу Президента України від 15.06.1993 за №210/93 Про корпоратизацію державних підприємств (п.1.1). Приватне акціонерне товариство Коростенський завод шляхових машин Жовтнева кузня є правонаступником державного підприємства Коростенського заводу шляхових машин. Приватне акціонерне товариство Коростенський завод шляхових машин Жовтнева кузня є новим найменуванням публічного акціонерного товариства Коростенський завод шляхових машин Жовтнева кузня (п.1.3) (а.с.12-24, 82-112).

В подальшому, 07.02.2017 на підставі рішення Коростенської міської ради (восьма сесія VII скликання) №331 від 25.08.2016, Коростенською міською радою було продано, а позивачем придбано земельну ділянку площею 12,2971га за кадастровим номером 1810700000:01:012:0108; місце розташування земельної ділянки: вул.ОСОБА_4 (колишня Жовтнева), 1, про що свідчить договір купівлі продажу земельної ділянки, якій посвідчений приватним нотаріусом Коростенського міського нотаріального округу Житомирської області та зареєстрований в реєстрі за №254 (а.с.45-46).

Право власності на земельну ділянку площею 12,2971 кадастровий номер 1810700000:01:012:0108 за адресою: вул.ОСОБА_4 (вул.Жовтнева), 1, м.Коростень, Житомирська область, зареєстровано за позивачем (а.с.47-48). Судом встановлено, що земельна ділянка площею 18582кв.м., на якій розміщена технічна площадка, що орендується відповідачем, входила до складу цієї земельної ділянки з кадастровим номером 1810700000:01:012:0108, але в подальшому, 06.06.2017 позивачем було відокремлено земельну ділянку площею 1,4650га, яка орендується відповідачем, та зареєстровано її в державному земельному реєстрі окремо за кадастровим номером 1810700000:01:012:0117 (Житомирська область, м.Коростень, вул.С. ОСОБА_4, 1) (а.с.160-164).

Відповідно до ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

В силу укладення такого договору має місце передача однією особою (наймодавцем) майна у тимчасове користування іншій особі (наймачу) за плату.

08.07.2010 між ПАТ Коростенський завод шляхових машин Жовтнева кузня (орендодавець) та ПП ПДП Три (орендар) було укладено договір оренди за №ЖК-08/07 (а.с.31-35).

Пунктом 1.1 договору оренди від №ЖК-08/07 від 08.07.2010 сторони визначили, що у порядку та на умовах, визначених договором, позивач зобов'язується передати відповідачу, а відповідач, у свою чергу, зобов'язується прийняти у строкове платне користування з метою використання у своїй господарській діяльності (приймання, відстою, обробки ж/д вагонів) технічну площадку (надалі об'єкт). Технічна площадка розташована на земельній ділянці площею 18582кв.м., яка належить позивачу згідно державного акту на право постійного користування землею (серія ЖТ №2700002), виданого Радою народних депутатів м.Коростеня Житомирської області, 15.01.1997 та зареєстрованого за №23. Об'єкт загальною площею 18582кв.м., знаходиться на території заводу. Адреса (місцезнаходження об'єкта): м.Коростень, вул.Жовтнева, 1 (а.с.31-35). Факт знаходження об'єкту в оренді у відповідача с 08.07.2010 підтверджено обома сторонами.

Пунктом 1.2.3 договору оренди від №ЖК-08/07 від 08.07.2010 сторони визначили, що технічний стан об'єкту не відповідає технічним нормам, потребує капітального ремонту до моменту експлуатації.

Загальний розмір орендної плати за об'єкт становить 8000,00грн. на місяць (п.4.1 договору). Оренду плату відповідач сплачує в безготівковому порядку на поточний рахунок позивача щомісячно не пізніше 15 числа поточного місяця (п.4.2 договору).

Розмір орендної плати може переглядатися та змінюватися за взаємною згодою сторін не частіше ніж один раз на рік (п.4.4 договору).

