Рішення

від 28.02.2019 по справі 826/1621/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01051, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ 28 лютого 2019 року                      № 826/1621/18 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Клименчук Н.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “АМІГО И С” доГоловного управління ДФС у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, В С Т А Н О В И В: З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю “АМІГО И С” (далі – позивач) до Головного управління ДФС у м. Києві (далі – відповідач) в якому просить: - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00000881402 від 24 січня 2018 року – у частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмір 1   809   883 грн.; - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00000871402 від 24 січня 2018 року – повністю. Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.02.2018 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що висновки податкового органу, викладені в Акті перевірки від 17.10.2017 року №416/26-15-14-02-02/37670844 є хибними та неоднозначними, а тому спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню. При цьому, позивач зазначає, що право на врахування суми від'ємного значення об'єкта оподаткування (збитків) ТОВ “АМІГО” перейшло до Товариства, оскільки позивач є універсальним правонаступником ТОВ “АМІГО”, а право нарахування суми від'ємного значення об'єкта оподаткування (збитків) є майновим правом. Відповідно, позивачем, як універсальним правонаступником ТОВ “АМІГО”, правомірно реалізовано зазначене право шляхом коригування фінансового результату на суму збитків приєднаного ТОВ “АМІГО”. В судовому засіданні представниками позивача позовні вимоги підтримано у повному обсязі, з підстав, викладених у позовній заяві. Представник відповідача заперечував проти задоволення позову з підстав, викладених у письмових запереченнях, які долучені до матеріалів справи. Додатково пояснив, що, податковий кодекс не містить положень, які надають право позивачу врахувати при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток податкові збитки приєднаного платника податків, і тому ТОВ “АМІГО И С” не мало права врахувати збитки ТОВ “АМІГО” у складі свого фінансового результату, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесено відповідачем обґрунтовано на підставі чинного законодавства та у межах наданих повноважень. В судовому засіданні 29.05.2018 року ухвалено про продовження розгляду справи у порядку письмового провадження. Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружним адміністративним судом міста Києва встановлено наступне. Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, Головним управлінням ДФС у м. Києві , на підставі направлень від 29.08.2017 року №1056/26-15-14-02-02, №1054/26-15-14-02-02, №1055/26-15-14-02-02. №2893/26-15-14-03-03, направлення від 04.09.2017 року №1994/26-15-14-06-05, направлення від 29.08.2017 №5351/26-15-14-09 та наказу від 04.08.2017 року №7417 проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю “АМІГО И С” (код ЄДРПОУ 37670844) з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2014 року по 30.06.2017 року, валютного – за період з 01.01.2014 року по 30.06.2017 року, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування – за період з 01.01.2014 року по 30.06.2017 року та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 30.06.2017 року. За результатом проведеної перевірки ГУ ДФС у м. Києві складено акт №416/26-15-14-02-02/37670844 від 17.10.2017 року, в якому зафіксовані виявлені за результатами проведення перевірки порушення ТОВ “АМІГО И С”: - пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, пп.140.4.2 п.140.4 ст.140, п.44.1 ст.44, пп.140.5.4. п.140.5 ст.140 Податкового кодексу України та п.5, п.7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 19, у зв'язку з включенням Товариством до фінансового результату суми від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих років приєднаного ТОВ "АМІГО" у розмірі 2 608 070 грн.; - пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, пп.140.5.4 п.140.5 ст.140 Податкового кодексу України у зв'язку з невиконанням Товариством обов'язку щодо збільшення фінансового результату податкового (звітного) періоду на суму 30% вартості товарів, придбаних у резидентів юрисдикцій, зазначених у підпункті 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 ПК України, у розмірі 12 816 408 грн.; - пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.140.3 ст.140 Податкового кодексу України у зв'язку з завищенням суми процентів у сумі, зменшеній щорічно на 5%, яка збільшила фінансовий результат до оподаткування минулих періодів на суму 938 909 грн. В результаті перерахованих вище порушень, перевіркою встановлено, що позивачем завищено податок на прибуток на загальну суму 2 450 627 (два мільйони чотириста п'ятдесят тисяч шістсот двадцять сім) грн. та завищено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток за І півріччя 2017 року на суму 2 748 792 (два мільйони сімсот сорок вісім тисяч сімсот дев'яносто дві) грн. Позивач не погодився з викладеними в акті висновками податкового органу, уповноваженими представниками позивача 26.10.2017 року подано до ГУ ДФС м. Києві заперечення на акт №416/26-15-14-02-02/37670844 від 17.10.2017 року, розгляд якого проведено 01.11.2017 року. Не погоджуючись з висновками акту перевірки позивачем подано заперечення, за результатом розгляду яких відповідачем надано відповідь на заперечення від 26.10.2017 року, якою висновки, викладені в акті перевірки №416/26-15-14-02-02/37670844 