Рішення

від 27.02.2019 по справі 909/8/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.02.2019 м. Івано-ФранківськСправа № 909/8/19

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Малєєвої О. В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до відповідача ОСОБА_1 комунального підприємства «Галичтеплосервіс»

про стягнення 2 829, 45 грн, з яких пеня - 2 488, 90 грн, 3% річних - 340, 55 грн,

ухвалив таке рішення.

1. Предмет позову.

1.1 ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулася з позовом до ОСОБА_1 комунального підприємства "Галичтеплосервіс" про стягнення 2 829, 45 грн, з яких пеня - 2 488, 90 грн, 3% річних - 340, 55 грн.

2. Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.

2.1 Позивач отримав відзив на позовну заяву 21.01.2019 (поштове відправлення №7710102670143). Суд в ухвалі про відкриття провадження у справі надав позивачу строк для надання відповіді на відзив - протягом п'яти днів з дня її отримання. Позивач не скористався своїм правом щодо подання відповідної заяви по суті справи.

3. Зміст позовних вимог та заперечень на позов, пояснення учасників справи.

3.1 Позовна заява від 09.11.2018 №14/4-1449 (вх.№120/19 від 02.01.2019).

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу від 11.12.2013 №740/14-БО-15 щодо своєчасної оплати поставленого природного газу. Враховуючи порушення визначених в договорі строків оплати, просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 2 488, 90 грн, 3% річних - 340, 55 грн. Свою позицію обґрунтовує приписами ст. 173-175, 193, 216, 231, 232 ГК України, ст. 509, 526, 530, 549, 611, 612, 625, 655, 692 ЦК України.

3.2 Відзив на позовну заяву від 15.01.2019 №5 (вх.№900/19 від 17.01.2019).

Відповідач заперечив проти задоволення позову з таких підстав. Відповідачу надано ліцензії щодо постачання та виробництва теплової енергії. Умовами договору, який укладено між сторонами, передбачено, що закупівля газу здійснювалася виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями. Як наслідок, просить застосувати до спірних правовідносин ч. 3 ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" та відмовити в позові, оскільки пеня та 3% річних нараховані на заборгованість, що була погашена до набрання чинності цим законом.

4. Обставини справи, оцінка доказів.

Дослідивши зібрані у справі докази, оцінивши їх відповідно до приписів ст. 86 ГПК України, суд встановив таке.

4.1 Між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", як продавцем, та РКП «Галичтеплосервіс» , як покупцем, укладено договір купівлі-продажу природного газу від 11.12.2013 №740/14-БО-15 (надалі «договір» ).

4.1.1 Умови договору такі.

- Продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природній газ на умовах цього договору (п. 1.1).

- Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями (п. 1.2).

- Продавець передає покупцеві з 01.01.2014 по 31.12.2014 газ обсягом до 435 тис. куб. м (п. 2.1).

- Приймання - передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання - передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця (п. 3.3).

- Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами (п. 3.4).

- Загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок газу (п. 5.5).

- Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється відповідачем до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу (п. 6.1).

- У разі невиконання покупцем умов п. 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу (п. 7.2).

- Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу до 31.12.2014, а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення (п. 10.10).

4.1.2 Сторони вносили зміни до вказаного договору шляхом підписання додаткових угод від 28.01.2014 №1, від 29.04.2014 №2, від 16.05.2014 №3, від 13.06.2014 №4, від 10.09.2014 №5, від 19.11.2014 №6, від 12.12.2014 №7.

4.1.3 На виконання умов договору позивач передав відповідачу природний газ згідно з актами приймання-передачі:

від 31.01.2014 на суму 212 926, 17 грн;

від 28.02.2014 на суму 194 408, 38 грн;

від 31.03.2014 на суму 104 635, 70 грн;

від 30.04.2014 на суму 56 523, 75 грн;

від 31.10.2014 на суму 13 381, 75 грн;

від 30.11.2014 на суму 173 897, 14 грн;

від 31.12.2014 на суму 423 336, 25 грн.

Акти складені на підставі договору від 11.12.2014 №740/14-БО-15, підписані представниками двох сторін та скріплені їх печатками.

4.2 Відповідно до виписки по операціях щодо РКП «Галичтеплосервіс» відповідач оплачував заборгованість за договором несвоєчасно, а саме:

остаточно розрахувався за газ, спожитий в січні 2014 року - 17.02.2014;

остаточно розрахувався за газ, спожитий в лютому 2014 року - 14.03.2014;

остаточно розрахувався за газ, спожитий в березні 2014 року - 29.04.2014;

остаточно розрахувався за газ, спожитий в квітні 2014 року - 26.05.2014;

остаточно розрахувався за газ, спожитий в жовтні 2014 року - 25.11.2014;

остаточно розрахувався за газ, спожитий в листопаді 2014 року - 29.12.2014;

остаточно розрахувався за газ, спожитий в грудні 2014 року - 17.01.2015.

4.3 Відповідно до виписок позивача щодо підприємства РКП «Галичтеплосервіс» заборгованість за договором відсутня.

4.4 За порушення строків здійснення остаточного розрахунку за газ позивач заявив до стягнення на підставі п. 7.2 договору та ч. 2 ст. 625 ЦК України такі суми:

за зобов'язаннями січня 2014 року - 151, 67 грн пені, 35 грн 3% річних;

за зобов'язаннями березня 2014 року - 762, 55 грн пені, 120, 40 грн 3% річних;

за зобов'язаннями квітня 2014 року - 323, 66 грн пені, 51, 10 грн 3% річних;

за зобов'язаннями жовтня 2014 року - 69, 43 грн пені, 7, 44 грн 3% річних;

за зобов'язаннями листопада 2014 року - 1 181, 59 грн пені, 126, 60 грн 3% річних.

4.5 Згідно з витягом з ЄДРЮОФОПГФ від 22.02.2019 №1005038565, який сформовано на електронний запит Господарського суду Івано-Франківської області, основним видом економічної діяльності РКП «Галичтеплосервіс» є постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря (35.30).

4.6 Відповідачу видано ліцензії на такі види діяльності: виробництво теплової енергії (ліцензія від 21.02.2012 АГ№580440), постачання теплової енергії (ліцензія від 12.10.2012 АВ№580644)

4.7 У матеріалах справи відсутні докази щодо включення відповідача до реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь в процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії.

5. Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення.

5.1 Відповідно до ч. 1 ст. 67 ГК України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України (ч. 2 ст. 67 ГК України).

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 265 ГК України). Вказане положення кореспондується з приписами ст. 712 ЦК України.

Згідно з ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до наведеного договір від 11.12.2013 №740/14-БО-15 є договором поставки.

5.2 На підставі господарського договору між суб'єктами господарювання виникають господарські зобов'язання, в силу яких один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173, 174 ГК України).

Згідно з ч. 1 ст. 179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Частиною 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. 525, 526, 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивач належним чином виконав свої договірні зобов'язання, передавши відповідачу у власність природний газ, однак останній оплатив його із порушення визначених в укладеному між сторонами договорі строків.

Згідно з доказами, які є в матеріалах справи, у відповідача немає заборгованості за газ, поставлений за договором.

5.3 Відповідно до ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених ГК України та іншими законами України.

Одним з наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов'язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання, зокрема у випадку прострочення виконання (ст. 611 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Умовами укладеного між сторонами договору передбачена можливість стягнення пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі відповідних норм позивач нарахував пеню у розмірі 2 488, 90 грн та 3% річних у розмірі 340, 55 грн.

5.4 Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (надалі "Закон") набрав чинності 30.11.2016. Нормами даного закону визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Відповідно до приписів ст. 1 Закону заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Згідно зі ст. 2 Закону дія останнього поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

За положеннями ч. 1 ст. 3 Закону для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, (тобто до 30.11.2016), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Оскільки позивач нарахував пеню та 3% річних на основну заборгованість за спожитий природний газ у січні, березні, квітні, жовтні, листопаді 2014 року, яку було погашено відповідачем до набрання чинності Законом, відповідно до положень ч. 3 ст. 7 Закону, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення вказаних пені та 3% річних.

При цьому за приписами ч. 4 ст. 236 ГПК України суд керується висновками щодо застосування норм права, які викладені в постановах Верховного Суду.

Суд враховує позицію, яка викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.12.2018 у справі № 905/301/18, від 13.12.2018 у справі № 925/105/18, від 30.11.2018 у справі № 904/990/18, від 06.09.2018 у справі № 925/106/18.

Згідно з висновками Верховного Суду ч. 3 ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" є нормою прямої дії. Виконання цієї норми закону не потребує від відповідача вчинення будь-яких дій. Право на списання неустойки, інфляційних нарахувань та процентів річних поставлено у залежність лише до умови погашення основної заборгованості за отриманий природний газ у строк до набрання чинності цим Законом.

6. Висновок суду.

Враховуючи вищевикладене, в задоволенні позову слід відмовити.

7. Судові витрати.

7.1 Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

7.1.1 Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як судові витрати позивач визначив судовий збір у розмірі 1 762 грн.

7.2 Оскільки суд відмовив в задоволенні позовних вимог, судовий збір залишається за позивачем.

Керуючись ст. 2, 86, 129, 145, 233, 236-238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити в позові Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Б. Хмельницького, 6, Шевченківський район, м. Київ, 01601, ідентифікаційний код 20077720) до ОСОБА_1 комунального підприємства "Галичтеплосервіс" (вул. Винниченка, 5, м. Галич, Івано-Франківська обл., 77100, ідентифікаційний код 37953159) про стягнення 2 829, 45 грн, з яких пеня - 2 488, 90 грн, 3% річних - 340, 55 грн.

Судові витрати покладаються на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 27.02.2019.

Суддя О. В. Малєєва