Рішення

від 27.02.2019 по справі 364/1459/18

ВОЛОДАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 364/1459/18

Провадження № 2/364/64/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.02.2019 р. Володарський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Макаренко Л.А.,

при секретарі судового засідання Кулинич Г.І.,

за участю

учасники справи - не з'явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Володарського районного суду Київської області в смт Володарка Київської області цивільну справу

за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_2 ,

третя особа: Рубченківська сільська рада Володарського району Київської області ,

про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, та зняття з реєстраційного обліку,

ВСТАНОВИВ:

До Володарського районного суду Київської області 30.11.2018 р. надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Рубченківська сільська рада Володарського району Київської області, про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, та зняття з реєстраційного обліку, в якій Позивач просить суд: визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме: будинком № 5 по вул. Лесі Українки в с. Рубченки Володарського району Київської області та зобов'язати Рубченківську сільську раду Володарського району Київської області зняти його з реєстраційного обліку за цією адресою.

На обґрунтування заявлених позовних вимог Позивач у позовній заяві та у поданій 22.01.2019 р. заяві про уточнення підстав її позову (а.с. 31) зазначила, що вона є власником згаданого вище будинку. У цьому будинку зареєстрований, але не проживає з 2010 року до тепер ОСОБА_2 (Відповідач), який не є власником цього будинку, участі в його утриманні не бере. До того ж ОСОБА_2 не належить та не належав до членів сім'ї Позивача. Відповідач добровільно знятися з реєстраційного обліку відмовився, чим перешкоджає їй як власнику користуватися і розпоряджатися належним майном, жодних домовленостей щодо збереження за Відповідачем права на користування житлом між ними не було.

Ухвалою суду від 17.12.2018 р. відкрито провадження в справі, визначено здійснення розгляду справи в порядку загального позовного провадження, встановлено строк для подання Відповідачем відзиву і Третьою особою пояснень, призначено підготовче судове засідання на 15.01.2019 р., відкладено через неявку Відповідача на 25.01.2019 р. Ухвалою суду від 25.01.2019 р. справу призначено до судового розгляду на 07.02.2019 р., відкладено через неявку Відповідача на 27.02.2019 р.

У судове засідання 27.02.2019 р. Позивач не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена, до суду 07.02.2019 р. подала заяву про розгляд справи без її участі, проти заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення не заперечує (а.с. 48).

Відповідач у судове засідання повторно не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся в порядку частин сьомої, восьмої статті 128 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) шляхом направлення судових повісток (а.с. 18, 27, 36, 42) за зареєстрованою в установленому законом порядку адресою місця його проживання ІНФОРМАЦІЯ_1, зазначеною у позовній заяві та підтвердженою органом реєстрації (органом місцевого самоврядування) в порядку статті 187 ЦПК України (а.с. 13), які поверталися без вручення з поштовими повідомленнями інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення (а.с. 22, 50), а також шляхом розміщення оголошення про виклик Відповідача до суду на офіційному веб-сайті судової влади України в мережі Інтернет в порядку частини одинадцятої статті 128 ЦПК України (а.с. 29-30, 38-39, 43, 49).

За наведених обставин, Відповідач вважається належно повідомленим про дату, час і місце розгляду справи за зареєстрованою адресою його місця проживання та в мережі Інтернет у порядку, визначеному статтею 128 ЦПК України.

Водночас суд, вирішуючи питання щодо можливості розгляду даної справи за відсутності фактичного отримання Відповідачем судових повісток, виходить як з наведених вище положень статті 128 ЦПК України, які є спеціальними процесуальними нормами, що встановлюють порядок направлення і вручення судових повісток, а також з обов'язку особи зареєструвати своє місце проживання протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання (стаття 6 Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні ), за адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції (пункт 7 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 р. № 207). З огляду на це обов'язок суду повідомити особу, зокрема про дату, час і місце судового засідання, шляхом направлення офіційної кореспонденції на адресу її зареєстрованого місця проживання, на переконання суду, прямо кореспондується з обов'язком особи зареєструвати своє місце проживання, тим самим повідомивши державу (державні органи) про адресу отримання нею офіційної кореспонденції, невиконання особою такого обов'язку не може перешкоджати іншим особам захистити в суді свої права та законні інтереси (стаття 68 Конституції України).

Представник третьої особи у судове засідання також не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений; до суду 07.02.2019 р. подав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги визнає у повному обсязі (а.с. 40).

За загальним правилом частини першої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. При цьому згідно з частиною четвертою статті 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

З огляду на це та враховуючи одночасне існування умов, перелічених у частині першій статті 280 ЦПК України, визнавши достатніми наявні в справі матеріали для встановлення прав і взаємовідносин сторін, суд за згодою Позивача, викладеною письмово (а.с. 48), вбачає за можливе розглянути справу за відсутності Відповідача у порядку заочного провадження з дотриманням встановлених законом вимог і постановити заочне рішення.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутністю учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, ознайомившись з матеріалами справи й оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні, вирішуючи справу, виходить з такого.

