Рішення

від 27.02.2019 по справі 910/14815/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.02.2019Справа № 910/14815/18

Суддя Господарського суду міста Києва Босий В.П., розглянувши в письмовому провадженні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Тайм Ту Гоу

до Товариства з обмеженою відповідальністю Альф туристичний оператор

про відшкодування збитків у сумі 52 240,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Тайм Ту Гоу (надалі - ТОВ Тайм Ту Гоу ) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Альф туристичний оператор (надалі - ТОВ Альф туристичний оператор ) про відшкодування збитків у сумі 52 240,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за агентським договором на реалізацію туристичних послуг №732 від 01.11.2013, позивачем були понесені збитки у розмірі 52 240,00 грн., відшкодування яких має бути покладено на відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.11.2018 відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, позивачу надано строк для подання відповіді на відзив.

14.12.2018 від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти позовних вимог з огляду на відсутність вини відповідача у завданих збитках. Відповідач вказує, що ненадання послуг за договором №732 від 01.11.2013 відбулося не з його вини, оскільки позивач сам відмовився від замовлених послуг, а отримані на виконання такого договору кошти були зараховані відповідачем в якості штрафу у розмірі 100% здійсненої передоплати.

Також 14.12.2018 представником відповідача заявлено клопотання про витребування у Акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк доказів, а саме виписок про рух коштів на рахунку позивача за період з 24.05.2018 по 30.05.2018, а також інформації стосовно отримання та виконання банком платіжного доручення №153 від 25.05.2018.

За приписами ч.ч. 1, 2, 3 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї. У клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини. Це міра, що визначає залучення до процесу в конкретній справі тільки потрібних і достатніх доказів. Під належністю доказу розуміється наявність об'єктивного зв'язку між змістом судових доказів (відомості, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є об'єктом судового пізнання.

Судом в задоволенні клопотання відповідача було відмовлено з огляду на недоведеність наявності обставин, з якими приписи ст. 81 Господарського процесуального кодексу України пов'язують можливість витребування доказів.

Будь яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва №05-23/141 від 23.01.2019 призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/14815/18, у зв'язку з відрядженням судді Васильченко Т.В.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.01.2019 справу №910/14815/18 передано для розгляду судді Босому В.П.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.01.2019 вказану справу прийнято до свого провадження суддею Босим В.П.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.

01.11.2013 між ТОВ Альф туристичний оператор (туроператор) та ТОВ Тайм Ту Гоу (турагент) був укладений агентський договір на реалізація туристичних послуг №732 (надалі - Договір ), відповідно до п. 2.1 якого турагент зобов'язується за дорученням та від імені туроператора за винагороду здійснювати діяльність по реалізації сформованого туроператором турпродукту і укладенню договорів на туристичне обслуговування з третіми особами (туристами чи юридичними особами), а також здійснювати фактичні дії, визначені договором, із забезпечення надання турпродукту (туристичних послуг) туристу.

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що турагент здійснює замовлення турпродукту шляхом подання туроператору замовлення. Перед подачею замовлення турагент має право направити туроператору запит щодо наявності турпродуктів та їх умов. У разі якщо в запиті турагента міститься прохання здійснити бронювання турпродукту або супутніх послуг, такий запит має силу замовлення щодо відповідних послуг, та породжує для нього відповідні зобов'язання за цим договором.

Згідно з п. 4.2 Договору замовлення подається туроператору у письмовій формі чи по факсу, або по електронній пошті або в системі on-line бронювання.

На виконання умов Договору 26.04.2018 між ТОВ Тайм Ту Гоу (турагент), що діє від імені та за дорученням ТОВ Альф туристичний оператор (туроператор) та ОСОБА_1 (турист) був укладений договір на туристичне обслуговування №А026-06/18, за змістом якого турагент/туроператор зобов'язується забезпечити надання за замовленням туриста відповідно до поданої заявки туристом комплексу туристичних послуг, а турист зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплатити турагенту зазначені послуги.

