Рішення

від 20.02.2019 по справі 914/1495/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.02.2019Справа № 914/1495/18 Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Трофименко Т.Ю. , при секретарі судового засідання Ваховській К.А., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Фізичної особи-підприємця Чекан Світлани Богданівни

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА"

про стягнення страхового відшкодування у розмірі 2 500 000,00 грн

Представники сторін:

від позивача: Сколоздра В.Р.,

від відповідача: Акусова О.М.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Фізична особа-підприємець Чекан Світлана Богданівна звернулась до Господарського суду Львівської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА" про стягнення страхового відшкодування у розмірі 2 500 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем грошових зобов'язань за Договором добровільного страхування наземного транспорту "КАСКО" № 014084/4610/0000182 від 15.11.2016.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 13.08.2018 відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 20.09.2018.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.09.2018 справу №914/1495/18 направлено за підсудністю до Господарського суду м. Києва.

За наслідками автоматизованого розподілу судової справи Господарського суду міста Києва справу № 914/1495/18 передано до розгляду судді Трофименко Т.Ю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.10.2018 прийнято справу № 914/1495/18 до свого провадження, призначено підготовче засідання у справі на 03.12.2018.

15.11.2018 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позов, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

30.11.2018 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про відкладення справи.

03.12.2018 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про відкладення справи.

В підготовче засідання 03.12.2018 з'явилися представник відповідача. Представник відповідача в підготовче засідання не з'явився.

В підготовчому засіданні 03.12.2018 Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, постановив відкласти підготовче засідання на 19.12.2018.

14.12.2018 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло про доручення доказів.

19.12.2018 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

В підготовче засідання 19.12.2018 з'явилися представники сторін.

19.12.2018 Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, оголосив перерву в підготовчому засіданні до 21.01.2019.

21.01.2019 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли заперечення.

В підготовче засідання 21.01.2019 з'явилися представники сторін.

21.01.2019 Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, оголосив перерву в підготовчому засіданні до 29.01.2019.

29.01.2019 через відділ діловодства суду від позивача надійшли письмові пояснення.

В підготовче засідання 29.01.2019 з'явилися представники сторін.

У підготовчому засіданні Судом вчинено всі дії, визначені частиною другою статті 182 Господарського процесуального кодексу України, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Зважаючи на викладене, за результатами підготовчого засідання 29.01.2019 Судом постановлено ухвалу, занесену до протоколу судового засідання, про закриття підготовчого засідання та призначення справу до судового розгляду по суті на 11.02.2019.

В судове засідання 11.02.2019 з'явилися представники сторін.

11.02.2019 Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, оголосив перерву в судовому засіданні до 20.02.2019.

В судовому засіданні 20.02.2019 представник позивача підтримав позов та просив його задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог, просив відмовити у їх задоволенні.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 20.02.2019 оголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ

15.11.2016 між Приватним акціонерним товариством Страхова компанія УНІКА (страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю Айрон ХКВС (страхувальник, вигодонабувач) укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту КАСКО (надалі також - Договір страхування), за умовами якого застрахованим транспортним засобом значиться автомобіль НОМЕР_1, 2014 року випуску.

Згідно з п. 2.1 Договору страхування, предметом договору є майнові інтереси, що не суперечать закону, пов'язані з володінням користуванням і розпорядженням транспортним засобом та прикріпленим до нього зовні та всередині додатковим обладнанням, зазначені в п. 1.4 Договору.

11.04.2017 в с. Солонка Пустомитівського району Львівської області на території АЗС ОККО мало місце незаконне заволодіння автомобілем НОМЕР_1, який належить Товариству з обмеженою відповідальністю Айрон ХКВС .

12.04.2017 за фактом незаконного заволодіння вказаним транспортним засобом за заявою директора Товариства з обмеженою відповідальністю Айрон ХКВС ОСОБА_4 Слідчим відділом Пустомитівського відділення поліції Франківського відділу поліції ГУНП у Львівській області було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017140270000664 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України.

12.04.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю Айрон ХКВС звернулося до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА" із заявою № 00221909 про подію, що має ознаки страхового випадку.

Листом № 6123 від 017.08.2017 Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "УНІКА" повідомило страхувальника про перевірку відомостей стосовно страхового випадку 11.04.2017 з автомобілем НОМЕР_1, та відстрочення прийняття рішення до завершення з'ясування причин та обставин страхового випадку.

