Постанова

від 27.02.2019 по справі 2340/3192/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6apladm.ki.court.gov.ua

Головуючий у першій інстанції: Тимошенко В.П.

Суддя-доповідач: Епель О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2019 року Справа № 2340/3192/18

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Епель О.В.,

суддів: Карпушової О.В., Степанюка А.Г.,

за участю секретаря Лісник Т.В.,

представників позивача Музичко Р.В., Біленець І.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Протектор+ на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2018 року у справі

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Протектор+

до Головного управління Державної фіскальної служби

у Черкаській області

про визнання протиправним та скасування

податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю Протектор+ (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.07.2018 р. № 0007081405.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2018 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити постанову про задоволення позову, посилаючись на те, що товар не надійшов на його адресу внаслідок шахрайських дій іноземного контрагента - компанії Ammonsil Summat Tires (Таїланд), що підтверджується повідомленням Департаменту поліції Банкока, а також наголошуючи на тому, що ТОВ Протектор+ зверталося із заявою до повноваженого Посла України в Королівстві Таїланд щодо можливих махінацій зі сторони його контрагента.

При цьому, апелянт зазначає, що його вина відсутня у тому, що товар не був ввезений на митну територію України у строки, встановлені законодавством, оскільки це сталося внаслідок вчинення злочину у відношенні нього, та звертає увагу на те, що він вжив заходів для недопущення господарського правопорушення, і що порушення термінів розрахунків в іноземній валюті відбулося внаслідок вчинення злочину його іноземним контрагентом у Таїланді.

З цих та інших підстав апелянт вважає, що рішення суду прийнято за неповно встановлених обставин та з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 січня 2019 року було відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити її без задоволення, а рішення суду - без змін, наполягаючи на безпідставності доводів апелянта та наголошуючи на тому, що позивачем було порушено граничні строки надходження товарів і не було вжито саме законодавчо визначених заходів, які б надавали правові підстави для припинення нарахування йому пені, а також зауважує, що ст. 250 Господарського кодексу України, на яку посилається апелянт, не застосовується до спірних правовідносин, оскільки вони регулюються нормами спеціального валютного та податкового законодавства, що відповідає правовій позиції Верховного Суду.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши у межах доводів апеляції, відповідно до ст. 308 КАС України, повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ТОВ Протектор+ зареєстроване 03.02.2011 р., ідентифікаційний код 37513255, місцезнаходження юридичної особи: 20300, Черкаська область, м. Умань, вул. Енергетична, 2 Б.

23.01.2018 р. ТОВ Протектор+ надало до Повноважного Посла України в Королівстві Таїланд заяву № 23/01-1 щодо можливих махінацій зі сторони Ammonsil Summat Tires (Таїланд).

Листом від 29.01.2018 р. № 61516/19-200-146 позивачу надано відповідь товариству від Посла Бешти А.П., в якій зазначено, що Посольством України в Королівстві Таїланд направлено ноту на адресу Департаменту з розвитку бізнесу Міністерства торгівлі Таїланду з проханням провести перевірку компанії Ammonsil Summat Tires та надати дані щодо її власників та інші.

Листом від 21.02.2018 № 61516/19-200-232 Послом повідомлено товариство, що за результатами проведеної роботи було встановлено, що інформація про компанію Ammonsil Summat Tires відсутня в базі даних Міністерства торгівлі Таїланду та готується звернення до відповідних державних органів Таїланду про можливе шахрайство зі сторони вказаної компанії.

У повідомленні Департаменту поліції Бангкока (поліцейська дільниця Тонг-Лор, штаб-квартира № 1) від 25.05.2018 р. зазначено про розслідування справи щодо підозрюваних Аумпернсін Суммарт (Aumpomsin Summart) та інших осіб про заволодіння шахрайським способом коштами, отриманими від ТОВ Протектор+ (Україна) в якості попередньої оплати за автомобільні шини в сумі, еквівалентній 1 102 259,50 тайських бат, а також про те, що станом на дату надання вказаного повідомлення розслідування справи продовжується.

Уповноваженою особою відповідача на підставі направлення від 21.06.2018 р. № 1058/23-00-14-0508 було проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ Протектор+ з питань дотримання вимог валютного законодавства при виконанні зовнішньоекономічного контракту від 11.08.2017 р. № AS 7483-17 за період з 11.08.2017 р. по 21.06.2018 р.

За результатами вказаної перевірки відповідачем складено акт від 04.07.2018 р. № 267/23-00-14-0580/37513255, яким, зокрема встановлено порушення позивачем ст. 2 Закону України від 23.09.1994 р. № 185/94-ВР Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті в частині порушення строків надходження валютної виручки за імпортним контрактом від 11.08.2017 р. № AS 7483-17 в сумі 12 449,40 доларів США - на 93 дні, в сумі 16 599,20 доларів США - на 78 днів та на 12 449,40 доларів США - на 64 дні.

На підставі акту перевірки від 04.07.2018 р. № 267/23-00-14-0580/37513255 ГУ ДФС у Черкаській області винесено податкове повідомлення-рішення від 16.07.2018 р. № 0007081405, яким на ТОВ Протектор+ накладено штраф у розмірі 255865,10 грн.