від 17.10.2017 року залишено без задоволення, а заперечення - без змін. На підставі висновків акта перевірки №416/26-15-14-02-02/37670844 від 17.10.2017 року, Головним управлінням ДФС у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення: - №00008371402 (форма “П”) від 09.11.2017 року, яким зменшено суму від'ємною значення об'єкта оподаткування податком на прибуток приватних підприємств на суму 2   748   792 грн.; - №00008361402 (форма “Р”) від 09.11.2017 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 2   450   627 грн. та застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 612   567 грн. За результатом адміністративного оскарження, рішенням Державної фіскальної служби України №1883/6/99-99-11-01-01-25 від 19.01.2018 року про результати розгляду скарги частково скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві №00008371402 та №00008361402 від 09.11.2017 року в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток та збільшення грошових зобов'язань з податку на прибуток за рахунок збільшення перевіркою фінансового результату податкового (звітного) періоду на суму 30 % вартості товарів у розмірі 12 816 408 грн. з посиланням на порушення вимог пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, пп.140.5.4 п.140.5 ст.140 Податкового кодексу України, а в іншій частині податкові повідомлення-рішення залишила без змін. З урахуванням вище зазначеного, 24.01.2018 року ГУ ДФС у м. Києві на підставі акта перевірки №416/26-15-14-02-02/37670844 від 17.10.2017 року та рішення Державної фіскальної служби України №1883/6/99-99-11-01-01-25 від 19.01.2018 року прийнято нові податкові повідомлення-рішення: - №00000871402, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 179   593,00 грн., у тому числі за податковими зобов'язаннями у розмірі 143 674 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями – 35   919 грн.; - №00000881402, згідно з яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 2 748 792 грн. Позивач вважає вказані податкові повідомлення-рішення такими, що прийняті з порушенням норм податкового законодавства, у зв'язку з чим звернувся за даним позовом до суду, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення №00000871402 повністю та податкове повідомлення-рішення №00000881402 у частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1   809   883 грн. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного. Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відносини, які виникають з приводу справляння податків і зборів, порядок адміністрування податків і зборів, права та обов'язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства в Україні регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 року №2755-VI. Порядок сплати та нарахування податку на прибуток підприємств визначений Розділом ІІІ Податкового кодексу України. Відповідно до пункту 133.1 статті 133 Податкового кодексу України  платниками податку - резидентами є: суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами, крім:1) бюджетних установ; 2) громадських об'єднань, політичних партій, релігійних, благодійних організацій, пенсійних фондів, метою яких не може бути одержання і розподіл прибутку серед засновників, членів органів управління, інших пов'язаних з ними осіб, а також серед працівників таких організацій 3) суб'єктів господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, визначені главою 1 розділу XIV цього Кодексу. Відповідно до підпункту  134.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України визначено, що об'єктом оподаткування є прибуток із джерел походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу. Пунктом 135.1 статті 135 Податкового кодексу України встановлено, що базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу. Податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу (п.136.1 ст.137 Податкового кодексу України). Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України  грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (підпункт 14.1.156 пункту 14.1статті 14 Податкового кодексу України). Відповідно до підпункту  49.18.3 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України  податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року. Згідно з пунктом 54.1 пункту 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою. Згідно з пп.140.4.2 п.140.4 ст.140 Податкового кодексу України фінансовий результат до оподаткування зменшується на суму від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років. Положення зазначеного пункту застосовується з урахуванням пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ “Перехідні положення” цього кодексу. Таке зменшення проводиться шляхом декларування збитків минулих років у додатку РІ до декларації у рядку 3.2.4. Форму Податкової декларації з податку на прибуток підприємств затверджено наказом Міністерства фінансів України "Про затвердження форми Податкової декларації з податку на прибуток підприємств" від 20.10.2015 року №897. Відповідач у відзиві на адміністративний позов посилається на норми розділу ІІІ “Податок на прибуток підприємств” Податкового кодексу України в редакції, чинній з 01.01.2015 року, не передбачають положень, що надають право здійснювати врахування при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємством, яке приєднало іншого збиткового платника податку, його податкових збитків. У відповідності до пп.98.1.2 п.98.1 ст.98 Податкового кодексу України під реорганізацією платника податків у цій статті розуміється зміна його правового статусу, яка передбачає будь-яку з таких дій або їх поєднання: злиття платників податків, а саме передача