Рішення

від 26.02.2019 по справі 588/1041/18

ТРОСТЯНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 588/1041/18

2/588/10/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.02.2019 року м.Тростянець

Тростянецький районний суд Сумської області в складі: головуючого судді Линник О.С., з участю секретаря судових засідань ОСОБА_1, з участю представника позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Тростянці цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Семереньки", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору державний реєстратор Сумської обласної філії Комунального підприємства Центр надання послуг та консультацій Гребінківської районної ради ОСОБА_4 про визнання недійсним додаткового договору до договору оренди землі та стягнення упущеної вигоди,

ВСТАНОВИВ

21 червня 2018 року ОСОБА_3 звернулась до суду з вказаним позовом посилаючись на те, що відповідно до державного акту на право приватної власності на землю серії РЗ №728561 від 12 серпня 2002 року вона є власницею земельної ділянки площею 3,5160 га - кадастровий номер: 5925086700:00:001:0163, яка розташована на території Печинської сільської ради Тростянецького району Сумської області. Також відповідно до державного акту на право приватної власності на землю серії РЗ №728562 від 12 серпня 2002 року вона є власницею земельної ділянки площею 3,4645 га - кадастровий номер: 5925086700:00:001:0161, яка також розташована на території Печинської сільської ради Тростянецького району Сумської області.

19 жовтня 2006 року позивач уклала з ПП Печинське договір оренди землі, згідно з яким передала відповідачу вказані земельні ділянки в оренду на 10 років.

20 грудня 2017 року вона звернулася до відповідача із письмовою заявою, у якій просила не проводити будь-які господарські роботи і не засіювати її земельні ділянки у зв'язку із закінченням строку дії договору оренди землі від 19 жовтня 2006 року та повернути їй земельні ділянки для ведення особистого сільського господарства.

Крім цього, 16 квітня 2018 року та 3 травня 2018 року вона двічі зверталася до відповідача, як користувача суміжних земельних ділянок, з повідомленням про проведення робіт із встановлення меж в натурі на місцевості. Однак, на її неодноразові письмові та усні звернення відповідач для встановлення меж в натурі не з'явився та будь-якої письмової відповіді їй не надав. Натомість лише на початку травня 2018 року усно повідомив її про те, що строк дії договору оренди земельної ділянки продовжено на 30 років згідно з укладеним додатковим договором до договору оренди землі від 19 жовтня 2006 року, а тому він правомірно використовує земельну ділянку у своїй господарській діяльності і повертати її не збирається.

У подальшому було з'ясовано, що вказаний додатковий договір до договору оренди землі був укладений 20 листопада 2015 року між нею та ПП Печинське і зареєстрований 27 квітня 2018 року державним реєстратором Сумської обласної філії Комунального підприємства Центр надання послуг та консультацій Гребінківської районної ради ОСОБА_4

Позивачка у позові зазначає, що підпис у цьому додатковому договорі від її імені виконала зовсім інша особа. З умовами такого додаткового договору її (позивачку) ніхто не ознайомлював та екземпляру договору вона не отримувала, а відповідно і участі у державній реєстрації такого додаткового договору вона не приймала та нікого не уповноважила на його реєстрацію.

Отже, зазначений додатковий договір відповідач без її згоди та відома, надав на реєстрацію до Державного реєстратора Сумської обласної філії Комунального підприємства Центр надання послуг та консультацій Гребінківської районної ради ОСОБА_4, який 27 квітня 2018 року зареєстрував його у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Позивач вважає, що шляхом підроблення додаткового договору від 20 листопада 2015 року до договору оренди землі від 19 жовтня 2006 року, надання такого додаткового договору державному реєстратору та проведення державної реєстрації, відповідач позбавив її, як власника земельної ділянки, права самостійно розпоряджатися своєю земельною ділянкою та одержати за звичайних обставин доходи від оброблення земельної ділянки, вирощення врожаю та його продажу.

Вказані земельні ділянки вона разом зі своєю родиною мала намір обробити, засіяти насінням соняшника, зібрати врожай та реалізувати його з метою отримання доходу. Для цього її син мав необхідну техніку та навики. З метою реалізації цих намірів вона неодноразово зверталась до відповідача з вимогою повернути земельні ділянки, але відповідач позбавив її права розпоряджатись власністю на власний розсуд та отримати дохід. За її розрахунками, внаслідок таких дій відповідача, збитки у вигляді упущеної вигоди могли становити 111366,01 грн.

