Рішення

від 22.02.2019 по справі 635/7145/17

ХАРКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 635/7145/17

Провадження № 2/635/170/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2019 року селище Покотилівка Харківського району

Харківської області

Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого - судді О.М. Пілюгіної

за участю секретаря Зуєнко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення грошової суми,

представник позивача ОСОБА_4

представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_5

ВСТАНОВИВ:

позивач звернувся до суду з позовом та просить стягнути солідарно з відповідачів на свою користь проценти за договором позики в розмірі 78679,61 гривень, з яких 3% річних в розмірі 11106,90 гривень та проценти за користування позикою в розмірі 67572,71 гривень .

В обґрунтування заявлених вимог посилався на те, що 13 листопада 2012 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 укладено договір позики, відповідно до умов якого позивач надав ОСОБА_2 позику в розмірі 84000,00 гривень, що еквівалентно 4000 доларів США відповідно до офіційного курсу НБУ станом на 06 липня 2015 року. На підтвердження фактичного отримання суми позики ОСОБА_2 надав розписку від 13 листопада 2012 року. 08 серпня 2014 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 укладено договір позики, відповідно до умов якого позивач надав ОСОБА_2 позику в розмірі 63646,80 гривень, що еквівалентно 3000 доларів США відповідно до офіційного курсу НБУ станом на 06 жовтня 2015 року. На підтвердження фактичного отримання суми позики ОСОБА_2 надав розписку від 08 серпня 2014 року. Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 19 листопада 2015 року по цивільній справі № 635/5007/15-ц за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики та трьох процентів річних, вимоги позивача задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 суму заборгованості в загальному розмірі 154264,27 гривень, з яких заборгованість за договором позики від 13 листопада 2012 року в розмірі 90120,50 гривень з урахуванням трьох процентів річних та за договором позики від 08 серпня 2014 року в розмірі 64143,77 гривень. Рішення суду від 19 листопада 2015 року набрало законної сили 05 грудня 2015 року та позивачу видано виконавчий лист, з примусового виконання якого відкрито виконавче провадження, але вказане рішення суду не виконано, сума боргу позивачу не повернута в повному обсязі. За вказаних обставин заборгованість відповідача ОСОБА_2 за період з 07 липня 2015 року до 29 листопада 2017 року становить суму в загальному розмірі 78679,61 гривень, з яких 3% річних в розмірі 11106,90 гривень та проценти за користування позикою в розмірі 67572,71 гривень. При цьому, вищевказана суму боргу утворилась у період шлюбу ОСОБА_2 з ОСОБА_3, тому на думку позивача, остання також несе відповідальність за обов'язком чоловіка перед позивачем.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 14 грудня 2017 року відкрито провадження по справі.

23 лютого 2018 року позивач надав суду письмові пояснення та долучив до матеріалів справи додаткові письмові докази.

13 червня 2018 року відповідач ОСОБА_3 надала суду відзив на позовну заяву, просила відмовити позивачу у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на те що під час шлюбу з ОСОБА_2 у період з 09 лютого 1991 року до 04 серпня 2014 року подружжя набуло у спільну сумісну власність житловий будинок та земельні ділянки для його обслуговування. Крім того, під час шлюбу у подружжя виникли боргові зобов'язання за кредитним договором № 910.79912 від 18 серпня 2011 року в розмірі 116718,75 гривень та кредитним договором № 926/2694ВСL1A від 13 вересня 2012 року в розмірі 19895,66 гривень. Вказані кредитні договори були оформленні на ім'я ОСОБА_3 Після припинення шлюбних відносин, станом на 04 серпня 2014 року залишок боргових зобов'язань становив 42644,07 гривень та 7729,66 гривень відповідно. При припиненні шлюбних відносин між подружжям було досягнуто згоди, що боргові зобов'язання за вищевказаними кредитними договорами залишаються за ОСОБА_3 та на цей час остання самостійно повністю розрахувалася за ними. Про наявність боргових зобов'язань перед ОСОБА_1 за розписками від 13 листопада 2012 року та від 08 серпня 2014 року на загальну суму 154264,27 гривень, які ОСОБА_2 взяв на особисті потреби, ОСОБА_3 дізналася вже після розірвання шлюбу та відкриття виконавчого провадження. Крім того, згідно рішення Харківського районного суду Харківської області від 19 листопада 2015 року по справі № 635/5007/15-ц сума боргу за розписками стягнута особисто з ОСОБА_2; питання щодо солідарної відповідальності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 позивач свого часу перед судом не ставив, доказів на підтвердження того, що позика була взята на потреби сім'ї не надав. Зважаючи на це, думка позивача, що ОСОБА_3 наразі є солідарним боржником за зобов'язаннями ОСОБА_2 за розписками від 13 листопада 2012 року та від 08 серпня 2014 року є необґрунтованою. Через наявність досягнутої згоди щодо розподілу боргових кредитних зобов'язань та стягнення суми боргу за розписками за рішенням Харківського районного суду Харківської області від 19 листопада 2015 року особисто з ОСОБА_2, колишнє подружжя Червоних здійснило розділ спільного майна в судовому порядку.

