Рішення

від 20.02.2019 по справі 910/14635/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.02.2019Справа №910/14635/18

За позовомПублічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "Хрещатик" Славкіної Марини Анатоліївни доТовариства з обмеженою відповідальністю "Фальоса Фемілі Фекторі" простягнення 202404,26 грн

Суддя Смирнова Ю.М.

Секретар судового засідання Багнюк І.І.

Представники сторін:

від позивачаНіколенко О.В., довіреність №364 від 08.01.2019; від відповідачане з'явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Хрещатик" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "Хрещатик" Славкіної Марини Анатоліївни звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фальоса Фемілі Фекторі" 196306,47 грн, з яких 81944,95 грн заборгованості з орендної плати, 98477,75 грн заборгованості зі сплати комунальних послуг та 15883,77 грн пені.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору оренди нежитлового приміщення від 01.07.2016 в частині повної та своєчасної оплати орендної плати та комунальних послуг.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.11.2018 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №910/14635/18; справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання у справі призначено на 05.12.2018; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

У підготовчому засіданні 05.12.2018 було оголошено перерву до 09.01.2019. Сторонам направлено виклик у судове засідання 09.01.2019 в порядку ст.ст.120-121 Господарського процесуального кодексу України

04.01.2019 через канцелярію Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за договором оренди нежитлового приміщення від 01.07.2016 в загальній сумі 202404,26 грн, яка складається із заборгованості зі сплати орендної плати в сумі 86786,69 грн, заборгованості зі сплати комунальних послуг в сумі 98924,24 грн та пені в сумі 16693,33 грн.

Також разом із заявою про збільшення позовних вимог від позивача надійшли додаткові пояснення по суті спору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.01.2019 відкладено розгляд заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог до наступного судового засідання; продовжено строк підготовчого провадження у справі на 30 днів та оголошено перерву у підготовчому засіданні до 24.01.2019.

У судовому засіданні 24.01.2019 заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог прийнято судом до розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.01.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 20.02.2019.

Представник позивача в судове засідання 20.02.2019 з'явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог.

Відповідач у судові засідання свого представника не направив, про причини його неявки суд не повідомив. Про проведення судових засідань відповідач був повідомлений належним чином.

Частиною 5 ст.176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст.242 цього Кодексу, та з додержанням вимог ч.4 ст.120 цього Кодексу.

Відповідно до ч.11 ст.242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Нормами ч.4 ст.89 Цивільного кодексу України передбачено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами ч.1 ст.7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи, ухвали суду у справі №910/14635/18 були направлені судом рекомендованими листами з повідомленнями про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04128, м.Київ, вул.Газопровідна, 5, будинок 87.

Однак, конверти з ухвалами Господарського суду міста Києва були повернуті до суду відділенням поштового зв'язку з відміткою "за закінченням встановленого строку зберігання".

Згідно з п.5 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення.

Відтак, за висновками суду, день проставлення у поштових повідомленнях відмітки "за закінченням строку зберігання" свідчить про відмову відповідача отримати копію судового рішення за адресою свого місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, і вважається днем вручення відповідачу ухвал суду в силу положень п.5 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03.03.2018 в справі №911/1163/17.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами ч.1 ст.9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

За змістом ч.ч.1, 2 ст.3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами Господарського суду міста Києва в справі №910/14635/18 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Отже, судом вчинені всі необхідні дії для належного повідомлення відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фальоса Фемілі Фекторі" про розгляд справи Господарським судом міста Києва.

Згідно з ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.11.2018 не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 20.02.2018 на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

01.07.2016 між Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Хрещатик" (орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фальоса Фемілі Фекторі" (орендар, відповідач) укладено договір оренди нежитлового приміщення (далі - договір).

Відповідно до умов цього договору орендодавець передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) нежитлове приміщення, загальною площею 156,0 кв.м, що розташоване на 4-му поверсі та знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Прорізна, 8 (п.1.1), передача орендованого приміщення орендодавцем, прийняття його орендарем і повернення його при припиненні або розірванні даного договору оформлюються актами прийому-передачі, підписаними орендодавцем та орендарем (п.2.1), за домовленістю сторін орендна плата за передане в оренду приміщення встановлюється в національній валюті України відповідно до наведеного розрахунку, загальна сума орендної плати за місяць становить 15600,00 грн без ПДВ (з розрахунку 100,00 грн без ПДВ за 1 кв.м). Орендна плата сплачується з урахуванням її щомісячної індексації на індекс інфляції (п.3.2), розрахунки по орендній платі проводяться щомісячно на підставі цього договору, шляхом перерахування орендарем на рахунок орендодавця суми, визначеної відповідно до умов п.3.2 даного договору, не пізніше 15-го числа місяця, за який здійснюється оплата, починаючи з моменту підписання акту прийому-передачі приміщення в оренду. За перший місяць оренди орендар сплачує орендну плату до 29.07.2016 (п.3.3), у разі користування приміщенням протягом неповного календарного місяця (першого та останнього місяців оренди) добова орендна плата за дні користування визначається пропорційно дням користування з місячної орендної плати (п.3.5), до складу орендної плати не входять витрати на комунальні послуги. Орендодавець на підставі рахунків постачальників послуг у термін до 20-го числа кожного місяця виставляє орендарю рахунок на відшкодування його витрат. Відшкодування витрат за опалення здійснюється із застосуванням коефіцієнту 1,2 (оплата за користування площами загального використання: ліфт, коридор, туалетні кімнати, сходи та ін). Орендар в термін до 30-го числа кожного місяця оплачує орендодавцю виставлений рахунок. При несвоєчасному перерахуванні/внесенні оплати орендарем орендодавець може призупинити право користування комунальними послугами на строк до повного погашення заборгованості (п.3.6), орендодавець зобов'язується, зокрема, передати орендарю в оренду приміщення у відповідності до умов цього договору (п.4.1.1), орендар зобов'язується, зокрема, своєчасно і у повному обсязі сплачувати на користь орендодавця оренду плату встановлену даним договором (п.4.3.2), у разі несвоєчасного перерахування орендарем платежів по орендній платі орендодавцю відповідно до умов даного договору, орендар сплачує на його користь пеню у розмірі 0,1% від суми затриманого платежу за кожен день прострочення виконання зобов'язання, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діятиме на момент виникнення прострочення виконання зобов'язання від суми затриманого платежу (п.6.2), даний договір укладено строком на один рік з 01.07.2016 по 01.07.2017 (п.8.1), у разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його дії протягом 15 днів, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, шляхом підписання додаткової угоди до цього договору (п.8.2).

На виконання умов договору 01.07.2016 орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування об'єкт оренди, що підтверджується відповідним актом приймання-передачі частини нежитлового приміщення.

20.07.2016 між сторонами було підписано додаткову угоду до договору, відповідно до якої внесено зміни, зокрема, п.3.2 договору в частині вартості 1 кв.м орендованої площі, яка складає 100,00 в місяць в т.ч. ПДВ.

Додатковою угодою від 01.07.2017 сторони продовжили строк дії договору по 31.12.2017 та виклали п.3.6 договору в наступній редакції: "до складу орендної плати не входять витрати на комунальні та експлуатаційні послуги, а також сплата податку за земельну ділянку, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Вказані витрати та податки сплачуються за фактичними витратами пропорційно площ, що орендується. Комунальні послуги за даним договором включають: послуги водопостачання, водовідведення, електропостачання (згідно показників лічильників та діючих тарифів), інші експлуатаційні витрати (плата за користування площами спільного використання: коридор, туалетні кімнати, сходи та ін., дератизація, дезінсекція, вивіз сміття та ін.), податок на земельну ділянку, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на якій розташоване приміщення. Орендодавець на підставі рахунків постачальників послуг у термін до 20-го числа кожного місяця виставляє орендарю рахунок на відшкодування його витрат. Орендар в термін до 30-го числа кожного місяця оплачує орендодавцю виставлений рахунок. При несвоєчасному перерахуванні/внесенні плати орендарем орендодавець може призупинити право користування комунальними послугами на строк до повного погашення заборгованості".

Відповідно до підписаного між контрагентами договору про внесення змін від 29.12.2017 до договору оренди нежитлового приміщення від 01.07.2016 сторони, зокрема, внесли зміни до п.3.2 договору в частині суми орендної плати, а саме: за домовленістю сторін орендна плата за передане в оренду приміщення встановлюється в національній валюті України відповідно до наведеного розрахунку, загальна сума орендної плати за місяць становить 18703,93 грн в т.ч. ПДВ (з розрахунку 119,90 грн в т.ч. ПДВ за 1 кв.м), орендна плата сплачується з урахуванням її щомісячної індексації на індекс інфляції згідно наведеної формули, а крім того сторони продовжили строк дії договору по 31.12.2018 включно.

31.03.2018 сторонами складено акт приймання-передачі нежитлового приміщення, в якому засвідчено факт повернення з оренди орендодавцю від орендаря частини нежитлового приміщення загальною площею 132,5 кв.м в будинку, що розташований за адресою: м.Київ, вул.Прорізна, 8. При цьому станом на дату укладення цього акту в користуванні орендаря залишилося приміщення загальною площею 23,5 кв.м, що знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Прорізна, 8.

Згідно з п.4 акту приймання-передачі нежитлового приміщення від 31.03.2018 відповідач зобов'язався до 01.05.2018 сплатити заборгованість за оренду приміщення, а також відшкодувати всі витрати орендаря за комунальні послуги, спожиті ним з дати користування майном до фактичного використання приміщення згідно умов договорів та надати орендодавцеві копії платіжних документів, які підтверджують оплату протягом 3-х днів з моменту оплати.

21.09.2018 позивачем було надіслано на адресу відповідача претензію №3/4213 від 20.09.2018 з вимогою про оплату заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення від 01.07.2016, однак відповідач відповіді на вказану претензію не надав, заборгованість не оплатив.

Відповідно до акту приймання-передачі нежитлового приміщення від 18.12.2018 сторонами засвідчено факт повернення з оренди орендодавцю від орендаря частини нежитлового приміщення загальною площею 23,50 кв.м в будинку, що розташований за адресою: м.Київ, вул.Прорізна, 8, а згідно з п.3 цього акту, відповідач зобов'язався сплатити заборгованість по орендній платі за фактичне користування приміщенням по 18.12.2018 включно та надати орендодавцеві копії платіжних документів, які підтверджують оплату протягом 3-х днів з моменту оплати.

Спір у справі виник у зв'язку з неналежним, за твердженнями позивача, виконанням відповідачем свого обов'язку зі сплати орендної плати та оплати спожитих комунальних послуг за період з 01.07.2016 по 18.12.2018, у зв'язку з чим позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати на суму 86786,69 грн, вартості комунальних послуг на суму 98924,24 грн, а також пені в сумі 16693,33 грн.

Дослідивши матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 ст.173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає договір оренди нежитлового приміщення від 01.07.2016 як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.

За своїм змістом та правовою природою укладений сторонами договір є договором оренди (найму), які підпадає під правове регулювання глави 58 Цивільного кодексу України та глави 30 Господарського кодексу України.

Згідно з ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч.1 ст.283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Матеріалами справи (актами приймання-передачі від 01.07.2016, від 31.03.2018 та від 18.12.2018) підтверджується факт передачі в оренду та повернення з оренди нежитлового приміщення, що є об'єктом оренди за договором.

Частиною 1 ст.762 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ч.ч.1, 4 ст.285 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Порядок сплати орендної плати за договором сторони визначили у розділі 3 договору.

Пунктом 3.3 договору передбачено, що розрахунки по орендній платі проводяться щомісячно на підставі цього договору, шляхом перерахування орендарем на рахунок орендодавця суми, визначеної відповідно до умов п.3.2 даного договору, не пізніше 15-го числа місяця, за який здійснюється оплата, починаючи з моменту підписання акту прийому-передачі приміщення в оренду.

Пунктом 3.6 договору визначено, що орендодавець на підставі рахунків постачальників послуг у термін до 20-го числа кожного місяця виставляє орендарю рахунок на відшкодування його витрат, а орендар в термін до 30-го числа кожного місяця оплачує орендодавцю виставлений рахунок.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Отже, з урахуванням положень ст.530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи п.п.3.3, 3.6 договору, відповідач повинен був сплачувати орендну плату не пізніше 15 числа поточного місяця, а комунальні послуги та інші витрати орендодавця - до 30 числа кожного місяця на підставі виставлених орендодавцем рахунків.

Відтак, станом на час розгляду справи строк виконання відповідачем грошових зобов'язань, щодо яких заявлено позов, настав.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст.625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Як вказує позивач, відповідачем не було сплачено орендну плату та комунальні послуги за договором за період з 01.07.2016 по 18.12.2018.

