Постанова

від 19.02.2019 по справі 813/3/14

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 лютого 2019 року

м. Київ

справа №813/3/14

касаційне провадження №К/9901/9058/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12.02.2014 (суддя Мричко Н.І.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.06.2015 (головуючий суддя - Мікула О.І., судді: Курилець А.Р., Кушнерик М.П.) у справі № 813/3/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Вторма-Львів до Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Відкритого акціонерного товариства Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат , про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Вторма-Львів звернулось до суду з адміністративним позовом до Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.12.2013 № 0000962200 та від 27.12.2013 № 0000972200.

Львівський окружний адміністративний суд постановою від 12.02.2014 адміністративний позов задовольнив повністю.

Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 24.06.2015 постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12.02.2014 в частині застосування податкового компромісу визнав нечинною та провадження в цій частині закрив. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Миколаївська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Львівській області (правонаступник Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області) оскаржила їх у касаційному порядку.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12.02.2014, ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.06.2015 в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування своїх вимог Миколаївська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Львівській області (правонаступник Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області) посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств від 28.12.1994 № 334/94-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість від 03.04.1997 № 168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), пунктів 44.1, 44.3 статті 44, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статей 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій).

Зокрема, наголошує на безтоварному характері розглядуваних господарських операцій.

Крім того, Миколаївською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Львівській області заявлено клопотання про заміну відповідача у справі - Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області на Стрийську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Львівській області у зв'язку з реорганізацією, яке згідно зі статтею 52 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає задоволенню.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Миколаївською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Львівській області проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 по 31.12.2012, результати якої оформлено актом від 13.12.2013 № 225/2200/32478122.

За її наслідками відповідач дійшов висновку про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю Вторма-Львів вимог пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств від 28.12.1994 № 334/94-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість від 03.04.1997 № 168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), пунктів 44.1, 44.3 статті 44, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) з огляду на неправомірне формування даних податкового обліку при придбанні макулатури в Приватного підприємства Один Два Три , Приватного підприємства Пірует , Фермерського господарства Наїма з огляду на непідтвердження реального характеру здійснених операцій.

Обґрунтовуючи свою позицію, контролюючий орган посилався на недоліки представлених позивачем видаткових накладних з огляду на незазначення в них марки макулатури та прізвища, ім'я, по батькові працівника товариства, який отримував оспорювану продукцію, а також ненадання Товариством з обмеженою відповідальністю Вторма-Львів під час здійснення контрольного заходу повного пакета документів, зокрема товарно-транспортних накладних, на підтвердження фактичного характеру вчинених операцій.

На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем 27.12.2013 прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0000972200, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 742662,00 грн. за основним платежем та 34793,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0000962200, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 636113,00 грн. за основним платежем та 87412,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

За правилами підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств від 28.12.1994 № 334/94-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств від 28.12.1994 № 334/94-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість від 03.04.1997 № 168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість від 03.04.1997 № 168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Подібні за правовим регулюванням норми закріплено і в пункті 138.2 статті 138, підпункті 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктах 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, валові витрати (витрати) для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарської операції та відмови у формуванні валових витрат (витрат) та податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю.

Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій, судові інстанції встановили, що вони є реальними та підтверджуються долученими Товариством з обмеженою відповідальністю Вторма-Львів до матеріалів справи належним чином оформленими копіями документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій, а саме: специфікацій; видаткових накладних; податкових накладних; товарно-транспортних накладних; платіжних доручень; довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей; контрольних вагових листків; оборотно-сальдових відомостей; документів, що свідчать про господарський характер понесених позивачем витрат.

Суди попередніх інстанцій цілком обґрунтовано прийняли вказані документи до уваги, надали їм належну правову оцінку та відхилили посилання податкового органу на ненадання деяких з представлених документів (зокрема товарно-транспортних накладних) на перевірку, як на підставу для відмови в задоволенні позову.

Адже, положення статей 11, 71, 86 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій) зобов'язують суд вжити заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, запропонувати сторонам подати докази на підтвердження своєї правової позиції, у разі необхідності витребувати докази з власної ініціативи, всебічно, повно та об'єктивно оцінити наявні у справі докази тощо.

При цьому суд не може обмежити право платника довести в судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки.

Право надавати заперечення щодо висновків органу доходів і зборів та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано відповідачем і жодних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків або можливої фіктивності його постачальників, як-от: пояснень посадових осіб щодо їх непричетності до фінансово-господарської діяльності очолюваних суб'єктів господарювання, судових рішень, вироків тощо, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення Товариством з обмеженою відповідальністю Вторма-Львів розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

За таких обставин, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про безпідставність твердження контролюючого органу про неправомірність формування позивачем валових витрат (витрат) та податкового кредиту з податку на додану вартість за здійсненими з Приватним підприємством Один Два Три , Приватним підприємством Пірует , Фермерським господарством Наїма господарськими операціями ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

При цьому суд апеляційної інстанції, вирішуючи питання про правові наслідки досягнення сторонами в цій справі примирення у зв'язку із застосуванням процедури податкового компромісу щодо податкових повідомлень-рішень від 27.12.2013 № 0000962200 на суму основного платежу в розмірі 524775,00 грн. та від 27.12.2013 № 0000972200 на суму основного платежу в розмірі 603490,00 грн., що підтверджується рішенням Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області від 20.03.2015 № 2262/10/13-21-22-00/479 про погодження застосування податкового компромісу, дійшов цілком об'єктивного висновку про наявність підстав для визнання рішення суду першої інстанції нечинним у частині застосування податкового компромісу із закриттям провадження у справі.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суд апеляційної інстанції не допустив порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосував норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Замінити відповідача у справі - Миколаївську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Львівській області її правонаступником - Стрийською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Львівській області.

Касаційну скаргу Стрийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення.

Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.06.2015 у справі № 813/3/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: Т.М. Шипуліна

Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк