Рішення

від 27.02.2019 по справі 910/16639/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.02.2019Справа № 910/16639/18

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НВО Укрсовпроект" (м. Київ)

До Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма Азімут" (м. Київ)

Про стягнення 317.996,51 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "НВО Укрсовпроект" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма Азімут" про стягнення 317.996,51 грн., з яких: 224.253,25 грн. основного боргу, 70.833,29 грн. пені, 6.285,23 грн. 3% річних, 16.594,74 грн. інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору № 874-17 від 03.07.17. на виконання комплексу робіт та послуг на тему "Будівельні роботи по об'єкту "Реконструкція КПП-1,4 на Рівненській АЕС".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.12.18. відкрито провадження у справі № 910/16639/18, постановлено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання). Встановлено сторонам строки на подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень на відповідь на відзив, додаткових письмових пояснень та доказів.

22.01.19. від відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат та вказує, що оскільки позивач неналежним чином виконав зобов'язання з оплати робіт за іншим договором підряду, то відсутні правові підстави для стягнення заборгованості в межах даної справи.

Судом встановлено, що такий відзив підписаний адвокатом Насадчук П.А., який діє від імені відповідача на підставі ордеру серії КС № 441216, Свідоцтва № 2613/10, та приймається судом.

11.02.19. від позивача надійшла письмова відповідь на відзив.

Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

Положеннями ст. 248 ГПК України унормовано, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

За приписами ч. 6 ст. 233 ГПК України у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши надані документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач в порушення умов Договору не здійснив виконання повного обсягу передбачених умовами Договору та календарного плану до нього робіт у встановлений строк, з огляду на що зобов'язаний повернути позивачу заборгованість та сплатити нараховані на неї пеню, 3% річних та інфляційні втрати.

Приписами ст. 13 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

03.07.17. між позивачем (Генпідрядник) та відповідачем (Підрядник) було укладено Договір № 874-17 від 03.07.17. на виконання комплексу робіт та послуг на тему "Будівельні роботи по об'єкту "Реконструкція КПП-1,4 на Рівненській АЕС" (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору на умовах та в порядку визначених цим Договором Підрядник за завданням Генпідрядника приймає на себе зобов'язання, на свій ризик, власними та/або залученими силами і засобами, відповідно до проектної документації та умов цього Договору, виконати комплекс робіт та послуг на тему Будівельні роботи по об'єкту Реконструкція КПП-1,4 на Рівненській АЕС , а Генпідрядник зобов'язується прийняти та оплатити належним чином виконані Роботи в порядку та на умовах передбачених цим Договором.

Згідно з п. 1.2 Договору склад та обсяги Робіт, що є предметом Договору , визначаються окремими додатковими угодами до цього Договору та можуть бути переглянуті в процесі виконання Робіт у разі внесення змін до проектної документації, а також можуть бути зменшені залежно від реального фінансування виконуваних робіт Замовником будівництва.

Загальна вартість (Договірна ціна) Робіт за Договором є динамічною та становить загальну суму на яку підписано Сторонами додаткові угоди до цього Договору та відповідні акти здачі-приймання виконаних робіт форми КБ-2в і довідки про вартість придбаного обладнання та виконаних робіт форми КБ-3 та орієнтовно складає 10.000.000,00 (десять мільйони гривень, 00 коп.) (п. 2.1 Договору).

Умовами пункту 2.3 Договору встановлено, що Генпідрядник може прийняти рішення про виплату авансу для придбання матеріалів та комплектуючих, умови та порядок оплати якої сторони погоджують у додатковій угоді до цього Договору.

Сторони в пункті 3.2 Договору погодили, що роботи мають бути виконані в строк до 31.12.17. з моменту укладення Договору.

Строк дії Договору встановлено його пунктом 11.5 з дати підписання до 31.12.17.

Протоколом погодження договірної ціни як додатком № 1 до Договору встановлено динамічну договірну ціну, яка орієнтовно становить 10.000.000,00 грн.

Календарним планом до Договору найменуванням робіт визначено Будівельні роботи .

Судом встановлено, що жодних додаткових угод до Договору сторонами не укладалось, тобто не було визначено детального складу та обсягу Робіт за Договором, не було визначено умов та порядку сплати авансу.

Натомість, на підставі наявних в матеріалах справи платіжних доручень, актів приймання виконаних будівельних робіт, довідок про вартість виконаних будівельних робіт, судом встановлено наступне.

Позивач перерахував відповідачу аванс за Договором на суму 2.000.000,00 грн.

Відповідач виконав Роботи, які позивач прийняв без зауважень та заперечень на суму 1.298.098,80 грн.

Позивач перерахував відповідачу аванс за Договором на суму 6.700.000,00 грн.

Відповідач виконав Роботи, які позивач прийняв без зауважень та заперечень на суму 1.745.540,79 грн.

Позивач перерахував відповідачу аванс за Договором на суму 700.000,00 грн.

Відповідач виконав Роботи, які позивач прийняв без зауважень та заперечень на суму 6.132.107,16 грн.

Отже, за Договором, позивач перерахував відповідачу аванс на загальну суму 9.400.000,00 грн., а відповідач виконав Роботи, які позивач прийняв без зауважень та заперечень на загальну суму 9.175.746,75 грн.

