Постанова

від 19.02.2019 по справі 911/980/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" лютого 2019 р. Справа№ 911/980/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорногуза М.Г.

суддів: Агрикової О.В.

Хрипуна О.О.

секретар судового засідання: Михайленко С.О.

за участю представників сторін:

від позивача 1: Пащинська А.О. довіреність № 1150/02-07 від 29.12.18

від позивача 2: не з'явився

від відповідача 1: Рогова Ю.Г. довіреність № 2-28/1832 від 19.11.18

від відповідача 2: Приходько І.А. довіреність № 1 від 03.01.19

прокурор: Нестеренко Є.І., посвідчення № 028904 від 17.09.14

розглянувши матеріали апеляційної скарги Комунального підприємства "Координаційний центр з будівництва та земельних питань Вишгородської міської ради"

на рішення Господарського суду Київської області від 17 жовтня 2018 року (повний текст складено 12.11.2018 р.)

у справі № 911/980/18 (суддя Щоткін О.В. )

за позовом Заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури

в інтересах держави в особі :

1. Вишгородської районної ради,

2. Комунального закладу Вишгородської районної ради "Вишгородський міжшкільний навчально-виробничий комбінат",

до: 1. Вишгородської міської ради,

2. Комунального підприємства "Координаційний центр з будівництва та земельних питань Вишгородської міської ради",

про визнання незаконним та скасування рішення, скасування реєстрації права постійного користування, -

в с т а н о в и в :

Заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Вишгородської районної ради та Комунального закладу Вишгородської районної ради "Вишгородський міжшкільний навчально-виробничий комбінат" звернувся до Господарського суду Київської області з позовною заявою про визнання незаконним та скасування рішення, скасування реєстрації права постійного користування (т. І, а.с.8-11).

Рішенням Господарського суду Київської області від 17 жовтня 2018 року у справі № 911/980/18 позов задоволено повністю, визнано незаконним та скасовано рішення Вишгородської міської ради від 28.11.2016 № 18/24 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у постійне користування КП "Координаційний центр з будівництва та земельних питань Вишгородської міської ради". Скасовано рішення від 11.04.2017, індексний номер 34715307, про державну реєстрацію за КП "Координаційний центр з будівництва та земельних питань Вишгородської міської ради" права постійного користування земельною ділянкою площею 0,4397 га з кадастровим номером НОМЕР_2, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. Скасовано запис в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 19909008 від 05.04.2017 про державну реєстрацію за КП "Координаційний центр з будівництва та земельних питань Вишгородської міської ради" права постійного користування земельною ділянкою площею 0,4397 га з кадастровим номером НОМЕР_2, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. Стягнуто з Вишгородської міської ради на користь Прокуратури Київської області 2 643,00 грн. судового збору. Стягнуто з КП "Координаційний центр з будівництва та земельних питань Вишгородської міської ради" на користь Прокуратури Київської області 2 643,00 грн. судового збору (т.ІІ, а.с.131-140).

КП "Координаційний центр з будівництва та земельних питань Вишгородської міської ради" звернулось з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Київської області від 17.10.2018 р. у справі №911/980/18, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову у позові.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 грудня 2018 року, апеляційна скарга КП "Координаційний центр з будівництва та земельних питань Вишгородської міської ради" у судовій справі № 911/980/18 передана на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Чорногуз М.Г., судді - Агрикова О.В., Хрипун О.О.

10 грудня 2018 року ухвалою Північного апеляційного господарського суду у справі № 911/980/18 апеляційну скаргу Комунального підприємства "Координаційний центр з будівництва та земельних питань Вишгородської міської ради" на рішення Господарського суду Київської області від 17 жовтня 2018 року у справі № 911/980/18 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Чорногуз М.Г., судді - Агрикова О.В., Хрипун О.О. та призначено до розгляду на 22 січня 2019 року.

14 січня 2019 року від представника Вишгородської районної ради Київської області надійшов відзив на апеляційну скаргу.

22 січня 2019 року ухвалою Північного апеляційного господарського суду розгляд справи № 911/980/18 за апеляційною скаргою Комунального підприємства "Координаційний центр з будівництва та земельних питань Вишгородської міської ради" на рішення Господарського суду Київської області від 17 жовтня 2018 року відкладено на 11 лютого 2019 року.

У судовому засіданні 11 лютого 2019 року оголошено перерву до 19 лютого 2019 року.