майна платника податків до статутних фондів інших платників податків, унаслідок чого відбувається ліквідація платника податків, який зливається з іншими. Підпунктом 98.1.2 п.98.1 ст.98 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо власник платника податків або уповноважений ним орган приймає рішення про реорганізацію такого платника податків або цілісний майновий комплекс державного чи комунального підприємства передається в оренду чи концесію, грошові зобов'язання чи податковий борг підлягає врегулюванню в такому порядку: якщо реорганізація здійснюється шляхом об'єднання двох або більше платників податків в одного платника податків з ліквідацією платників податків, що об'єдналися, об'єднаний платник податків набуває усіх прав і обов'язків щодо погашення грошових зобов'язань чи податкового боргу всіх платників податків, що об'єдналися. У разі якщо сума надміру сплачених грошових зобов'язань або невідшкодованих податків та зборів платника податків перевищує суму грошових зобов'язань або податкового боргу з інших податків, сума перевищення перераховується в розпорядження правонаступників такого платника податків пропорційно його частці в майні, що розподіляється, згідно з розподільним балансом або передаточним актом, а у разі отримання цілісного майнового комплексу державного або комунального підприємства в оренду чи концесію сума перевищення перераховується в розпорядження платника податків - орендаря чи концесіонера згідно з передаточним балансом або актом (п.98.9 ст.98 Податкового кодексу України). Отже, вказані норми Податкового кодексу України не містять жодних обмежень щодо врахування правонаступником у складі від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) періодів збитків реорганізованого підприємства. Посилання податкового органу на пп.137.4.3 п.137.4 ст.137 Податкового кодексу України та те, що підприємство, що припиняється у процесі реорганізації шляхом приєднання, повинно скласти податкову декларацію з податку на прибуток за звітний період, на який припадає дата його поєднання та те, що таке підприємство повинно самостійно здійснити розрахунок з бюджетом, є необґрунтованими з огляд на таке. Підпунктом 137.4.3 п.137.4 ст.137 Податкового кодексу України передбачено, що якщо платник податку ліквідується (у тому числі до закінчення першого податкового (звітного) періоду), останнім податковим (звітним) періодом вважається період, на який припадає дата ліквідації. Разом з тим, слід зазначити, що ТОВ “АМІГО”, припинено шляхом в результаті реорганізації, а не ліквідації, що є різними формами припинення діяльності підприємства. Відповідно до пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 Податкового кодексу України одним із принципів, на якому ґрунтується податкове законодавство України, є презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу. У свою чергу, пункт 56.21 ст.56 Податкового кодексу України передбачає, що у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків. Відтак Податковим кодексом України встановлена, зокрема, можливість використання положень інших нормативно-правових актів для цілей оподаткування, якщо вони не суперечать Податковому кодексу України. За приписами ч.1 ст.104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення (ч.2 ст.104 вказаного Кодексу). Згідно із ч.1 ст.106 Цивільного кодексу України злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади. У частині другій статті 107 Цивільного кодексу України визначено, що після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов'язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами. Як вбачається з наявних матеріалів, що відповідно до Протоколу загальних зборів учасників ТОВ “АМІГО” №31 від 31.10.2016 року вирішено припинити ТОВ “АМІГО” (ідентифікаційний код: 31367227) шляхом приєднання до ТОВ “АМІГО И С”, в результаті чого юридична особа ТОВ “АМІГО И С” стало правонаступником всього майна, всіх прав та обов'язків ТОВ “АМІГО”. На виконання вимог ч.2 ст.107 Цивільного кодексу України складено та підписано Передавальний акт від 21.04.2017 року ТОВ “АМІГО” у відповідності до Протоколу Загальних Зборів учасників ТОВ “АМІГО” №31 від 31.10.2016 року передано ТОВ “АМІГО И С”, наступне майно (а.с. ст. 104 – 127), права та обов'язки (активи і пасиви). Суд дослідивши передавальний акт від 21.04.2017 року зазначає, що активи, зобов'язання і власний капітал вважаються переданими ТОВ “АМІГО” та прийнятими ТОВ “АМІГО И С” з моменту підписання та затвердження ТОВ “АМІГО” та ТОВ “АМІГО И С” Передавального акту. Прийняті ТОВ “АМІГО И С” активи, зобов'язання і власний капітал включається до балансу цього Товариства як правонаступника з дня внесення запису в Єдиний державний реєстр юридичних осіб ,фізичних осіб – підприємців та громадських формувань про реорганізацію шляхом приєднання ТОВ “АМІГО” до ТОВ “АМІГО И С”. Статутний (складений) капітал ТОВ “АМІГО” передається до ТОВ “АМІГО И С” з метою збільшення Статутного (складеного) капіталу ТОВ “АМІГО И С” та отримання Учасниками ТОВ “АМІГО” відповідної частки у Статутному (складеному) капіталі ТОВ “АМІГО И С” пропорційного розміру їх внеску. Більш того, суд зазначає, що станом на дату підписання передавального акту від 21.04.2017 року, ТОВ “АМІГО” серед іншого передало ТОВ “АМІГО И С” право на врахування суми від'ємного значення об'єкта оподаткування ТОВ “АМІГО” на суму 2   608   070,00 грн. (збитки). Вказана сума, а саме 2   608   070,00 грн. збитків підтверджена проведеною документальною позаплановою виїзною перевіркою ТОВ “АМІГО” (код 31367228) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.01.2017 року, про що зазначено в