Постанова

від 26.02.2019 по справі п/811/1272/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

26 лютого 2019 року

справа №П/811/1272/16

адміністративне провадження №К/9901/39344/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Кропивницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2017 року у складі суддів Іванова С.М., Суховарова А.В. Чередниченка В.Є.

у справі № П 811/1272/16

за позовом Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області

до Комунального закладу Обласна спеціалізована дитячо-юнацька школа олімпійського резерву-2

про стягнення податкового боргу,

У С Т А Н О В И В :

У вересні 2016 року Кіровоградська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Кіровоградській області (далі - Інспекція, податковий орган, позивач, правонаступник - Кропивницька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС) звернулася до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Комунального закладу Обласна спеціалізована дитячо-юнацька школа олімпійського резерву-2 (далі - Комунальний заклад, відповідач у справі) про стягнення податкового боргу у вигляді пені у сумі 91 255 грн 50 коп.

12 грудня 2016 року постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду у складі судді Брегея Р.І. адміністративний позов задоволено, з мотивів доведеності наявності у відповідача несвоєчасно погашеного податкового боргу, а відтак, обґрунтованості вимог щодо стягнення пені за кожний день прострочення сплати такого боргу.

16 лютого 2017 року постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду рішення суду першої інстанції скасовано та прийняте нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що надіслання позивачу повідомлення про нараховані суми пені із вимогою її сплати, у формі листа не передбачено. Крім того, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо сума податкового боргу погашається платником податків або органом стягнення, а отже при погашенні суми податкового боргу за податковою вимогою від 11 вересня 2014 року № 1584-25 додаткове стягнення пені без відповідної податкової вимоги за фактичного відкликання попередньої є неможливим.

27 березня 2017 року податковим органом подано до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій позивач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме положень підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14, підпункту 129.1.1 пункту 129.1, пункту 129.4 статті 129 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), доводить, що у разі нарахування пені на підставі вказаної норми окреме податкове повідомлення-рішення не виноситься. У матеріалах справи наявні картки особового рахунку платника податків, починаючи з 2014 року, що підтверджують факт неперервності податкового боргу, а відтак висновки суду апеляційної інстанції про те, що податкова вимога від 11 вересня 2014 року № 1584-25 фактично відкликана, є помилковими. У зв'язку з зазначеним податковий орган просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

29 березня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу податкового органу залишено без руху та надано строк для усунення її недоліків до 21 квітня 2017 року (суддя Борисенко І. В.).

25 квітня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу та витребувано з Кіровоградського окружного адміністративного суду справу № П/811/1272/16.

19 травня 2017 року Комунальним закладом до Вищого адміністративного суду України надіслано заперечення на касаційну скаргу, в яких відповідач просить залишити оскаржуване судове рішення без змін.

23 травня 2017 року справа № П/811/1272/16 надійшла до Вищого адміністративного суду України.

16 березня 2018 року справу № П/811/1272/16 разом з матеріалами касаційної скарги передано до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що 11 вересня 2014 року податковий орган надіслав Комунальному закладу податкову вимогу № 1584-25 на суму 216 691 грн 80 коп., яка отримана відповідачем 29 вересня 2014 року.

Податковий борг у сумі 216 691 грн 80 коп. є узгодженим податковим зобов'язанням із плати за землю, що нараховане податковим органом на підставі податкового повідомлення-рішення від 18 липня 2014 року № 0009851800, з урахуванням ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2014 року у справі № 1170/2а-578/12.

Суму податкового боргу сплачено відповідачем частинами у період з 13 березня 2016 року по 12 квітня 2016 року.

Листом від 27 квітня 2016 року № 42124/10/11-23-17-00 позивач повідомив відповідача про нарахування пені в сумі 91 255 грн 50 коп. в інтегрованій картці у відповідності до підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України.

При вирішенні питання щодо правильності застосування норм матеріального права до спірних правовідносин Верховний Суд виходить з наступного.

За положеннями підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно з підпунктом 20.1.34. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України передбачено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

За змістом пункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Суди попередніх інстанцій установили, що податковим органом сформовано та направлено податкову вимогу 11 вересня 2014 року № 1584-25, яка отримана відповідачем 29 вересня 2014 року.

Згідно з пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України, орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2. статті 95 Податкового кодексу України).

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини (пункт 95.3 статті 95 Податкового кодексу України).

Системний аналіз положень статті 129 Податкового кодексу України, зокрема підпункт 129.1.1 пункту 129.1 свідчить, що нарахування пені розпочинається, зокрема, при нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні - рішенні згідно із цим Кодексом.

Відповідно до пункту 129.4 статті 129 Податкового кодексу України, на суми грошового зобов'язання, визначеного підпунктами 129.1.1 та 129.1.2 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), та в інших випадках визначення пені відповідно до вимог цього Кодексу, коли її розмір не встановлений, нараховується пеня за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов'язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.

Висновуючись з аналізу наведених норм, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що пеня, як спосіб забезпечення виконання зобов'язань платником податків, також є складовою податкового боргу.

Висновки суду апеляційної інстанції щодо необхідності формування нового податкового повідомлення-рішення на суму пені та направлення нової податкової вимоги з метою стягнення податкового боргу з пені (нарахованої за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов'язання) є помилковими, оскільки пеня як спосіб забезпечення виконання відповідачем саме цього податкового зобов'язання є складовою податкового боргу, який погашався частинами з 13 березня 2016 року по 12 квітня 2016 року.

Встановленими судом першої інстанції обставинами, підтвердженими матеріалами справи, спростовуються висновки суду апеляційної інстанції щодо не доведення складу податкового боргу, розрахунки пені здійснені податковим органом, зворотний бік інтегрованої картки платника податків з двох видів податків доводять правомірність нарахування контролюючим органом пені, її розмір (наявність об'єкта обчислення, термін прострочення включаючи день погашення податкового боргу, величини річної облікової ставки Нацбанку України, яка використана для розрахунку пені).

Враховуючи встановлені у цій справі обставини, Верховний Суд визнає, що суд першої інстанції, на відміну від суду апеляційної інстанції, здійснив їх комплексне дослідження, правильно застосував норми матеріального права та надав їм системне тлумачення, відтак судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Відповідно до частини першої статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Кропивницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2017 року у справі № П/811/1272/16 скасувати, залишити в силі постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2016 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я Олендер