Рішення

від 14.02.2019 по справі 910/16461/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.02.2019Справа № 910/16461/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., за участю секретаря судового засідання Купної В.В., розглянув матеріали господарської справи

за позовом комунального підприємства Рокитнянської районної ради Рокитнетепломережа

до Київського науково-дослідного центру продуктивності агропромислового комплексу

про стягнення 42 937,29 грн.

за участю представників сторін:

від позивача Жижко О.М. - представник (довіреність № б/н від 21.06.2018),

Юрченко М.В. - директор,

від відповідача Міщенко П.В. - представник (довіреність № 425/01-02 від 18.01.2019),

Підгорний В.М. - директор

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У грудні 2018 року комунальне підприємство Рокитнянської районної ради "Рокитнетепломережа" (далі - позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Київського науково-дослідного центру продуктивності агропромислового комплексу (далі - відповідач) про стягнення грошових коштів за неналежне виконання останнім умов договору про постачання теплової енергії № 5 від 03.01.2012.

Позивач просить суд стягнути з відповідача основний борг у розмірі 19 595,45 грн., інфляційні втрати у розмірі 6 835,94 грн., 3% річних за користування грошовими коштами у розмірі 1 659,33 грн., інфляційні збитки за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його фактичного виконання при виконанні рішення господарського суду м. Києва від 06.04.2016 у справі № 910/32793/15 в розмірі 12 161,24 грн., 3% річних за користування грошовими коштами з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його фактичного виконання при виконанні рішення господарського суду м. Києва від 06.04.2016 по справі № 910/32793/15 в розмірі 2 685,33 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.12.2018, після усунення позивачем недоліків позовної заяви, відкрито провадження у справі № 910/16461/18 та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 22.01.2019.

22.01.2019 у судовому засіданні судом оголошено перерву до 14.02.2019.

08.02.2019 позивач подав до суду клопотання про приєднання доказів до матеріалі справи, яке було задоволено судом.

14.02.2019 у судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, вважали їх обґрунтованими та правомірними, просили суд позов задовольнити.

Представники відповідача проти задоволення позовних вимог заперечували, просили суд у їх задоволенні відмовити.

Зважаючи на відсутність підстав для відкладення розгляду справи та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважав за можливе розглянути справу.

У судовому засіданні 14.02.2019 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

Рішенням Рокитнянської селищної ради Київської області (16 сесія, V скликання) № 615 від 18.10.2007 Про визначення виконавця житлово-комунальних послуг з централізованого опалення позивача визнано виконавцем послуг з централізованого опалення.

03.01.2012 між комунальним підприємством Рокитнянської районної ради Рокитнетепломережа (як теплопостачальною організацією) та Київським науково-дослідним центром продуктивності агропромислового комплексу (як споживачем) був укладений договір про постачання теплової енергії № 5 (далі - договір), згідно з умовами якого теплопостачальна організація зобов'язувалась постачати споживачеві теплову енергію у потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язувався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами), в терміни, передбачені цим договором, та у відповідності до Правил користування тепловою енергією (ПКТЕ) та Правил технічної експлуатації систем теплопостачання комунальної енергетики України (ПТЕСТКЕУ).

Відповідно до п. 2.1 договору теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком 1 до цього договору і максимальних теплових навантажень у вигляді гарячої води на такі потреби (максимальне годинне навантаження): опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону - 0,00847 Гкал/год.

Додатком 1 до договору передбачене максимальне теплове навантаження на опалення - 0,00847 Гкал/годину.

Згідно з п. 4.2.2 договору споживач теплової енергії зобов'язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і терміни, які передбачені договором.

Пунктом 7.1 договору передбачено, що розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно в грошовій формі відповідно до установлених тарифів (розрахунків).

Розрахунковим періодом є календарний місяць (п. 7.3 договору).

Відповідно до п. 7.4 договору споживач за 3 (три) дні до початку розрахункового періоду сплачує теплопостачальній організації вартість, зазначеної в договорі,кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця.

Згідно з п. 7.5 договору якщо споживач розраховується за показниками приладів обліку, то при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявленим та сплаченим до початку розрахункового періоду, це перевищення окремо оплачується споживачем не пізніше 25 числа поточного місяця, а у випадку коли фактичне використання теплової енергії нижче від заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду, залишок сальдо розрахунків визначається за фактичними показниками приладів обліку.

Пунктом 7.7 договору передбачено, що споживач щомісячно, до 5-го числа місяця, що настає за звітним, надає теплопостачальній організації акт про обсяги використаної теплової енергії.