На вартість проведення орендарем за власний рахунок капітального ремонту об'єкта, орендна плата встановлена в п.4.1 договору, зменшується до 1000,00грн. на місяць протягом 5 років. У разі повної неможливості використання об'єкта оренди відповідачем внаслідок проведення капітального ремонту, відповідач звільняється від сплати орендної плати на строк такого ремонту (п.4.6 договору).

Додатковою угодою від 01.11.2010 до договору оренди від №ЖК-08/07 від 08.07.2010 сторони доповнили договір п.11.13, згідно якого орендна плата починає нараховуватися з 01.11.2010 (а.с.36).

Пунктом 3.1 договору в редакції додаткової угоди від 21.07.2014 сторони погодили, що договір діє до 31.10.2020 (а.с.38).

Разом з тим, вказаною додатковою угодою сторонами змінено п.4.4 договору, яким сторони прийшли до взаємної згоди про те, що з 31.10.2015 розмір орендної плати повинен підлягати щорічному перегляду (індексації).

Також, вказаною додатковою угодою змінено редакцію п.11.13 договору, а саме сторони погодили, що у випадку порушення умов договору щодо перегляду ціни орендної плати та індексації, позивач має право в односторонньому порядку достроково розірвати даний договір оренди.

Даний договір набув чинності з моменту підписання, тобто з 08.07.2010 (п.11.2 договору).

Дія цього договору припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; загибелі об'єкта; розірвання договору за згодою сторін; розірвання договору за рішенням суду (п.11.8 договору).

Пунктом 11.9 договору передбачено, що договір може бути розірвано тільки за взаємною домовленістю сторін, яка оформлюється додатковою угодою до договору, якщо інше прямо не встановлено договором або чинним законодавством України.

Звертаючись із позовом про розірвання договору оренди від 08.07.2010, позивач посилався на приписи ст.ст.651, 773, 778, 783 Цивільного кодексу України та стверджував про допущення відповідачем істотних порушень умов договору щодо відмови від перегляду розміру орендної плати, неналежного використання об'єкту оренди всупереч умовам договору та використання об'єкту оренди не за призначенням.

У відповідності до ст.651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Зі змісту ч.2 вказаної статті вбачається, що підставою для зміни або розірвання договору є істотне порушення договору другою стороною та в інших випадках встановлених договором або законом . Практично ч.2 вказаної статті визначає одну підставу для розірвання та зміну договору, а саме істотне порушення договору другою стороною .

Водночас ч.2 ст.651 Цивільного кодексу України визначено, що названа підстава не є єдиною. Апелюючи до інших підстав розірвання та зміни договору, законодавець не виключає їх існування у передбачених положеннях договору або закону. Істотність порушення договору є загальною підставою, яка може бути встановлена лише шляхом оцінки істотності у порушенні договору. У разі існування загальної підстави у вигляді істотності порушення договору суб'єктом оцінки, відповідно до положень ч.2 вказаної статті, має бути лише суд.

Відповідно визначається, що договір, у разі істотності його порушення може бути розірвано лише за рішенням суду.

Визначаючи такий спосіб розірвання договору як одностороння відмова від договору, законодавець опосередковано визначає і суб'єкта оцінки істотності порушення - особу, що здійснює відмову від договору. Проте, у названому прикладі, така оцінка у будь-якому випадку може бути переглянута судом у разі виникнення спору щодо законності відмови від договору.

Визначення істотності порушення договору у ч.2 вказаної статті надано через іншу оціночну категорію значна міра позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору. Значна міра позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору має визначатися посилаючись на об'єктивні обставини. Так зміст договору може допомогти визначити очікування особи, на які вона розраховувала при укладенні договору і які вона визначила об'єктивно погоджуючи його умови.

