Постанова

від 23.05.2019 по справі 703/329/18

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/802/19Головуючий по 1 інстанції Категорія : 301030000 Опалинська О. П. Доповідач в апеляційній інстанції Храпко В. Д.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2019 року м.Черкаси

Апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів :

Храпка В.Д.,

Вініченка Б.Б., Гончар Н.І.

за участю секретаря Матюхи В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 07 лютого 2019 року, постановленого під головуванням судді Опалинської О.П., у справі за позовом ОСОБА_1 до Куцівської сільської ради Смілянського району Черкаської області про визнання права власності на спадкове майно, -

в с т а н о в и в :

У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позов до Куцівської сільської ради Смілянського району Черкаської області про визнання права власності на спадкове майно.

В обґрунтування своїх вимог вказувала на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_2 . Після смерті якого відкрилось право на спадкове майно, а саме: на земельні ділянки площею 0.3401 га, кадастровий номер НОМЕР_1 ; площею 0.0953 га кадастровий номер НОМЕР_1 для ведення особистого підсобного господарства, яка розташована по АДРЕСА_1 , згідно державного акту на право власності на земельну ділянку.

Позивач зазначає, що являється єдиним спадкоємцем по заповітом. В передбачений законом шестимісячний строк подала до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Також вказує, що співвласником вказаної земельної ділянки була ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спадкове майно після її смерті прийняв ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом.

Проте у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом їй було відмовлено, оскільки земельні ділянки площею 0.3401 га та площею 0.0953 га належать на праві спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а частки у спільному майні не виділені.

Проте 01 лютого 2018 року було отримано позивачем свідоцтво про право на спадщину за заповітом на інше майно.

З таких підстав ОСОБА_1 просила суд визнати за нею право власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на земельні ділянки площею 0.3401 га, кадастровий номер НОМЕР_1 ; площею 0.0953 га кадастровий номер НОМЕР_1 для ведення особистого підсобного господарства, яка розташована по АДРЕСА_1 , згідно державного акту на право власності на земельну ділянку.

Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 07 лютого 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, як незаконне, необґрунтоване, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи та постановлене з порушенням норм матеріального і процесуального права, а по справі ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги.

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, судова колегія проходить до висновку про задоволення апеляційної скарги по наступних підставах.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і дотримання норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеного цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Проте таким вимогам закону рішення суду не відповідає.

Постановляючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачкою не заявлялися позовні вимоги про виділення частки із спільної сумісної власності, а подано позов про визнання права власності на спадкове майно, тому позивачкою обрано невірний спосіб захисту своїх прав.

Але такі висновки суду не відповідають нормам матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 і ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі.

На підставі договору купівлі-продажу від 25 червня 2008 року у спільну сумісну власність була придбана земельна ділянка площею 0.435 га, із якої прибудинкова територія 0.0953 га і рілля 0,3401 га по АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 померла.

Після її смерті спадщину на 1/2 частину жилого будинку по АДРЕСА_1 прийняв ОСОБА_2 , що підтверджується Свідоцтвом про право на спадщину від 26 листопада 2010 року.

Свідоцтво про право на спадщину на 1/2 частку земельної ділянки по АДРЕСА_1 не видавалось.

Статтею 1216 ЦК України визначено, що спадкування є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті ( статтею 1218 ЦК України).

Частиною п`ятою статті 1268 ЦК України визначено, що спадщина належить спадкоємцю незалежно від часу її прийняття з часу відкриття спадщини.

Відповідно до статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. При цьому, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Проаналізувавши вищеназвані закони можна прийти до висновку, що ОСОБА_2 прийняв спадщину і на земельну ділянку по АДРЕСА_1 .

В зв`язку із смертю одного із співвласників у спільній сумісній власності і спадкування цієї частини іншим співвласником право спільної сумісної власності припинилося.

14 травня 2010 року ОСОБА_2 склав заповіт, відповідно до якого усе своє майно, де б воно не було та з чого б воно не складалось і взагалі все те, що йому буде належати на день смерті і на що він за законом матиме право, заповідав ОСОБА_1

12 грудня 2010 року ОСОБА_2 і ОСОБА_1 зареєстрували шлюб.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.

ОСОБА_1 прийняла спадщину за заповітом і 31 січня 2018 року отримала Свідоцтво про право на спадщину за законом на жилий будинок по АДРЕСА_1 .

За спадкуванням земельної ділянки по АДРЕСА_1 звернулася до Другої Черкаської державної нотаріальної контори. Але постановою державного нотаріуса Другої Черкаської державної нотаріальної контори від 01 лютого 2018 року їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, а саме на земельні ділянки площею 0.3401 га і площею 0.0953 га, оскільки частка померлого ОСОБА_2 не виділена і тому неможливо видати свідоцтво про право на спадщину на земельні ділянки.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкування є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки , що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частиною першою статті 1225 ЦК України передбачено, що право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Згідно ст. 1226 ЦК України частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.

Суб`єкт права спільної сумісної власності має право заповідати свою частку у праві спільної сумісної власності до її визначення та виділу в натурі.

Згідно ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Поскільки ОСОБА_1 прийняла спадщину після смерті ОСОБА_2 , то вона також має право на спадщину на земельні ділянки, що знаходяться біля жилого будинку по АДРЕСА_1 .

Суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про необхідність звернення до суду про виділ частки із спільної сумісної власності.

ОСОБА_1 не мала частки у спільній сумісній власності.

На час звернення до суду учасники спільної сумісної власності померли.

Визначення судом частки подружжя у справі спільної сумісної власності на нерухоме майно (земельну ділянку) за померлими суперечить вимогам ст. 4 ЦПК України, статей 46-48 ЦПК України, оскільки судом не вирішується питання про права осіб, які не є сторонами процесу та у зв`язку зі смертю не мають цивільної процесуальної правоздатності на дієздатність.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити.

Рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 07 лютого 2019 року скасувати.

Позов ОСОБА_1 до Куцівської сільської ради Смілянського району Черкаської області про визнання права власності на спадкове майно задоволити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 0.3401 га кадастровий НОМЕР_2 , земельну ділянку площею 0.0953 га кадастровий номер НОМЕР_1 для особистого підсобного господарства, які знаходиться по АДРЕСА_1 .

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів до суду касаційної інстанції.

Судді: