Рішення

від 26.02.2019 по справі 909/24/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.02.2019 м. Івано-ФранківськСправа № 909/24/19

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Шкіндер П. А. секретаря судового засідання Кучма І.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: ОСОБА_1 підприємства "Теплобуденерго", вул.Підлісна, буд.29, м.Калуш, Івано-Франківська область,77300

до відповідача: ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Брикетна фабрика", вул.Заводська, буд.1, корпус 722, м.Калуш, Івано-Франківська область,77300

про стягнення заборгованості в сумі 28 469 грн 25 к.

за участю:

Від позивача: ОСОБА_3, (наказ №2 від 08.10.15)- директор; ОСОБА_4 -адвокат, ордер серія ІФ 009127 на надання правової допомоги

Від відповідача: не з"явилися

ВСТАНОВИВ

Приватне підприємство "Теплобуденерго" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовною заявою в якій просить суд стягнути з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Брикетна фабрика" заборгованості в сумі 28 469 грн 25 к. В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що відповідач всупереч вимогам ГК України, ЦК України та умовам договору підряду №18/17 ВІД 01.07.20.2017р., не виконав взяті на себе зобов'язання по оплаті виконаних робіт. В підтвердження позовних вимог подав суду: копії договору підряду 18/17 від 01.07.2017р., акт №18 приймання виконаних будівельних робіт, копію локального кошторису, довідки про вартість виконаних будівельних робіт від 20.07.2017 , претензії про сплату грошових коштів, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення та розрахунок інфляційних збитків і 3% річних.

04.01.2019 Господарський суд Івано-Франківської області відкрив провадження у справі та призначив розгляд по суті на 05.02.2019. Ухвалою-повідомленням від 05.02.2018 розгляд справи призначено на 26.02.2019.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримав, з підстав викладених у позовній заяві та просить суд позов задовольнити.

Відповідач своїм конституційним правом на захист прав і охоронюваних законом інтересів не скористався, явки в судове засідання уповноваженого представника не забезпечив, відзиву на позов не подав, про причини неявки суду не повідомив, хоча про час та дату судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення 11.02.2019 ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 05.02.2019 .

Відповідно до ч.2 ст.42 ГПК України, учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи.

Статтею 178 ГПК України передбачене право відповідача подати суду відзив на позовну заяву. Разом з тим, як визначено в ч. 3 цієї статті, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Як передбачено в ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про розгляд судової справи і забезпечення їх явки в судове засідання для реалізації ними конституційного права на судовий захист своїх прав та інтересів, що дає підстави для висновку суду щодо розгляду справи без представника відповідача за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд встановив наступне.

Між позивачем в ( Підрядник ) та відповідачем ( Замовник ) укладено договір підряду № 18/17 від 01.07.2017 року ( надалі Договір ), згідно якого Замовник доручає, а Підрядник бере на себе зобов'язання виконати власними силами та засобами у відповідності до умов Договору роботи по капітальному ремонту електрики ТзОВ Брикетна фабрика , розташованого в м. Калуші по вул. Заводська, буд.1.

У відповідності до п.3.1 Договору, кошторисна вартість будівельно-монтажних робіт, які доручаються замовником підряднику, становила 23 938,68 грн. ( двадцять три тисячі дев'ятсот тридцять вісім гривень шістдесят вісім копійок ).

Згідно п.3.2. Договору, розрахунок вартості будівельно-монтажних робіт визначається твердою договірною ціною.

Відповідно до п.4.1 Договору, замовник здійснює розрахунки за виконані роботи щомісячно на підставі оформлених Підрядником у встановленому порядку актів виконаних робіт форми № КБ-2в і довідок форми № КБ-3 на протязі п'яти днів з дня їх підписання. При проведенні розрахунків сторони керуються нормативно-правовими документами Держбуду України.

Пунктом 4.3. даного Договору зазначено, що розрахунки проводяться у безготівковому вигляді за формою платіжного доручення.

Згідно акту приймання виконаних робіт, форма КБ-2в від 20.07.2017 року Підрядник виконав свої договірні зобов'язання в повному обсязі, а Замовник прийняв виконані роботи на суму 23 938,68 грн.

Сума вартості виконаних робіт узгоджена сторонами та підтверджена довідкою про вартість виконаних робіт ( форма КВ -3 від 20.07.2017 року ).

