Ухвала

від 28.02.2019 по справі 539/1584/17

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

28 лютого 2019 р.Справа № 539/1584/17 Суддя Другого апеляційного адміністративного суду Калитка О.М., розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду заяву представника Дочірнього підприємства "Нафком-Агро" Гелхвіідзе Джондо Романовича про відвід суддів Григорова А.М, Подобайло З.Г. по справі 539/1584/17

за позовом Дочірнього підприємства "Нафком-Агро"

до Виконавчого комітету Новооріхівської сільської ради Лубенського району Полтавської області

про визнання протиправними дій та скасування рішення суб'єкта владних повноважень,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Другого апеляційного адміністративного суду знаходиться справа №539/1584/17 за позовом Дочірнього підприємства "Нафком-Агро" до Виконавчого комітету Новооріхівської сільської ради Лубенського району Полтавської області про визнання протиправними дій та скасування рішення суб'єкта владних повноважень

Згідно Витягу з протоколу автоматизовано розподілу судової справи між суддями Другого апеляційного адміністративного суду від 24.01.2019 визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Григоров А.М., судді - Подобайло З.Г., Тацій Л.В.

26.02.2019 представником Дочірнього підприємства "Нафком-Агро" Гелхвіідзе Д.Р. подано заяву про відвід суддів: Григорова А.М, Подобайло З.Г.

Заява про відвід суддів обґрунтована тим, що під час розгляду справи 13 грудня 2018 року у колегії суддів у складі головуючий суддя (суддя доповідач) Подобайло З.Г., судді: Старосуд М.І., Григоров A.M. склалася помилкова позиція розгляду апеляційної скарги та предмета позову щодо правомірності дій відповідача при ухваленні Рішень: №09 від 16.03.16 про створення комісії по нарахуванню суми збитків та №17 від 27.05.2016 про затвердження суми збитків. Дане питання, колегія суддів не розглядає а вияснює спір пов'язаний із господарськими правовідносинами позивача з відповідачем та стягнення суми збитків. Вказує, що в судовому засіданні суддя Григоров A.M. запитував, чому саме позивач не укладав договір оренди та не вирішив питання розрахунку з відповідачем, чому присвоєно земельній ділянці кадастровий номер та визначено площа земельної ділянки, а також витребував надати розрахунок земельної площі, на якій розташовано об'єкти незавершеного будівництва. Зазначає, що колегія суддів не була обізнана про те, що рішення Господарського суду у справі №917/32/17 не набрало законної сили, хоча про ці обставини я зазначив в апеляційній скарзі. Вказане, на думку позивача, свідчить про те, що судді не були навіть ознайомлені зі змістом апеляційної скарги і тому вони не розглядали питання чи діяв відповідач під час ухвалення вказаних рішень, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України. Крім того зазначає, що дана колегія суддів у складі головуючий суддя (суддя доповідач) Подобайло З.Г., судді: Старосуд М.І., Григоров A.M. ніколи не розглядала таку категорію справи як правомірність дій органу місцевого самоврядування, а розглядала справи іншої категорії, зокрема про адміністративні правопорушення та справи за позовами до фіскальної служби, міністерств та відомств щодо їх дій та бездіяльності. Також зазначає, що суддя Подобайло З.Г. та Григоров A.M. до цього разом займали посаду суддів Господарського суду Харківської області і неодноразово розглядали справи в одній колегії, як і на даний час. Тому їх позиція по відношенню до апеляційної скарги є віднесення апеляційної скарги до господарської юрисдикції. Посилається на п. 4 ч. 1 ст. 36 КАС України та на те, що аналіз зазначеної процесуальної норми дає підстави для висновку, що у даному випадку підставою для відводу не обов'язково має бути доведений факт необ'єктивності чи заінтересованості судді. Згідно з цією нормою, унеможливлюється участь судді у розгляді справи за наявності в учасника судового розгляду обґрунтованого певними об'єктивними обставинами сумніву щодо його неупередженості. Посилається на практику Європейського Суду з прав людини. Наявні сумніви у неупередженості суддів позивач пов'язує з діями суду, а тому, вважає, що у стороннього спостерігача, зокрема і у позивача, могли б виникнути сумніви в неупередженості суддів.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2019 заяву представника Дочірнього підприємства "Нафком-Агро" Гелхвіідзе Д.Р. про відвід суддів: Григорова А.М, Подобайло З.Г. визнано необґрунтованою.

Згідно із ч.ч. 3, 4 ст. 40 КАС України питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість (ч. 3 ст. 40). Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У цьому випадку вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому ч. 1 ст. 31 цього Кодексу (ч. 4 ст. 40).

Згідно Витягу з протоколу автоматизовано розподілу судової справи між суддями Другого апеляційного адміністративного суду від 27.02.2019 питання про відвід у справі №539/1584/17 передано на вирішення судді Другого апеляційного адміністративного суду Калитки О.М.

Відповідно до частини 8 статті 40 КАС України суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження.

Проаналізувавши доводи, викладені представником Дочірнього підприємства "Нафком-Агро" Гелхвіідзе Д.Р. в заяві від 26.02.2019 про відвід суддів Григорова А.М, Подобайло З.Г., матеріали справи, вважаю, що заявлений відвід не може вважатись вмотивованим, оскільки наведені в заяві підстави щодо існування обставин, які викликають сумніви у неупередженості суддів не знаходять свого підтвердження, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):

1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;

2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи:

3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син. дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім і або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді;

5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 36 КАС України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Згідно з ч. 3 ст. 39 КАС України, відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами, оскільки головна мета відводу, це гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Олександр Волков проти України" (Заява N21722/11) від 09.01.2013 року було зазначено, що, як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ'єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (i) суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (ii) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.

У рішенні по справі "Білуха проти України" від 09.11.2006 (Заява N33949/02) Європейський суд з прав людини зауважив, що стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного; стосовно об'єктивного критерію слід визначити чи існували переконливі факти, які б могли свідчити про його безсторонність - це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини наявність безсторонності повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність судді є презумпцією, поки не надано доказів протилежного.

Одну з найважливіших гарантій незалежності суддів закріплено в ч. 2 ст. 126 Конституції, відповідно до якої вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється. Це положення Основного Закону було роз'яснено Конституційним Судом України у Рішенні від 1 грудня 2004 р. № 19-рп/2004. Таким чином, незалежність суддів передбачає право при здійсненні судочинства бути вільними від будь-якого обмеження, впливу, заанґажованості, тиску, погроз, втручань. Відповідно, задля забезпечення принципу незалежності суддів, відвід судді не може бути задоволено лише з суб'єктивних міркувань сторони, хоча й вони можуть мати логічну послідовність, щодо прогнозованого вирішення справи не на його користь.

Як вбачається із матеріалів справи, заява про відвід ґрунтується виключно на доводах про незгоду з рішеннями з процесуальних питань, пов'язаних з розглядом адміністративної справи, процесуальними рішеннями суддів в інших справах, з'ясуванням фактичних обставин справи та попереднього розгляду чи не розгляду суддями справ відповідної категорії.

Інших достатніх підстав, передбачених ст. 36 та ст. 37 КАС України, для відводу судді в ході ознайомлення з матеріалами справи та заяви позивача про відвід виявлено не було.

За наведених обставин, вважаю, що будь-яких доказів, які б підтверджували пряму чи опосередковану заінтересованість суддів в результаті розгляду даної справи або наявність обставин, які викликають сумнів у їх неупередженості, з матеріалів справи та доводів заяви про відвід не вбачається.

Таким чином, оскільки обставини, наведені на обґрунтування заяви про відвід суддів Григорова А.М, Подобайло З.Г. не знайшли свого підтвердження, підстав для його задоволення судом не встановлено.

Керуючись ст. ст. 31, 36, 39, 40 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Заяву представника Дочірнього підприємства "Нафком-Агро" Гелхвіідзе Д.Р. про відвід суддів: Григорова А.М, Подобайло З.Г. залишити без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя (підпис)Калитка О.М.