Крім того, у п. 3 додатку 1 до договору сторони погодили, що дата закінчення розрахункового періоду - 20 число поточного місяця. Оплата за спожиту теплову енергію здійснюється до 25 числа поточного місяця згідно з актом виконаних робіт.

У разі не підписання протягом 10 днів після надання послуг у розрахунковому періоді, акту виконаних робіт без пояснення обґрунтованих причин таких дій зі сторони споживача, акт виконаних робіт вважається дійсним (п. 4 додатку 1 до договору).

З п. 11.1 договору вбачається, що цей договір набирає чинності з дня його підписання.

Однак, як встановлено судом за змістом наявної в матеріалах справи копії договору про постачання теплової енергії № 5 від 03.01.12, строк дії вказаного договору сторонами не погоджений.

Поряд з наведеним, відповідно до п. 11.3 договору припинення дії договору не звільняє споживача від обов'язку повної сплати за спожиту теплову енергію.

Як свідчать матеріали справи, позивачем заявлена до стягнення заборгованість за надані комунальні послуги з постачання теплової енергії, надані протягом періоду з грудня 2015 року по березень 2016 року, в загальному розмірі 19 595,45 грн.

Судом встановлено, що позивач протягом вищевказаного спірного періоду надав відповідачу послуги з централізованого опалення загальною вартістю 19 595,45 грн., при цьому судом взято до уваги рахунки-фактури № 150 від 21.12.2015, № 12 від 20.01.2016, № 37 від 19.02.2016 та № 62 від 21.03.2016, у яких встановлено об'єм спожитих послуг, а також рішення Рокитнянської районної ради Про коригування тарифів на послуги з теплопостачання для споживачів ІІ та ІІІ груп № 513-34- VІ від 15.05.2015 (шосте скликання) та № 50-05- VІІ від 29.01.2016 (сьоме скликання).

Крім того, до матеріалів справи долучені акти приймання-передачі теплової енергії від 21.12.2015, 20.01.2016, 19.02.2016 та 21.03.2016.

Вказані акти не підписані відповідачем, однак з огляду на положення п. 4 додатку 1 до договору, згідно з якими у разі не підписання протягом 10 днів після надання послуг у розрахунковому періоді акту виконаних робіт без пояснення обґрунтованих причин таких дій з боку відповідача, як споживача, акт виконаних робіт вважається дійсним, а також зважаючи на те, що відповідачем будь-яких заперечень щодо якості послуг або їх ненадання позивачем не заявлено, суд дійшов висновку про те, що позивачем доведено факт споживання відповідачем протягом спірного періоду теплової енергії загальною вартістю 19 595,45 грн.

Відповідач доказів протилежного суду не надав та, у порушення умов укладеного сторонами договору, спожиті послуги не оплатив.

Крім того, відповідач, заперечуючи проти правомірності позовних вимог, в останньому судовому засіданні зазначив про те, що ним здійснено демонтаж систем опалення з метою заощадження коштів, проте доказів на підтвердження викладеного, в порушення приписів ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, відповідач суду не надав.

Таким чином, судом встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем за послуги з централізованого опалення, спожиту відповідачем протягом спірного періоду з грудня 2015 року по березень 2016 року, становить 19 595,45 грн.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначає Закон України Про житлово-комунальні послуги .

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України Про житлово-комунальні послуги житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України Про житлово-комунальні послуги надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України Про житлово-комунальні послуги на індивідуального споживача покладений обов'язок оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 7 вказаної статті, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Частиною 1 ст. 202 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач документів, які б підтверджували оплату ним заборгованості перед позивачем в повному обсязі або спростовували доводи останнього, суду не надав.

Відтак, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 19 595,45 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у вказаному розмірі.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 6 835,94 грн. та 3% річних за користування грошовими коштами у розмірі 1 659,33 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що відповідач послуги, надані позивачем, не оплатив, відтак допустив порушення зобов'язання, отже вимоги про стягнення 3% річних та інфляційної складової боргу заявлені позивачем правомірно.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційної складової боргу, суд встановив, що їх розмір становить 1 664,22 грн. для 3% річних та 7 471,97 грн. для інфляційної складової боргу, тобто є більшим, ніж заявлено позивачем до стягнення, отже, вказані позовні вимоги підлягають стягненню у розмірах, визначених позивачем, а саме - інфляційна складова боргу - в розмірі 6 835,94 грн., 3% річних - у розмірі 1 659,33 грн.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача інфляційні збитки за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його фактичного виконання при виконанні рішення господарського суду м. Києва від 06.04.2016 у справі № 910/32793/15 в розмірі 12 161,24 грн., 3% річних за користування грошовими коштами з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його фактичного виконання при виконанні рішення господарського суду м. Києва від 06.04.2016 по справі № 910/32793/15 в розмірі 2 685,33 грн.

