Рішення

від 14.02.2019 по справі 200/11563/18-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 лютого 2019 р. Справа№200/11563/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Голуб В.А.,

при секретарі - Мангуш З.В.,

за участю:

представника позивача - Ващенка О.В.,

представника відповідача - Пономарьова А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕТС" до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.07.2018 року № 0005871411 та № 0005861411 у частині збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 7 637 075,00 гривень та нарахованих штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 3 818 537,50 гривень,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕТС" звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.07.2018 року № 0005861411, № 0005871411 у частині збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 7 637 075,00 гривень та нарахованих штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 3 818 537,50 гривень (з урахуванням уточнених позовних вимог).

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що договори з контрагентами укладені з метою настання реальних господарських зобов'язань, однак, в супереч наданим первинним документам податковим органом зроблено помилкові висновки в акті перевірки № 699-05-99-14-11/24308872 від 04.07.2018 року про те, що господарські операції відповідно до договорів не були спрямовані на реальне настання правових наслідків. Окрім того, позивач зазначає, що реальність операцій з ТОВ ВОРК ТАУН , ТОВ УКПРОМ-ОБЛАДНАННЯ , ТОВ ОПТИМА ПОСТАЧ , ТОВ СТРОЙТРЕНД , ТОВ ДЕЛЛ КОМ , ТОВ КАБЕЛЬТОРГ , ТОВ КРІОН ПЛАС , ТОВ ВЕЙК ТРЕЙД , ТОВ АСКАЛІЯ встановлена рішеннями Донецького окружного адміністративного суду від 23.07.2018 року № 805/2141/18-а та від 27.09.2018 року № 805/4139/18-а, які набрали законної сили. На підставі вказаного акту відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення. Позивач вважає протиправними та просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 26.07.2018 року № 0005871411 та № 0005861411 у частині збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 7 637 075,00 гривень та нарахованих штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 3 818 537,50 гривень.

В матеріалах справи наявний відзив на позовну заяву, вмотивований тим, що перевіркою встановлено факт реалізації товарів/послуг за відсутності фактичного їх придбання з метою штучного формування податкового кредиту для покупців, що свідчить про неможливість здійснення господарських операцій з ТОВ ВОРК ТАУН , ТОВ УКПРОМ-ОБЛАДНАННЯ , ТОВ ОПТИМА ПОСТАЧ , ТОВ СТРОЙТРЕНД , ТОВ ДЕЛЛ КОМ , ТОВ КАБЕЛЬТОРГ , ТОВ КРІОН ПЛАС , ТОВ ВЕЙК ТРЕЙД , ТОВ АСКАЛІЯ , ТОВ ВЕСТ ТОРГ ГРУП , ТОВ МИКБУДСНАБ , ТОВ ДОСТА з ідентифікованим товаром у зв'язку із відсутністю факту (джерела) його законного введення в обіг та/або реального задекларованого виробництва. На підставі цього, відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 05.11.2018 року прийнято до розгляду позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ЕТС до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.07.2018 року № 0005861411, № 0005871411 та відкрито провадження по справі № 200/11563/18-а. Призначено підготовче засідання по адміністративній справі № 200/11563/18-а за правилами загального позовного провадження на 12 годину 00 хвилин 29.11.2018 року.

Підготовче засідання відкладено з 29.11.2018 року на 20.12.2018 року о 16:00 год.

Ухвалою суду від 20.12.2018 року продовжено строк підготовчого провадження по адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕТС" до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.07.2018 року № 0005871411 та № 0005861411 у частині збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 7 637 075,00 гривень та нарахованих штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 3 818 537,50 гривень, - на тридцять днів з ініціативи суду.

Підготовче засідання відкладено з 20.12.2018 року на 17.01.2019 року о 16:00 год.

Ухвалою суду від 17.01.2019 року закрито підготовче провадження по адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕТС" до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.07.2018 року № 0005871411 та № 0005861411 у частині збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 7 637 075,00 гривень та нарахованих штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 3 818 537,50 гривень. Призначено судовий розгляд по суті на 11 годину 00 хвилин 05.02.2019 року.

Розгляд справи № 200/11563/18-а відкладено з 05.02.2019 р. на 14.022019 р. о 10:00 год.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, а представник відповідача заперечував проти їх задоволення.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕТС" (далі - ТОВ ЕТС ) (код ЄДРПОУ 24308872, місце реєстрації: 84201, Донецька область, м. Дружківка, вул. Енгельса, 108, кв.21) пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, зареєстрований у якості юридичної особи 04.03.1996 року (т.1 а.с.31-65), та згідно ст. 43 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) здатний здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки.

Відповідач, Головне управління ДФС у Донецькій області (код ЄДРПОУ 39406028, місцезнаходження: 87526, Донецька область, м. Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької дивізії, 114), є суб`єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Податковим кодексом України повноваження, згідно ст. 43 КАС України здатний здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки.

Головним управлінням ДФС у Донецькій області з 16.05.2018 року по 25.06.2018 року проведено планову виїзну перевірку ТОВ ЕТС з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2016 року по 31.03.2018 року.

За результатами перевірки складено акт № 699-05-99-14-11/24308872 від 04.07.2018 року, відповідно до якого встановлено порушення ТОВ ЕТС пп.134.1.1 п.134.1., ст..134, пп. 138.3.1., п.п.138.3. ст.138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI зі змінами та встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 7 652 875 грн, у тому числі за 1 квартал 2016 року у сумі 19 470, за 2017 рік у сумі 6 632 190 грн, за 1 квартал 2018 року у сумі 1 001 215 грн.; пп. б) п.187.1 ст.187, п.п 188.1 ст.188, пп. а) п.198.1, п.198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за березень 2018 року в сумі 2 871 301 грн.

Також перевіркою встановлено порушення п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України в результаті відсутності реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом граничного строку на суму податку на додану вартість у загальній сумі 3 750 грн., у тому числі за січень 2017 року в сумі 167 грн., за лютий 2017 року в сумі 167 грн., за березень 2017 року в сумі 167 грн., за квітень 2017 року в сумі 167 гри., за травень 2017 року в сумі 167 грн., за червень 2017 року в сумі 167 грн., за липень 2017 року в сумі 361 грн., за серпень 2017 року в сумі 361 грн., за вересень 2017 року в сумі 361 грн., за жовтень 2017 року в сумі 361 грн., за листопад 2017 року в сумі 361 грн., за грудень 2017 року в сумі 361 грн., за січень 2018 року в сумі 194 грн., за лютий 2018 року в сумі 194 грн., за березень 2018 року в сумі 194 грн, не нарахованих податкових зобов'язань за операцією постачання послуг, не складених та не зареєстрованих в ЄРПН податкових накладних за такими операціями (т.1 а.с.84-249).

Суд зазначає, що висновки акту № 699-05-99-14-11/24308872 від 04.07.2018 року ґрунтуються на даних документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю ЕТС з питань дотримання повноти декларування та своєчасності сплати податку на додану вартість за квітень 2017 року по взаємовідносинам з контрагентом-постачальником ТОВ ВОРК ТАУН (код за ЄДРПОУ 41135162); за квітень-травень 2017 року по взаємовідносинам з контрагентом-постачальником ТОВ УКПРОМ-ОБЛАДНАННЯ (код ЄДРПОУ 41183279); за травень 2017 року по взаємовідносинам з контрагентом-постачальником ТОВ ОПТИМА ПОСТАЧ (код ЄДРПОУ 41305220); за травень 2017 року по взаємовідносинам з контрагентом-постачальником ТОВ СТРОЙТРЕНД (код ЄДРПОУ 41095335); за червень 2017 року по взаємовідносинам з контрагентом-постачальником ТОВ ДЕЛЛ КОМ (код ЄДРПОУ 41345661); за липень 2017 року по взаємовідносинам з контрагентом-постачальником ТОВ КАБЕЛЬТОРГ (код ЄДРПОУ 41159335); за липень-жовтень 2017 року по взаємовідносинам з контрагентом-постачальником ТОВ КРІОН ПЛАС (код ЄДРПОУ 41375675); за липень 2017 року по взаємовідносинам з контрагентом-постачальником ТОВ ВЕЙК ТРЕЙД (код ЄДРПОУ 41377599); за вересень-жовтень 2017 року по взаємовідносинам з контрагентом-постачальником ТОВ АСКАЛІЯ (код ЄДРПОУ 41461837) за результатами якого складено акт № 109/05-99-14-11/24308872 від 08.02.2018 року.