З огляду на зазначене, позивач просила суд: 1) визнати недійсним додатковий договір від 20 листопада 2015 року до договору оренди землі від 19 жовтня 2006 року, укладений між нею та приватним підприємством Печинське щодо передачі в оренду земельних ділянок площею 3,4645 га, кадастровий номер: 5925086700:00:001:0161 та площею 3,5160 га, кадастровий номер 5925086700:00:001:0163, який зареєстровано 27 квітня 2018 року державним реєстратором Сумської обласної філії Комунального підприємства Центр надання послуг та консультацій Гребінківської районної ради ОСОБА_4; 2) стягнути з приватного підприємства Печинське на її користь упущену вигоду в сумі 111366,01 грн., а також судові витрати.

31 липня 2018 представник відповідача подав відзив на позов, у якому заперечуючи проти заявлених позовних вимог посилався на те, що договір оренди землі укладений від 19 жовтня 2006 року між ПП Печинське та позивачем з урахування положень додаткового договору від 20 листопада 2015 року є чинним, не припиненим, не визнаним недійсним, і його правомірність презюмується згідно приписів ст.204 ЦК України. Жодного факту вчинення фізичного чи психологічного впливу на позивача в своїй позовній заяві позивач не виклала. Так само, відсутні докази застосування заходів фізичного чи психологічного тиску з боку відповідача і у вигляді заяв чи скарг, поданих з даного приводу до правоохоронних органів, що свідчить про те, що додатковий договір був укладений між сторонами добровільно, а його зміст та правові наслідки відповідають його вільному волевиявленню. Головним фактом, що спростовує відсутність такого волевиявлення позивача є те, що з моменту підписання додаткового договору позивач у період 2015-2017 років отримував орендну плату за землю в збільшеному розмірі, вчасно, без затримки в повному обсязі і регулярно. Отже, передача земельних ділянок позивачем в оренду відповідачу, який сплачував орендну плату та належним чином використовував земельну ділянку, тобто фактичне тривале виконання умов договорів оренди землі з урахуванням додаткових угод, є підтвердженням того, що їх укладення відповідало внутрішній волі позивача, а тому підстав для визнання додаткового договору недійсним немає. Разом із тим, наведені позивачем у позові розрахунки упущеної вигоди є теоретичними, побудовані на можливих очікуваннях отримання певного доходу та не підтверджені відповідними документами, що свідчили б про конкретний розмір прибутку, який міг бути отриманий.

Під час розгляду справи судом було здійснено заміну неналежного відповідача ПП Печинське та належного Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Семереньки , оскільки відповідно до Статуту ТОВ АФ Семереньки , затвердженого протоколом загальних зборів учасників 28.01.2019, ТОВ АФ Семереньки є правонаступником Приватного підприємства Печинське , яке було приєднане до товариства в результаті чого ТОВ АФ Семереньки є правонаступником всього майна, усіх прав та обов'язків ПП Печинське згідно з передавальним актом, затвердженим рішення власника ПП Печинське від 02.02.2018 (а.с.2-19 том 2).

Позивач у судове засідання не з'явилась, представник позивача ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просили їх задовольнити, посилаючись на обставини викладені у позові.

Представник відповідача ОСОБА_5 у судовому засіданні 11.02.2018 проти позову заперечила з підстав, наведених у відзиві на позов.

Третя особа - державний реєстратор ОСОБА_4 подав заяву про розгляд справи у його відсутність, при вирішенні справи покладався на розсуд суду.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з таких мотивів.

Відповідно до державного акту на право приватної власності на землю серії РЗ №728561 від 12 серпня 2002 року ОСОБА_3 є власницею земельної ділянки площею 3,5160 га - кадастровий номер: 5925086700:00:001:0163 , яка має цільове призначення - ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Печинської сільської ради Тростянецького району Сумської області, а також власницею земельної ділянки площею 3,4645 га - кадастровий номер: 5925086700:00:001:0161, яка має цільове призначення - ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Печинської сільської ради Тростянецького району Сумської області у відповідності державного акту на право приватної власності на землю серії РЗ №728562 від 12 серпня 2002 року (а.с.22, 23 том 1)

19 жовтня 2006 року між відповідачем - ПП Печинське та позивачем ОСОБА_3 було укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 6,37 га , згідно з яким остання передала вказану земельну ділянку в оренду строком на 10 років, який 20 грудня 2006 року було зареєстровано у Тростянецькому районному відділі Сумської регіональної філії ДП Центр ДЗК при Державному Комітеті України по земельних ресурсах (а.с.15-16 том 1).

У день укладення вказаного договору оренди сторонами також були підписані акт визначення меж орендованої земельної ділянки в натурі (на місцевості) та акт про передачу і прийом земельної ділянки. (а.с.17 том 1)

Між ОСОБА_3 та ПП Печинське 20 листопада 2015 року був укладений додатковий договір до договору оренди землі від 19 жовтня 2006 року, відповідно до умов якого сторони погодили збільшити строк дії договору оренди землі на 10 років, збільшити розмір орендної плати та змінити інші умови договору оренди землі (а.с.39-40 том 1).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, який сформовано 2 травня 2018 року, право оренди за даним додатковим договором та за договором оренди від 19 жовтня 2006 року було зареєстроване 27 квітня 2018 року державним реєстратором Сумської обласної філії Комунального підприємства Центр надання послуг та консультацій Гребінківської районної ради ОСОБА_4 (а.с.30 том 1)

Даний додатковий договір від 20 листопада 2015 року до договору оренди землі від 19 жовтня 2006 року оспорюється позивачем з підстав відсутності її волевиявлення на його укладення. При цьому позивачка стверджує, що підпис у цьому додатковому договорі, який укладено між ПП Печинське та нею, від її імені виконала інша особа, яку вона не уповноважувала на його підписання та реєстрацію.

З метою перевірки вказаних доводів позивача судом було призначено у справі судову почеркознавчу експертизу.

Так, згідно з висновком судово-почеркознавчої експертизи № 19/119/6-6/103е від 29.10.2018 підпис від імені ОСОБА_3 у графах Орендодавець у двох примірниках додаткового договору від 20.11.2015 до договору оренди землі від 19.11.2006, який укладений між ОСОБА_3 та ПП Печинське , виконані не ОСОБА_3, а іншою (-ими) особою (-ами) згідно зразків, наданих на дослідження (а.с.185-199 том 1).

З огляду на вказаний висновок експерта суд приходить до висновку, що спірний додатковий договір від 20.11.2015 року до договору оренди землі від 19 жовтня 2006 року, який укладено між ПП Печинське та ОСОБА_3, останньою не підписувався, що свідчить про порушення вимог щодо форми договору і укладення його без вільного і дійсного волевиявлення.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 - син позивача, показав, що у 2016 році закінчився строк дії договору оренди земельних паїв, однак орендар під будь-яким приводом не повертав їм землю, а у 2017 році орендодавці звернулися до орендаря з письмовими заяви з проханням не вести роботи на їхніх землях. Вони також зустрічалися із менеджером компанії оскільки вони родиною планували самі обробляти свій земельний пай. Ніхто з орендодавців додаткову угоду не підписував, тим більше його мати, оскільки мали намір самостійно обробляти свою землю. За два місяці до закінчення дії строку договору оренди вони зверталися до керівництва, однак вони затягували це питання та попереджали, що звільнять всю рідню, обіцяли збільшити орендну плату. Також свідок надав письмову заяву до землевпорядника ОСОБА_7 з приводу несплати орендної плати, на що вона йому відповіла, що є службова записка із вказівкою не виплачувати орендодавцям орендну плату за землю. Вони з родиною мали намір засіяти землю соняшником, оскільки і нього є техніка, прорахували затрати та думали наймати техніку, якої не вистачає. Він особисто склав розрахунок, вирахував середню врожайність, затрати і приблизно прибуток. Кошти, за те, як йому пояснили, була підготовлена земля, він сплачував. Свідок вказує, що багато років працював у колгоспі, має освіту тракториста, досвід. У грудні 2017 року вони прийшли з представником землевпорядної фірми і виміряли земельну ділянку, забили кілки, а вранці він побачив, що кілків уже немає і земля засіяна. Навесні 2018 року вони з Войтовим знову виїздили на поле, а потім звернувся вже до поліції з приводу неповернення йому земельної ділянки. Свідок також просив агронома вийти на місце, але той відмовився. Вони разом з матір'ю зверталися до ОСОБА_8, до керівника ПП Печинське із вимогою забрати землю, але їм пропонували збільшити орендну плату, на що вони не погоджувались. Вже від ОСОБА_7, працівника ТОВ АФ Семереньки він дізнався про існування додаткової угоди про продовження строку дії договору оренди.

Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_9 - голова Печинської сільської ради, ОСОБА_10 - голова Люджанської сільської ради та ОСОБА_11 - голова Криничанської сільської ради показали, що навесні 2018 роки було звернення сина позивача - ОСОБА_6 із проханням виділити йому в натурі земельну ділянку, яку він має намір обробляти та з цією метою запросив голів сільських рад. У той самий день вони виїхали на місце. При цьому ОСОБА_6 сказав, що оскільки строк дії договору оренди закінчився, він має намір самостійно обробляти земельні ділянку. Він хотів працювати як одноосібник. У нього є вся необхідна для роботи на землі техніка, а також і навики. Для цього він також звернувся до фірми Горизонт , де йому пред'явили рахунок за оранку землі, який він сплатив. Також мається заява про те, що позивачу не сплачували орендну плату.

Також ПП Рассвєт Агро орендувало землю на території Люджанської сільської ради. Коли пішли чутки про припинення підприємством своєї діяльності, було скликано голів Печинської, Люджанської та Криничанської сільських рад і обговорювали питання щодо земельних ділянок, щодо яких припиняється діяльність підприємства та про підроблені підписи у договорах. Також були присутніми представники __ Дружба Нова , де ОСОБА_6 виявив бажання самостійно обробляти земельну ділянку та стверджував, що ним не підписувались ніякі додаткові угоди. ОСОБА_12 пояснив, що у разі, якщо не були укладені додаткові угоди в яких подроблені підписи, обіцяли повернути власникам їхні паї. При наступній зустрічі пропонували власникам паїв виплатити затрати за обробітку їхніх паїв.

Свідок ОСОБА_12 у судовому засіданні показав, що він є керівником відділу соціальної політики СТОВ Дружба Нова . Із середини 2017 року агрохолдінг Кернел викупив корпоративні права Аграрних інвестицій. Із 2018 року вони почали наводити порядки із пайовиками ПП Печинське. У травні 2018 року в с.Люджа були збори, оскільки люди стверджували, що договори вони не підписували. Вони, як компанія європейського рівня розуміли, що це були недопрацювання попереднього керівництва, оскільки у людей цих договорів на руках не було. Під час зборів люди запитували, чи можуть вони забрати землю, якщо вони ніяких договорів не підписували. Коли після зборів звернувся ОСОБА_6 і сказав, що частина договорів не підписана, він йому сказав, що у даному разі він може забрати землю. На той час у свідка документів не будо, але коли він зробив замовлення, то отримав інформацію, що ОСОБА_6 уклали договір із ПП Печинське. Потім вони вже відмовили ОСОБА_6 у виділенні йому землі в натурі та віддати землю. Свідку відомо, що ОСОБА_6 сплатили компенсацію затрат, але це було до того, як виявили договори. Особисто свідок суму затрат не рахував і вказівку видавати рахунок ОСОБА_6 не давав.

Відповідно до вимог ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до положень ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Отже, вільне волевиявлення учасника правочину, передбачене статтею 203 ЦК України, є важливим чинником, без якого неможливе укладення договору оренди земельної ділянки. Своє волевиявлення на укладання договору учасник правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа.

Частиною першою ст.205 ЦК України передбачено, що правочини можуть вчинятися в усній або письмовій формі.

Згідно з ч.2 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, зважаючи на те, що додатковий договір від 20 листопада 2015 року до договору оренди землі від 19 жовтня 2006 року, позивачем не підписувався, що підтверджено висновком судово-почеркознавчої експертизи, який суд вважає достовірним доказом, посилання позивача на те, що було відсутнє її вільне волевиявлення на укладення цього додаткового договору, є таким, що ґрунтується на законі, а тому заявлена нею вимога про визнати недійсним зазначеного додаткового договору підлягає задоволенню.