Судом встановлено, що рішенням господарського суду міста Києва від 06.04.2016 по справі № 910/32793/15, яке було залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.08.2016 та набрало законної сили, стягнуто з Київського науково-дослідного центру продуктивності агропромислового комплексу на користь комунального підприємства Рокитнянської районної ради Київської області Рокитнетепломережа суму заборгованості 42 261,82 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 218,00 грн.

31.05.2016 на виконання вищевказаного рішення господарським судом міста Києва був виданий відповідний наказ.

Відповідач виконав рішення господарського суду міста Києва від 06.04.2016 у справі № 910/32793/15, сплативши заборгованість в розмірі 42 261,82 грн. у повному обсязі, що підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача від 18.10.2017, 30.11.2017, 15.12.2017 та 16.03.2018, проте допустив несвоєчасне виконання такого зобов'язання.

У п. 7.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань № 14 від 17.12.2013 роз'яснено, що за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що вимоги про стягнення 3% річних та інфляційної складової боргу з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його фактичного виконання при виконанні рішення господарського суду м. Києва від 06.04.2016 по справі № 910/32793/15 заявлені позивачем правомірно.

Перевіривши розрахунок 3% річних з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його фактичного виконання при виконанні рішення господарського суду м. Києва від 06.04.2016 по справі № 910/32793/15, суд встановив, що їх розмір становить 2 756,17 грн., тобто є більшим, ніж заявлено позивачем до стягнення, отже, вказана позовна вимога підлягає стягненню в розмірі, визначеному позивачем, а саме - 2 685,33 грн.

Крім того, перевіривши розрахунок інфляційної складової боргу з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його фактичного виконання при виконанні рішення господарського суду м. Києва від 06.04.2016 по справі № 910/32793/15, суд встановив, що її розмір становить 12 045,25 грн., тобто є меншим, ніж заявлено позивачем до стягнення, тому вказана позовна вимога підлягає стягненню в розмірі, визначеному судом, а саме - 12 045,25 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 19 595,45 грн., інфляційної складової боргу в розмірі 6 835,94 грн., 3% річних в розмірі 1 659,33 грн., інфляційної складової боргу за порушення грошового зобов'язання до моменту його фактичного виконання при виконанні рішення господарського суду м. Києва від 06.04.2016 у справі № 910/32793/15 в розмірі 12 045,25 грн., 3% річних за користування грошовими коштами з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його фактичного виконання при виконанні рішення господарського суду м. Києва від 06.04.2016 по справі № 910/32793/15 в розмірі 2 685,33 грн.

Судові витрати з урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на обидві сторони спору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Київського науково-дослідного центру продуктивності агропромислового комплексу (03035, м. Київ, площа Солом'янська, буд. 2, ідентифікаційний код 20599128) на користь комунального підприємства Рокитнянської районної ради Рокитнетепломережа (09600, Київська обл., Рокитнянський район, селище міського типу Рокитне, вул. Смоляна, буд. 9, ідентифікаційний код 24885304) основний борг в розмірі 19 595,45 грн. (дев'ятнадцять тисяч п'ятсот дев'яносто п'ять грн. 45 коп.), інфляційну складову боргу в розмірі 6 835,94 грн. (шість тисяч вісімсот тридцять п'ять грн. 94 коп.), 3% річних в розмірі 1 659,33 грн. (одна тисяча шістсот п'ятдесят дев'ять грн. 33 коп.), інфляційну складову боргу за порушення грошового зобов'язання до моменту його фактичного виконання при виконанні рішення господарського суду м. Києва від 06.04.2016 у справі № 910/32793/15 в розмірі 12 045,25 грн. (дванадцять тисяч сорок п'ять грн. 25 коп.), 3% річних за користування грошовими коштами з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його фактичного виконання при виконанні рішення господарського суду м. Києва від 06.04.2016 по справі № 910/32793/15 в розмірі 2 685,33 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят п'ять грн. 33 коп.) та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 757,24 грн. (одна тисяча сімсот п'ятдесят сім грн. 24 коп.).

3. У задоволенні іншої частини позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення підписано 27.02.2019.

Суддя О.Г. Удалова