Ухвала

від 12.04.2019 по справі 185/436/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

У Х В А Л А

12 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 185/436/18

провадження № 61-7025ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Сімоненко В. М. розглянув касаційну скаргу Селянського фермерського господарства Сокол на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 5 вересня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 лютого 2019 року в справі за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, за комунальні послуги,

ВСТАНОВИВ :

У січні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути із СФГ Сокол на свою користь три відсотки річних за невиконання грошового зобов'язання в розмірі 17 100 грн та індекс інфляції за прострочення виконання зобов`язання в розмірі 131 860 грн.

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 лютого 2009 року в справі № 2-587/09 його позовні вимоги до СФГ Сокол про стягнення боргу за договором позики було задоволено. Стягнуто з СФГ Сокол на його користь в рахунок боргу за договором позики 190 000 грн. До теперішнього часу вказане рішення суду не виконано.

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 5 вересня 2018 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 26 лютого 2019 року, позов задоволено частково. Стягнуто з СФГ Сокол на користь ОСОБА_1 індекс інфляції за прострочення виконання зобов`язання в розмірі 131 860 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 лютого 2009 року, яке набрало законної сили, у цивільній справі № 2-587/09 за позовом ОСОБА_1 до СФГ Сокол про стягнення боргу за договором позики було задоволено позовні вимоги та стягнуто на користь ОСОБА_1 в рахунок боргу за договором позики від 12 січня 2006 року 190 000 грн. За час виконання рішення суду, тобто з 13 липня 2009 року до теперішнього часу рішення суду залишається не виконаним. Залишок не стягнутої суми боргу на користь стягувача станом на 31 серпня 2018 року складає 190 000 грн, а тому в позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення інфляційних втрат. Разом із цим суди дійшли висновку, що оскільки строк дії договору позики закінчився 31 грудня 2006 року, відсутні підстави для стягнення 3% річних за період часу після закінчення строку дії договору позики.

У поданій до Верховного Суду касаційній скарзі СФГ Сокол , , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Верховний Суд, вивчивши подану касаційну скаргу та додані до неї документи, оскаржуване судове рішення, зробив висновок, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, яке не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 8 Закону України Про Державний бюджет України на 2019 рік установлено, що з 1 січня 2019 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 1921 гривень.

Як вбачається зі змісту оскаржуваних судових рішень, предметом позову в цій справі є вимога майнового характеру про стягнення грошових коштів в розмірі 148960,00 грн, тобто ціна позову в цій справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому справа є малозначною в силу закону.

Крім того, відповідно до частини першої статі 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо: справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду; в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими; судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні; судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглянула справу; справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою; судове рішення ухвалено судом з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції; суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження;

У цій справі обставин, передбачених частиною четвертою статті 274, пунктом 2 частини третьої статті 389 та частиною першою статі 411 ЦПК України , за наявності яких судові рішення в малозначних справах підлягають касаційному оскарженню або обставин, за яких судове рішення підлягає обов'язковому скасуванню, судом не встановлено.

Верховний Суд наголошує на тому, що під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність підстав чи відсутність таких підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.

З огляду на викладене та відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 , пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України у відкритті касаційного провадження в даній справі слід відмовити.

Керуючись пунктом 2 частини третьої статті 389 , пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ :

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Селянського фермерського господарства Сокол на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 5 вересня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 лютого 2019 року відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В. М. Сімоненко