Згідно п.6.1. Договору, замовник зобов'язаний забезпечити оплату за виконані роботи після підписання форми актів виконаних робіт КБ-2в та довідки КБ-3 протягом п'яти днів.

Однак, в порушення п 4.1 даного Договору Замовник самоусунувся від виконання договірних зобов'язань за надані послуги та, як наслідок, станом на 25.12.2018 року заборгованість становить 23 938,68 грн.

З метою врегулювання договірних зобов'язань, Підрядник звернувся до Замовника з претензією від 16.05.2018 року з вимогою погасити заборгованість, що підтверджується фіскальним чеком Укрпошти та рекомендованим повідомленням про вручення відповідачу поштового відправлення від 17.05.2018 року та 18.05.2018 року.

Однак, вказана сума заборгованості відповідачем не сплачена, що зумовило позивача звернутись з даним позовом до суду.

При вирішенні справи суд виходив з наступного.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема із правочинів.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦК України).

Згідно з ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

В силу приписів ст.ст. 626, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Спірний договір, укладений між сторонами в межах чинного законодавства України є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним (ст.204 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до пункту 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 2 ст. 614 ЦК України встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Станом на день винесення судом рішення, відповідач доказів погашення заборгованості не надав, доводи позивача не спростував.

Судом встановлено факт порушення відповідачем свого зобов'язання щодо оплати отриманих послуг, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 23938,68 грн. основного боргу обґрунтована та підлягає задоволенню.

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

На підставі вказаної норми закону, враховуючи порушення строків виконання грошового зобов'язання, позивачем на суму заборгованості нараховані відповідачу 3% річних в розмірі 1017,00грн. та інфляційні втрати в сумі 3513,57грн.. Судом перевірено правильність нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат та встановлено правомірність їх нарахування та таких, що підлягають задоволенню.

З аналізу наведеного вище, суд приходить до висновку про обгрунтованість позовних вимог та таких, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до приписів, встановлених ст. 129 ГПК України, судові витрати понесені позивачем в зв'язку з розглядом справи, слід відшкодувати позивачу за рахунок відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 2 ст. 126 ГПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Крім цього п.2 ч. 2 ст.126 ГПК України встановлено, що розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з нормами ч. ч. 4, 5 ст. 129 ГПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Матеріалами справи підтверджено належність понесення позивачем даних судових витрат саме при розгляді даної справи відповідно до умов договору про надання правової допомоги № 27-5-18 від 15.05.2018.

Позивачем надано суду копію платіжного доручення №760 від 21.12.2018р. на суму 3900,00грн. оплата за яким була здійснена за правову допомогу згідно з договором № 27-5-18

Відповідно до п.6.5 постанови Пленуму ВГСУ від 21.02.2013 № 7, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "East/West Alliance Limited" проти України"", оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy), № 34884/97).

Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Згідно зі статтями 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на те, що у позовній заяві було вказано орієнтовну суму витрат на правову допомогу, та фактично позивачем понесено таких витрат у розмірі 3900,00грн., суд вважає за доцільне стягнути з відповідача понесені позивачем витрати на надання правової допомоги у заявленому розмірі.

Керуючись ст.124, ст.129 Конституції України, ст. 204, 509, 525, 526, 530, 546, 610, 611, 612, 614, 625, 626-629 Цивільного кодексу України, ст. 173, 216, 230, 265 Господарського кодексу України, ст. 129, 178, 202, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в :

задовольнити позов ОСОБА_1 підприємства "Теплобуденерго", вул.Підлісна, буд.29, м.Калуш, Івано-Франківська область до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Брикетна фабрика", вул.Заводська, буд.1, корпус 722, м.Калуш, Івано-Франківська область

про стягнення заборгованості в сумі 28 469 грн 25 к.

Стягнути з відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Брикетна фабрика" (вул. Заводська, буд.1, корпус 722, м. Калуш, Івано-Франківська область, код ЄДРПОУ 40491127) на користь позивача ОСОБА_1 підприємства "Теплобуденерго", вул.Підлісна, буд.29, м.Калуш, Івано-Франківська область (код ЄДПРОУ 34465288)- 23938,68грн. основного боргу, 3513,57грн. інфляційних втрат, 3% річних у розмірі 1017,00грн. 1762грн. витрат по сплаті судового збору та 3900грн. грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення.

Повне рішення складено 26.02.2019

Суддя Шкіндер П.А.