Крім того, при визначенні порушень були взяті висновки, викладені в акті від 07 травня 2018 року № 467/05-99-04-24308872, про проведену перевірку з питань дотримання повноти декларування та сплати податку на додану вартість за період з 01 січня 2018 року по 28 лютого 2018 року по взаємовідносинам: з ТОВ КРІОН ПЛАС за період з 01 січня 2018 року по 31 січня 2018 року, з ТОВ КНУТЕКС і ТОВ АСКАЛІЯ за період з 01 січня 2018 року по 28 лютого 2018 року.

Водночас, суд звертає увагу, що реальність за вказаними операціями підтверджена висновками суду у рішеннях Донецького окружного адміністративного суду від 23.07.2018 року № 805/2141/18-а та від 27.09.2018 року № 805/4139/18-а, які набрали законної сили (т.16 а.с.204-236).

Суд зазначає, що ч. 4 ст. 78 КАС України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Поряд з цим, в акті перевірки № 699-05-99-14-11/24308872 від 04.07.2018 року контролюючим органом поставлено під сумнів реальність здійснення господарських операцій із ТОВ МІКБУДСНАБ , ТОВ ВЕСТ ГРУП та ТОВ ДОСТА .

Також відповідачем в акті перевірки визначено порушення, щодо не включення до складу доходів сум, отриманих позивачем від суборенди, в розмірі 15 800, 00 грн та у частині штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 7 900, 00 грн. Однак, вказані порушення ТОВ ЕТС визнало, а отже вони не є спірним питанням.

На підставі акту перевірки Головним управлінням ДФС України у Донецькій області прийнято податкові повідомлення-рішення від 26.07.2018 року № 0005861411, яким збільшено позивачу грошове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 7 652 875, 00 гривень та нарахованих штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 3 826 437, 50 гривень та № 0005871411, яким завищено від'ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за березень 2018 року в сумі 2 871 301 грн (т.1 а.с.66-69).

Вказані податкові повідомлення-рішення були оскаржені ТОВ ЕТС в адміністративному порядку, однак рішенням Державної фіскальної служби України від 23.10.2018 року № 34274/6/99-99-11-01-01-25 вони були залишені без змін (т.1 а.с.70-83).

Виходячи з вищевикладеного, спірним питанням у даній справі є саме реальність здійснення господарських операцій позивача із ТОВ МІКБУДСНАБ , ТОВ ВЕСТ ГРУП та ТОВ ДОСТА .

По-перше, між ТОВ ЕТС до ТОВ ВЕСТ ГРУП укладено договір підряду № 295 від 24.04.2017 року, предметом якого є ремонт орендованого позивачем приміщення за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Борщагівська, б. 30 А, корпус 13, квартира 228), на загальну суму 2 998 900,80 гривень (у т.ч. ПДВ) (т.14 а.с.233-240).

Факт виконання робіт за вказаним договором відображено у акті приймання виконаних ремонтних робіт № 1 від 16.06.2017 року (форма КБ-2в), довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати від 19.06.2017 року (форми КБ-3), акті приймання виконаних ремонтних робіт № 2 від 19.06.2017 року (форма КБ-2в), довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати від 20.06.2017 року (форми КБ-3), акті приймання виконаних ремонтних робіт № 3 від 20.06.2017 року (форма КБ-2в), довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати від 21.06.2017 року (форми КБ-3), акті приймання виконаних ремонтних робіт № 4 від 21.06.2017 року (форма КБ-2в), довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати від 22.06.2017 року (форми КБ-3), акті приймання виконаних ремонтних робіт № 5 від 22.06.2017 року (форма КБ-2в), довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати від 23.06.2017 року (форми КБ-3), акті приймання виконаних ремонтних робіт № 6 від 23.06.2017 року (форма КБ-2в), довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати від 26.06.2017 року (форми КБ-3), акті приймання виконаних ремонтних робіт № 7 від 26.06.2017 року (форма КБ-2в), довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати від 27.06.2017 року (форми КБ-3), акті приймання виконаних ремонтних робіт № 8 від 27.06.2017 року (форма КБ-2в), довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати від 29.06.2017 року (форми КБ-3), акті приймання виконаних ремонтних робіт № 9 від 29.06.2017 року (форма КБ-2в), довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати від 19.06.2017 року (форми КБ-3), акті приймання виконаних ремонтних робіт № 10 від 30.06.2017 року (форма КБ-2в), довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати від 30.06.2017 року (форми КБ-3), акті приймання виконаних ремонтних робіт № 11 від 30.06.2017 року (форма КБ-2в) (т.15 а.с.20-83).

