Постанова

від 25.02.2019 по справі 903/814/18

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

25 лютого 2019 року Справа № 903/814/18

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Петухов М.Г., суддя Маціщук А.В. , суддя Олексюк Г.Є.

секретар судового засідання Мазур О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Ханайчук Оксани Валентинівни

на ухвалу господарського суду Волинської області від 26.11.2018 р.

(постановлену о 11:00 год. у м. Луцьку, повний текст складено 03.12.2018 р.)

у справі № 903/814/18 (суддя Дем'як В.М.)

за позовом Фізичної особи-підприємця Ханайчук Оксани Валентинівни

до Комунального підприємства "Любешівський ринок"

про визнання права найму

за участю представників сторін:

від позивача - Кобилянський А.О.;

від відповідача - Кравчук А.П.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Ханайчук Оксана Валентинівна звернувся з позовом до Комунального підприємства "Любешівський ринок" про визнання за ФОП Ханайчук О.В. майнового права найму (оренди) торгівельного місці №9 на території КП "Любешівський ринок", відновивши становище, яке існувало до порушення її права шляхом покладення зобов'язання на відповідача в особі директора протягом десяти днів з дня набрання рішенням суду законної сили забезпечити відновлення торгівельного місця № 9 відповідно до договору та схеми розташування торгівельних місць на ринку.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 26.11.2018 р. закрито провадження у справі № 903/814/18 за позовом Фізичної особи-підприємця Ханайчук Оксани Валентинівни до Комунального підприємства "Любешівський ринок" про визнання права найму.

Постановляючи вказану ухвалу, судом зазначено, що предмет та підстави позову у справі № 903/814/18 та 903/228/17 є тотожними, а рішення господарського суду Волинської області від 02.08.2017 р. у справі №903/228/18 набрало законної сили 27.08.2018р.

Враховуючи, що між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є рішення господарського суду Волинської області у справі №903/288/17, яке набрало законної сили, а тому відповідно до положень статей 175, 231 ГПК України, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі № 903/814/18.

Не погоджуючись із постановленою ухвалою суду першої інстанції, позивач - Фізична особа-підприємець Ханайчук Оксана Валентинівна звернулася з апеляційною скаргою до Північно-західного апеляційного господарського суду, відповідно до якої просить ухвалу господарського суду Волинської області від 26.11.2018 р. у справі № 903/814/18 скасувати та направити справу для продовження розгляду в суд першої інстанції.

Скаржник вважає, що рішення господарського суду є незаконним та таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

На підтвердження своїх доводів, скаржник вказує наступне.

В справі №903/228/17 судом в рішенні зазначено, що в обґрунтування зазначеного позову, позивач посилається на договір оренди земельної ділянки від 19.12.2005р., договір оренди торгівельного місця від 01.03.2010р. та договір на обслуговування об'єкта торгівлі від 01.08.2011р.

Апелянт зазначає, що до позовної заяви у справі № 903/814/18 нею було додано рішення господарського суду Волинської області від 31.05.2017 р. у справі № 903/228/17 та в самій позовній заяві вказано, що договори на обслуговування об'єкта торгівлі від 01.04.2012р та від 01.01.2013р. не досліджувалися судом під час розгляду справи № 903/228/17.

Враховуючи вищевикладене, позивач вважає, що ухвала господарського суду Волинської області від 26.11.2018 року є необґрунтованою.

Від відповідача - Комунального підприємства "Любешівський ринок" надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, відповідно до якого просить оскаржену ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, а в задоволенні апеляційної скарги - відмовити.

На спростування доводів, викладених в апеляційній скарзі, вказує на таке:

- позивач не наводить жодних доказів на підтвердження того в чому саме полягає необґрунтованість чи незаконність ухвали господарського суду Волинської області від 26.11.2018р. у справі № 903/814/18;

- як доказ необґрунтованості ухвали господарського суду Волинської області від 26.11.2018 р. у справі № 903/814/18 апелянт посилається на справу № 903/228/17;

- рішенням господарського суду Волинської області від 31.05.2017 р. у справі №903/228/17 було відмовлено в позові Фізичної особи-підприємця Ханайчук Оксани Валентинівни.

На думку відповідача вказане свідчить про правомірність постановляння судом першої інстанції ухвали господарського суду Волинської області від 26.11.2018 р. у справі № 903/814/18.

За наведеного вище, відповідач просить залишити апеляційну скаргу буз задоволення, а ухвалу господарського суду Волинської області від 26.11.2018 р. у справі № 903/814/18 - без змін.

25 лютого 2019 року в судовому засіданні Північно-західного апеляційного господарського суду представник скаржника підтримав доводи, наведені в апеляційній скарзі, стверджує, що судом першої інстанції при постановлені ухвали було порушено норми процесуального права. З огляду на вказане, вважає, що ухвалу господарського суду Волинської області від 26.11.2018 р. у справі № 903/814/18 належить скасувати та направити справу для продовження розгляду в суд першої інстанції.

Представник відповідача - Комунального підприємства "Любешівський ринок" в судовому засіданні заявив, що з доводами апелянта не погоджується, вважає їх безпідставними, а ухвалу господарського суду Волинської області від 26.11.2018 р. у справі № 903/814/18 постановленою правомірно. З огляду на зазначене, просив суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при постановлені ухвали норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити, а ухвалу господарського суду Волинської області від 26.11.2018 р. у справі № 903/814/18 скасувати та передати справу № 903/814/18 на розгляд до господарського суду Волинської області, виходячи з наступного.

Судом апеляційної інстанції встановлено та як убачається з матеріалів справи, що Фізична особа-підприємець Ханайчук Оксана Валентинівна звернулася з позовною заявою до господарського суду Волинської області, відповідно до якої просила визнати за нею майнове право найму (оренди) торгівельного місці №9 на території КП "Любешівський ринок", відновивши становище, яке існувало до порушення її права шляхом покладення зобов'язання на відповідача в особі директора протягом десяти днів з дня набрання рішенням суду законної сили забезпечити відновлення торгівельного місця № 9 відповідно до договору та схеми розташування торгівельних місць на ринку (а. с. 3- 5).

Обґрунтовуючи позов, Фізична особа-підприємець Ханайчук Оксана Валентинівна посилається на договори оренди від 01.04.2012 р. та від 01.01.2013 р. та зазначає про своє звернення до господарського суду Волинської області, зокрема, що рішенням в справі № 903/228/17 їй було відмовлено в позові, проте в основу рішення, як підстави позову були взяті договори від 2010 р. та 2011 р.

Також, Фізична особа-підприємець Ханайчук Оксана Валентинівна до позовної заяви додала копію Договору на обслуговування об'єкта торгівлі від 01.04.2012 р. та копію Договору на обслуговування об'єкта торгівлі від 01.01.2013 р. (а. с. 18-19).

Рішенням господарського суду Волинської області від 31.05.2017 р. у справі №903/228/17 встановлено, що ФОП Ханайчук Оксана Валентинівна, як на підставу позову посилалася на договір оренди земельної ділянки від 19.12.2005р., договір оренди торгівельного місця від 01.03.2010р. та договір на обслуговування об'єкта торгівлі від 01.08.2011р., а також ст. ст. 391, 651, 759 ЦК України, 188, 283, 284, 291 ГК України, ст. 5, 26, 28 Закону України "Про оренду державного і комунального майна", Правила торгівлі на ринках.

31.05.2017 р. в судовому засіданні представник позивача подав заяву про зменшення та уточнення позовних вимог (вх. №01-65/103/17), в якій просить, згідно ст.22 ГПК України, зменшити та уточнити позовні вимоги та визнати за ФОП Ханайчук О.В. майнове право найму (оренди) торгівельного місця №9 на території КП Любешівський ринок , відновивши становище, яке існувало до порушення її права шляхом покладення зобовязання на відповідача в особі директора протягом десяти днів з дня набрання рішенням суду законної сили забезпечити відновлення торгівельного місця №9 відповідно до діючого договору оренди та схеми розташування торгівельних місць на ринку.