Зокрема, згідно з розрахунком ціни позову за період з 01.07.2016 по 18.12.2018 орендодавцем нараховано до сплати орендну плату на загальну суму 392026,69 грн, з яких відповідачем сплачено - 305240,00 грн, а залишок заборгованості становить 86786,69 грн.

Відтак, за висновками суду, обґрунтованими є доводи позивача про існування у відповідача заборгованості зі сплати орендної плати в розмірі 86786,69 грн.

При здійсненні перевірки розрахунку заборгованості з оплати комунальних послуг на суму 98924,24 грн, судом встановлено, що розрахунок позивача є обґрунтованим.

Суд зазначає, що в силу п.3.6 договору повноваження щодо нарахування відповідних платежів належить до компетенції орендодавця. Правильності розрахунку позивача відповідачем не спростовано, а також не надано доказів погашення вказаної заборгованості та заборгованості зі сплати орендної плати.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами ч.ч.1, 3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами, за визначенням ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За висновками суду, всупереч викладеним вище нормам закону, відповідачем не було спростовано наданих позивачем доказів, зокрема не надано до матеріалів справи будь-яких належних та допустимих доказів погашення заборгованості з орендної плати в розмірі 86786,69 грн та з оплати комунальних послуг на суму 98924,24 грн. Обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання, суду також не наведено.

Ураховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення заборгованості з орендної плати в розмірі 86786,69 грн та з оплати комунальних послуг на суму 98924,24 грн підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення з відповідача пені, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, позивачем заявлено вимоги про стягнення пені за прострочення сплати орендної плати за період з 16.10.2016 по 27.12.2018 на суму 16693,33 грн з урахуванням вимог ч.6 ст.232 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6.2 договору передбачено, що у разі несвоєчасного перерахування орендарем платежів по орендній платі орендодавцю відповідно до умов даного договору, орендар сплачує на його користь пеню у розмірі 0,1% від суми затриманого платежу за кожен день прострочення виконання зобов'язання, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діятиме на момент виникнення прострочення виконання зобов'язання від суми затриманого платежу.

Судом встановлено, що відповідачем у встановлений строк свого обов'язку зі сплати орендної плати не виконано, чим допущено прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст.610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст.612 Цивільного кодексу України), а тому позивачем правомірно заявлено вимогу про стягнення пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховано пеню.

При перевірці розрахунку заявленої до стягнення суми пені судом встановлено, що позивачем правильно визначено періоди прострочення та враховано здійснені відповідачем оплати, у зв'язку з чим вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню на суму 16693,33 грн.

За таких обставин, приймаючи до уваги належне виконання позивачем своїх зобов'язань щодо передачі об'єкту оренди орендарю в користування, та враховуючи, що відповідачем не спростовано факту порушення взятих на себе обов'язків щодо внесення орендної плати та оплати комунальних послуг, суд дійшов висновку про задоволення вимог Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "Хрещатик" Славкіної Марини Анатоліївни та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фальоса Фемілі Фекторі" заборгованості зі сплати орендної плати в сумі 86786,69 грн, заборгованості зі сплати комунальних платежів в сумі 98924,24 грн та пені у розмірі сумі 16693,33 грн.

Згідно з п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги висновки суду про задоволення позовних вимог у повному обсязі, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 3036,06 грн.

Керуючись ст.ст.74, 129, 238 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фальоса Фемілі Фекторі" (04128, м.Київ, вул.Газопровідна, 5, будинок 87, ідентифікаційний код 33744765) на користь Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" (01001, м.Київ, вул.Хрещатик, буд.8-А, ідентифікаційний код 19364259) заборгованість зі сплати орендної плати в сумі 86786 (вісімдесят шість тисяч сімсот вісімдесят шість) грн 69 коп., заборгованість зі сплати комунальних платежів в сумі 98924 (дев'яносто вісім тисяч дев'ятсот двадцять чотири) грн 24 коп., пеню в сумі 16693 (шістнадцять тисяч шістсот дев'яносто три) грн 33 коп. та судовий збір у розмірі 3036 (три тисячі тридцять шість) грн 06 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. При цьому, згідно з п.п.17.5 п.17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 27.02.2019

Суддя Ю.М. Смирнова