23 липня 2018 року відповідач ОСОБА_3 долучила до матеріалів справи копію постанови Апеляційного суду Харківської області від 02 липня 2018 року.

24 жовтня 2018 року відповідач ОСОБА_3 подала суду заяву та просила застосувати строк позовної давності до спірних правовідносин, оскільки боргові зобов'язання за розписками від 13 листопада 2012 року та від 08 серпня 2014 року перед ОСОБА_1 є такими, що виникли понад три роки тому.

Представник позивача - ОСОБА_4, яка діє на підставі договору про надання правової допомоги від 10 вересня 2018 року в судовому засіданні підтримала заявлені вимоги, просила їх задовольнити з підстав викладених у позові.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні проти позову заперечував та пояснив, що не вважає себе винним в тому, що сума боргу не стягнута. Вказав, що належне йому нерухоме майно на яке може бути звернуто стягнення знаходиться під арештом і не може бути реалізовано, тому борг не сплачується.

Представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_5, який діє на підставі ордеру, в судовому засіданні проти позову заперечував посилаючись на те, що позивачем не надано доказів, які б свідчили, що угода за розписками укладена в інтересах сім'ї. Також вказав, що відповідно до постанови Апеляційного суду Харківської області від 02 липня 2018 року, що ухвалена внаслідок розгляду апеляції ОСОБА_6 у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, у судовому засіданні встановлено, що матеріали справи не містять належних і допустимих доказів того, що ОСОБА_3 у будь-якому вигляді надавала згоду на отримання позики у розмірі, що виходить за межі дрібного побутового та взагалі не була обізнана про наявність у її чоловіка боргу перед ОСОБА_1

Суд, заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши докази по справі встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

Судом встановлено, що 13 листопада 2012 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 укладено договір позики, відповідно до умов якого позивач надав останньому грошові кошти у розмірі 4000 доларів США, а відповідач зобов'язався повернути 1000 доларів США в строк до 14 січня 2013 року та 3000 доларів США в строк до 05 лютого 2013 року.

Крім того, 08 серпня 2014 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 укладено договір позики, відповідно до умов якого позивач надав останньому грошові кошти у розмірі 3000 доларів США, а відповідач зобов'язався частину позики в розмірі 1000 доларів США повернути до 25 вересня 2014 року та у випадку невиконання своїх зобов'язань не заперечує проти погашення боргу за рахунок реалізації майна, що належить ОСОБА_2

Заочним рішенням Харківського районного суду Харківської області від 19 листопада 2015 року по цивільній справі № 635/5007/15-ц за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про стягнення боргу за договором позики та трьох процентів річних, вимоги позивача задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за договором позики від 13 листопада 2012 року в розмірі 90120,50 гривень, з урахуванням трьох процентів річних та за договором позики від 08 серпня 2014 року в розмірі 64143,77 гривень, а всього 154264,27 гривень; також стягнуто судові витрати з судового збору та витрати, пов'язані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача в розмірі 2334,92 гривень; в задоволенні іншої частини вимог позивача - відмовлено.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку: сума 3% річних процентів за період з 07 липня 2015 року до 29 листопада 2017 року складає11106,90 гривень; розмір процентів згідно облікової ставки Національного Банку України за період з 07 липня 2015 року до 29 листопада 2017 року в розмірі 67572,71 гривень.

