Постанова

від 26.06.2007 по справі 20-3/200

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

20-3/200

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

26 червня 2007 р.                                                                                   № 20-3/200  

Вищий господарський суд України у складі:  суддя Селіваненко В.П.- головуючий, судді Львов Б.Ю. і Шевчук С.Р.

розглянув касаційну скаргу Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Севастополь (далі –відділення Фонду)

на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 01.02.2006

зі справи  № 20-3/200

за позовом прокурора Балаклавського району м. Севастополя,                               м. Севастополь (далі -  Прокурор), в інтересах держави в особі відділення Фонду

до відкритого акціонерного товариства “Універсам “Ахтіар”, м. Севастополь (далі –Універсам)

про стягнення 4 900 грн.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

У травні 2005 року Прокурор в інтересах держави в особі відділення Фонду звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом про стягнення з Універсаму 4 900 грн. штрафних санкцій за нестворення робочих місць для працевлаштування інвалідів на підставі статей 19, 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (далі -  Закон).

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 20.12.2005       (суддя Гоголь Ю.М.), залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 01.02.2006 (колегія суддів у складі: Лисенко В.А. –головуючий, судді Антонова І.В. і Маслова З.Д.), в позові відмовлено. У прийнятті зазначених рішення та постанови попередні                судові інстанції виходили з порушення застосування до Універсаму адміністративно-господарських санкцій.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України відділення Фонду просить скасувати постанову Севастопольського апеляційного господарського суду та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі. Скаргу мотивовано порушенням апеляційною інстанцією норм матеріального права.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Прокурор і представники сторін у судовому засіданні не з'явилися.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке.  

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо правомірності стягнення з відповідача штрафних санкцій, передбачених статтею 20 Закону.

У зв'язку з набранням чинності Кодексом адміністративного судочинства України (далі –КАС України) з 01.09.2005 до компетенції адміністративних судів віднесено усі публічно-правові спори, позивачами в яких є особи, на захист прав, свобод та інтересів яких подано адміністративний позов до суб'єкта владних повноважень (статті 2, 3, 17, 50 і 104 названого Кодексу).

Відповідно до приписів статті 4 КАС України правосуддя в адміністративних справах здійснюється адміністративними судами. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Пункт 4 статті 17 КАС України визначає, що до компетенції адміністративних судів відносяться спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.  

Визначення суб'єкта владних повноважень наведено в пункті 7 статті 3 КАС України: це - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з статтею 8 Закону державне управління в галузі забезпечення соціальної захищеності інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, Міністерством охорони здоров'я України та органами місцевого самоврядування.

Відповідно до пункту 1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2002 № 1434, Фонд соціального захисту інвалідів є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінпраці та підпорядковується йому.

Згідно з пунктом 9 цього ж Положення для реалізації покладених на Фонд завдань за погодженням з Мінпраці утворюються територіальні відділення Фонду в межах граничної чисельності його працівників.

За змістом статті 20 Закону саме Фонду соціального захисту інвалідів надано право стягнення адміністративно-господарських санкцій за недодержання законодавчо встановленого нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Отже, даний спір є публічно-правовим та на нього поширюється юрисдикція адміністративних судів. Відповідну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду України від 17.01.2006 зі справи № 13/189, від 24.01.2006 зі справи № 11/268 та інших.

Абзацами першим та другим пункту 6 розділу VІІ “Прикінцеві та перехідні положення” (в редакції Закону України від 06.10.2005 № 2953-IV) КАС України передбачено, що до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами КАС України. Касаційний перегляд рішень за такими справами здійснює Вищий адміністративний суд України за правилами КАС України.

Проте даний спір, який має публічно-правовий характер, місцевим та апеляційним господарськими судами в порушення вимог статей 1, 12 ГПК України після набрання чинності КАС України розглянуто в порядку господарського судочинства.

Водночас Вищий господарський суд України не має повноважень з касаційного перегляду публічно-правових спорів по суті, що знайшло відображення й у постановах Верховного Суду України від 17.01.2006 зі справи № 13/189, від 24.01.2006 зі справи № 11/268 та інших.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 16.03.2006 касаційну скаргу відділення Фонду на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 01.02.2006 разом з матеріалами справи № 20-3/200 передано для вирішення до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06.03.2007 відмовлено у відкритті касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою, справу повернуто до Вищого господарського суду України, що мотивовано відсутністю у Вищого адміністративного суду України повноважень з перегляду судових рішень, постановлених не за правилами КАС України.

Таким чином, розгляд попередніми судовими інстанціями публічно-правового спору в порядку господарського судочинства унеможливив здійснення касаційної перевірки прийнятих ними рішень зі справи в порядку адміністративного судочинства, внаслідок чого зазначені судові рішення підлягають безумовному скасуванню згідно з статтею 11110 ГПК України з передачею справи місцевому суду для розгляду за правилами КАС України.

Відповідну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду України від 14.11.2006 зі справи № 10/153, від 13.02.2007 зі справ           № 2-27/1828.1-2006 та № 25/162-06-4457.

Керуючись статтями 1117, 1119 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 20.12.2005 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 01.02.2006 зі справи № 20-3/200 скасувати.

Справу передати до господарського суду міста Севастополя для розгляду за правилами адміністративного судочинства.  

Суддя                                                                                              В. Селіваненко

Суддя                                                                                              Б. Львов

Суддя                                                                                              С. Шевчук