При цьому, суд відхиляє доводи представника відповідача про наявність у позивача такого вільного волевиявлення, з огляду на отримання нею орендних платежів у збільшеному розмірі у період 2015-2017 років. При цьому суд виходить із того, що по-перше, судом встановлено відсутність підпису позивача на додатковій угоді, що є свідченням відсутності її вільного волевиявлення на укладення додаткового договору, а по-друге, позивачем не було надано належних доказів які б вказували на те, що у зазначений період (2015-2017 роки) позивачу було відомо, про укладений додатковий договір, хоча позивач, в ході судового розгляду справи спростовувала посилання представника відповідача про її обізнаність із цим додатковим договором, зазначаючи про те, що їй стало відомо про нього лише на початку травня 2018 року, коли представник відповідача усно повідомив її, про те що строк дії договору оренди земельної ділянки продовжено на 30 років, згідно з укладеним додатковим договором.

Разом із тим, задовольняючи вимогу позивача про визнання недійсним вказаного додаткового договору суд дійшов висновку, що в іншій частині, позовні вимоги ОСОБА_3 не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

За змістом статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Отже, відшкодування збитків (упущеної вигоди) є видом цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності, негативного результату такої поведінки (збитків), причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками, вини правопорушника. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Таким чином, відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише за наявності передбачених законом умов, сукупність яких утворює склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності.

При цьому на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Вимагаючи відшкодування збитків у виді упущеної вигоди, особа повинна довести, що за звичайних обставин вона мала реальні підстави розраховувати на одержання певного доходу. При цьому важливим елементом доказування наявності неодержаних доходів (упущеної вигоди) є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої особи. Слід довести, що протиправна поведінка, дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - наслідком такої протиправної поведінки.

Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим грошових сум (чи інших цінностей), якби інший учасник відносин не допустив правопорушення.

При цьому пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання іншою стороною своїх обов'язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання. Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення (постанови Верховного Суду України від 14 червня 2017 року у справі № 923/2075/15, від 9 грудня 2014 року у справі № 5023/4983/12).

Представник відповідача посилався на недоведеність позивачем правових підстав для стягнення з відповідача заявлених збитків, зокрема протиправної поведінки відповідача, факту завдання позивачем збитків, вини відповідача у цьому випадку.

У даній справі, на переконання суду, позивачкою ОСОБА_3 не надано належних доказів того, що відповідач вчинив протиправні дії (бездіяльність), які б мали своїм наслідком настання цивільно-правової відповідальності. Відповідно, у даному випадку, відсутній і причинно-наслідковий зв'язок між діями відповідача та збитками позивача.

У ході розгляду справи, позивачем не було надано належних доказів того, що вона здійснювала дії, спрямовані на обробку спірної земельної ділянки, а також того, що відповідач при цьому вчиняв будь-які дії, які б перешкодити їй у цьому. Тобто, позивачем не надано доказів вжитих нею заходів для одержання доходу та протиправних дій відповідача, направлених на перешкоджання отриманню такого доходу.

Також позивачем не надано належних доказів на доведення розміру доходів, які могли б бути реально отримані нею при належній поведінці відповідача. Наведений у позові розрахунок таких доходів не підтверджується будь-якими доказами, а тому не є обґрунтованим.

З урахуванням зазначеного, заявлена позивачем вимога про відшкодування упущеної вигоди задоволенню не підлягає.

Згідно із ч. 1, п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд задовольняє позовні вимоги частково, лише щодо немайнових вимог, у даному разі відшкодуванню на користь позивача підлягають документально підтверджені судові витрати у розмірі 704, 80 грн.

На підставі викладеного та керуючись вимогами статей 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 430 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Семереньки", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору державний реєстратор Сумської обласної філії Комунального підприємства Центр надання послуг та консультацій Гребінківської районної ради ОСОБА_4 про визнання недійсним додаткового договору до договору оренди землі та стягнення упущеної вигоди задовольнити частково.

Визнати недійсним додатковий договір від 20.11.2015 р. до договору оренди землі від 19.10.2006 року, укладений між ОСОБА_3 та Приватним підприємством "Печинське" щодо передачі в оренду земельних ділянок, кадастрові номери 5925086700:00:001:0161 та 5925086700:00:001:0163, який зареєстровано 27.04.2018 року державним реєстратором Сумською обласною філією Комунального підприємства Центр надання послуг та консультацій Гребінківської районної ради ОСОБА_4.

У задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_3 - відмовити.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Семереньки" на користь ОСОБА_3 у відшкодування судового збору 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду через Тростянецький районний суд Сумської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено 28.02.2019.

Суддя О.С.Линник