Додатком №1 до вказаного договору було погоджено заявку на бронювання туристичних послуг, обсяг яких передбачав:

- авіаперельот 4 туристів на рейсах авіакомпанії Wizz Air за напрямками: 24.07.2018 на рейсі W6 6191 WIZZ AIR Київ - Лісабон та 02.08.2018 на рейсі W6 6192 WIZZ AIR Лісабон - Київ;

- внутрішній авіаперельот вказаних туристів на авіарейсах авіакомпанії Wizz Air 24.07.2018 Лісабон - Фуншал, рейс ТР1693 та 02.0.82018 Фуншал - Лісабон, рейс ТР1676;

- проживання туристів в готелі в м. Фуншал на весь період з 24.07.2018 по 02.08.2018;

- трансфер а/п - готель - а/п на Мадейрі;

- медичне страхування туристів на весь період туру.

Додатком 3 до договору від 26.04.2018 визначено, що вартість туристичних послуг становить 184 257,00 грн., що є еквівалентом 5 900,00 Євро. Турист зобов'язується оплатити вартість туристичних послуг, зазначену в п. 1.1 даного додатку в день укладення даного договору.

На виконання умов вказаного Договору позивачем було частково внесено на рахунок відповідача вартість туристичних послуг у розмірі 52 240,00 грн., на підтвердження чого позивачем надані платіжні доручення №757 від 28.04.2018 та №758 від 28.04.2018.

Позивачем долучено до матеріалів справи лист-ануляцію, яким позивач просив відповідача анулювати заявки №66655 та №66653 без штрафних санкцій у зв'язку зі змінами програми польотів та відміною рейсу туристів.

На підставі платіжного доручення №163 від 25.05.2018 позивач повернув туристу грошові кошти у розмірі 52 240,00 грн. у зв'язку з анулюванням туру згідно договору А026-06/18 від 26.04.2018.

Листом-претензією від 11.06.2018 позивач просив відповідача відшкодувати суму оплаченої вартості договорів та заявок на бронювання №66653 та №66655 від 24.04.2018 шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача у зв'язку з анулюванням бронювання.

Відповідач у відповідь на вказаний лист повідомив позивача про те, що анулювання бронювання відбулося не з вини ТОВ Альф туристичний оператор , а на момент такого анулювання відповідачем вже були внесені кошти за придбання авіаквитків у розмірі 42 968,00 грн., які не можуть бути повернуті туристам.

Спір у справі виник у зв'язку з неправомірною, на думку позивача, відмовою в поверненні грошових коштів у розмірі 52 240,00 грн. внаслідок анулювання бронювання.

Як було встановлено судом раніше, між сторонами спору був укладений агентський договір, предметом якого є вчинення позивачем від імені відповідача та за його рахунок юридичних дій, що мають правові наслідки, в зв'язку з чим даний договір є договором доручення, який є різновидом договорів про надання послуг.

Зміст договору доручення містить ст. 1000 Цивільного кодексу України, відповідно до якої за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

З матеріалів справи також вбачається, що 26.04.2018 позивач підписав з ОСОБА_1 (турист) договір на туристичне обслуговування №А026-06/18, за змістом якого турагент/туроператор зобов'язується забезпечити надання за замовленням туриста відповідно до поданої заявки туристом комплексу туристичних послуг, а турист зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплатити турагенту зазначені послуги.

Суд відзначає, що договір доручення породжує виникнення відносин представництва, сутність яких полягає в тому, що одна особа представляє у правовідношенні інтереси іншої, набуваючи для неї прав і обов'язків, розширюючи межі її юридичних дій. З огляду на це, оскільки повірений за договором доручення породжує юридичні спроможності для довірителя, стороною зобов'язання, що виникло за Договором, є ТОВ Альф туристичний оператор , і права та обов'язки з ОСОБА_1 виникли у ТОВ Альф туристичний оператор .

У відповідності до п. 1.1 договору №А026-06/18 від 26.04.2018 його предметом є надання туристу за плату комплексу туристичних послуг. Туристичні послуги повинні бути надані належним чином відповідно до заявки на бронювання туристичних послуг (п. 2.1.2, п. 2.1.3 договору).