акті №27/1-26-15-14-03-02 від 07.02.2017 року. Отже, ТОВ “АМІГО И С” є єдиним та повним правонаступником і власником майна, майнових та немайнових прав та обов'язків ТОВ “АМІГО И С” з 21.04.2017 року. За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що в результаті реорганізації ТОВ “АМІГО” до ТОВ “АМІГО И С” перейшло, серед іншого, право на врахування суми від'ємного значення об'єкта оподаткування (збитків) ТОВ “АМІГО”. Разом з тим, суд звертає увагу, що в результаті приєднання ТОВ “АМІГО” до ТОВ “АМІГО И С” у останнього як в універсального правонаступника виникло право на врахування збитків ТОВ “АМІГО”. Саме тому, суд вважає, що позивач реалізуючи своє право правомірно здійснив коригування свого фінансового результату на суму збитків минулих податкових (звітних) років шляхом включення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування до рядка 3.2.4 “Сума від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років” додатку РІ “Різниці, які виникають відповідно до Податкового кодексу України”. Відповідно до пп.140.4.2 п.140.4 ст.140 Податкового кодексу України, фінансовий результат до оподаткування зменшується на суму від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років. Приписами п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 19 «Об'єднання підприємств», затвердженого наказом Міністерства фінансів України №163 від 07.07.1999 року визначено, що якщо підприємство внаслідок придбання його чистих активів іншим підприємством (покупцем) ліквідується, то, починаючи з дати придбання, покупець відображає в балансі активи та зобов'язання придбаного підприємства та будь-який гудвіл, що виникає в результаті придбання. Таким чином, надаючи правову оцінку вищенаведеному, суд приходить до висновку, що Податковий кодекс України не містить заборон на врахування правонаступником фінансового результату платника податку, що припинив свою діяльність в результаті реорганізації. Поряд з цим слід зазначити, що перевіркою встановлено, що у порушення пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, пп.140.4.2 п.140.4 ст.140, п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України та п.5, п.7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 19 Товариством завищено р.03 РІ “Різниці, які виникають відповідно до Податкового кодексу України” податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2016 рік на загальну суму 938   909 грн. В той час, згідно рішення Державної фіскальної служби України №1883/6/99-99-11-01-01-25 від 19.01.2018 року остання дійшла висновку, що висновки Акта перевірки в частині встановленого порушення вимог пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, пп.140.5.4 п.140.5 ст.140 Податкового кодексу України, внаслідок незбільшення ТОВ “АМІГО И С” фінансового результату податкового (звітного) періоду на суму 30% вартості товарів, придбаних у резидентів юрисдикцій, зазначених у підпункті 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 Податкового кодексу України, у результаті чого встановлено заниження показників р.03 РІ “Різниці, які виникають відповідно до Податкового кодексу України” на загальну суму 12   816   408 грн., у т.ч. за 2015 рік на суму 3625805 грн., за 2016 рік – 5288185 грн., 1 півріччя 2017 року – 3902418 грн. є безпідставними, необґрунтованими та підлягають скасуванню. Проте приймаючи нові податкові повідомлення-рішення, відповідач, у тому числі, визначив зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 2   748   792 грн., до якої включено суму 938   909 грн., визначену згідно податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2016 рік, що є безпідставним у зв'язку з неврахуванням вищезазначених висновків. Таким чином, суд вважає обґрунтованими твердження позивача щодо неправомірного зменшення Товариству суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток саме у розмірі 1   809   883 грн. З огляду на зазначене, беручи до уваги докази, наявні у матеріалах справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що податковий орган, приймаючи податкові повідомлення-рішення, діяв необґрунтовано, не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, всупереч вимогам Податкового кодексу України. Частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління ". Водночас, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, обов'язку доказування правомірності спірного рішення не виконано. Будь-яких доказів, що спростовують доводи позивача, відповідач суду не надав, а також не навів жодних контраргументів на підтвердження обґрунтованості прийнятих спірних рішень. Отже, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “АМІГО И С” є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі. Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, В И Р І Ш И В: 1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “АМІГО И С” задовольнити повністю. 2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві №00000881402 від 24.01.2018 року у частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмір 1   809   883 грн. 3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві №00000871402 від 24.01.2018 року повністю. 4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “АМІГО И С” (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, буд. 7Д, код ЄДРПОУ 37670844) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві сплачений ним судовий збір у розмірі 29   842,14 грн. (двадцять дев'ять тисяч вісімсот сорок дві гривні 14 коп.). Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України. Суддя                                                                                                Н.М. Клименчук