Постанова

від 26.02.2019 по справі 185/436/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/965/19 Справа № 185/436/18 Суддя у 1-й інстанції - Бондаренко В. М. Суддя у 2-й інстанції - Єлізаренко І. А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2019 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді Єлізаренко І.А.

суддів Красвітної Т.П., Свистунової О.В.,

за участю секретаря Черкас Є.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Селянського фермерського господарства "Сокол" на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 вересня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Селянського фермерського господарства "Сокол" про стягнення інфляційних витрат, трьох відсотків річних за невиконання зобов'язання,-

В С Т А Н О В И Л А :

У січні 2018 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до СФГ "Сокол" про стягнення інфляційних витрат, трьох відсотків річних за невиконання зобов'язання.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 лютого 2009 року по цивільній справі № 2-587/09 його позовні вимоги до СФГ "Сокол" про стягнення боргу за договором позики було задоволено, стягнуто з СФГ "Сокол" на його користь в рахунок боргу за договором позики 190 000 грн. До теперішнього часу вказане рішення суду не виконано, а тому відповідно до ст. 625 ЦК України три відсотки річних за невиконання грошового зобов'язання за три роки (2015 рік, 2016 рік, 2017 рік) складає 17 100 грн. Індекс інфляції в Україні за даними Держкомстату за 2017 рік складав 113,7%, за 2016 рік - 112,4%, за 2015 рік - 143,3%, тому індекс інфляції за прострочення виконання зобов'язання складає 131 860 грн. На підставі викладеного, ОСОБА_1 просив суд стягнути з СФГ "Сокол" на його користь три відсотки річних за невиконання грошового зобов'язання в розмірі 17 100 грн., індекс інфляції за прострочення виконання зобов`язання в розмірі 131 860 грн. та судові витрати у справі.

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 вересня 2018 року було частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 Стягнуто з СФГ "Сокол" (код ЄДРПОУ 30172563) на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, індекс інфляції за прострочення виконання зобов`язання в розмірі 131 860 грн. Стягнуто з СФГ "Сокол" (код ЄДРПОУ 30172563) на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, понесені судові витрати у справі в розмірі 1 318 грн. 60 коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі СФГ "Сокол" просить рішення суду від 05 вересня 2018 року скасувати та ухвалити нове рішення, про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

У запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду залишити без змін, посилаючись на його законність та обгрунтованість.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч.1 ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, за змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

З матеріалів справи вбачається, 12 січня 2006 року між ОСОБА_1 та СФГ Сокол було укладено договір позики, відповідно до якого ОСОБА_1 передав у позику СФГ Сокол 250 000 грн., з кінцевим терміном повернення до 31 грудня 2006 року (а.с.67).

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 лютого 2009 року, яке набрало законної сили, у цивільній справі № 2-587/09 за позовом ОСОБА_1 до СФГ "Сокол" про стягнення боргу за договором позики було задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 Стягнуто з СФГ "Сокол" на користь ОСОБА_1 в рахунок боргу за договором позики від 12 січня 2006 року 190 000 грн. (а.с.4).

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у який беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

13 липня 2009 року постановою заступника начальника Відділу державної виконавчої служби Павлоградського міського управління юстиції Гідзули С.О. було відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2-587/09, виданого 09 липня 2009 року Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області про стягнення з СФГ Сокол на користь ОСОБА_1 боргу в розмірі 190 000 грн. (а.с.5).

З довідки Павлоградського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області за № 67094 від 31 серпня 2018 року вбачається, що дійсно на виконанні у відділі знаходиться виконавче провадження з виконання виконавчого листа №2-587/09, виданого Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області 09 липня 2009 року про стягнення з СФГ Сокол на користь ОСОБА_1 боргу в розмірі 190 000 грн. За час виконання рішення суду, тобто з 13 липня 2009 року до теперішнього часу рішення суду залишається не виконаним. Залишок не стягнутої суми боргу на користь стягувача станом на 31 серпня 2018 року складає 190 000 грн. (а.с.83).

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що відповідачем рішення суду не виконувалося, борг у розмірі 190 000 грн. залишався не сплаченим, а тому у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення інфляційних втрат.

Індекс інфляції в Україні за даними Держкомстату за 2017 рік складав 113,7%, за 2016 рік - 112,4%, за 2015 рік - 143,3%.

Тому, індекс інфляції за прострочення виконання зобов'язання, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 131 860,00 грн. з розрахунку: 131 860 = (13,7 + 12,4 + 43,3)% х 190 000.

Що стосується позовних вимог про стягнення суми 3% річних за невиконання грошового зобов'язання за період з 2015 року по 2017 рік у розмірі 17 100 грн. слід зазначити наступне.

Як вбачається з п. 3 договору позики від 12 січня 2006 року, укладеного між ОСОБА_1 та СФГ Сокол , позика за цим договором є безпроцентною. Строк дії договору позики визначено - до 31 грудня 2006 року (а.с.67).

Таким чином, строк дії договору позики закінчився 31 грудня 2006 року, а тому відсутні підстави для стягнення 3% річних за період часу після закінчення строку дії договору позики.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення трьох відсотків річних є безпідставними та суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відмову у задоволенні вимог позивача в цій частині.

За таких обставин, враховуючи викладене, оцінивши докази у справі першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог, пославшись на наявність підстав для застосування положень ч. 2 ст. 625 ЦК України та стягнув з відповідача на користь позивача індекс інфляції за прострочення виконання зобов'язання за зазначений період часу.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що у СФГ Сокол не має заборгованості перед ОСОБА_1, оскільки рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 07 вересня 2017 року з ОСОБА_1 на користь СФГ Сокол стягнуто у рахунок відшкодування шкоди 107 877 грн., що становить вартість насіння соняшника у кількості 22 920 кг, що належали СФГ Сокол та які розтратив ОСОБА_1, які були передані на зберігання ОСОБА_1 у рахунок погашення боргу перед ним СФГ Сокол , є безпідставними, оскільки Постановою Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 березня 2017 року та рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 07 вересня 2017 року скасовані та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог СФГ Сокол до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди відмовлено (а.с.116-124).

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 лютого 2009 року до теперішнього часу залишається не виконаним не з вини боржника СФГ Сокол є необгрунтованими.

Доводи апеляційної скарги про неповне з"сування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права є безпідставними.

Приведені в апеляційній скарзі інші доводи зводяться до тлумачення діючого законодавства, незгоди з рішенням суду, переоцінки висновків рішення суду та не спростовують правильність рішення суду першої інстанції.

Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційній скарзі не наведено, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Селянського фермерського господарства "Сокол" - залишити без задоволення.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 вересня 2018 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя

Судді