Листом № 8092 від 03.11.2017 Приватне акціонерне товариство Страхова компанія УНІКА повідомило Товариство з обмеженою відповідальністю Айрон ХКВС про відмову у виплаті страхового відшкодування на підставі п.п. 11.1.3, 11.1.6, 11.5 Договору страхування з посиланням на такі обставини: під час укладення Договору страхування страхувальник приховав інформацію про існування обмежень на забезпечений транспортний засіб, оскільки страховику стало відомо, що на момент укладення договору на автомобіль НОМЕР_1, було накладено арешт ВДВС Пустомитівського РУЮ у Львівській області.

21.05.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю Айрон ХКВС (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія КОЗАКОВ І ПАРТНЕРИ (новий кредитор) укладено Договір № 58 про відступлення права вимоги, за умовами якого Первісний кредитор відступає Новому кредитору, а Новий кредитор набуває належні Первісному кредитору вимоги до ПРАТ СК УНІКА (Боржник), а саме, права вимоги щодо страхової виплати в розмірі 2 500 000 (два мільйони п'ятсот тисяч 00 коп.) гривень за Договором добровільного страхування наземного транспорту КАСКО № 014074/4610/0000182 від 15.11.2016 року, включаючи права вимоги до правонаступників Боржника або інших осіб, до яких перейшли обов'язки Боржника, за Договором добровільного страхування наземного транспорту КАСКО № 014074/4610/0000182 від 15.11.2016 року, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до нього (надалі за текстом - Основний договір , надалі за текстом - Права вимоги). Новий кредитор сплачує Первісному Кредитору за Права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим Договором.

Відповідно до п. 2 вказаного договору, за цим Договором Новий кредитор в день укладення цього Договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання Первісним кредитором у повному обсязі коштів, відповідно до пункту 4 цього Договору, набуває усі права кредитора за Основним договором, включаючи: право вимагати належного виконання Боржником зобов'язань за Основним договором, сплати Боржником грошових коштів, сплати процентів, штрафних санкцій у розмірах, передбачених чинним законодавством України та Основним договором тощо. За цим з аром Первісний кредитор відступає Новому кредитору право вимоги до Боржника на суму 2 500 000,00 (два мільйони п'ятсот тисяч гривень 00 коп.) гривень.

21.05.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія КОЗАКОВ І ПАРТНЕРИ (первісний кредитор) та Фізичною особою-підприємцем Чекан Світланою Богданівною (новий кредитор) укладено Договір відступлення права вимоги, за умовами якого Первісний кредитор відступає право вимоги в користь Нового кредитора, а Новий кредитор приймає зазначене право вимоги та зобов'язаний оплатити за нього визначену Договором суму. За цим договором Первісний кредитор відступає Новому кредитору право вимоги до Боржника на суму 2 500 000 грн.

Відповідно до положень вказаного договору Право вимоги належне Первісному кредитору право на стягнення з ПРАТ СК УНІКА (далі - Боржник) (код ЄДРПОУ: 20033533) страхової виплати в розмірі 2 500 000 (два мільйони п'ятсот тисяч гривень 00 коп.) гривень за Договором добровільного страхування наземного транспорту КАСКО № 014074/4610/0000182 від 15.11.2016 року, що набуте Первісним кредитором на підставі укладеного з ТзОВ АЙРОН ХКВС (код ЄДРПОУ: 34986883) договору № 58 про відступлення прав вимоги від 21.05.2018 року.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач стверджує, що всупереч вимогам законодавства та умовам Договору страхування відповідач не виконав взятих на себе зобов'язань, оскільки не сплатив страхове відшкодування за страховим випадком Незаконне заволодіння , який стався із автомобілем НОМЕР_1. Оскільки внаслідок укладення 21.05.2018 Договору відступлення права вимоги позивач набув права вимоги до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА", то просить суд стягнути з останнього 2 500 000,00 грн страхового відшкодування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд зазначає таке.

Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Згідно з приписами статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, що передбачено ст. 525 Цивільного кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з ч. 1 статті 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

За приписами ст. 988 Цивільного кодексу України страховик зобов'язаний:

1) ознайомити страхувальника з умовами та правилами страхування;

2) протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати страхувальникові;

3) у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Страхова виплата за договором особистого страхування здійснюється незалежно від сум, що виплачуються за державним соціальним страхуванням, соціальним забезпеченням, а також відшкодування шкоди.

Страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Страхова виплата за договором майнового страхування здійснюється страховиком у межах страхової суми, яка встановлюється у межах вартості майна на момент укладення договору;

4) відшкодувати витрати, понесені страхувальником у разі настання страхового випадку з метою запобігання або зменшення збитків, якщо це встановлено договором;

5) за заявою страхувальника у разі здійснення ним заходів, що зменшили страховий ризик, або у разі збільшення вартості майна внести відповідні зміни до договору страхування;

6) не розголошувати відомостей про страхувальника та його майнове становище, крім випадків, встановлених законом.

Договором страхування можуть бути встановлені також інші обов'язки страховика.

Згідно з ч. 2 ст. 8 та ч. 2 ст. 9 Закону України Про страхування страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі. Страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.

Відповідно до п. 4.1 Договору страхування, страховим випадком, з-поміж інших, є заволодіння ТЗ та/або набуття права власності на ТЗ шляхом обману, шахрайства, зловживання довірою тощо, включаючи випадки неповернення ТЗ, що був переданий іншій особі, згідно з відповідним договором, довіреністю або іншим чином у користування, на збереження, для продажу, в оренду, прокат, лізинг чи з іншою метою.

Як встановлено Судом з матеріалів справи та пояснень самих сторін, 11.04.2017 в с. Солонка Пустомитівського району Львівської області на території АЗС ОККО мало місце незаконне заволодіння автомобілем НОМЕР_1, який належить Товариству з обмеженою відповідальністю Айрон ХКВС .

12.04.2017 за фактом незаконного заволодіння вказаним транспортним засобом за заявою директора Товариства з обмеженою відповідальністю Айрон ХКВС ОСОБА_4 Слідчим відділом Пустомитівського відділення поліції Франківського відділу поліції ГУНП у Львівській області було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017140270000664 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Згідно з ч. 16 ст. 9 Закону України "Про страхування" страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України "Про страхування" страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

12.04.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю Айрон ХКВС звернулося до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА" із заявою № 00221909 про подію, що має ознаки страхового випадку.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 20 Закону України Про страхування встановлено, що страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.

Листом № 6123 від 017.08.2017 Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "УНІКА" повідомило страхувальника про перевірку відомостей стосовно страхового випадку 11.04.2017 з автомобілем НОМЕР_1, та відстрочення прийняття рішення до завершення з'ясування причин та обставин страхового випадку.

Частина 4 ст. 25 Закону України Про страхування визначає, що у разі необхідності страховик може робити запити про відомості, пов'язані із страховим випадком, до правоохоронних органів, банків, медичних закладів та інших підприємств, установ і організацій, що володіють інформацією про обставини страхового випадку, а також може самостійно з'ясовувати причини та обставини страхового випадку. Підприємства, установи та організації зобов'язані надсилати відповіді страховикам на запити про відомості, пов'язані із страховим випадком, у тому числі й дані, що є комерційною таємницею.

Листом № 8092 від 03.11.2017 Приватне акціонерне товариство Страхова компанія УНІКА повідомило Товариство з обмеженою відповідальністю Айрон ХКВС про відмову у виплаті страхового відшкодування на підставі п.п. 11.1.3, 11.1.6, 11.5 Договору страхування, адже тільки під час розгляду заяви страхувальника страховику стало відомо, що під час укладення Договору страхування страхувальник приховав інформацію про існування обмежень на забезпечений транспортний засіб, оскільки страховику стало відомо, що на момент укладення договору на автомобіль НОМЕР_1, було накладено арешт ВДВС Пустомитівського РУЮ у Львівській області.

Матеріалами справи підтверджується, що ухвалою Злочівського районного суду Львівської області від 10.03.2016 у справі № 445/532/16-ц накладено арешт на транспортний засіб Land Rover Range Rover , д.н.з. НОМЕР_2, який належить Товариству з обмеженою відповідальністю Айрон ХКВС , а також заборонено Товариству з обмеженою відповідальністю Айрон ХКВС вчиняти будь-які реєстраційні дії, спрямовані на відчуження або обтяження транспортного засобу Land Rover Range Rover , д.н.з. НОМЕР_2. Копію цією ухвали направлено для виконання у ВДВС Пустомитівського РУЮ у Львівській області.

На підставі вказаної ухвали 14.03.2016 державним виконавцем Пустомитівського РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області накладено арешт на майно боржника - транспортний засіб Land Rover Range Rover , д.н.з. НОМЕР_2.

Аргументуючи відсутність підстав для виплати страхового відшкодування позивачу, відповідач у листі № 8092 від 03.11.2017, а також у відзиві зазначає, що страхувальником було приховано, замовчано та не було повідомлено страховика про всі обставини, що мають суттєве значення для визначення ступеню страхового ризику під час укладення Договору страхування та надалі не було проінформовано страховика про зміну ступеню страхового ризику, а саме, про існування обмежень на забезпечений транспортний засіб.

Поряд з викладеним, відмовляючи у виплаті страхового відшкодування відповідач також посилається на те, що під час досудового розслідування Слідчим відділом Пустомитівського відділення поліції Франківського відділу поліції ГУНП у Львівській області було виявлено обман по результатах опитування ОСОБА_4 із застосуванням поліграфа щодо перевірки обставин викрадення автомобіля НОМЕР_1.

Відповідно до ст. 21 Закону України Про страхування , страхувальник зобов'язаний: 1) своєчасно вносити страхові платежі; 2) при укладанні договору страхування надати інформацію страховикові про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику, і надалі інформувати його про будь-яку зміну страхового ризику; 3) при укладенні договору страхування повідомити страховика про інші чинні договори страхування щодо цього предмета договору; 4) вживати заходів щодо запобігання та зменшення збитків, завданих внаслідок настання страхового випадку; 5) повідомити страховика про настання страхового випадку в строк, передбачений умовами страхування.

Умовами договору страхування можуть бути передбачені також інші обов'язки страхувальника.

У п.п. 6.3.2-6.3.3 Договору страхування встановлено, що страхувальник зобов'язаний при укладенні договору надати страховику інформацію про всі обставини, що мають суттєве значення для визначення ступня страхового ризику та надалі інформувати страховика про будь-яку зміну ступеня страхового ризику; під час дії Договору протягом 5 (п'яти) робочих днів пись мово повідомити Страховика про нові обставини, які впливають на ступінь страхового ризику (продаж ТЗ, заміна кузова або двигуна, переобладнання, яке потребує реєстрації таких змін у компетентних органах, видача довіреності з правом розпорядження ТЗ іншій осо бі, укладання іншого договору страхування ТЗ, передача ТЗ в оренду (суборенду) з метою прокату, передача у заставу, лізинг (сублізинг), користування або дарування, втрата ключів або реєстраційних доку ментів, укладання попереднього договору купівлі-продажу, отриман ня завдатку).

За приписами ст. 26 Закону України Про страхування , підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування є:

1) навмисні дії страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на дії, пов'язані з виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, в стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або захисту майна, життя, здоров'я, честі, гідності та ділової репутації. Кваліфікація дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, встановлюється відповідно до чинного законодавства України;

2) вчинення страхувальником - фізичною особою або іншою особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку;

3) подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору страхування або про факт настання страхового випадку;

4) отримання страхувальником повного відшкодування збитків за майновим страхуванням від особи, винної у їх заподіянні;

5) несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків;

6) інші випадки, передбачені законом.

Умовами договору страхування можуть бути передбачені інші підстави для відмови у здійсненні страхових виплат, якщо це не суперечить закону.

Як встановлено у п. 11.1 Договору страхування, підставою для відмови Страховика у виплаті страхового від шкодування є:

11.1.1. навмисні дії Страхувальника, його посадових осіб, пра цівників або осіб, які мають повноваження діяти від його імені, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на дії, пов'язані з виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, в стані необхідної оборони (без переви щення її меж) або захисту майна, життя, здоров'я, честі, гідності та ділової репутації. Кваліфікація таких дій встановлюється відповідно до чинного законодавства України;

11.1.2. вчинення Страхувальником, його посадовою особою, пра цівником або особою, яка має повноваження діяти від його імені, умисного злочину, що призвів до страхового випадку;

11.1.3. подання Страхувальником свідомо неправдивих відомо стей, що зазначаються у п.1. про предмет Договору або про факт настання страхового випадку;

11.1.4. отримання Страхувальником повного відшкодування збит ків від особи, винної у їх заподіянні;

11.1.5. несвоєчасне повідомлення Страхувальником про настан ня страхового випадку без поважних на це причин або створення Страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру або роз міру збитків;

11.1.6 невиконання Страхувальником умов Договору;

11.1.6.1 власноручної відмови від отримання відшкодування;

11.1.7. залишення місця події, що створило Страховику перешкоди у визначенні обставин, характеру та/або розміру збитків;

11.1.8. відмова від проходження токсико-хімічного дослідження на вимогу працівників правоохоронних органів, СБУ, ЗСУ, тощо;

11.1.9. інші випадки, передбачені законом.

Суд зазначає, що умовами Договору страхування та нормами чинного законодавства не передбачено обов'язок страхувальника повідомляти про перебування об'єкта страхування (автомобіля) під обтяженням, а відповідачем в свою чергу не жодним чином не обґрунтовано, що інформація має суттєве значення та яким чином вона впливає на визначення ступеня страхового ризику.

Окрім того, відомості щодо обтяження транспортного засобу не входять до складу тих, що зазначаються у п.1 про предмет Договору страхування.

Також, відомості від органу досудового розслідування про виявлений обман за наслідками опитування ОСОБА_4 не підтверджують подання страхувальником свідомо неправдивих відомо стей про факт настання страхового випадку.

Отже, на підставі викладеного Суд доходить висновку про відсутність у даному випадку підстав для відмови у виплаті страхового відшкодування, передбачених наведеними умовами Договору страхування та нормами законодавства, про які зазначив відповідач у Листі № 8092 від 03.11.2017.

Поряд з наведеним, стверджуючи про відсутність підстав для виплати страхового відшкодування, відповідач у відзиві на позов додатково вказує, що станом на дату події черговий платіж страхувальником сплачений не був, тому Договір страхування припинив свою дію відповідно до п.п. 5.1-5.3.1 договору, а у страховика не виникає обов'язку щодо виплати страхового відшкодування.

Відповідачем також не заперечується при цьому, що страхувальником був сплачений страховий платіж в загальному розмірі 22 652,50 грн за перший період страхування, який закінчився 15.02.2017.

Пунктом 1.2.7 Договору страхування строк дії договору визначено з 00 грн. 00 хв. 16 листопада 2016 року до 24 год. 00 хв 15 листопада 2017 року.

Відповідно до п. 1.2.8 Договору страхування, порядок сплати страхового платежу: 1) 22 562,5 грн до 15.11.2016; 2) 22 562,5 грн до 15.02.2017; 3) 22 562,5 грн до 15.05.2017; 4) 22 562,5 грн до 15.08.2017.

Як визначено у п.п. 5.1-5.3.1 Договору страхування, договір набирає чинності з 00.00 годин дати, наступної за датою сплати страхового платежу в касу Страховика або зарахування на поточний рахунок Страховика страхового платежу (першої частини платежу, якщо загальний страховий платіж сплачується частинами) в розмірі та у строк, які зазначені у п.1.2.8. Договору, але не раніше 00.00 годин дати, зазначеної у п.1.2.7. Договору як дата початку строку дії Договору.

Договір діє до 24.00 годин за київським часом дати, що зазначена у п. 1.2.7. Договору як дата закінчення строку дії Договору, якщо інші обставини (див. розділ 8 Договору) не призвели до дострокового припинення дії Договору з урахуванням умов Договору щодо сплати страхового платежу.

У випадку сплати загального платежу частинами дія Договору продовжується на наступний період страхування за умови внесення чергового страхового платежу в повному обсязі за наступний період страхування не пізніше дати, встановленої у п.1.2.8. Поговору як гранична дата строку сплати. У випадку несплати чергового страхового платежу (частини загального страхового платежу за Договором) повністю або частково у строки, встановлені у п.1.2.8. Договору, Договір не продовжується на наступний період страхування та припиняє свою дію з 00 год. 00 хв. дати, наступної за датою закінчення переднього періоду страхування. При цьому у Сторін не виникає будь-яких зобов'язань за таким Договором у наступні періоди страхування, за які страховий платіж повністю або частково не сплачений у передбачені Договором строки.

Страховик звільняється від обов'язку щодо виплати страхового відшкодування за події, на момент настання яких існувала прострочена заборгованість по сплаті відповідної частини страхового платежу за цим Договором.

Суд зазначає, що позивачем було подано до суду лист Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА" № 216544 від 22.02.2017, підписаний головним фахівцем Департаменту врегулювання збитків ОСОБА_5, про те, що виплата страхового відшкодування за Договором страхування у розмірі 29 338,90 грн була зарахована в рахунок погашення несплаченої частини страхового платежу; заборгованість по сплаті страхового платежу становить 38 348,60 грн.

Оскільки можливість утримання страховиком суму несплаченої частини страхового платежу з суми страхового відшкодування передбачена пунктом 10.10 Договору страхування, Суд бере до уваги вказаний документ як належний доказ відсутності простроченої заборгованості по сплаті відповідної частини страхового платежу за Договором страхування, а тому підстав вважати Договір страхування припиненим на момент настання страхового випадку у Суду немає.

При цьому, відповідач стверджує про неналежне оформлення вказаного листа, оскільки вихідна кореспонденція відповідача містить іншу порядкову інформацію, а також зазначає, що цей лист підписаний бути не міг у зв'язку з відпусткою ОСОБА_5 на момент його підписання.

Однак, Суд відхиляє зазначені аргументи відповідача як необґрунтовані, оскільки не є переконливими та підтверджуються виключно внутрішніми документами Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА". Більше того, доказів проведення службового розслідування з приводу неправомірного підписання зазначеного листа та/або притягнення до відповідальності винних осіб в матеріалах справи немає. Також відповідачем в ході розгляду справи не заявлялося відповідних клопотань про призначення експертизи, пов'язаної з визначенням походження спірного листа.

Також Суд звертає увагу, що у Листі № 8092 від 03.11.2017 зазначена підстава для відмови у виплаті страхового відшкодування відповідачем згадана не була.

Отже, у Суду відсутні підстави не брати до уваги поданий позивачем лист Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА" № 216544 від 22.02.2017 в якості достовірного доказу в межах даної справи.

Водночас, Суд також звертає увагу, що факт виникнення страхового випадку із застрахованим автомобілем (виплата за яким була зарахована як страховий платіж) відповідачем не спростований та був підтверджений його представником в судовому засіданні 20.02.2019.

Разом з тим, заперечуючи проти виплати страхового відшкодування, відповідач у відзиві на позов додатково вказує, що станом на даний час страховиком всупереч п. 10.7 Договору страхування право власності на транспортний засіб страховику передано не було.

Так, відповідно до п. 10.7 Договору страхування, у разі настання страхового випадку за ризиком Незаконне заволодіння Страховик здійснює виплату страхового відшкодування в розмірі страхової суми за відрахуванням франшизи, але лише за умови початку кримінального провадження згідно з чинним законодавством та у разі внесення відомостей про незаконне заволодіння ТЗ до Єдиного реєстру досудових розслідувань, при умові надання всіх необхідних для виплати страхового відшкодування документів, передбачених п.10.4.

Обов'язковою передумовою для виплати страхового відшкодування та складання страхового акту є укладання договору відмови Страхувальника від своїх прав на це майно і передача цих прав Страховику (абандон), що укладається між Страховиком та Страхувальником/ОСОБА_6

Однак, Суд зазначає, що жодних доказів щодо ініціювання відповідачем укладення вказаного договору (направлення його проекту позивачу тощо) в матеріали не подано.

Разом з тим, вказана обставина є передумовою для виплати страхового відшкодування, а не підставою для відмови у її виплаті страховиком.

Відтак, з огляду умови Договору страхування, відсутність абандону Суд не вважає такою обставиною, що свідчить про необхідність відмови у виплаті страхового відшкодування у даному випадку.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України Про страхування , здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Пунктом 6.1.2 Договору страхування встановлений обов'язок страховика при настанні страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

За приписами п. 10.1 Договору страхування, виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з умовами Договору на підставі заяви страхувальника або вигодонабувача (його спадкоємця/правонаступника або особи, яка має належним чином оформлене повноваження від страхувальника/письмової згоди) і страхового акта, що складає страховик після отримання всіх необхідних документів, визначених розділом 10 цього договору.

Рішення про виплату або відмову у виплаті страхового відшкодування приймається страховиком протягом 10 робочих днів із дня надання всіх необхідних документів. Страхове відшкодування виплачується протягом 10 робочих днів із дня прийняття страховиком рішення про виплату страхового відшкодування (з урахуванням положень Договору).

Однак, в порушення вказаних умов, незважаючи на отримання всіх необхідних документів, з моменту поданням заяви про відшкодування по теперішній час відповідач страхового акта не склав, відшкодування не здійснив. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Стосовно доводів відповідача щодо неналежного позивача у спорі, оскільки згоду на укладення договорів відступлення відповідач не надавав, а також відсутність у Законі України Про страхування норм, якими передбачено право переходу вимоги від страхувальника до іншої особи, Суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Глава 47 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) регулює загальні положення про зобов'язання, зокрема положення щодо порядку та підстави заміни сторін у зобов'язанні.

Загальні підстави та порядок заміни кредитора у зобов'язанні визначені ст. 512 ЦК України, в силу якої кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Відступлення права вимоги (цесія) за суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором. Договір відступлення права вимоги може бути як безоплатним, та і оплатним.

У останньому випадку на відносини цесії розповсюджуються положення про договір купівлі-продажу, оскільки ст. 656 ЦК України передбачено, що предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.

Норми цивільного права не встановлюють суб'єктних обмежень як щодо договору купівлі-продажу права вимоги, так і до договору відступлення права вимоги, адже ці договори за своєю правовою суттю є цивільно-правовими зобов'язаннями сторін та не мають відношення до спеціальних галузей права, тож регулюються цивільним законодавством.

Як встановлено у ст. 22 Зміна страхувальника - фізичної особи в договорі страхування Закону України Про страхування , у разі смерті страхувальника - фізичної особи, який уклав договір майнового страхування, права і обов'язки страхувальника переходять до осіб, які одержали це майно в спадщину. Страховик або будь-хто із спадкоємців має право ініціювати переукладення договору страхування.

В інших випадках права і обов'язки страхувальника можуть перейти до іншої фізичної особи чи юридичної особи лише за згодою страховика, якщо інше не передбачено договором страхування.

У разі смерті страхувальника, який уклав договір особистого страхування на користь третіх осіб, його права і обов'язки можуть перейти як до цих осіб, так і до осіб, на яких відповідно до закону покладено обов'язки щодо охорони прав і законних інтересів застрахованих.

Суд зазначає, що а ні чинним законодавством, яке поширюється на відносини страхування, а ні умовами Договору страхування не обмежено право страхувальника, який є юридичною особою, на відступлення свого права вимоги страхового відшкодування до страховика.

Водночас, обмеження, встановлені ст. 22 Закону України Про страхування стосуються фізичних осіб-страхувальників, а правових підстав для застосування цієї норми до правовідносин сторін у даному випадку немає.

Отже, Суд доходить висновку про набуття Фізичною особою-підприємцем Чекан Світланою Богданівною у встановленому порядку права вимоги страхового відшкодування до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА" за Договором страхування.

При цьому, Суд зазначає, що доказів визнання договорів відступлення права вимоги від 21.05.2018 недійсними у судовому порядку подано не було.

Втім, визначений позивачем розмір страхового відшкодування 2 500 000,00 грн не відповідає умовам Договору страхування, оскільки позивачем в порядку пункту 10.7 Договору страхування не здійснено відрахування франшизи у розмірі, визначеній пунктом 1.2.2 договору, що складає 10%.

Відтак, виходячи з означених умов Договору страхування, належний до сплати позивачу розмір страхового відшкодування становить 2 250 000,00 грн (2 500 000,00 х 10%).

Таким чином, з огляду на встановлені фактичні обставини справи, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу страхове відшкодування в розмірі 2 250 000,00 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, Суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА" (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, б. 70-А, ідентифікаційний код 20033533) на користь Фізичної особи-підприємця Чекан Світлани Богданівни (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3) страхове відшкодування у розмірі 2 250 000 (два мільйони двісті п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 33 750 (тридцять три тисячі сімсот п'ятдесят) грн. 00 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 28.02.2019

Суддя Т.Ю.Трофименко