Як вбачається, можливість вказівки на об'єктивні ознаки істотності порушення договору, існування яких може вказувати на значну міру позбавлення того на що особа розраховувала при укладенні договору, дозволяє суб'єкту оцінки застосувати інший спосіб розірвання договору - односторонню відмову від договору, а не його розірвання за рішенням суду. Названі об'єктивні ознаки істотності порушення договору можуть бути зазначені сторонами у договорі, які дозволять у разі порушення договору вирішити питання кваліфікації порушення договору з метою встановлення чи можна його віднести до істотних порушень .

З огляду на те, що істотність порушення договору визначається за об'єктивними ознаками та обставинами, що вказують на значну міру позбавлення того на що особа розраховувала при укладенні договору, вина сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення для оцінки порушення договору в межах питання визначення його істотності та відповідно розірвання договору на підставі ч.2 ст.651 Цивільного кодексу України.

Частина 2 вказаної статті також, у питанні розірвання або зміни договору, визначає можливість розірвання договору за рішенням суду, на вимогу однієї із його сторін, у разі коли підстави такого розірвання передбачені у договорі та законі.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст.628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном.

Частина 3 вказаної статті встановлює, що сторони договору найму можуть проводити періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Так, наприклад, орендна плата з врахуванням її індексації є істотною умовою договору оренди державного та комунального майна (ст.10 Закону України Про оренду державного та комунального майна ). Перегляд розміру плати за користування майном може бути передбачений договором найму. В такому випадку сторони мають передбачити періодичність перегляду суми орендної плати. Ціна договору найму є його істотною умовою.

Так, згідно з п.4.4 договору в редакції додаткової угоди від 21.07.2014 за №2 до договору оренди сторони погодили, що з 31.10.2015 розмір орендної плати повинен підлягати щорічному перегляду (індексації).

При цьому, порядку перегляду розміру орендної плати сторони не визначили (хто має ініціювати перегляд ціни, який порядок дій сторін, які права та обов'язки у них при цьому виникають). Пунктом 4.4 договору сторони передбачили лише дату, з якої ціна має бути переглянута, та встановили періодичність її перегляду.

Разом з цим, відповідно до ч.1 ст.641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

З матеріалів справи вбачається, що листом від 13.02.2017 за №13 позивач повідомляв відповідача про необхідність збільшення розміру орендної плати за договором оренди від 08.07.2010 (а.с.50).

До вказаного листа позивачем було додано проект додаткової угоди №3 від 13.02.2017 до договору оренди, згідно якого позивач пропонував збільшити з 01.03.2017 розмір орендної плати та встановити її в розмірі 690000,00грн. (а.с.51).

Вказаний лист з проектом додаткової угоди є пропозицією щодо внесення змін у договір в розумінні ст.641 Цивільного кодексу України.

Зі змісту листів відповідача від 01.03.2017, від 14.03.2017 (а.с.56-61) та від 20.04.2017 (а.с.147) вбачається, що відповідач відмовився від підписання додаткової угоди №3 від 13.02.2017 до договору оренди у зв'язку з незгодою з розміром орендної плати.

Відповідно до ст.646 Цивільного кодексу України відповідь про згоду укласти договір на інших, ніж було запропоновано, умовах є відмовою від одержаної пропозиції і водночас новою пропозицією особі, яка зробила попередню пропозицію.

При цьому, власної пропозиції щодо іншого розміру орендної плати відповідач позивачеві не надав, додаткової угоди не підписав.

Позивачем подано суду розрахунок інфляційних збитків (а.с.166-177) за період з 08.07.2010 по 01.03.2017, нарахованих на суму щомісячної орендної плати (8000,00грн.), згідно якого збитки позивача внаслідок інфляційних процесів становлять 10553,63грн.

Доказів сплати орендних платежів з урахуванням індексації матеріали справи не містять.

Відтак, враховуючи факт відмови відповідача від укладення додаткової угоди №3 від 13.02.2017 до договору щодо збільшення розміру орендної плати та проведення індексації орендних платежів, колегія суддів дійшла до висновку про допущення відповідачем істотного порушення умов договору оренди, що є підставою для розірвання такого договору судом згідно положень ст.641 Цивільного кодексу України.

