Постанова

від 21.06.2007 по справі 2-17/18987-2006

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

2-17/18987-2006

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

21 червня 2007 р.                                                                                   № 2-17/18987-2006  

 Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого      Дерепи В.І.

суддів                                                           Грека Б.М.                                                                      Стратієнко Л.В.

з участю представників:позивача: відповідачів:3-ї особи:

Богун В.П.Ключник О.С.не з'явився

розглянувши  у     відкритому              судовому засіданні  касаційну  скаргу риболовецького сільськогосподарського виробничого кооперативу "Таврія"

на постановуСевастопольського апеляційного господарського суду від 04 квітня 2007 р.

у справі№ 2-17/18987-2006

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфрост"

до

3-я особа:риболовецького сільськогосподарського виробничого кооперативу "Таврія",  приватного підприємства "Ловко-3"товариство з обмеженою відповідальністю "Південна мануфактура "Пролив"

про

усунення перешкод в користуванні орендованим майном

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2006 р. позивач звернувся в суд з даним позовом до риболовецького сільськогосподарського виробничого кооперативу "Таврія" (надалі РСВК "Таврія"), посилаючись на те, що за договорами фрахтування судна  № 21-02/05 та № 23-02/05 від 21.07.2005 р. ТОВ "Південна мануфактура "Пролив" передало йому у фрахт (бербоут-чартер) середній чорноморський сейнер "Карс" та малий риболовний сейнер-траулер "Октант".

Проте, 09.10.2006 р. на виконання рішення суду від 20.04.2006 р. у справі за № 2-6/7339-2006, яким право власності на вказані судна було визнано за РСВК "Таврія", працівниками державної виконавчої служби судна були вилучені у позивача і передані РСВК "Таврія".

Оскільки за своєю правовою природою договір фрахту є договором найму, то на підставі ст. 770 ЦК України, якою передбачено, що у випадку зміни власника речі, переданої в найом, до нового власника переходять права і обов'язки наймодавця, просив зобов'язати РСВК "Таврія" усунути перешкоди в користуванні ТОВ "Інтерфрост" орендованим майном шляхом передачі останньому суден "Октант" та "Карс".

Ухвалою суду від 29.01.2007 р. відповідачем у справі було залучено другим відповідачем приватне підприємство "Ловко-3" (а.с.10,т.2).

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 12.02.2007 р. (суддя В.І. Гайворонський) в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 04.04.2007 р. (головуючий –Плут В.М., судді –Сотула В.В., Гонтар В.І.) рішення місцевого господарського суду скасовано. Позов задоволено.

Зобов'язано приватне підприємство "Ловко-3" усунути перешкоди в користуванні товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерфрост" середнім чорноморським сейнером "Карс" та малим риболовним сейнер-траулером "Октант", переданими  товариству з обмеженою відповідальністю "Інтерфрост" на підставі договорів фрахтування № 21-02/05 та № 23-02/05 від 21.07.2005 р., укладених з товариством з обмеженою відповідальністю "Південна мануфактура "Пролив".

В касаційній скарзі РСВК "Таврія", посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 04.04.2007 р., залишивши в силі рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 12.02.2007 р.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.       

Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що фрахтування судна за своєю правовою природою є цивільними правовідносинами з найму і, оскільки, Кодексом торговельного мореплавства України не врегульовано питання зміни судновласника під час дії договору фрахтування, то в такому випадку необхідно керуватись ст. 770 ЦК України.