18 лютого 2019 року від представника Вишгородської районної ради надійшли "Пояснення щодо наявності на спірній земельній ділянці майна, яке належить територіальній громаді сіл, селища, міста Вишгородського району в особі Вишгородської районної ради".

19 лютого 2019 року від прокуратури Київської області надійшли пояснення.

У судовому засіданні 19 лютого 2019 року представник Комунального підприємства "Координаційний центр з будівництва та земельних питань Вишгородської міської ради" надав пояснення, в яких підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Представники Вишгородської районної ради, Вишгородської міської ради та прокурор у судовому засіданні 19 лютого 2019 року надали пояснення, в яких заперечували проти доводів апеляційної скарги та просили залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Представник Комунального закладу Вишгородської районної ради "Вишгородський міжшкільний навчально-виробничий комбінат" у судове засідання 19 лютого 2019 року не з'явився, про причини неявки колегію суддів не повідомив. Про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, у розумінні ст.ст. 120, 242 ГПК України та ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень", що підтверджується реєстром на відправлення кореспонденції з повідомленням.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Ухвалою про відкриття апеляційного провадження та призначення апеляційної скарги до розгляду явка сторін обов'язковою не визнавалась і учасників процесу попереджено, що у разі неявки у судове засідання їх представників, справа буде розглянута за наявними матеріалами і така неявка представника позивача-2 не перешкоджає всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за наявними матеріалами та за відсутності представника позивача-2.

Згідно з ч. 1 ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального і матеріального права, встановила наступне.

09 липня 1997 року виконавчим комітетом Вишгородської міської ради народних депутатів прийнято рішення № 204 "Про затвердження матеріалів інвентаризації і надання земельних ділянок підприємствам, організаціям, кооперативам та фізичним особам", п. 3 якого затверджено матеріали інвентаризації земельної ділянки Вишгородського міжшкільного навчального виробничого комбінату загальною площею 1,2641 га по АДРЕСА_1, а пп. 3.1 вирішено надати Вишгородському міжшкільному навчально-виробничому комбінату земельну ділянку площею 0,8429 га в постійне користування і 0,4212 га в тимчасове користування на правах оренди терміном до п'яти років (т.І, а.с. 19).

На виготовленому, при проведенні інвентаризації земельної ділянки, плані встановлення меж земельної ділянки Вишгородського МНВК зазначено, що на земельній ділянці яка передається у тимчасове користування площею 0,4212 га також розташовані будівлі Вишгородського МНВК, а саме: гараж площею 0,0378, туалет площею 0,0011 га, інші площею 0,3674 га (т.І, а. с. 20).

На підставі рішення виконавчого комітету Вишгородської міської ради народних депутатів від 09.07.1997 № 204 Вишгородським МНВК отримано державний акт на право постійного користування землею серії НОМЕР_3 на земельну ділянку площею 0,8429 га для розміщення навчально-виробничої бази (т.І, а.с. 21-22).

Згідно з інвентаризаційною справою № 5200968 на будинок АДРЕСА_1 та плану присадибної ділянки з будівлями, що міститься в ній вбачається, що на земельній ділянці розташовані також наступні будівлі: гараж, позначений літерою "І" - 1980 року побудови; гараж, позначений літерою "Е" - 1974 року побудови; господарська будівля, позначена літерою "Є"; сарай, позначений літерою "Г" - 1970 року побудови; убиральня, позначена літерою "Д" - 1970 року побудови. Вся територія Вишгородського МНВК огороджена парканом з сітки та штахету (т.І, а.с. 23-33, т.ІІ, а.с. 73-77).

23 жовтня 2008 року Вишгородською районною радою прийнято рішення №240-20-V "Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна Вишгородського МНВК, що розташований за адресою: АДРЕСА_1", відповідно до п. 1. якого вирішено оформити право спільної комунальної власності на об'єкти нерухомого майна Вишгородського МНВК, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, а саме: навчальне приміщення літера "А" - 418,7 кв. м, навчальне приміщення літера "Б" - 176,7 кв. м, охорона літера "В" - 14,1 кв. м, гараж літера "Е" - 160,3 кв. м, складські приміщення літера "Є" - 50,1 кв. м, гараж літера "І" - 131,0 кв. м, гараж літера "Ї" - 239,3 кв. м, навчальні приміщення літера "Ж" - 337,0 кв. м, за територіальними громадами сіл, селища, міста Вишгородського району в особі Вишгородської районної ради (т.І, а.с. 151-152).

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 03.06.2013, індексний номер 4306423, об'єкт нерухомого майна - Вишгородський МНВК, розташований за адресою: АДРЕСА_1, знаходиться у комунальній власності Вишгородської районної ради (т.І, а.с. 34).

Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно прро реєстрацію прав та їх обтяжень, до складових частин об'єкта нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, відносяться в т.ч.: сарай - літера "Г", убиральня - літера "Д", гараж - літера "Е", господарська будівля - літера "Є", гараж - літера "І" (т.І, а.с. 35-36).

Рішенням Вишгородської міської ради від 28.11.2016 № 18/24 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у постійне користування КП "Координаційний центр з будівництва та земельні питань Вишгородської міської ради" затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передано в постійне користування КП "КЦБЗП Вишгородської міської ради" земельну ділянку площею 0,4397 га під землями житлової та громадської забудови (для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку), що розташована у м. Вишгород, вул. Київська (кадастровий номер НОМЕР_2), за умови дотримання земельного, містобудівного законодавства та виконання вимог, викладених у пунктах 2-6 даного рішення (т.І, а.с. 13).

11 квітня 2017 року державним реєстратором Вишгородської міської ради на підставі рішення Вишгородської міської ради від 28.11.2016 № 18/24 прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 34715307, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис за № 19909008 про право постійного користування земельною ділянкою площею 0,4397 га з кадастровим номером НОМЕР_2 за КП "КЦБЗП Вишгородські міської ради" (т.І, а.с. 16).

За інформацією виконавчого комітету Вишгородської міської ради у листі за №2-28/1907 від 20.11.2017, адресованому заступнику начальника Вишгородського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури, договір оренди земельної ділянки площею 0,4212 га, яка розташована на території м. Вишгород та була надана в користування на підставі рішення виконавчого комітету Вишгородської міської ради народних депутатів від 09.07.1997 № 204 укладено не було. Земельна ділянка площею 0,4212 га, що знаходилась в тимчасовому користуванні Вишгородського МНВК частково розташована в межах земельної ділянки площею 0,4397 га, що надана в постійне користування КП "КЦБЗП Вишгородської міської ради" (т.І, а.с. 27-38).

Згідно кадастрового плану, виготовленого інженером-землевпорядником ОСОБА_5, який залучався як спеціаліст у кримінальному провадженні № 42017111200000755 при огляді місця події, на земельній ділянці площею 0,4397 га з кадастровим номером НОМЕР_2 розташовані такі будівлі та споруди: гараж, позначений літерою "І" площею 157,40 кв. м; господарська будівля, позначена літерою "Є" площею 54,80 кв. м; гараж, позначений літерою "Е" площею 176,30 кв. м; убиральня, позначена літерою "Д" площею 14,10 кв. м; сарай, позначений літерою "Г" площею 38,60 кв. м; господарська будівля, позначена літерою "К" площею 36,12 кв. м. (т.І, а.с. 39).

Позовні вимоги мотивовані тим, що Вишгородська міська рада, приймаючи рішення № 18/24 від 28.11.2016, порушила права територіальних громад сіл, селища, міста Вишгородського району в особі Вишгородської районної ради, оскільки розпорядилась земельною ділянкою, на якій розміщені об'єкти нерухомості, які перебувають у спільній комунальній власності територіальних громад сіл, селища, міста Вишгородського району та в оперативному управління Вишгородського МНВК. Прокурор вказує,що Вишгородська районна рада набула право користування спірною земельною ділянкою як власник об'єктів нерухомого майна, які знаходяться на цій земельній ділянці та при цьому зазначає, що Вишгородська районна рада є власником об'єктів нерухомого майна те земельних ділянок, на яких воно розташоване.

