Ухвала

від 26.02.2019 по справі 826/16069/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/16069/18                                                                               УХВАЛА про залишення апеляційної скарги без руху   26 лютого 2019 року                                                                                   м. Київ            Суддя Шостого апеляційного адміністративного суду Федотов І.В., перевіривши матеріали апеляційної скарги Державної фіскальної служби України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2018 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс – Фільм» до Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, - ВСТАНОВИВ : Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2018 року позов задоволено повністю. Відповідач, не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі. Вказана апеляційна скарга не відповідає вимогам, встановленим статтею 296 Кодексу адміністративного судочинства України, з огляду на наступне. Відповідно до вимог п. 1 ч. 5 ст. 296 КАС України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору. Питання, пов'язані із розміром ставок судового збору, порядком сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору регулюються Законом України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VI (далі - «Закон № 3674-VI»). Згідно п. 1 ч. 3 ст. 4 Закону № 3674-VI у редакції, яка діяла на момент подання позову до суду першої інстанції, ставка судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, юридичною особою складала 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. За змістом п.п. 2) п.3 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI за подання до суду апеляційної скарги на рішення суду; заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду; апеляційної скарги на судовий наказ, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами ставка судового збору складає 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги. Відповідно до п.п. 1 п.3 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI, за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру, суб'єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою-підприємцем ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб; фізичною особою - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» від 07.12.2017 № 2246-VІІI прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлено на 2018 рік у розмірі 1762 грн. Таким чином, судовий збір при поданні апеляційної скарги сплачується у розмірі 2 643 грн. 00 коп. (150% від 1762 = 2  643 грн.). В порушення вимог зазначеної статті КАС України скаржником до апеляційної скарги не додано документ про сплату судового збору. Несплачену суму судового збору належить перерахувати за реквізитами: отримувач коштів - УК у Печер.р-ні/Печерс.р-н/22030101, код отримувача (код ЄДРПОУ): 38004897, банк отримувавча: Казначейство України (ЕАП), МФО: 899998, рахунок отримувача: 34312206081055, призначення платежу - судовий збір, Шостий апеляційний адміністративний суд, № справи. При цьому апелянт звертається до суду з клопотанням про звільнення від сплати судового збору. Перевіривши доводи клопотання, суддя-доповідач не вбачає підстав для його задоволення, виходячи з наступного. Відповідно до частини першої ст. 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк. Згідно з положеннями статті 8 Закону України «Про судовий збір» (в редакції чинній з 15 грудня 2017 року) враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є: військовослужбовці; батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю. Відповідно до частини другої цієї ж статті суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті. Отже, умовою звільнення від сплати судового збору або відстрочення його сплати є такий майновий стан сторони, який не дозволяє його сплатити. Тому, враховуючи положення статті 8 Закону України «Про судовий збір» (в редакції чинній з 15 грудня 2017 року) апелянт не підпадає під категорію платників судового збору відносно яких можливе прийняття рішення про звільнення від сплати судового збору. Враховуючи наведене, клопотання задоволенню не підлягає. Також, вказана апеляційна скарга не відповідає вимогам, ч.3 ст.298 КАС України так як подана після закінчення тридцятиденного строку на апеляційне оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 листопада 2018 року. Разом з цим, апелянт звертається до суду з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, посилаючись на невчасну сплату судового збору за подачу апеляційної скарги Перевіривши доводи клопотання, суддя-доповідач не вбачає підстав для його задоволення, виходячи з наступного. Згідно з приписами ст. 295 КАС України  апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу. Відповідно до ч.3 ст.298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Відповідно до п.4 ч. 1 ст. 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційного оскарження визнані судом неповажними. Як вбачається з матеріалів справи, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва прийняте 30 листопада 2018 року. Копія вказаного рішення отримана представником ДФС України 05 грудня 2018 року. Проте, апеляційна скарга подана лише 11 лютого 2019 року, тобто з пропуском тридцятиденного строку для подачі апеляційної скарги. Згідно з ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду. Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються обставини, які не залежать від волі заінтересованої особи і перешкодили їй виконати процесуальні дії у межах встановленого законом проміжку часу. До їх числа відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об'єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Вказані обставини підлягають підтвердженню шляхом подання відповідних документів або їх копій. Перевіривши клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження останнє не підлягає задоволенню, так як невчасна сплата судового збору за подачу апеляційної скарги, не є поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження. При цьому апелянтом не надані будь – які докази неможливості вчасно спалити судовий збір за зверненням з апеляційною скаргою. При цьому поновлення строку є надання нового строку на вчинення процесуальної дії, яка не була з поважної причини вчинена у заздалегідь встановлений судом строк. Відповідно до частини третьої статті 2 цього Кодексу одним із принципів адміністративного судочинства є рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом. Частина друга статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України покладає на учасників справи обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Крім того, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. ДФС та її територіальні органи (органи доходів і зборів) є державними органами, що здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів. Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 «Інші поточні платежі», розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом. Після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов'язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення). У пункті 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, зазначено, що під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів. Отже, особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, у даному випадку це – Державна фіскальна служба України, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору. Тому, обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо, не є поважною причиною при вирішенні питання про поновлення чи продовження строку, встановленого законом або судом. Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом в ухвалі від 06 грудня 2018 року у справі № 826/14927/17 (касаційне провадження № К/9901/64932/18). Враховуючи вищевикладене, підстави для поновлення апелянту строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції відсутні. Інших поважних причин пропуску строку апеляційного оскарження та відповідних належних доказів апелянтом не наведено. Оскільки вищевказані обставини перешкоджають прийняттю апеляційної скарги до провадження суду апеляційної інстанції, тому відповідно до ст.ст.169, 296 КАС України апеляційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням необхідного строку для усунення недоліків. Керуючись ст.ст. 169, 296, 298 КАС України, суд – УХВАЛИВ: У задоволенні клопотання Державної фіскальної служби України про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2018 року - відмовити. У задоволенні клопотання Державної фіскальної служби України про звільнення від сплати судового збору – відмовити. Апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2018 року -  залишити без руху. Встановити Державній фіскальній службі України строк для усунення вказаних недоліків – п'ять днів з дня отримання копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає касаційному оскарженню. Суддя:                                                                                                               Федотов І.В.