Ухвала

від 26.02.2019 по справі 461/756/19

ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 461/756/19

Провадження № 1-кс/461/1249/19

У Х В А Л А

26.02.2019 року слідчий суддя Галицького районного суду м.Львова ОСОБА_1 , секретар ОСОБА_2 , за участю ОСОБА_3 та слідчого ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Львові клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_3 звернулась до суду із клопотанням про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 05 лютого 2019 року, в межах кримінального провадження № 42018140410000189 від 23.08.2018 року. Вказує, що під час розгляду вказаного клопотання Галицьким районним судом міста Львова ОСОБА_3 як співвласник майна на яке було накладено арешт не була присутня, вважає, що вказаний захід забезпечення накладено необґрунтовано так як накладення арешту на майно накладає надмірні обтяження на особу, яка не є учасником вказаного кримінального провадження, дружину підозрюваного ОСОБА_3 ..

В судовому засіданні ОСОБА_3 вимоги клопотання підтримала, з підстав викладених у фабулі клопотання.

Слідчий в судовому засіданні клопотання заперечив з причин необґрунтованості.

Заслухавши учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали клопотання, приходжу до висновку, що таке не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Слідчим суддею встановлено, що у провадженні відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції у Львівській області, перебувають матеріали кримінального провадження, відомості про яке 23.08.2018 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42018140410000189 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4ст. 368 КК України.

В межах даного кримінального провадження, ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 05.02.2019 року накладено арешт на майно підозрюваного ОСОБА_5 , а саме:

1.земельну ділянку кадастровий номер 4610137200:05:006:0121 площею 0,0657 га, цільового призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за адресою: АДРЕСА_1 , яка на праві приватної власності належить ОСОБА_5 ;» (першими пунктами);

2.гараж, загальною площею 22,1 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 , який на праві приватної власності належить ОСОБА_5 ;

3.житловий будинок літ. А-3, об`єкт житлової нерухомості, що за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 211,5 кв.м., який на праві приватної власності належить ОСОБА_5 ;» (другими пунктами);

4.земельну ділянку, кадастровий номер 4610137200:07:004:0055, площею 0,003 га, для будівництва індивідуальних гаражів, за адресою: АДРЕСА_4 , яка на праві приватної власності належить ОСОБА_5 ;

5.гараж № НОМЕР_1 , розташований біля буд. АДРЕСА_5 , який на праві приватної власності, часткою 1/1, належить ОСОБА_5 .

Відповідно до п.7 ч.2 ст.131 КПК України, арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, і згідно ч.1 ст.131 КПК України застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

Питання арештумайна вкримінальному провадженніврегульовано нормами,зокрема, ст. 170 КПК України.

Так, згідно ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існують достатні підстави вважати, що воно є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого злочину, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину або може бути конфісковане у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи юридичної особи, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру, або може підлягати спеціальній конфіскації щодо третіх осіб, юридичної особи або для забезпечення цивільного позову.

Арешт може бути накладений у встановленому КПК України порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, які перебувають у власності або володінні, користуванні, розпорядженні підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1)збереження речовихдоказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч.1 ст.174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за клопотанням власника або володільця майна, якщо він доведе, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Виходячи з наведеного, дана норма пов`язує право слідчого судді на скасування арешту майна, накладеного за відсутності підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника, законного представника, іншого власника чи володільця майна, із можливістю надання особами, що не були присутніми в судовому засіданні і про права та законні інтереси яких вирішено питання судовим рішенням, доказів та матеріалів, які вказуватимуть, що арешт накладено необґрунтовано або в його застосуванні відпала потреба, доведеності перед слідчим суддею їх переконливості.

Разом з тим, особа, яка подала клопотання жодним чином не обґрунтовує, що арешт майна було накладено необґрунтовано, а також, що потреба в дії заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна на даний час відпала, що свідчить про те, що клопотання про скасування арешту майна є необґрунтованим.

Встановлені на даний час досудовим розслідуванням обставини кримінального провадження містять об`єктивні дані, які вказують на те, що ОСОБА_5 обіймаючи посаду заступника начальника головного управління Держгеокадастру у Львівській області, ймовірно вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч. 4 ст. 368 КК України, санкція якого, окрім іншого передбачає покарання у виді конфіскації майна.

Слід зауважити, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження. Слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що надані суду матеріали є достатніми для застосування в рамках даного кримінального провадження, заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких є арешт майна.

Доводи ОСОБА_3 про те, що рішення слідчого судді про накладення арешту на майно та подальша його конфіскація порушує права власності інших осіб, а саме її, як дружини та співвласника майна, є безпідставними, оскільки питання про конфіскацію майна на даній стадії кримінального провадження не розглядається.

Щодо доводів ОСОБА_3 про неповідомлення її про дату та час судового розгляду клопотання слідчого про арешт майна, суд приходить до наступного.

За змістом вимог ч. 2 ст. 172 КПК України, клопотання слідчого про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

В даному випадку, арешт земельних ділянок, житлового будинку та гаражів є необхідним для забезпечення арешту майна, з метою запобігання його відчуження та забезпечення конфіскації майна, як виду покарання, відтак обов`язкового повідомлення власника майна про розгляд клопотання слідчого про арешт майна, необхідності не було.

При цьому слідчим суддею враховувались і стислі строки розгляду клопотання слідчого про арешт майна, яке розглядається не пізніше двох днів з дня його надходження до суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба, тощо) самостійного заробітку (доходу).

У ст. 57 СК України містяться положення, які визначають майно, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка.

До клопотання ж не додано належних доказів, що вказані частини майна належать ОСОБА_3 та придбано за її власні кошти.

Копії наданих документів свідчать лише про належність майна ОСОБА_5 , який є підозрюваним у кримінальному провадженні.

У такому випадку посилання заявника на те, що арешт накладено необґрунтовано не є підставою для скасування арешту.

Ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 05.02.2019 року під час накладення арешту на вищезазначене майно була встановлена безумовна переконливість щодо застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, яке є речовим доказом у кримінальному провадженні, враховуючи правову підставу для арешту майна.

Обставини, викладені в клопотанні не підтверджені належними та допустимими доказами, а тому не спростовують наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.170 КПК України та не є підставами для скасування арешту майна.

Щодо інших доводів клопотання, то суд зауважує, що вони стосуються таких ознак рішення слідчого судді як законність та є питаннями оцінки слідчим суддею підстав, якими визначається необхідність застосування такого заходу як арешт майна, тобто невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи. Перевірка зазначених доводів відноситься до компетенції суду апеляційної інстанції і є підставою для оскарження рішення в апеляційному порядку.

З огляду на вищенаведене та те, що особою, яка подала клопотання не доведено, що в подальшому застосування арешту на вищезазначене майно відпала потреба або арешт на майно накладено необґрунтовано, а тому клопотання не підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 131, 132, 170, 174, слідчий суддя,-

у х в а л и в :

у задоволенні клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна відмовити.

Ухвала остаточна, оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1 .