З наявних матеріалів справи судом встановлено, що Позивач - ОСОБА_1 є власником житлового будинку, що знаходиться за адресою: вул. Лесі Українки, 5, с. Рубченки, Володарський р-н, Київська обл. (спірне житлове приміщення), що підтверджується копією договору купівлі-продажу від 11.02.1994 р., зареєстрованого 24.02.1994 р. за № 86 в Білоцерківському міжміському бюро технічної інвентаризації (а.с. 7-8).

Згідно з копією акту обстеження спірного житлового будинку, складеним 14.11.2018 р. Рубченківською сільською радою Володарського району Київської області (вих. № 528), у названому житловому будинку зареєстровані чотири особи: власник - ОСОБА_1 (Позивач), її дочка - ОСОБА_3, внук - ОСОБА_4, а також наймач - ОСОБА_2 (Відповідач). При обстеженні встановлено, що ОСОБА_2 (Відповідач) у цьому житловому будинку не проживає з січня 2010 року до тепер (а.с. 9).

Відповідно до доданої до позову копії довідки про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб, виданої названою вище сільською радою 19.11.2018 р. за вих. № 535, Відповідач не перебуває у родинних стосунках з власником спірного будинку (а.с. 10).

Отже, Відповідач не є власником спірного житлового будинку та не є членом сім'ї власника цього будинку, але зареєстрований за адресою цього житла, проте не проживає в цьому будинку вже близько 10 років; добровільно з реєстраційного обліку Відповідач не знявся, чим перешкоджає власниці користуватися і розпоряджатися належним їй майном.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним.

Згідно зі статтею 150 Житлового кодексу України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд.

За визначенням частини першої статті 316 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (частина перша статті 317 ЦК України); право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (стаття 321 ЦК України).

За частинами першою, другою статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд; власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Частиною першою статті 391 ЦК України передбачено право власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до положень частини першої статті 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

На підставі пунктів 4, 5 частини першої, частини другої статті 406 ЦК України сервітут припиняється, зокрема, у разі припинення обставини, яка була підставою для встановлення сервітуту, невикористання сервітуту протягом трьох років підряд; сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення.

Зважаючи на усе наведене та встановлені судом обставини, за якими Відповідач, який не є членом сім'ї Позивача (власника будинку) та не проживає у її будинку з 2010 року, тому право Відповідача на користування чужим майном (спірним житловим будинком) підлягає припиненню на вимогу Позивача як власника цього майна відповідно до пунктів 4, 5 частини першої, частини другої статті 406 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в постанові Верховного Суду України від 15.05.2017 р. у справі № 734/387/15-ц (провадження № 6-2931цс16).

Вирішуючи позовні вимоги про зняття з реєстрації Відповідача з реєстраційного обліку, суд виходить з положень статті 7 Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні , якими передбачено, що зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється, зокрема, на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права користування житловим приміщенням.

Тому, виходячи зі змісту наведеної законодавчої норми, прийняте рішення суду про позбавлення особи права користування житловим приміщенням (у даному випадку житловим будинком) є підставою для зняття відповідної особи з реєстрації, а відтак для додаткового зобов'язання реєстраційних органів чинити такі дії судом не вбачається підстав.

З огляду на це суд вважає наявними підстави для задоволення позову частково.

Крім того, на підставі імперативних приписів частини першої, пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України з Відповідача слід стягнути на користь Позивача судові витрати за сплачений судовий збір.

Відповідно до статті 41 Конституції України, статті 150 Житлового кодексу України, статей 15, 16, 29, 316-319, 321, 383, 391, 401, 406 ЦК України, керуючись статтями 2-4, 12, 13, 89, 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, 272, 273, 280-284, 288, 289, 351, 352, 354, 355, підпунктом 15.5 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Рубченківська сільська рада Володарського району Київської області, про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, та зняття з реєстраційного обліку - задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 (зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3; фактичне місце проживання не відоме; РНОКПП НОМЕР_1), таким, що втратив право користування житловим приміщенням (будинком), розташованим за адресою: вул. Лесі Українки, 5, с. Рубченки, Володарський р-н, Київська обл.

У задоволенні позову в іншій частині - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 (зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3; фактичне місце проживання не відоме; РНОКПП НОМЕР_1), на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4 (зареєстрована та фактично проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3; РНОКПП НОМЕР_2), судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 (вісімдесят) коп.

Копії цього заочного рішення суду надіслати сторонам.

Заочне рішення суду може бути переглянуте Володарським районним судом Київської області за письмовою заявою Відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня проголошення цього заочного рішення. Заява про перегляд заочного рішення подається в письмовій формі та повинна відповідати вимогам статті 285 ЦПК України.

Заочне рішення суду може бути оскаржено Позивачем шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду або через Володарський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення зазначеного строку подання апеляційної скарги, якщо протягом цього строку не було подано заяви про перегляд заочного рішення або апеляційної скарги, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: Л.А. Макаренко