При цьому апеляційний господарський суд вважав, що право власності на спірне майно РСВК "Таврія" набуло лише з набранням чинності рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 20.04.2006 р. у справі за № 2-6/7379-2006, яким було визнано недійсними зміни та доповнення №4 до засновницького договору ТОВ "Південна мануфактура "Пролив", зареєстровані 05.04.2004 р. виконавчим комітетом Керченської міської ради, та рішення зборів учасників ТОВ "Південна мануфактура "Пролив", оформлене протоколом №5 від 29.03.2003 р. та визнано за РСВК "Таврія" право власності на майно, зазначене в акті прийому – передачі майна у статутний фонд ТОВ "Південна мануфактура "Пролив" від 30.04.2004 р. Тобто, на момент укладення договорів фрахтування № 21-02/05 та № 23-02/05 від 21.07.2005 р.  ТОВ "Південна мануфактура "Пролив" було власником малого риболовецького сейнер-траулера "Октант" та середнього чорноморського сейнера "Карс", переданих йому засновником, та мало право передавати їх в найом іншим особам.

Проте, погодитись з такими висновками апеляційного господарського суду неможливо з таких підстав.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

В даному випадку рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 20.04.2006 р. у справі за № 2-6/7379-2006 і було встановлено незаконність набуття права власності на спірне майно ТОВ "Південна мануфактура "Пролив", що свідчить про відсутність у нього права власності спірне майно на час укладення договорів фрахтування та, відповідно, зміну власника на  РСВК "Таврія".

Слід зазначити, що право власності на спірні судна було визнано за РСВК "Таврія", як за засновником, що внесло це майно в статутний фонд товариства, що в подальшому припинило свою діяльність, а ТОВ "Південна мануфактура "Пролив" незаконно заволоділо і користувалось вказаним майном.

За таких обставин висновок суду апеляційної інстанції про те, що на підставі ч.1 ст.770 ЦК України до РСВК "Таврія" після ухвалення рішення  господарського суду Автономної Республіки Крим від 20.04.2006 р. у справі за № 2-6/7379-2006 перейшли права і обов'язки наймодавця за договорами фрахтування судна  № 21-02/05 та № 23-02/05 від 21.07.2005 р., а в подальшому  на підставі судових рішень від 22.06.2006 р. у справах за № 2-20/10132-2006 та № 2-20/10130-2006 ці права і обов'язки перейшли до ПП "Ловко -3 " є помилковим, оскільки не можуть перейти права і обов'язки власника від особи, щодо якої є рішення суду про незаконність набуття нею права власності на спірне майно.

Натомість суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відсутність переходу прав і обов'язків власника від ТОВ "Південна мануфактура "Пролив" до відповідачів.

Не можна погодитись і з посиланнями суду апеляційної інстанції на те, що місцевим господарським судом неповно з'ясовані обставини справи, оскільки на час її розгляду власником суден було ПП "Ловко-3", а тому пред'явлення позовних вимог до РСВК "Таврія" є неправильним, адже ПП "Ловко-3" було залучене відповідачем у справі саме за ухвалою суду першої інстанції, а рішенням суду було відмовлено в позові до обох відповідачів.

Разом з тим, зазначення судом першої інстанції про те, що договір фрахтування за своєю правовою природою є цивільними правовідносинами з перевезення є помилковим, проте ця помилка не призвела до прийняття неправильного судового рішення, а тому не може бути підставою для його скасування.

Враховуючи викладене, рішення місцевого господарського суду необхідно змінити, виключивши з мотивувальної частини посилання на те, що договір фрахтування є цивільними правовідносинами з перевезень і регулюється главою 64 ЦК України, а в решті залишити без змін, як таке, що грунтується на зібраних у справі доказах та нормах закону, що регулюють спірні правовідносини.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 –11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

касаційну скаргу риболовецького сільськогосподарського виробничого кооперативу "Таврія" задовольнити частково.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 04 квітня 2007 р. у справі за № 2-17/18987-2006 скасувати.

Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 12 лютого 2007 р. у справі за №  2-17/18987-2006 змінити, виключивши з його мотивувальної частини посилання на те, що договір фрахтування є цивільними правовідносинами з перевезень і регулюється главою 64 ЦК України, а  в решті рішення залишити без змін.

Головуючий                                                              В.І. Дерепа

Судді                                                                          Б.М. Грек

                                                                                   Л.В. Стратієнко