Ухвала

від 20.10.2020 по справі 826/1621/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

20 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 826/1621/18

адміністративне провадження № К/9901/25693/20

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Шишова О.О.,

суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління державної податкової служби у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2020 року у справі №826/1621/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аміго И С" до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АМІГО И С" звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00000881402 від 24 січня 2018 року - у частині зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмір 1 809 883 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00000871402 від 24 січня 2018 року - повністю.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 лютого 2019 року зазначений адміністративний позов задоволено.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2020 року в задоволенні клопотань Головного управління ДПС у місті Києві (правонаступника Головного управління ДФС у місті Києві) про поновлення строку на апеляційне оскарження та про відстрочення сплати судового збору - відмовлено. У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у місті Києві (правонаступника Головного управління ДФС у місті Києві) на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 лютого 2019 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю АМІГО И С до Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішення, відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2020 року, Головне управління ДПС у м. Києві оскаржило її в касаційному порядку та просить зазначену ухвалу скасувати, справу передати до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, заявник посилається на те, що апеляційний суд допустив порушення норм процесуального права і, як наслідок, дійшов помилкового висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження у справі.

Перевіряючи доводи касаційної скарги, колегія суддів виходить з такого.

Установлено, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 лютого 2019 року позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, 28 березня 2019 року Головним управління ДПС у м. Києві подана апеляційна скарга, яка ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2019 року залишена без руху з підстав порушення вимог, встановлених статтею 296 КАС України, в частині сплати судового збору.

15 травня 2019 року ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу продовжено строк для усунення недоліків апеляційної скарги на п`ять днів з дня вручення ухвали про продовження строку на усунення недоліків.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2019 року клопотання Головного управління ДФС у м. Києві про продовження строку на усунення недоліків залишено без задоволення. Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 лютого 2019 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АМІГО И С" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - повернуто заявникові.

28 лютого 2020 року Головне управління Державної податкової служби в місті Києві (правонаступник Головного управління Державної фіскальної служби в місті Києві) повторно подало апеляційну скаргу разом з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження заявник зазначив, що поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду від 28 лютого 2019 року є те, що станом на дату вперше поданої апеляційної скарги не проводилися платежі та рахунки Головного управління Головного управління ДФС у місті Києві були арештовані, що позбавляло права останнього своєчасно вжити дії для виконання вимог суду.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2020 року апеляційна скарга Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (правонаступник Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві) на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 лютого 2019 року була залишена без руху. Апелянту був встановлений строк для усунення виявлених недоліків апеляційної скарги, шляхом надіслання на адресу Шостого апеляційного адміністративного суду докази сплати судового збору та заяви про поновлення строку з зазначенням поважності причин такого пропуску, достатніх для його поновлення та належних доказів пропуску строку.

Разом з тим суд апеляційної інстанції вважав, що скаржник повинен був надати суду письмові докази, які підтверджують відсутність коштів на рахунку Головного управління ДФС у м. Києві та Головного управління ДПС у м. Києві починаючи з дати подачі апеляційної скарги вперше по день подання до суду повторної апеляційної скарги.

При цьому, до апеляційної скарги та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження скаржник не приєднав зазначених доказів. У матеріалах справи такі докази також відсутні.

Таким чином, клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження є необґрунтованим, а причини пропуску такого строку - неповажними.

На виконання вимог вказаної ухвали суду у строк, що був встановлений судом, надало до суду платіжне доручення №4104 від 12 серпня 2020 року про сплату судового збору у розмірі 31530,00 грн.,

Також апелянт повторно подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, мотивоване тим, що повернення апеляційної скарги не позбавляє права повторного звернення з апеляційною скаргою, якщо її подано в межах річного строку, за наявності поважних причин.

Проте, суд апеляційної інстанцій зазначив, що поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються обставини, які не залежать від волі заінтересованої особи і перешкодили їй виконати процесуальні дії у межах встановленого законом проміжку часу. До їх числа відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об`єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Вказані обставини підлягають підтвердженню шляхом подання відповідних документів або їх копій.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, та після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Апелянт, як суб`єкт владних повноважень, повинен бути обізнаний з порядком та строками апеляційного оскарження, встановленими процесуальним законодавством, а також вчиняти всі залежні від нього дії з метою дотримання відповідних вимог КАС України.

Отже, обставини, пов`язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у неї коштів, призначених для сплати судового збору, не звільняють державний орган від обов`язку своєчасної сплати судового збору та подачі апеляційної скарги у передбачений процесуальним законодавством строк.

Таким чином, особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту апеляційної скарги, а також строків її подання.

Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції вважав за необхідне відмовити у відкритті апеляційного провадження.

Згідно частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України визначено строк на апеляційне оскарження судового рішення, а пунктом першим частини п`ятої статті 296 цього Кодексу закріплено вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо надання документа про сплату судового збору.

За правилами частини третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт четвертий частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України).

Крім того, згідно з частиною другою статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, суб`єкта владних повноважень подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків подання апеляційної скарги суб`єктом владних повноважень у справі, про розгляд якої він не був повідомлений або до участі в якій не був залучений, якщо суд ухвалив рішення про його права та (або) обов`язки.

Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п`ятої цієї статті).

Отже, наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.

Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством.

Окрім цього, пунктом другим частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.

Такі положення наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки.

Отже, органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов`язків.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.

Згідно з частиною першою статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 7 липня 1989 року у справі "Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" Європейський суд з прав людини зазначив, по заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку оскарження з поважних причин.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що скаржником у встановлений судом строк клопотання (заяви) про поновлення строку на апеляційне оскарження не подано.

Ураховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про визнання зазначених відповідачем підстав для поновлення пропущеного строку апеляційного оскарження неповажними.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах Леваж Престасьон Сервіс проти Франції ( Levages Prestations Services v. France ) від 23 жовтня 1996 року, заява № 21920/93; Гомес де ла Торре проти Іспанії ( Brualla Gomes de la Torre v. Spain ) від 19 грудня 1997 року, заява 26737/95).

У решті обґрунтування касаційної скарги зводяться до переоцінки встановлених судами попередніх інстанцій доводів та не спростовують висновків останніх.

Ураховуючи, що зміст оскаржуваного судового рішення та обставини, на які посилається скаржник в обґрунтування касаційної скарги, свідчать про правильне застосування судом норм процесуального права та не викликає сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, суд дійшов до висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження.

За таких обставин подана касаційна скарга Головного управління державної податкової служби у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2020 року є необґрунтованою. У даному випадку правильне застосовування апеляційним судом норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що відповідно до частини другої статті 333 КАС України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись статтею 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління державної податкової служби у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2020 року у справі №826/1621/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аміго И С" до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О. О. Шишов

Судді І. В. Дашутін

М. М. Яковенко