Одночасно, згідно з п.11.13 договору в редакції додаткової угоди від 21.07.2014 сторони погодили, що у випадку порушення умов договору щодо перегляду ціни орендної плати та індексації, позивач має право в односторонньому порядку достроково розірвати даний договір оренди.

Як вже зазначалось, відповідачем на вимоги та пропозиції позивача не вчинено дій щодо виконання умов договору в частині перегляду ціни орендної плати та індексації.

Внаслідок наведеного, позивачем у листах від 03.03.2017 за №03/03 (а.с.52) та від 05.04.2017 (а.с.53) було повідомлено відповідача про відмову від договору оренди №ЖК-08/07 від 08.07.2010 та його розірвання з 01.03.2017.

Вказане є самостійною підставою розірвання договору оренди №ЖК-08/07 від 08.07.2010 за рішенням суду на вимогу позивача, оскільки сторонами спору передбачено підстави такого розірвання у самому договорі, зокрема, в п.11.13 договору в редакції додаткової угоди від 21.07.2014.

Разом із тим, відповідно до ч.3 ст.773 Цивільного кодексу України наймач має право змінювати стан речі, переданої йому у найм, лише за згодою наймодавця.

За загальним правилом, користування річчю за договором найму не передбачає зміни стану речі. Річ повинна використовуватися наймачем у тому стані, в якому вона була йому передана та повернута наймодавцеві після закінчення строку найму у тому ж стані з урахуванням нормального зносу (ст.785 Цивільного кодексу України). Будь-яка зміна стану речі, в тому числі і її поліпшення, може бути проведена наймачем виключно за згодою наймодавця.

Наслідки зміни наймачем стану речі без згоди наймодавця визначені ст.ст.778 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 ст.778 Цивільного кодексу України встановлено, що наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця.

Вказана стаття конкретизує положення ч.3 ст.773 Цивільного кодексу України, відповідно до якого наймач має право змінювати стан речі, переданої йому у найм, лише за згодою наймодавця. Так само виключно за згодою наймодавця можуть бути здійснені і поліпшення речі, переданої у найм.

Згода наймодавця може бути зроблена в різних формах: або шляхом включення такого положення до договору найму, або шляхом видачі наймодавцем окремого документу (листа, повідомлення тощо).

Під поліпшеннями орендованої речі розуміється проведення певних її змін, завдяки яким істотно покращується її стан, корисність, комфортабельність, зовнішній вигляд тощо у порівнянні з тим станом, в якому річ знаходилася до передачі наймачеві (наприклад, проведення ремонту найнятого приміщення, встановлення на автомобілі додаткових приладів тощо). Здійснення поліпшень треба відрізняти від проведення наймачем ремонту, в результаті якого відновлюються якісні характеристики майна, втрачені ним під час найму.

Позивач посилався на неправомірну забудову відповідачем території об'єкта оренди, а саме спорудження відповідачем за відсутності дозвільних документів одноповерхового будинку та колодязю.

На підтвердження забудови території, на якій знаходиться об'єкт оренди, позивачем складено акт від 10.02.2017 огляду території, переданої на умовах оренди ПП ПДП Три за договором оренди №ЖК-08/07 від 08.07.2010, розташованої за адресою: м.Коростень, вул.Сергія Кемського (Жовтнева), буд.1, площею 18582га (а.с.49). Згідно вказаного акту огляду території виявлено самовільно побудовану відповідачем будівлю та самовільно викопаний колодязь.

Відповідач підтвердив факт розміщення одноповерхової будівлі та кілець колодязя на території, на якій знаходиться об'єкт оренди, та зазначив, що вказані споруди мають тимчасовий характер, не спричиняють ніякої шкоди для об'єкта оренди, мають обслуговуючу функцію, і при закінчені строку договору будуть ним розібрані і вивезені з території позивача, в результаті земельна ділянка набуде первісного вигляду.

