Рішення

від 07.02.2019 по справі 703/329/18

СМІЛЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 703/329/18

2/703/134/19 .

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2019 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Опалинської О.П.

при секретарі судового засідання Бойко Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Куцівської сільської ради Смілянського району Черкаської області про визнання права власності на спадкове майно, -

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Куцівської сільської ради Смілянського району Черкаської області про визнання права власності на спадкове майно.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 06 березня 2017 року помер її чоловік - ОСОБА_2 Після його смерті відкрилася спадщина на земельні ділянки площею 0,3401 га та площею 0,0953 га для ведення особистого підсобного господарства, які розташовані в с. Куцівка, по вул. Центральна (Леніна), 32 Смілянського району Черкаської області. За життя ОСОБА_2 склав заповіт в якому все своє майно заповів ОСОБА_1 Після смерті ОСОБА_2 позивач звернулася до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, однак нотаріус відмовив їй у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, оскільки частки у спільному майні не виділені, так як земельні ділянки на праві спільної сумісної власності належали померлим ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Тому звернулася до суду з даною позовною заявою про визнання за нею права власності на спадкове майно по заповіту, оскільки позбавлена можливості в нотаріальному порядку отримати свідоцтво про право на спадщину за заповітом.

Позивач в судове засідання не з'явилася, надала суду заяву, згідно якої просила справу розглядати без її участі, на задоволенні позовних вимог наполягала.

Представник Куцівської сільської ради Смілянського району Черкаської області в судове засідання не з'явився, сільський голова надіслав до суду заяву в якій справу просить розглядати без участі їх представника, проти задоволення позову не заперечує.

У відповідності до ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

Оскільки розгляд справи відбувався за відсутності учасників процесу фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснювалося.

Суд вивчивши матеріали справи, надані сторонами докази, дослідивши їх всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи вражає, що позовну заява ОСОБА_1 не підлягає до задоволення, виходячи із наступного.

Статтею 76 ЦПК України визначено, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч. 1 ст. 95 ЦПК України).

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За правилами ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

06 березня 2017 року помер ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про смерть, серії І-СР №297773, яке видане 07 березня 2017 року виконавчим комітетом Куцівської сільської ради Смілянського району Черкаської області (а.с.7).

Із заповіту від 14 травня 2010 року зареєстрованого в реєстрі за № 1128 та посвідченого приватним нотаріусом Смілянського міського нотаріального округу ОСОБА_4 вбачається, що ОСОБА_2 все своє майно, де б воно не було, і з чого б воно не складалось заповів ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 10).

З довідки Куцівської сільської ради Смілянського району Черкаської області № 4/2-15 від 11 січня 2018 року вбачається, що ОСОБА_2 до дня смерті 06 березня 2017 року був зареєстрований та проживав в ІНФОРМАЦІЯ_2. В будинку, як на день відкриття спадщини, так і в даний час зареєстрована та проживає його дружина ОСОБА_1 (а.с. 27).

З державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 119427 виданого 11 вересня 2008 року Куцівською сільською радою Смілянського району Черкаської області вбачається, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0,4354 га для ведення особистого підсобного господарства (а.с. 15).

З витягів з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-7105004042017 та № НВ-7105994262017 від 11 вересня 2017 вбачається, що право власності на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,3401 га та площею 0,0953 га зареєстровано за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 згідно цивільно-правового договору від 25 червня 2008 року (а.с.16-21).

Статтею 1218 ЦК України визначено до складу спадщини входять усі права та обов'язки що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Як передбачено ст. 1235 ЦК України, заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Згідно із ч.1 ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно з ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Стаття 1270 ЦК України визначено для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Позивач, яка є спадкоємцем першої черги за заповітом, у встановлений ст.1270 ЦК України шестимісячний строк звернулася до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини із заявою про її прийняття, на підставі якої була відкрита спадкова справа № 60410337, що підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 47160370 від 21 березня 2017 року (а.с. 12).

Статтею 1297 ЦК встановлено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Відповідно до вимог цивільного законодавства визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо: 1) постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини (ч. 3 ст. 1268 ЦК України), 2) він подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини (ч. 1 ст. 1269 ЦК України) протягом шестимісячного строку, встановленого ст. 1270 ЦК України.

Згідно з абз. 2,3 п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 Про судову практику у справах про спадкування за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року №24-753/0/4-13 Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування , якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно - правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні. Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Як вбачається із постанови про нотаріальну відмову від 01 лютого 2018 року державний нотаріус другої Черкаської державної нотаріальної контори відмовила ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, а саме на земельні ділянки площею 0,2401 га, площею 0,0953 га, які призначені для ведення особистого селянського господарства, що розташовані за адресою с. Куцівка, вул. Центральна,32, Смілянського району Черкаської області, що залишилися після смерті ОСОБА_2, який помер 06 березня 2017 року, в зв'язку з тим, що частки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у спільному майні не виділені (а.с. 26).

Відповідно до ст. 370 ЦК України співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

У відповідності до положень ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Оскільки, державним нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом з підстав не виділення частки померлого ОСОБА_2 земельних ділянок площею 0,2401 га, площею 0,0953 га, які призначені для ведення особистого селянського господарства, що розташовані за адресою с. Куцівка, вул. Центральна,32, Смілянського району Черкаської області та відповідні позовні вимоги позивачем не заявлялися, відтак обраний нею спосіб захисту невизнаного права при зверненні до суду з позовною заявою, а саме визнання права власності на спадкове майно є невірним, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

На підставі вищевикладеного та керуючись, ст.ст. 15, 16, 370, 1216, 1217, 1218, 1223, 1235, 1268, 1269, 1270, 1297 ЦК України, ст.ст. 1, 2, 4,12 76, 81, 89, 247, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 Про судову практику у справах про спадкування , листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року №24-753/0/4-13 Про судову практику розгляду цивільних прав про спадкування , -

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Куцівської сільської ради Смілянського району Черкаської області про визнання права власності на спадкове майно - відмовити.

Рішення може бути оскаржене позивачем в 30-денний строк з дня його отримання шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до апеляційного суду Черкаської області.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а в разі оскарження після розгляду справи апеляційним судом, якщо рішення не буде скасовано.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Смілянський міськрайонний суд Черкаської області.

Сторони у справі:

Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрована та жителька с. Куцівка Смілянського району Черкаської області, вул. Центральна, 32, ідентифікаційний номер НОМЕР_1.

Відповідач: Куцівська сільська рада Смілянського району Черкаської області, місцезнаходження: вул. Гагаріна, 1 с. Куцівка Смілянського району Черкаської області.

Головуючий О.П.Опалинська