У апеляційній скарзі відповідач-2 зазначає, що судом не обґрунтовано підстави відхилення доказів відповідача та при цьому незаконно взято до уваги наданий позивачем доказ (кадастровий план земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2), який на думку відповідача-2 є недопустимим, а також надані позивачем незасвідчені копії документів, які, за доводами відповідача-2 йому не направлялись. Також відповідач-2 вказує не безпідставне на його думку відхилення доводів щодо незаконності розміщення на спірній земельній ділянці об'єктів позивача та те, що п. 3.2 рішення виконавчого комітету Вишгородської міської ради № 204 від 09.07.1997 р. зобов'язано позивача-2 звільнити надану у тимчасове користування земельну ділянку в разі початку будівництва багатоквартирного житлового будинку, з огляду на що, на думку відповідача-1, позивачем-1 прийнято незаконне рішення №240-20-V від 23.10.2008 р. про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна. Також у апеляційній скарзі зазначено про неправильне застосування судом ст. 120 Земельного кодексу України та вказано про те, що рішення Вишгородської міської ради №18/24 від 28.11.2016 р. як ненормативний акт вичерпало свою дію фактом його реалізації після реєстрації права постійного користування.

При цьому, з посиланням на ч.ч. 3, 4 ст. 53 ГПК України, як окрему підставу для скасування оскаржуваного рішення, відповідачем-2 визначено відсутність у прокурора підстав для звернення з таким позовом, оскільки останнім не підтверджено наявності підстав для представництва прокурором позивачів, що виключає можливість розгляду судом позову по суті.

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги у відзиві на неї Вишгородська районна рада Київської області вказує на те, що відведення спірної земельної ділянки в існуючих межах для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку відбулося незаконно та не відповідає Генеральному плану міста Вишгород, що є порушенням статті 17, частини 4 статті 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", оскільки земельна ділянка використовувалась для розміщення міжшкільного комбінату задовго до рішення Вишгородської міської ради. Також позивач-1 вказує, що у своїх поясненнях він посилається на подані разом з позовною заявою докази та докази, які є у відповідних учасників справи.

У поясненнях прокуратури Київської області прокурор зазначає про порушення інтересів територіальної громади Вишгородського району Київської області та посилається на те, що інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також захист прав та свобод місцевого самоврядування. На думку прокурора, інтереси держави порушуються через те, що наявність вищевказаного протиправного рішення Вишгородської міської ради суперечить принципам регулювання земельних відносин в Україні, які закріплені в ст. 14 Конституції України і ст. 5 Земельного кодексу України. Оскільки позивачами не вживаються заходи щодо повернення спірних земельних ділянок, прокурор звернувся до суду зі вказаним позовом та повідомив позивачів про порушення прав останніх та здійснення їх захисту в суді.

Враховуючи положення ст. 269 ГПК України та те, що разом з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та на неповне дослідження обставин справи відповідач-2 у апеляційній скарзі також посилається на недоведеність підстав представництва прокурором інтересів держави в особі позивачів у даній справі , яке в силу п. 1 ч. 1 ст. 226 ГПК України є підставою для залишення відповідного позову без розгляду, що в свою чергу виключає можливість прийняття за результатами розгляду справи судового рішення по суті, колегія суддів вважає за необхідне спочатку дослідити зазначені обставини .

З'ясувавши обставини справи та здійснивши перевірку їх доказами з урахуванням доводів сторін, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 3 - 5 ст. 53 ГПК у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави , в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача .

За змістом ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Згідно з абз. 2-3 ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва . Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.

Таким чином, прокурор має право здійснювати в господарському суді представництво законних інтересів держави в особі органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень за умови його попереднього повідомлення, а також підтвердження представництва.

Обґрунтовуючи підстави звернення в інтересах держави в особі Вишгородської районної ради та Комунального закладу Вишгородської районної ради "Вишгородський міжшкільний навчально-виробничий комбінат", прокурор вказує на те, що оспорюване рішення позбавляє територіальну громаду правомочностей власника землі та те, що позивачами не вживаються заходи щодо повернення земельних ділянок та зазначає, що позовна заява у справі становить суспільний інтерес.

Відповідно до ч. 5 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Відповідно до ч. 1 ст. 78 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Підпунктом "а" частини другої ст. 83 ЗК України встановлено, що у комунальній власності перебувають, зокрема, усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Частиною першою ст. 122 ЗК України (у редакції, чинній станом на момент прийняття Вишгородською міською радою рішення від 28.11.2016 № 18/24) визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Таким чином, право власності та право користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності виникає лише за наявності рішення зазначених органів і тільки в межах вказаних в цих рішеннях. Такі повноваження в межах міста Вишгород є виключною компетенцією Вишгородської міської ради.

Отже, єдиною підставою набуття права власності чи права користування земельними ділянками комунальної власності в м. Вишгород є відповідне рішення Вишгородської міської ради.

При цьому, станом на момент прийняття виконавчим комітетом Вишгородської міської ради народних депутатів рішення № 204 09.07.1997 р., процедура надання земельних ділянок у користування була визначена ст. 19 Земельного кодексу України (1990 р.), у якій також було зазначено уповноважених суб'єктів на надання земельних ділянок у користування, в т.ч. відповідні міські ради.

За змістом ч. 2 ст. 19 Земельного кодексу України (у редакції, чинній станом на момент прийняття виконавчим комітетом Вишгородської міської ради народних депутатів рішення № 204 09.07.1997 р.) міська Рада народних депутатів надає земельні ділянки (крім ріллі і земельних ділянок, зайнятих багаторічними насадженнями) для будь-яких потреб у межах міста.

Тобто суб'єктом розпорядження відповідними земельними ділянками, які знаходяться в межах міста Вишгород, як станом на момент прийняття виконавчим комітетом Вишгородської міської ради народних депутатів рішення № 204 09.07.1997 р., так і станом на момент прийняття Вишгородською міською радою рішення від 28.11.2016 № 18/24 була саме відповідна міська рада , яку у даному випадку прокурором визначено у якості відповідача-1, як суб'єкта, яким на думку прокурора порушено порядок володіння, користування та розпорядження землями.

При цьому, у позовній заяві прокурор зазначає: "Оскільки Вишгородська районна рада як власник об'єктів нерухомості та земельних ділянок на яких вони розташовані Вишгородській та Вишгородській МНВК в оперативному управлінні якого знаходяться об'єкти нерухомості та земельні ділянки під вказаними об'єктами не вживаються заходи щодо повернення спірних земельних ділянок заступник керівника Києво-Святошинської прокуратури звертається до суду з метою повернення спірних земельних ділянок під об'єктами нерухомості, які незаконно вибули з власності Вишгородської районної ради".

Разом з тим, матеріалами справи (Державним Актом на постійне користування землею) підтверджується, що позивач-2 є землекористувачем земельної ділянки, доказів її перебування у комунальній власності районної ради та можливості у вказаної особи здійснення розпорядження нею - матеріали справи не містять.

Викладене свідчить про те, що прокурором не доведено підстав здійснення представництва інтересів саме Держави в особі Вишгородської районної ради та Комунального закладу Вишгородської районної ради "Вишгородський міжшкільний навчально-виробничий комбінат" в процесі звернення з позовом, підставою якого прокурором визначено, як розпорядження відповідачем-1 земельною ділянкою всупереч закону та інтересам держави.

Крім того, прокурором до позовної заяви надано лист №4г від 10.05.2018 , яким повідомлено позивачів про те, що прокуратурою подано позов про визнання незаконним рішення №18/24 від 28.11.2016 та скасування реєстрації права постійного користування (т.І, а.с. 40-41).

Разом з тим, в процесі розгляду справи судом першої інстанції, сторонами до справи долучались в т.ч. копії зустрічної позовної заяви Вишгородської районної ради Київської області про визнання недійсним рішення Вишгородської міської ради №18/24 від 28.11.2016 та скасування державної реєстрації (т.І, а.с. 170-180), а також ухвали Господарського суду київської області від 23.05.2018 у справі №911/308/18, якою зустрічну позовну заяву прийнято та об'єднано в одне провадження з первісним позовом у справі №911/308/18 (т.І, а.с. 181-183). При цьому, у вказаній ухвалі зазначено, що зустрічна позовна заява датована 19.04.2018 р. та що вона "надійшла через канцелярію суду" 23.04.2018 р.

Викладене свідчить про вчинення особою, в інтересах якої пред'явленої даний позов заходів щодо захисту своїх прав та інтересів.

При цьому, з позовом у даній справі №911/980/18 прокурор в інтересах держави в особі позивачів засобами поштового зв'язку звернувся 10.05.2018 р., тобто після реалізації позивачем-1 свого права на захист у справі №911/308/18.

Проте суд першої інстанції, розглядаючи справу по суті та приймаючи за результатами такого розгляду оскаржуване рішення, не вказані обставини уваги не звернув.

Крім того, саме лише посилання в позовній заяві на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви для розгляду недостатньо. В такому разі, прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону (наприклад, внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі статті 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державних службовця, які займають посаду державної служби в органі державної влади та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків тощо). Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 21.12.2018 у справі №922/901/17 та від 31.10.2018 у справі № 910/6814/17.

Відповідно статті 7 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово декларував позицію про те, що вже сама присутність прокурора на судовому процесі на боці однієї зі сторін ставить під загрозу принцип рівності та справедливий баланс між сторонами, участь прокурора може створювати відчуття нерівності у сторони (пункти 30-33 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Менчинська проти Росії", пункт 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Мартіні проти Франції").

Таким чином, участь прокурора у судовому процесі має бути обґрунтована, не допускається здійснення прокурором представництва інтересів у суді особи або органу без наявності чіткого та законного обґрунтування необхідності такої участі, оскільки інакше буде порушено принцип рівності сторін при розгляді господарського спору.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль , замінює у судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено, зокрема у постановах Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 923/129/17, від 25.04.2018 у справі №806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 23.10.2018 у справі №906/240/18, від 01.11.2018 у справі №910/18770/17, від 05.11.2018 у справі №910/4345/18).

Відповідно до п. 1 ч.1 ст.226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позов подано особою, яка не має процесуальної дієздатності.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви прокурора без розгляду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 226 ГПК України, оскільки прокурор, звертаючись до суду із позовом в інтересах Держави, в особі в т.ч. Вишгородської районної ради, яка є органом місцевого самоврядування, не обґрунтував наявності підстав для здійснення такого представництва інтересів Держави в суді.

Відповідно до ч. 1 ст. 278 ГПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку із залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 226 та 231 цього Кодексу.

Враховуючи те, що прокурором, у порушення ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", при зверненні до суду в інтересах держави в особі Вишгородської районної ради та КП Вишгородської районної ради "Вишгородський міжшкільний навчально-виробничий комбінат" не обґрунтовано наявність підстав для здійснення представництва інтересів саме Держави в суді, з урахуванням наявності у матеріалах справи доказів здійснення органами, в інтересах яких звернувся прокурор самостійного захисту власних прав та інтересів щодо спірної земельної ділянки в судовому порядку, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню, а подана прокурором позовна заява - залишенню без розгляду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 226 ГПК України.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для залишення без розгляду позовної заяви Заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Вишгородської районної ради та комунального закладу Вишгородської районної ради "Вишгородський міжшкільний навчально-виробничий комбінат" у даній справі.

У зв'язку з цим, апеляційна скарга Комунального підприємства "Координаційний центр з будівництва та земельних питань Вишгородської міської ради" на рішення Господарського суду Київської області від 17 жовтня 2018 року у справі № 911/980/18 підлягає частковому задоволенню.

Стосовно розподілу судових витрат колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням). Враховуючи відсутність такого клопотання, питання щодо судових витрат станом на момент прийняття даної постанови, колегією суддів не вирішується.

Керуючись ст.ст. 226, 269, 270, п. 4 ч. 1 ст. 275, ст. 278, 282, 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Координаційний центр з будівництва та земельних питань Вишгородської міської ради" на рішення Господарського суду Київської області від 17 жовтня 2018 року у справі № 911/980/18 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 17 жовтня 2018 року у справі № 911/980/18 скасувати.

3. Залишити без розгляду позовну заяву Заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Вишгородської районної ради та комунального закладу Вишгородської районної ради "Вишгородський міжшкільний навчально-виробничий комбінат" до Вишгородської міської ради та комунального підприємства "Координаційний центр з будівництва та земельних питань Вишгородської міської ради" про визнання незаконним та скасування рішення Вишгородської міської ради від 28.11.2016 № 18/24, скасування рішення від 11.04.2017, індексний номер 34715307, про державну реєстрацію за комунальним підприємством "Координаційний центр з будівництва та земельних питань Вишгородської міської ради" права постійного користування земельною ділянкою площею 0,4397 га з кадастровим номером НОМЕР_2, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, скасування запису в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 19909008 від 05.04.2017 про державну реєстрацію за комунальним підприємством "Координаційний центр з будівництва та земельних питань Вишгородської міської ради" права постійного користування земельною ділянкою площею 0,4397 га з кадастровим номером НОМЕР_2, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

4. Справу №911/980/18 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.

Головуючий суддя М.Г. Чорногуз

Судді О.В. Агрикова

О.О. Хрипун

Дата складення повного тексту - 21.02.2019 р.