Оплата за виконані роботи підтверджується платіжним дорученням № 2252 від 18.07.2017 року на суму 220 549,27 грн., договором уступки права вимоги за договором № ВТГ-А-07 від 05.01.2018 року (ТОВ ВЕСТ ТОРГ ГРУП уступило своє право вимоги на суму 2 778 351,53грн. на користь третьої особи - ТОВ АСКАЛІЯ ).

ТОВ ВЕСТ ТОРГ ГРУП виписані податкові накладні за вказаним правочином, які наявні в матеріалах справи (т.15 а.с.87-95).

По-друге, між позивачем та ТОВ МІКБУДСНАБ укладено договір підряду № МБС-181 від 27.03.2017 року, предметом якого є ремонт орендованого позивачем приміщення за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Борщагівська, буд. 30 А, квартира 157 на суму 73 920,00 грн. з урахуванням ПДВ (т.15 а.с. 230-237).

Факт виконання робіт за договором відображено в акті приймання виконаних ремонтних робіт від 26.06.2017 року (форма КБ-2в) (т.16 а.с.3-13), а оплата підтверджена платіжним дорученням № 2101 від 29.06.2017 року (т.15 а.с.132).

Також між позивачем та ТОВ МІКБУДСНАБ укладено договір підряду № МБС-168 від 06.03.2017 року, предметом якого є ремонт орендованого позивачем приміщення за адресою: м. Краматорськ, вул. Баженова, 5, на суму 1 081 970,40 грн. з урахуванням ПДВ (т.15 а.с.140-147).

Факт виконання робіт за договором відображено в акті приймання виконаних ремонтних робіт від 26.06.2017 року (форма КБ-2в) (т.15 а.с.194-229).

Платіжними дорученнями № 2101 від 29.06.2017 року на суму 126 094,37 грн., № 2313 від 28.07.2017 року на суму 374 000,00 грн., № 2314 від 28.07.2017 року на суму 350 804,43 грн., № 2315 від 28.07.2017 року на суму 350 000,00 грн., підтверджено оплату за даним правочином (т.15 а.с.132-135).

Крім того, між позивачем та ТОВ МІКБУДСНАБ укладено договір підряду № МБС-172 від 15.03.2017 року, предметом якого є ремонт орендованого позивачем приміщення за адресою: м. Краматорськ, вул. В. Стуса, 35/40, на суму 45 008,40 грн. з урахуванням ПДВ (т.15 а.с. 96-103).

Факт виконання підтверджено актом приймання виконаних ремонтних робіт від 26.06.2017 року (форма КБ-2в) (т.15 а.с.120-129), а оплата підтверджена платіжним дорученням № 2101 від 29.06.2017 року (т.15 а.с.132).

Крім того в матеріалах справи наявні первинні документи щодо господарської операції між ТОВ ЕТС та ТОВ ДОСТА , а саме договір поставки № 1511 від 15.11.2017 року (т.16 а.с.27-29).

Суд зазначає, що транспортування товару за вказаним договором підтверджено видатковою накладною № 55 від 20.11.2017 року на суму 177 532,03 гривень (у т.ч. ПДВ 29 588,67 грн.), ТТН № 55 від 20.11.2017 року, подорожнім листом 20.11.2017 року, видатковою накладною № 56 від 20.11.2017 року на суму 252 594,50 гривень (у т.ч. ПДВ 42 099,08 грн.), ТТН № 56 від 20.11.2017 року, подорожнім листом від 20.11.2017 року, видатковою накладною № 54 від 20.11.2017 року на суму 124 066,30 гривень (у т.ч. ПДВ 20 677,72 грн.), ТТН № 54 від 20.11.2017 року, подорожнім листом від 20.11.2017 року, видатковою накладною № 53 від 20.11.2017 року на суму 119 160,54 гривень (у т.ч. ПДВ 19 860,09 грн.), ТТН № 53 від 20.11.2017 року, подорожнім листом від 20.11.2017 року (т.16 а.с.30-53).

Оплата за договором підтверджена платіжним дорученням № 3680 від 13.12.2017 року на суму 70 702, 10 грн. та договором уступки права вимоги № Д-А-05 від 17.01.2018 року (ТОВ ДОСТА уступило своє право вимоги на суму 602 651, 27 грн. на користь третьої особи - ТОВ АСКАЛІЯ ) (т.16 а.с. 54-56).

В свою чергу, використання у власній господарській діяльності товарів, придбаних на підставі договору підтверджується: оборотно-сальдовими відомостями, видатковими накладними, актами виконаних робіт, списання запасних частин та паливно-мастильних матеріалів (т.16 а.с.62-203).

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі, з наступних підстав.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України від 02.12.2010 року № 2755-VI (в редакції, на момент виникнення спірних правовідносин) ( далі - Податковий кодекс України).

Відповідно до п.п. 16.1.2 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів.

Згідно з п.п. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Відповідно до п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно п. 199.1 ст.199 Податкового кодексу України у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати зведену податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму частки сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в неоподатковуваних операціях.

Відповідно до вимог п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п.200.1,200.4 ст.200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу,

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Ст. 2 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 року № 996-ХІV із змінами та доповненнями (далі - Закон № 996- ХІV) встановлено, що дії цього Закону № 996- ХІV поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Ст. 3 Закону № 996-ХІV встановлено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Згідно ст.1 Закону № 996- ХІV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Ст. 4 Закону № 996-ХІV визначено, що бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах, зокрема: превалювання сутності на формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за № 168/704 (далі - Положення № 88).

Відповідно до п.2.1 ст.2 Положення № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно з п.2.4 ст. 2 Положення № 88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі від 02.06.2011 року №742/11/13-11.

У судовому засіданні представник відповідача не заперечував проти факту здійснення позивачем господарської діяльності у перевіряємому періоді. Однак при цьому представник відповідача ставив під сумнів реальність здійснення господарських операцій з вищевказаними товариствами.

Суд вказує на те, що відповідачем не надано суду доказу щодо наявності на момент вчинення господарських операцій дефекту у правовому статусі контрагентів позивача. Під час перевірки позивача відповідачем не перевірявся рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами - постачальниками.

Суд звертає увагу, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит та віднесення сум понесених витрат до складу валових витрат позивача не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Таким чином, недотримання контрагентами позивача податкової дисципліни (що відповідачем суду не доведено) має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Аналогічна правова позиція була висловлена також Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах суду від 29.01.2014 року №К/9991/81114/11, від 22.01.2014 року № К/9991/37637/12, від 17.02.2014 року № К/800/50945/13, від 19.02.2014 року № К/800/61338/13, від 11.03.2014 року №К/800/1128/14, від 03.03.2014 року № К/800/12888/13, від 02.06.2014 року №К/800/6497/13, від 20.05.2014 року №К/800/53111/13, від 05.06.2014 року №К/800/1816/13, від 11.11.2014 року №К/800/1336/14.

Висновки податкового органу щодо невідповідності придбаних послуг по ланцюгу контрагентів - постачальників позивача, які ґрунтуються на даних інформаційних податкових баз, суд не бере до уваги, на підставі наступного.

Інформаційні бази даних податкового органу не мають статусу офіційних і можуть містити помилки, які впливають на правовий статус платника податку. Бази даних податкового органу не є належними доказами у справі, чинним законодавством також не передбачена належність таких баз до засобів доказування.

Дана правова позиція підтверджується доводами, що викладені в Постановах ВАСУ від 20.09.2012 року № К9991/574/12; № К 9991/5991/11 та № 9991/24891/11: Програмне забезпечення (інформаційні бази ДПІ) до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків не відноситься. Крім того, абсолютно справедливо підкреслюється, що такі дані не є також належним доказом відсутності фактів здійснення господарських операцій безпосередньо платника податків - позивача, та доказом несплати ним податку, якщо спірний період податковим органом перевірено з урахуванням всіх первинних документів та документів податкової звітності .

Відповідно до Листа ВАСУ від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Суд підкреслює, що письмові докази у вигляді первинних документів, які підтверджують здійснення господарських операцій позивача з контрагентами постачальниками, спростовують висновки податкового органу, які ґрунтуються на даних інформаційних податкових баз.

Суд зазначає, що в акті перевірки відсутня інформація, яка може бути достатньою для формування доказової бази у ході проведення перевірок по ланцюгу постачання контрагентів - постачальників позивача.

Так, встановлення ознак нереальності правочинів внаслідок відсутності платника за місцезнаходженням, відсутності адміністративно-технічних можливостей для здійснення діяльності, не відповідність видів діяльності платника з даними ЄДР є початковим етапом при відпрацюванні таких платників.

Основні вимоги до змісту доказової бази для встановлення правочинів такими, що мають нереальний характер - це визначення товарного, грошового потоків, аналізу документального оформлення проведених операцій, виконання робіт, транспортування, фактичне використання товарів у господарській діяльності, тощо.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів про умисність укладення угод між позивачем та його контрагентами з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а саме, рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження нереальності здійснених контрагентом позивача господарських операцій.

Враховуючи викладене, на підставі наведених норм податкового законодавства, при дослідженні первинних документів суд виходить із того, що платник податку має право на декларування податкового кредиту тільки при наявності одночасно наступних умов:

- списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною - що, відповідно до п.п.198.2 Податкового кодексу України є підставою для виникнення у платника податку права на податковий кредит;

- платник податку отримав від продавця товарів (послуг) належним чином складену та зареєстровану податкову накладну, інші подібні документи (п.201.10, 201.11 Податкового кодексу України).

Відсутність хоча б однієї з наведених вище умов не дає право платнику податку декларувати суму податкового кредиту.

З урахуванням викладеного, порушення постачальниками товару (робіт, послуг) по ланцюгу постачання, певних вимог податкового законодавства та правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування валових витрат та податкового кредиту у випадку, якщо така залежність не визначена Податковим кодексом України.

Також за змістом Податкового кодексу України платник податку (покупець товару, послуг) на час здійснення господарської операцій з придбання товару не зобов'язаний та не має повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару (послуг) у ланцюгу постачання, вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо, і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-якого з контрагентів-постачальників.

Податкове законодавство України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.

Чинне законодавство не зобов'язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми витрат до валових витрат та суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі Булвес АД проти Болгарії Європейський суд з прав людини дійшов такого висновку: ... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і, як наслідок, сплачувати податок на додану вартість повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності .

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом. (Ухвала ВАСУ від 23.11.2016 року справа № К/800/18675/16, ЄДРСРУ № 62961971).

Таким чином, судова практика виходить з того, що чинне податкове законодавство України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей.

Стосовно недоліків у первинних документах суд зазначає, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі платника у зв'язку з його господарською діяльністю.

Твердження податкового органу про відсутність у контрагентів позивача необхідної для ведення господарської діяльності кількості працівників, технічних, транспортних, інших виробничих ресурсів, відсутність за юридичною адресою на момент звірки суд не приймає до уваги, оскільки вказане не свідчить про безтоварність угод поставки з позивачем. Чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського Суду з прав людини.

За таких підстав позовні вимоги щодо визнання протиправними та скасування спірних податкових повідомлень-рішень є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 217021,20 грн. Оскільки позивач відмовився від частини позовних вимог, відповідачем повинен бути відшкодований за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача судовий збір у розмірі 214 903,70 грн.

Керуючись ст.ст. 2,5-10, 72-80, 159, 160, 171, 199-204, 205, 246, 250, 295 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕТС" ( код ЄДРПОУ 24308872, 84201, Донецька обл., місто Дружківка, вулиця Енгельса, будинок 108, квартира 21) до Головного управління ДФС у Донецькій області (код ЄДРПОУ 39406028, 87526, Донецька обл., місто Маріуполь, вулиця 130 Таганрозької дивізії, будинок 114) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.07.2018 року № 0005871411 та № 0005861411 у частині збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 7 637 075,00 гривень та нарахованих штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 3 818 537,50 гривень ,-задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Донецькій області №0005871411 від 26.07.2018 року на суму 2871301 гривень (два мільйони вісімсот сімдесят одна тисяча триста одна гривня).

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Донецькій області № 0005861411 у частині збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "ЕТС" грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 7 637 075,00 гривень та нарахованих штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 3 818 537,50 гривень.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Донецькій області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕТС" суму сплаченого судового збору у розмірі 214 903,70 грн (двісті чотирнадцять тисяч дев'ятсот три гривні сімдесят копійок).

Повний текст рішення складено 25.02.2019 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Голуб В.А.