Висновком судової будівельно-технічної експертизи від 25.01.2018 за №27-17 було встановлено, що на території Коростенського заводу шляхових машин Жовтнева кузня знаходиться технічна площадка, укладена бетонними плитами. На території технічної площадки розташована будівля, що відноситься до V групи капітальності з терміном служби 70 років. Наявні бетонні плити, якими укладена технічна площадка, виконують функцію фундаменту будівлі, тобто при будівництві будівлі фундамент не улаштовувався. Після проведення демонтажу всіх конструктивних елементів будівлі, крім фундаменту, технічна площадка буде покрита наявними бетонними плитами, тобто земельна ділянка (ґрунтове покриття) не буде пошкоджена, теж саме стосується прилеглої території та майна (а.с.195-204).

Отже, як сторонами, так і висновком судової будівельно-технічної експертизи від 25.01.2018 за №27-17 підтверджується факт здійснення відповідачем забудови орендованого майна, тобто його поліпшення.

Однак, матеріали справи не містять доказів надання згоди позивачем на здійснення таких поліпшень відповідачем, як того вимагає ч.3 ст.773, ч.1 ст.778 Цивільного кодексу України.

Отже, відповідачем при виконання договору оренди №ЖК-08/07 від 08.07.2010 допущено порушення вимог чинного законодавства України, а саме ч.3 ст.773, ч.1 ст.778 Цивільного кодексу України.

Доводи позивача про те, що умовами договору оренди від №ЖК-08/07 від 08.07.2010 передбачено вичерпний перелік способів використання орендованого майна, а саме орендована відповідачем технічна площадка має використовується ним в господарській діяльності виключно з метою приймання, відстою, обробки ж/д вагонів, не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, оскільки п.6.2.1-6.2.3 договору відповідача наділено правом самостійно визначати способи використання об'єкта оренди у своїй господарській діяльності, правом на власний розсуд обладнати об'єкт оренди та упорядкувати територію, прилеглу до нього.

Підсумовуючи встановлені колегією суддів обставини справи, враховуючи допущені відповідачем істотні порушення умов договору щодо перегляду ціни договору та індексації, фактичної відмови відповідача від перегляду ціни договору (п.11.13 договору), порушення відповідачем норм чинного законодавства України (ч.3 ст.773, ч.1 ст.778 Цивільного кодексу України), колегія суддів дійшла до висновку про наявність правових підстав для розірвання договору оренди №ЖК-08/07 від 08.07.2010, укладеного між приватним акціонерним товариством Коростенський завод шляхових машин Жовтнева кузня та приватним підприємством ПДП Три .

Враховуючи зазначене, колегія суддів скасовує рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.02.2018 у справі №927/430/17 та приймає нове рішення суду про задоволення позовних вимог.

Згідно з пп. б), в) п.4 ч.1 ст.282 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з, зокрема, резолютивної частини із зазначенням нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, судові витрати, понесені у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції та переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд -

постановив:

1. Апеляційну скаргу товариства з додатковою відповідальністю Коростенський завод шляхових машин Жовтнева кузня на рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.02.2018 у справі №927/430/17 задовольнити повністю.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.02.2018 у справі №927/430/17 скасувати повністю.

3. Прийняти нове рішення суду, яким позов задовольнити повністю.

4. Розірвати договір оренди №ЖК-08/07 від 08.07.2010, укладеного між приватним акціонерним товариством Коростенський завод шляхових машин Жовтнева кузня та приватним підприємством ПДП Три .

5. Стягнути з приватного підприємства ПДП Три на користь товариства з додатковою відповідальністю Коростенський завод шляхових машин Жовтнева кузня 1600,00грн. судового збору за подання позову та 2400,00грн. судового забору за подання апеляційної скарги.

6. Господарському суду Чернігівської області видати наказ.

7. Справу повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та в строк, передбачені ст.ст.288, 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 26.02.2019.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді Ю.Б.Михальська

ОСОБА_1