Постанова

від 03.06.2019 по справі 588/1041/18

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2019 року

м.Суми

Справа №588/1041/18

Номер провадження 22-ц/816/3018/19

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Криворотенко В. І. (суддя-доповідач),

суддів - Кононенко О. Ю. , Хвостик С. Г.

за участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Семереньки - правонаступник Приватного підприємства Печинське ,

третя особа - державний реєстратор Сумської обласної філії Комунального підприємства Центр надання послуг та консультацій Гребінківської районної ради Федорченко Дмитро Миколайович,

розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Семереньки на рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 26 лютого 2019 року в складі судді Линник О.С., ухваленого у м. Тростянець Сумської області, повне судове рішення складено 28 лютого 2019 року,

в с т а н о в и в:

У червні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом посилаючись на те, що вона є власницею земельної ділянки площею 3,5160 га - кадастровий номер: НОМЕР_1 , та земельної ділянки площею 3,4645 га - кадастровий номер: НОМЕР_2 , які розташовані на території Печинської сільської ради Тростянецького району Сумської області.

19 жовтня 2006 року позивач уклала з ПП Печинське договір оренди землі, згідно з яким передала відповідачу вказані земельні ділянки в оренду на 10 років.

20 грудня 2017 року вона звернулася до орендаря із письмовою заявою, у якій просила не проводити будь-які господарські роботи і не засіювати її земельні ділянки у зв`язку із закінченням строку дії договору оренди землі від 19 жовтня 2006 року та повернути їй земельні ділянки для ведення особистого сільського господарства.

16 квітня 2018 року та 3 травня 2018 року вона двічі зверталася до відповідача, як користувача суміжних земельних ділянок, з повідомленням про проведення робіт із встановлення меж в натурі на місцевості. Однак, на її неодноразові письмові та усні звернення відповідач для встановлення меж в натурі не з`явився та будь-якої письмової відповіді їй не надав. Натомість на початку травня 2018 року усно повідомив її про те, що строк дії договору оренди земельної ділянки продовжено на 30 років згідно з укладеним додатковим договором до договору оренди землі від 19 жовтня 2006 року, а тому він правомірно використовує земельну ділянку у своїй господарській діяльності і повертати її не збирається.

У подальшому було з`ясовано, що вказаний додатковий договір до договору оренди землі був укладений 20 листопада 2015 року і зареєстрований 27 квітня 2018 року державним реєстратором Сумської обласної філії Комунального підприємства Центр надання послуг та консультацій Гребінківської районної ради Федорченком Д.М.

Позивач вважає зазначений договір підробленим, оскільки не підписувала його. Зазначає, що шляхом підроблення додаткового договору від 20 листопада 2015 року до договору оренди землі від 19 жовтня 2006 року, надання такого додаткового договору державному реєстратору та проведення державної реєстрації, відповідач позбавив її, як власника земельної ділянки, права самостійно розпоряджатися своєю земельною ділянкою та одержати за звичайних обставин доходи від оброблення земельної ділянки, вирощення врожаю та його продажу, чим завдав їй збитки у вигляді упущеної вигоди у розмірі 111366,01 грн.

З огляду на зазначене, позивач просила суд:

1) визнати недійсним додатковий договір від 20 листопада 2015 року до договору оренди землі від 19 жовтня 2006 року, укладений між нею та приватним підприємством Печинське щодо передачі в оренду земельних ділянок площею 3,4645 га, кадастровий номер: НОМЕР_2 та площею 3,5160 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , який зареєстровано 27 квітня 2018 року державним реєстратором Сумської обласної філії Комунального підприємства Центр надання послуг та консультацій Гребінківської районної ради Федорченком Д.М.;

2) стягнути з приватного підприємства Печинське на її користь упущену вигоду в сумі 111366,01 грн., а також судові витрати.

Рішенням Тростянецького районного суду Сумської області від 26 лютого 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано недійсним додатковий договір від 20 листопада 2015 року до договору оренди землі від 19 жовтня 2006 року, укладений між ОСОБА_1 та ПП Печинське щодо передачі в оренду земельних ділянок кадастрові номери: НОМЕР_2 та НОМЕР_1 , який зареєстровано 27 квітня 2018 року державним реєстратором Сумської обласної філії КП Центр надання послуг та консультацій Гребінківської районної ради Федорченком Д.М.

У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Стягнуто з ТОВ Агрофірма Семереньки на користь ОСОБА_1 у відшкодування судового збору 704 грн 80 коп.

В апеляційній скарзі ТОВ Агрофірма Семереньки , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду в частині задоволених позовних вимог скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що протягом року після закінчення договору оренди землі від 19 жовтня 2006 року позивач не висловлювала заперечень стосовно продовження строку його дії і продовжувала його виконувати належним чином, що свідчить про її волевиявлення на укладення додаткової угоди. Відповідно до умов додаткової угоди, позивач отримувала орендну плату у збільшеному розмірі, що свідчить про її обізнаність з умовами угоди та згодою з ними. Вважає, що у суду не було підстав для визнання недійсним додаткового договору до договору оренди землі.

Рішення суду в частині відмови у задоволенні позову не оскаржується, а тому, відповідно до положень ч. 1 ст. 13, ч. 1 ст. 367 ЦПК України, в апеляційному порядку не переглядається.

Відзив на апеляційну скаргу від позивача не надходив.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є власницею земельної ділянки площею 3,5160 га - кадастровий номер: НОМЕР_1 , та земельної ділянки площею 3,4645 га - кадастровий номер: НОМЕР_2 , які мають цільове призначення - ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташовані на території Печинської сільської ради Тростянецького району Сумської області (а.с.22, 23 том 1)

19 жовтня 2006 року між ПП Печинське та позивачем ОСОБА_1 було укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 6,37 га, згідно з яким остання передала вказані земельні ділянки в оренду строком на 10 років, який 20 грудня 2006 року було зареєстровано у Тростянецькому районному відділі Сумської регіональної філії ДП Центр ДЗК при Державному Комітеті України по земельних ресурсах (а.с.15-16 том 1).

У день укладення вказаного договору оренди сторонами також були підписані акт визначення меж орендованої земельної ділянки в натурі (на місцевості) та акт про передачу і прийом земельної ділянки (а.с.17 том 1).

Між ОСОБА_1 та ПП Печинське 20 листопада 2015 року був укладений додатковий договір до договору оренди землі від 19 жовтня 2006 року, відповідно до умов якого сторони погодили збільшити строк дії договору оренди землі на 10 років, збільшити розмір орендної плати та змінити інші умови договору оренди землі (а.с.39-40 том 1).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, який сформовано 02 травня 2018 року, право оренди за даним додатковим договором та за договором оренди від 19 жовтня 2006 року було зареєстроване 27квітня 2018 року державним реєстратором Сумської обласної філії Комунального підприємства Центр надання послуг та консультацій Гребінківської районної ради Федорченком Д.М. (а.с.30 том 1).

Згідно з висновком судово-почеркознавчої експертизи № 19/119/6-6/103е від 29 жовтня 2018 року підпис від імені ОСОБА_1 у графах Орендодавець у двох примірниках додаткового договору від 20 листопада 2015 року до договору оренди землі від 19 листопада 2006 року, який укладений між ОСОБА_1 та ПП Печинське , виконані не ОСОБА_1 , а іншою (-ими) особою (-ами) згідно зразків, наданих на дослідження (а.с.185-199 том 1).

З огляду на вказаний висновок експерта суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що спірний додатковий договір від 20 листопада 2015 року до договору оренди землі від 19 жовтня 2006 року ОСОБА_1 не підписувався, що свідчить про порушення вимог щодо форми договору і укладення його без вільного і дійсного волевиявлення.

Рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову ОСОБА_1 мотивоване тим, що позивач не підписувала оспорюваний договір, його укладено з порушенням вимог ст. 203 ЦК України щодо вільного волевиявлення учасника правочину, що згідно зі ст. 215 ЦК України є підставою для визнання його недійсним.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що судом першої інстанції ухвалене правильне по суті рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом ч. 1 ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 13 Закону України Про оренду землі , договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

Частиною 1 ст. 14 Закону України Про оренду землі передбачено, що договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (ч. 2 ст. 207 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Таким чином, зі змісту вищезазначених положень закону вбачається, що наявність волевиявлення особи має бути обов`язкова, особа має бажати настання правових наслідків за укладеним договором, набувати права та обов`язки, що витікають з умов договору.

Як убачається з матеріалів справи, оспорюваний додатковий договір, укладений від імені ОСОБА_1 , підписаний не нею, а іншою особою, що підтверджується висновком судової почеркознавчої експертизи.

Отже, за встановлених обставин справи та вимог закону, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про недійсність додаткового договору від 20 листопада 2015 року до договору оренди землі від 19 жовтня 2006 року, оскільки він був укладений без волевиявлення позивача.

Судом було встановлено, що додаткова угода до договору оренди землі не була погоджена між сторонами у справі, оскільки свого підпису ОСОБА_1 на ньому не ставила, чим не висловила свого волевиявлення на збільшення строку оренди землі, тому не можна вважати, що товариство мало право користуватися спірною земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди землі від 19 жовтня 2006 року.

На підтвердження доводів апеляційної скарги ТОВ Агрофірма Семереньки не надало доказів стосовно того, що ним було узгоджено із власником земельної ділянки умови додаткового договору до договору оренди землі, а саме щодо збільшення строку оренди землі та зміни орендної плати.

Доводи апеляційної скарги про те, що після закінчення строку дії договору оренди землі від 19 жовтня 2006 року відповідач деякий час використовував земельну ділянку позивача, позивач отримувала орендну плату і не висловлювала жодних заперечень проти продовження строку його дії, а отже відсутні підстави вважати, що спірний додатковий договір є недійсним, не заслуговують на увагу та не ґрунтуються на нормах закону, оскільки відсутність підпису позивача у додатковому договорі оренди земельної ділянки свідчить про те, що він був укладений без волевиявлення позивача, що є безумовною підставою для визнання цього договору недійсним.

Крім того, посилання в апеляційній скарзі на те, що відповідно до умов додаткової угоди, позивач отримувала орендну плату у збільшеному розмірі, що свідчить про її обізнаність з умовами угоди та згодою з ними, є безпідставними та спростовуються наступними доказами.

Так, відповідно до відомостей на виплату орендної плати за липень і жовтень 2015 року, липень 2016 року, тобто ще до початку строку дії оспорюваного додаткового договору від 20 листопада 2015 року, позивач вже отримувала орендну плату у збільшеному розмірі (а.с. 98-102, том 1). При цьому, заперечення позивача відносно того, що вона вважала, що збільшення орендної плати з 1,5% до 3%, а потім до 5%, а на цей час до 10% від вартості земельної ділянки відбулося на підставі Указу Президента України від 02 лютого 2002 року Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян - власників земельних ділянок та земельних часток (паїв) з відповідними змінами, заслуговують на увагу. Такі доводи позивача у відповіді на відзив на позовну заяву, відповідачем не спростовані.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі Серявін та інші проти України вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України ).

Таким чином, посилання та доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, не знайшли свого підтвердження в якості підстав скасування оскаржуваного судового рішення під час апеляційного провадження.

Апеляційний суд вважає, що при вирішенні справи суд першої інстанції правильно, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідив всі докази, які підтверджували позицію позивача та входили до предмета доказування, надав їм належну оцінку, застосував положення законодавства, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для визнання недійсним додаткового договору до договору оренди землі.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині є законним і обґрунтованим, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Враховуючи те, що справа є малозначною (п. 2 ч. 6 ст. 19 ЦПК України), відповідно до приписів п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Семереньки залишити без задоволення.

Рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 26 лютого 2019 року в оскаржуваній частині залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.

Повне судове рішення складено 03 червня 2019 року.

Головуючий - В.І. Криворотенко

Судді: О.Ю. Кононенко

С.Г. Хвостик