Також подав клопотання про доручення до матеріалів справи копій договорів на обслуговування об'єкта торгівлі від 01.04.2012р. та від 01.01.2013р., на які позивач не посилався у позовній заяві.

Розглянувши заяву та заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку, що заява позивача про зменшення та уточнення позовних вимог не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони.

Згідно ч.4 ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

У пунктах 3.10, 3.11 постанови Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції №18 від 26.12.2011р. пленум Вищого господарського суду України роз'яснив, що передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру.

В судовому засіданні 18.04.2017р. за участю представників сторін суд перейшов до розгляду позовних вимог, з'ясування порядку обставин справи, здійснення їх правової оцінки, тобто суд вже розпочав розгляд справи по суті.

Крім того, як на підставу в обґрунтування уточнених (змінених) позовних вимог позивач посилається на інші договори торговельних місць, які долучено в останньому судовому засіданні після продовження строку розгляду спору, і які не були предметом розгляду в попередніх судових засіданнях та на які відсутні посилання в позовній заяві.

В позовній заяві позивач посилається на договір оренди торговельного місця від 01.03.2010р. та договір на обслуговування об'єкта торгівлі від 01.08.2011р. Водночас, в судовому засіданні 31.05.2017р. додає укладені між сторонами договори на обслуговування об'єкта торгівлі від 01.04.2012р та від 01.01.2013р., умови яких відрізняються від попереднього договору та які не були доказами по справі в минулих судових засіданнях.

Тобто позивачем змінено позовні вимоги та обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Як зазначено в пункті 3.12 зазначеної постанови пленуму, право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу. Невідповідність згаданої заяви вимогам цих норм процесуального права є підставою для її повернення з підстав, передбачених частиною першою статті 63 ГПК.

Заяви про зміну предмета або підстави позову, які відповідають вимогам статей 54 і 57 ГПК, проте подані після початку розгляду господарським судом справи по суті, залишаються без розгляду і приєднуються до матеріалів справи, про що суд зазначає в описовій частині рішення, прийнятого по суті спору (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи).

Позивачем не подано заяви про повну або часткову відмову у позові, тому суд розглядає по суті раніше заявлені позовні вимоги.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цього Кодексу.

За приписами п. 2 ч. 1 ст. 175 ГПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

За наведеного вище судом констатується, що під час розгляду справи №903/228/17 позивач не посилався на Договір на обслуговування об'єкта торгівлі від 01.04.2012р. та Договір на обслуговування об'єкта торгівлі від 01.01.2013р., як на підставу позову, та судом не надавалася оцінка Договору на обслуговування об'єкта торгівлі від 01.04.2012 р. та Договору на обслуговування об'єкта торгівлі від 01.01.2013 р., як доказам, що підтверджують підстави позову у справі.

Отже, у справі № 903/814/18 позивач зазначає інші підстави позову, що виключає можливість закриття провадження у справі.

Підсумовуючи вказане, висновки суду першої інстанції, викладені в ухвалі господарського суду Волинської області від 26.11.2018 р. у справі № 903/814/18 не відповідають обставинам справи, що відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 277 ГПК України є підставною для скасування зазначеної ухвали.

За приписами ч. 3 ст. 271 ГПК України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвали про закриття провадження у справі справа передається на розгляд суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Ханайчук Оксани Валентинівни слід задоволити, а ухвалу господарського суду Волинської області від 26.11.2018 р. у справі № 903/814/18 скасувати та передати справу № 903/814/18 на розгляд до господарського суду Волинської області.

Керуючись статтями 255, 269, 270, 271, 275-279, 282 ГПК України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Ханайчук Оксани Валентинівни задоволити.

2. Ухвалу господарського суду Волинської області від 26.11.2018 р. у справі № 903/814/18 скасувати.

3. Справу № 903/814/18 передати на розгляд до господарського суду Волинської області.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, строках та порядку встановлених статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "27" лютого 2019 р.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Маціщук А.В.

Суддя Олексюк Г.Є.