Всі прийняті позивачем Роботи за Договором було виконано відповідачем у строк до 29.12.18.

Оскільки сторонами ні Договором ні додатковими угодами до нього (які між сторонами не підписувались) не було визначено умов та порядку сплати авансу, то суд дійшов висновку, що позивач на власний розсуд за власної ініціативи перераховував відповідачу аванс.

Так як детального переліку Робіт зі строками їх виконання та на погоджені суми між сторонами не погоджено, вимог на виконання конкретних робіт на конкретну суму за Договором позивачем відповідачу не направлялось, з огляду на що суд дійшов висновку, що відповідачем належним чином та в строк виконані всі Роботи за Договором.

При цьому суд врахував положення пункту 2.1 Договору суд встановив, що загальна вартість (Договірна ціна) Робіт за Договором становить суму 9.175.746,75 грн. (загальну суму на яку підписано сторонами акти здачі-приймання виконаних робіт форми КБ-2в і довідки про вартість виконаних робіт форми КБ-3 за Договором).

За загальним правилом зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом (стаття 598 ЦК України, стаття 202 ГК України). Перелік цих підстав наведено у статтях 599 - 601, 604 - 609 ЦК України.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 ЦК України).

Отже, на противагу твердженням позивача, відповідачем було виконано всі роботи за Договором і зобов'язання Підрядника припинилось виконанням належним чином.

Частиною 2 ст. 570 Цивільного кодексу України встановлено, якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

За приписами положень чинного в Україні законодавства, авансом є грошова сума, яку перераховують згідно з договором наперед у рахунок майбутніх розрахунків за товари (роботи, послуги), які мають бути отримані (виконані, надані). На відміну від завдатку аванс - це спосіб платежу. Він не виконує забезпечувальної функції. Аванс сплачується боржником у момент настання обов'язку платити та виконує функцію попередньої оплати.

Судом встановлено, що за Договором невикористаною залишилась сума авансу в розмірі 224.253,25 грн. Вказане відповідачем не заперечується.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Позивач направив відповідачу претензію № 387-18 від 22.10.18. про повернення йому суми авансу в розмірі 224.253,25 грн.

За вказаних підстав, грошові кошти, перераховані в якості авансу у розмірі 224.253,25 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Не приймаються судом доводи відповідача про те, що грошові кошти в сумі 224.253,25 грн. повинні бути зараховані в якості оплати виконаних відповідачем робіт за іншим Договором № 908-17 від 01.10.17., оскільки такі грошові кошти сплачувались з чітким призначенням платежу згідно Договору № 874-17 від 03.07.17., а лист-відповідь № 29/11/18-1 від 29.11.18. не є заявою про зарахування в порядку статей 601 ЦК України, 203 ГК України.

Крім вказаного докази направлення такої відповіді на претензію (опис вкладення в лист), акт за жовтень 2018 року та опис вкладення в лист до нього не приймаються судом, як такі, що взагалі не завірені з наступних підстав.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього (ч. ч. 1, 2 ст. 91 ГПК України).

Порядок засвідчення копій документів визначений пунктом 5.27 Національного стандарту України, затвердженого Державним комітетом з питань технічного регулювання та споживчої політики №55 від 07.04.2003 "ДСТУ 4163-2003", відповідно до якого відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.

Всупереч зазначеним вимогам законодавства, відповідачем подано незасвідчені вказані вище письмові докази.

Проте, такі документи не є допустимими доказами. Так, допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні або не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини. При цьому, питання про належність доказів остаточно вирішується судом.

Таким чином, зважаючи на вищенаведене, суд вважає, що докази направлення відповіді на претензію (опис вкладення в лист), акт за жовтень 2018 року та опис вкладення в лист до нього не є належними доказами. (аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.07.18. у справі № 904/8549/17).

Окрім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 70.833,29 грн. на підставі п. 10.2 Договору.

Відповідно до п. 10.2 Договору за порушення підрядником строків виконання зобов'язання стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від вартості Робіт з яких допущено прострочення виконання.

Згідно з нормами ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Разом з тим, оскільки судом встановлено,що відповідачем було виконано всі роботи за Договором і зобов'язання Підрядника припинилось виконанням належним чином, відсутні правові підстави для стягнення з відповідача пені, а позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо вимог позивача про стягнення на підставі ст. 625 ЦК України 6.285,23 грн. 3% річних, 16.594,74 грн. інфляційних втрат, суд відзначає наступне.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Грошовим є зобов'язання, що передбачає передачу грошей як предмета договору або їх сплату як ціни договору.

Обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадку повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

При цьому присудження рішенням суду до стягнення безпідставно отриманих коштів не змінює правову природу зобов'язання (правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 17.10.17. у справі № 910/11965/16).

З огляду на вказане суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову в частині стягнення 6.285,23 грн. 3% річних, 16.594,74 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 219, 232, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма Азімут" (03169, м. Київ, провулок Московський, б. 2-Б; ідентифікаційний код 40445615) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НВО Укрсовпроект" (04116, м. Київ, вул. Б.Гаврилишина, 144 ідентифікаційний код 31281366) заборгованість в сумі 224.253 (двісті двадцять чотири двісті п'ятдесят три) грн. 25 коп. та 3.363 (три тисячі триста шістдесят три) грн. 80 коп. судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Суддя Т.М. Ващенко