Позивач, вважаючи зазначене податкове повідомлення-рішення протиправним, звернувся до суду з адміністративним позовом у цій справі.

Судова колегія встановила, що відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що законодавством визначено лише два можливі легітимні засоби зупинення нарахування пені за порушення строків розрахунків в іноземній валюті, жодним з яких позивач не скористався, а факт його звернення до Департаменту поліції Бангкока та до Повноважного Послав України в Королівстві Таїланд такими засобами не є.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Податковим кодексом України (далі - ПК України), Господарським кодексом України (далі - ГК України), Законом України Про порядок здійснення операцій в іноземній валюті № 185/94-ВР від 23.09.1994 року (далі - Закон № 185/94-ВР).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 42 ГК України визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

У ст. 2 Закону № 185/94-ВР визначено, що імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

При застосуванні розрахунків щодо імпортних операцій резидентів у формі документарного акредитиву строк, передбачений частиною першою цієї статті, діє з моменту здійснення уповноваженим банком платежу на користь нерезидента.

Строк та умови завершення імпортної операції без увезення товару на територію України визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Національним банком України.

Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Згідно зі ст. 4 Закону № 185/94-ВР порушення резидентами, крім суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

У разі якщо резидент звертається до Експортно-кредитного агентства із заявою про невиконання або неналежне виконання нерезидентом його грошових зобов'язань за експортним зовнішньоекономічним договором (контрактом), що стало причиною порушення резидентом строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, зазначені строки призупиняються та пеня в період такого призупинення не стягується. У разі якщо невиконання грошового зобов'язання нерезидентом не підлягає врегулюванню Експортно-кредитним агентством відповідно до законодавства, перебіг зазначених строків поновлюється і пеня нараховується на загальних підставах (у тому числі пеня за період призупинення).

У разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

У разі прийняття судом рішення про відмову в позові повністю або частково або припинення (закриття) провадження у справі чи залишення позову без розгляду строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, поновлюються і пеня за їх порушення сплачується за кожний день прострочення, включаючи період, на який ці строки було зупинено.

У разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом.

Органи доходів і зборів вправі за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену цією статтею.

ВИСНОВКИ СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Отже, спеціальним законодавством регламентовано строки здійснення імпортних зовнішньоекономічних операцій, порушення яких є правовою підставою для нарахування суб'єктам господарювання - резидентам України пені за кожний день прострочення.

При цьому, законодавством встановлено виключний перелік підстав, за яких пеня не нараховується або її нарахування припиняється: висновок центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, та прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що ані до суду першої інстанції, ані в ході апеляційного провадження ТОВ Протектор+ не було надано жодних доказів щодо наявності будь-якої із вищевказаних законодавчих підстав для не нарахування або зупинення нарахування йому пені за прострочення строків здійснення імпортних зовнішньоекономічних операцій з іноземною компанією Ammonsil Summat Tires (Таїланд) по імпортному зовнішньоекономічному контракту від 11.08.2017 р. № AS 7483-17.

Доводи ж апелянта про те, що його вина відсутня, що товар не надійшов на його адресу внаслідок шахрайських дій компанії Ammonsil Summat Tires , що підтверджується повідомленням Департаменту поліції Банкока, що він звертався із заявою до повноваженого Посла України в Королівстві Таїланд з приводу махінацій зі сторони його контрагента, не є законодавчо визначеними підставами для не нарахування йому пені або для зупинення її нарахування.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що в даному випадку законодавство не пов'язує відповідальність суб'єкта господарювання - резидента за порушення строків, визначених Законом № 185/94-ВР, з наявністю його вини.

Твердження апелянта про те, що він вжив заходів для недопущення господарського правопорушення, і що порушення термінів розрахунків в іноземній валюті відбулося внаслідок вчинення злочину його іноземним контрагентом у Таїланді, а також його посилання на норми ГК України, зокрема ст. 250, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки з набранням чинності ПК України, положення частини першої ст. 250 ГК України щодо строків застосування адміністративно-господарських санкцій, на нарахування штрафних санкцій (пені) за порушення валютного законодавства, в тому числі на нарахування пені за порушення резидентами термінів розрахунків в іноземній валюті у сфері зовнішньоекономічної діяльності, не розповсюджуються.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 05.06.2018 р. по справі № 802/1642/17-а та, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, є обов'язковим для врахування апеляційним судом при розгляді даної справи.

При цьому, у рішенні ЄСПЛ від 21.01.1999 р. по справі Гарсія Руїз проти Іспанії , Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.

Враховуючи вищевикладене, проаналізувавши всі доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції щодо правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та відсутності правових підстав для задоволення даного адміністративного позову.

Отже, судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на це, апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю Протектор+ підлягає залишенню без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2018 року - без змін.

Таким чином, оскільки судом апеляційної інстанції не здійснено зміни або скасування рішення суду, то відповідно до ст. 139 КАС України, понесені відповідачем та апелянтом у цій справі судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Протектор+ залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Повний текст судового рішення виготовлено 27 лютого 2019 року.

Головуючий суддя

Судді: