Ухвала

від 14.02.2019 по справі 910/13290/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

У Х В А Л А

м. Київ

14.02.2019Справа № 910/13290/18

За позовомфізичної особи - підприємця Шталтовної Наталії В'ячеславівни; ДоТовариства з обмеженою відповідальністю "Манікюрний центр України"; Простягнення 114 940,21 грн. без повідомлення (виклику) учасників справи .

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа - підприємець Шталтовна Наталія В'ячеславівна звернулася до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес манікюр Україна" 63 470,61 грн. заборгованості зі сплати заборгованості за додатковою угодою № 4 від 01.06.2018 до договору субсуборенди від 10.12.2017 № 446/1-С та 50 961,71 грн. 63 470,61 грн. заборгованості зі сплати заборгованості за додатковою угодою № 4 від 01.06.2018 до договору субсуборенди від 10.12.2017 № 446/2-С та 507,89 грн. 3 % річних, нарахованих за час прострочення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.10.2018 відкрито провадження у справі № 910/13290/18, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.12.2018 позовні вимоги було задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача 114 432,32 грн. боргу, 507,89 грн. 3 % річних. Також на відповідача були покладені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1 762,00 грн.

У лютому 2019 року до суду надійшла заява позивача про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат за надану професійну правничу допомогу.

У поданій заяві позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 18 500,00 грн. cудових витрат на професійну правничу допомогу. До цієї заяви позивач приєднав договір про надання професійної правничої допомоги від 03.10.2018 № 03/10/18, укладений з Адвокатським об'єднанням "Закон перемоги" з додатковою угодою до нього (найменування виду допомоги, вартість), акт приймання-передачі допомоги № 02-29/12/18 від 29.12.2018, звіт про надані послуги за жовтень-грудень 2018 року згідно з договором № 03/10/18 від 03.10.2018 про надання професійної правничої допомоги, виписку з рахунку про здійснення грошового перерахування в сумі 18 500,00 грн.

У своїй заяві позивач наголошує, що вона наводила у позовній заяві попередній (орієнтовний) перелік суми судових витрат, яка понесла і очікує понести та включила до нього 25 000,00 грн. - витрати на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції, 15 000,00 грн. - витрати у разі апеляційного оскарження та 10 000,00 грн. - у разі касаційного оскарження, а також зазначила, що розмір витрат може бути змінений та буде уточнений під час розгляду справи.

Обґрунтовуючи подану заяву позивач посилається на ч.ч. 1, 2, 3 ст. 126, ч.ч. 4, 8 ст. 129, ч. 1, ч. 2 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України та вказує про необхідність ухвалення додаткового рішення щодо розподіл судових витрат за надану професійну правничу допомогу.

Тобто, позивач у своєму обґрунтуванні поєднав як норми, що регулюють винесення додаткового рішення, так і норми щодо розподілу судових витрат після постановлення рішення при заявлені про це протягом п'яти днів.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу наведеної норми законодавства слідує, що витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Таким чином, якщо стороною не буде документально доведено, що нею понесені витрати на правничу допомогу, а саме: не надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для стягнення таких витрат.

За приписами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача.

У ст. 244 Господарського процесуального кодексу України вказується, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; судом не вирішено питання про судові витрати.

Розглядаючи заяву позивача про винесення додаткового рішення, суд зазначає, що дійсно, при зверненні до суду у позовній заяві позивач навела орієнтовний розрахунок судових витрат на правову допомогу.

При вирішенні спору судом було виконано обов'язок за п. 2 ч. 5 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України щодо розподілу судових витрат виходячи з наявних у справі доказів та з урахуванням попереднього (орієнтованого) розрахунку позивача. Так, судом було присуджено до стягнення з відповідача судові витрати зі сплати судового збору, понесення яких підтверджувалося належними і допустимими засобами доказування. Натомість, до позову не було приєднано доказів того, що позивачем понесено витрати на оплату професійної правничої допомоги, доказів того, що позивач звертався до будь-кого для отримання правової допомоги для звернення до суду з цим позовом, укладення відповідного договору, оформлення ордеру адвокатом тощо. Більше того, у позовній заяві позивач не зазначала, що зверталася до адвоката і текст позову підписано особисто позивачем, копії матеріалів, приєднаних до позовної заяви також підписано позивачем. Тобто, при вирішенні спору по суті та вирішенні питання щодо розподілу судових витрат у суду не було підстав припускати, що позивач дійсно понесла або ж понесе після вирішення спору, судові витрати у справі № 910/13290/18. Саме тому, постановлюючи рішення по суті спору суд провів розподіл судових витрат, а саме: як судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, розподіливши лише витрати зі сплати судового збору. Таким чином, суд не припустився процесуальної прогалини та провів належний розподіл судових витрат.

Зважаючи на викладене, підстави для винесення додаткового рішення відсутні.

Щодо застосування приписів ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Свою заяву про винесення додаткового рішення з посиланням на ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України позивач подала до суду після пропуску п'ятиденного строку, встановленого у ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, що також унеможливлює її задоволення по суті.

Враховуючи все зазначене вище, суд не вбачає підстав для ухвалення додаткового рішення у справі № 910/13290/18.

Керуючись ст.ст. 73-80, 129, 236-241, 252, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва протягом десяти днів.

Суддя О.В. Мандриченко