Також суду надано: заочне рішення Харківського районного суду Харківської області від 04 серпня 2014 року по цивільній справі № 635/4204/14-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, відповідно до якого вимоги позивача задоволено повністю та розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, зареєстрований 09 лютого 1991 року у Комінтернівському відділі ЗАГС у місті Харкові, актовий запис № 124.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушення умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

За ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що відповідач ОСОБА_2 не виконав свої зобов'язання щодо повернення грошових коштів за борговим зобов'язанням перед позивачем, в тому числі, що стягнуті за рішенням суду, тому сума боргу з урахуванням трьох процентів річних від простроченої суми, проценти за користування позикою у загальному розмірі 78679 гривень 61 коп. з яких: 11106 гривень 90 коп. сума 3% річних, 67572 гривні 71 коп. проценти за користування позикою підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача у примусовому порядку , а позов в цій частині вимог підлягає задоволенню, при цьому суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що сума боргу не сплачена з причин, що від нього не залежать, оскільки сам по собі факт накладення арешту на належне відповідачу майно не звільняє його від обов'язку повернути борг.

В задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача ОСОБА_3, солідарно, суми процентів за користування позикою та 3% річних за невиконання умов договору про повернення боргу ОСОБА_2 суд відмовляє, оскільки позивачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б свідчили, що договір позики, за яким виник борг був укладений ОСОБА_2 в інтересах сім'ї з ОСОБА_3, що одержане за договором було використано на потреби сім'ї, як не надано доказів про те, що ОСОБА_3 у будь-якому вигляді надавала згоду на отримання позики в розмірі, що виходить за межі дрібного побутового та взагалі була обізнана про укладення такої угоди.

При розгляді справи суд враховує, що розмір грошової суми, яку позивач просить стягнути та період за який підлягають стягненню 3% річних, проценти за користування грошима відповідачами не оспорюється. Також суд не вбачає підстав для застосування строку позовної давності, оскільки після ухвалення рішення суду про стягнення суми боргу за розписками від 13.11.2012 року та від 08.08.2014 року перебіг позовної давності перервався.

Таким чином суд частково задовольняє вимоги позивача та питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а саме - судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 247, 263-265 ЦПК України, ст. 526, ч. 1 ст. 530, ч. 1 ст. 610, ч. 1 ст. 612, ч. 1 ст. 1049 ЦК України, суд,

УХВАЛИВ:

позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову суму в розмірі 78679 (сімдесят вісім тисяч шістсот сімдесят дев'ять) гривень 61 коп. з яких: 11106 (одинадцять тисяч сто шість) гривень 90 коп. сума 3% річних, 67572 (шістдесят сім тисяч п'ятсот сімдесят дві) гривні 71 коп. проценти за користування позикою.

В задоволенні вимог ОСОБА_1 про стягнення грошової суми з ОСОБА_3 - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 786 (сімсот вісімдесят шість) гривень 79 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Харківський районний суд Харківської області.

Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, паспорт громадянина України серії МК 940444, виданий 07 серпня 1998 року Комінтернівським РВ ХМУ УМВС України в Харківській області, зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2.

Відповідач: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, паспорт громадянина України серії МН 505034, виданий 25 вересня 2002 року Київським РВ ХМУ УМВС України в Харківській області, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_4.

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, паспорт громадянина України серії МТ 353321, виданий 01 листопада 2014 року Харківським РВ УМВС України в Харківській області, зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_4.

Повне судове рішення складено 27 лютого 2019 року.

Суддя О.М. Пілюгіна