Заявка на бронювання є додатком 1 до договору №А026-06/18 від 26.04.2018, яка передбачала маршрут подорожі Київ - Лісабон, Лісабон - Фуншал, перельоти у якій повинен був здійснюватись авіакомпанією WIZZ AIR. Також у заявці визначено перелік осіб (4), для яких замовляються туристичні послуги за таким договором.

Суд відзначає, що при вирішенні даного спору слід розмежовувати правовий зв'язок, який ґрунтується на агентському договорі, що укладений між позивачем та відповідачем, з правовим зв'язком, який ґрунтується на договорі, що є договором на туристичне обслуговування, укладеному позивачем від імені відповідача.

Так, правовий зв'язок (внутрішні відносини) за агентським договором складається між довірителем та повіреним, а правовий зв'язок за договором є представницьким, який стосується посередницької діяльності туристичного агента і складається між повіреним і третіми особами (зовнішні відносини). Розмежування даного зв'язку є необхідним для визначення стану виконання обов'язків сторонами окремо за кожним з правочинів.

Порядок бронювання турів, що врегульований розділом 5 агентського договору, стосується внутрішніх відносин, які виникають між позивачем та відповідачем.

З матеріалів справи вбачається, що бронювання турів турагентом здійснюється за допомогою системи бронювання, до якої туроператор надає турагенту доступ через реєстрацію на офіційному сайті туроператора.

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що тер агент здійснює замовлення турпродукту шляхом подання туроператору замовлення. Перед подачею замовлення турагент має право направити туроператору запит щодо наявності тур продуктів та їх умов. У разі якщо в запиті тур агента міститься прохання здійснити бронювання ту продукту або супутніх послуг, такий запит має силу замовлення щодо відповідних послуг, та породжує для нього відповідні зобов'язання за цим договором.

Згідно з п. 4.2 Договору замовлення подається туроператору у письмовій формі чи по факсу, або по електронній пошті або в системі on-line бронювання.

Відповідно до п. 4.6 Договору протягом 3 робочих днів з дня отримання замовлення туроператор має право направити турагенту підтвердження замовлення.

За змістом п. 4.9 Договору після отримання від турагента оплати згідно-рахунку-фактури туроператора, туроператор зобов'язаний надати турагенту ту продукт шляхом оформлення та передачі представнику турагента документів, які необхідні для споживання тур продукту (туристичного ваучеру, авіаквитків, та/або страхових полісів, та/або рахунку-фактури, та/або інших документів, визначених туроператором залежно від складу тур продукту).

Отже, в кожному окремому випадку підтвердження про бронювання є складовою агентського договору, як правочину, що визначає суть та порядок виконання доручення, і умови якого разом з умовами агентського договору встановлюють щодо даного окремого випадку самостійні права і обов'язки для сторін.

Крім того, підтвердження про бронювання, поряд з тим, що визначає умови виконання доручення для турагента в рамках агентського договору, перебуває у тісному правовому зв'язку з договором, оскільки містить істотні умови туристичного обслуговування. А тому підтвердження про бронювання свідчить про прийняття (акцепт) туроператором, який є стороною за договором, обсягу, виду, умов надання тощо туристичних послуг, наведених у заявці (оферті) туриста.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що особою, яка надає туристичний продукт (туристичні послуги) за договором №А026-06/18 від 26.04.2018 є ТОВ Альф туристичний оператор . Споживачем даного продукту (послуг) є турист. Підтвердження бронювання визначає не тільки зміст доручення для товариства з обмеженою відповідальністю ТАЙМ ТУ ГОУ за агентським договором, а є також істотними умовами туристичного обслуговування, яке зобов'язане здійснити ТОВ Альф туристичний оператор як сторона за договором.

Як встановлено судом та не заперечувалося представниками сторін, відповідачем було здійснено підтвердження бронювання заявок (№66653, №66655) про надання туристичних послуг ОСОБА_1 за договором №А026-06/18 від 26.04.2018, в якій визначено дату та час вильоту та прильоту регулярним рейсом авіаперевізника 24.07.2018 - 02.08.2018.

Отже, між відповідачем та туристом було досягнуто всіх умов щодо туристичного обслуговування за договором, у тому числі і щодо характеристики транспортних засобів, що здійснюють перевезення, зокрема їх вид і категорія, а також дата, час та місце відправлення та повернення, які в силу п. 2 ч. 4 ст. 20 Закону України Про туризм , є істотними умовами договору на туристичне обслуговування.

Виконання вказаних умов стало обов'язковим, як для туроператора, що ґрунтується на загальних умов виконання зобов'язань (ст. 526 ЦК України), так і для турагента, який зобов'язався забезпечити надання замовлених туристом послуг належним чином (п. 2.1.3 договору №А026-06/18 від 26.04.2018).

Обов'язок турагента щодо забезпечення надання замовлених туристом послуг належним чином є тим зовнішнім правовим зв'язком між повіреним і третьою особою, що заснований на внутрішніх відносинах довірителя і повіреного за агентським договором, і стосується виконання доручення.

Саме у зв'язку з цим туроператор зобов'язався в інтересах турагента оформити документи (ваучер, страховий поліс, авіаквитки тощо), які підтверджують право туриста на придбаний ним туристичний продукт згідно з його заявкою, поданою через турагента та за умови здійснення оплати туристичного продукту.

Як встановлено судом, позивачем було частково внесено на рахунок відповідача вартість туристичних послуг у розмірі 52 240,00 грн., на підтвердження чого позивачем надані платіжні доручення №757 від 28.04.2018 та №758 від 28.04.2018.

Позивач вказує, що 17.05.2018 відповідач повідомив позивача про неможливість забезпечити надання підтверджених послуг та запропонував змінити істотні умови замовлення, а саме - змінити дати вильоту та кількість днів перебування туриста в замовленому турі, внаслідок чого змінено і ціну замовлення.

Відповідач в свою чергу даного факту не заперечує та вказує, що зміна дат вильоту та кількості днів перебування в турі відбулася виключно з вини авіакомпанії, а саме у зв'язку зі здійсненням оптимізації їх льотної програми.

За загальним правилом зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 651 Цивільного кодексу України).

Окремі підстави зміни договору на туристичне обслуговування містить Закон України Про туризм , який визначає загальні правові, організаційні та соціально-економічні засади реалізації державної політики України в галузі туризму та спрямований на забезпечення закріплених Конституцією України прав громадян на відпочинок, свободу пересування, охорону здоров'я, на безпечне для життя і здоров'я довкілля, задоволення духовних потреб та інших прав при здійсненні туристичних подорожей. Він встановлює засади раціонального використання туристичних ресурсів та регулює відносини, пов'язані з організацією і здійсненням туризму на території України.

Статтею 20 Закону України Про туризм передбачено, що кожна із сторін договору на туристичне обслуговування до початку туристичної подорожі може вимагати внесення змін до цього договору або його розірвання у зв'язку із зміною істотних умов договору та обставин, якими вони керувалися під час укладення договору, зокрема у разі: 1) погіршення умов туристичної подорожі, зміни її строків; 2) непередбаченого підвищення тарифів на транспортні послуги; 3) запровадження нових або підвищення діючих ставок податків і зборів, інших обов'язкових платежів; 4) істотної зміни курсу гривні до іноземної валюти, в якій виражена ціна туристичного продукту; 5) домовленості сторін.

Туроператор (турагент) зобов'язаний не пізніш як через один день з дня, коли йому стало відомо про зміну обставин, якими сторони керувалися під час укладення договору на туристичне обслуговування, та не пізніш як за три дні до початку туристичної подорожі повідомити туриста про таку зміну обставин з метою надання йому можливості відмовитися від виконання договору без відшкодування шкоди туроператору (турагенту) або внести зміни до договору, змінивши ціну туристичного обслуговування.

Зміна істотних обставин також визначена договором №А026-06/18 від 26.04.2018 як умова зміни істотних умов договору (п. 3.2, п. 3.3 договору).

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що інша сторона договору - турист, не погодила зміну такої істотної умови договору як зміна дат вильоту та кількості днів перебування в турі.

Суд звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази на підтвердження факту допущення зміни дат вильоту саме авіакомпанією та вже після того, як відповідачем були придбані авіаквитки для туриста.

Більш того, відповідачем взагалі не надано суду жодного доказу на підтвердження того, що авіаквитки на ім'я туриста та осіб, які згідно заявки мали з ним подорожувати, були придбані ТОВ Альф туристичний оператор у авіакомпанії WIZZ AIR станом на момент анулювання бронювання.

Також в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження факту звернення відповідача до авіакомпанії про повернення грошових коштів, які, як стверджує відповідач, були внесені з метою купівлі авіаквитків на виконання умов договору №А026-06/18 від 26.04.2018.

Відповідно до ч. 1 ст. 906 Цивільного кодексу України, збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:

1) протиправної поведінки;

2) розміру збитків;

3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками;

4) вини.

Отже, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

При цьому саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. В свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 25.02.2015 у справі №17/192 і у постанові Касаційного господарського суду від 14.02.2018 у справі № 910/6657/16.

Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд відзначає, що відповідач жодним належним та допустимим доказом не спростував наявність його вини в анулюванні туристом бронювання, та понесення у зв'язку з цим позивачем збитків у розмірі 52 240,00 грн. у вигляді повернення туристу вартості передоплати, сплаченої на виконання умов договору №А026-06/18 від 26.04.2018.

Суд погоджується з твердженнями позивача, що сума в розмірі 52 240,00 грн. є збитками позивача, які мали місце внаслідок неналежного виконання зобов'язань відповідачем за агентським договором.

Отже, позивачем доведено причинно-наслідковий зв'язок між протиправними діями відповідача та понесеними позивачем збитками саме внаслідок неналежного виконання відповідачем договірного зобов'язання.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 52 240,00 грн. збитків є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Стосовно заявленої позивачем до стягнення суми витрат, які він очікує понести у зв'язку з розглядом даної справи, необхідно відзначити наступне.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частиною 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.

Згідно наданого позивачем попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які він очікує понести у зв'язку з розглядом справи, останній зазначив 8 224,00 грн., що включає вартість складання позовної заяви та представництва інтересів позивача в судових засіданнях у розмірі 3 000,00 грн., а також преміальна винагорода адвокату у випадку задоволення позовних вимог у розмірі 5 224,00 грн.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Суд відзначає, що позивачем жодних заяв про вирішення питання про розподіл судових витрат в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України не подавалось, а відтак суд в даному рішенні вирішує питання про розподіл судових витрат в частині оплати вартості витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката

Відповідно до ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено рішення.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03.05.2018 у справі №372/1010/16-ц.

В той же час суд відзначає, що матеріали справи не містять договору, укладеного між позивачем та адвокатом щодо надання послуг позивачу та їх обсяг, а, по-друге, понесення позивачем витрат на оплату послуг адвоката.

З урахуванням викладеного, підстави для покладення на відповідача витрат позивача на оплату послуг адвоката у суду відсутні.

Крім того, у зв'язку з повним задоволенням судом позовних вимог у даній справі, підстави для покладення на позивача витрат відповідача на оплату послуг адвоката також відсутні.

На підставі викладеного та керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Тайм Ту Гоу задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Альф туристичний оператор (01001, м. Київ, провул. Михайловський, 12/1; ідентифікаційний код 35254273) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Тайм Ту Гоу (02097, м. Київ, вул. Милославська, 8-А, кВ. 122; ідентифікаційний код 38933086) збитки у розмірі 52 240 (п'ятдесят дві тисячі двісті сорок) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. Видати наказ.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

4. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.П. Босий