Постанова

від 27.02.2019 по справі 902/582/16

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2019 року Справа № 902/582/16

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Маціщук А.В. , суддя Петухов М.Г.

секретар судового засідання Ткач Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 професійного училища №11 м. Вінниці на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 13.12.2018 р. у справі №902/582/16 (суддя Колбасов Ф.Ф., повний текст ухвали складено 14.12.2018р.)

за заявою ОСОБА_1 професійного училища №11 м. Вінниці про відстрочення виконання ухвали Господарського суду Вінницької області від 18.08.2016р. у справі № 902/582/16

за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Оберіг 80" (м. Вінниця)

до відповідача ОСОБА_1 професійного училища №11 м. Вінниці (м. Вінниця)

за участю третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Вінницької міської ради (Вінниця)

про зобов'язання вчинити дії

за участю представників сторін:

позивача - не з`явився;

відповідача - не з`явився;

третьої особи - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Вище професійне училище №11 м. Вінниці звернулося до Господарського суду Вінницької області із заявою про відстрочення виконання ухвали Господарського суду Вінницької області від 18.08.2016р. у справі № 902/582/16.

Обґрунтовуючи дану заяву, заявник посилається на те, що майно, яке він зобов'язується передати позивачу на баланс, не є його власністю, а перебуває в його оперативному управлінні. В свою чергу, власником майна є Міністерство освіти та науки України, тому без його дозволу відповідач не вправі здійснювати будь-які дії щодо передачі даного майна на баланс позивачу. Заявник вказує, що з метою отримання відповідного дозволу ним неодноразово направлялись листи Департаменту освіти і науки облдержадміністрації про підняття клопотання перед Міністерством про надання такого дозволу. Крім того, керівництво училища неодноразово особисто переконувало відповідних посадових осіб Міністерства освіти і науки України про необхідність передачі 2, 3, 4 блоків згідно рішення суду, але дозволу на передачу училище не отримувало.

Відповідач зазначає, що Міністерством освіти і науки України була поставлена вимога про те, що дозвіл на передачу вказаних блоків буде наданий при наявності виконавчого провадження. Так, 29.10.2018 р. заступником начальника Староміського відділу державної виконавчої служби керівництву училища була вручена постанова про відкриття виконавчого провадження №57454556 від 18.10.2018 р. Після отримання постанови директором училища направлений лист начальнику Староміського відділу державної виконавчої служби з викладенням причин через які не може виконати вказані у постанові дії в 10-денний термін. Окрім того, заявник посилається на те, що направлений лист Департаменту освіти і науки облдержадміністрації з доданням постанови про відкриття виконавчого провадження для підняття клопотання перед Міністерством освіти і науки України про надання дозволу на передачу вказаних блоків.

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 13.12.2018 р. у справі №902/582/16 відмовлено в задоволенні заяви про відстрочення виконання ухвали Господарського суду Вінницької області від 18.08.2016р. у справі № 902/582/16.

Приймаючи ухвалу, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для відстрочення виконання ухвали суду з огляду на те, що вона впродовж більше двох років з моменту її прийняття не виконана відповідачем, а безпідставне надання відстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника, порушує основи судового рішення, позбавляє кредитора можливості захистити свої права та знижує авторитет судового рішення.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, Вище професійне училище №11 м.Вінниці звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції.

Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, що об'єктивними причинами несвоєчасного виконання вказаної ухвали є те, що відповідач не є власником майна, яке підлягає передачі позивачу, а Міністерство освіти і науки України не було залучено судом першої інстанції у якості третьої сторони при розгляді справи. Також адміністрацією училища неодноразово направлялись листи до Департаменту освіти і науки Вінницької облдержадміністрації про надання дозволу на передачу вказаних в ухвалі суду об'єктів, але такий дозвіл не був отриманий.

Окрім того, скаржник звертає увагу суду, що позивач міг і повинен був звернутися до державної виконавчої служби про примусове виконання ухвали суду, але цього своєчасно не зробив, що свідчить і про його вину у невиконанні ухвали суду на протязі двох років. Відповідач, неодноразово, з метою виконання ухвали суду пропонувала позивачу звернутися до державної виконавчої служби враховуючи те, що Міністерство освіти і науки України не давало дозволу.

Скаржник вказує, що ухвала суду від 03.12.2018р. про призначення розгляду заяви про відстрочку виконання ухвали суду на 13.12.2018р. об 10:30 год. отримана училищем 18.12.2018р., що позбавило його представника можливості прийняти участь у розгляді заяви і більш детально обґрунтувати доводи і обставини, які істотно ускладнювали виконання ухвали суду, що є порушенням вимог ст. ст. 13, 46, 74, 120 ГПК України, так як сторони процесу не могли реалізувати в судовому засіданні свої права і обов'язки, передбачені вказаними статтями.

Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 14.01.2019 р. для розгляду апеляційної скарги визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Петухов М.Г., суддя Гудак А.В.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.02.2019 р. скаржнику поновлено строк на апеляційне оскарження ухвали суду, відкрито апеляційне провадження у справі та призначено розгляд скарги на 27.02.2019 р. об 15:00 год.

Розпорядженням керівника апарату Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.02.2019 р. № 01-04/63 у зв'язку із непрогнозованою тимчасовою непрацездатністю судді-члена колегії у справі - ОСОБА_2, відповідно до статті 32 ГПК України, ст. 155 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", п.п. 18, 20 Розділу VIII Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п. 8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Північно-західному апеляційному господарському суді, призначено заміну суддів-членів колегії у справі.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.02.2019 р. для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Маціщук А.В., суддя Петухов М.Г.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.02.2019 р. апеляційну скаргу прийнято до провадження у новому складі суду.

Позивач, відповідач та третя особа не забезпечили явку повноважних представників в судове засідання 27.02.2019р.,про час та ісце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином та заздалегідь, що стверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників справи про день, час та місце розгляду скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу в даному судовому засіданні за наявними матеріалами.

Відповідно до ч.1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судова колегія апеляційного суду, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, зазначає наступне.

Як встановлено апеляційним судом, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Оберіг 80" звернулося до Господарського суду Вінницької області з позовом до ОСОБА_1 професійного училища №11 м. Вінниці про зобов'язання вчинити дії.

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 18.07.2016р. було порушено провадження у справі № 902/582/16.

15.08.2016р. між позивачем - Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Оберіг 80" та відповідачем - ОСОБА_1 професійним училищем №11 м.Вінниці було укладено мирову угоду.

Відповідно до умов мирової угоди, заявник (відповідач) зобов'язався в термін до 15.09.2016р. передати, а позивач прийняти на баланс ОСББ "Оберіг-80" житловий комплекс у складі 2 блоку, електрощитової разом з планом земельної ділянки, технічним паспортом та відповідною технічною документацією (інвентарна справа, акт прийняття в експлуатацію, плани зовнішніх мереж).

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 18.08.2016 р. у справі № 902/582/16 було затверджено мирову угоду, укладену між позивачем - Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Оберіг 80" та відповідачем - ОСОБА_1 професійним училищем №11 м.Вінниці та припинено провадження у справі на підставі п. 7 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

18.10.2018 р. державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №57454556 з примусового виконання ухвали Господарського суду Вінницької області від 18.08.2016 р. у справі № 902/582/16.

Доказів виконання ухвали Господарського суду Вінницької області від 18.08.2016 р. у справі № 902/582/16 матеріали справи не містять.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в їх сукупності, колегія суддів зазначає, що статтею 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на судовий захист.

Згідно ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону.

Виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод.

Європейським судом у справі "Горнсбі проти Греції" зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.

Так, право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Стгеесе), від 19.03.1997 р. п. 40. Reports of Judgments and Decisions 1997-11). Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії" (Immobiliare Saffi v. Italy), GCJ. N 22774/93, n. 66. ECHR 1999-V).

Виконання рішення, ухваленого тим чи іншим судом, треба розглядати як невід'ємну складову судового розгляду, як цього вимагає положення статті 6 Конвенції, у якому йдеться про необхідність забезпечення справедливого судового процесу ("Бурдов проти Росії", комюніке Секретаря Суду 07.05.2002 р.; рішення у справі "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997).

У пункті 43 рішення Європейського суду від 20.07.2004 р. по справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) суд зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд і водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 Конвенції як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".

Також у рішенні Європейського суду від 18.05.2004 р. по справі "Продан проти Молдови" суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов'язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній зі сторін.

Таким чином, беручи до уваги викладене, суд апеляційної інстанції зазначає, що суд, будучи органом правосуддя, повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого рішення.

Згідно ст. 121 ГПК України (в редакції, чинній на момент затвердження мирової угоди) при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

15.12.2017р. набрав чинності Господарський процесуальний кодекс України в новій редакції.

Підпунктом 9 пунктом 1 Перехідних Положень встановлено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ст. 331 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017 р.), за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Наприклад, відстрочка може надаватись за рішенням, у якому господарським судом визначено певний строк звільнення приміщення, повернення майна тощо.

Таким чином, відстрочення виконання рішення суду є процесуальним інститутом наслідком реалізації якого є відкладення (перенесення) виконання рішення суду на інший строк у зв'язку з наявністю обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Системний аналіз чинного законодавства свідчить, що підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк. Вирішуючи питання про відстрочку господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини.

При вирішенні заяви сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно до їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.

Тобто, можливість відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку у будь-якому випадку пов'язується з об'єктивними, непереборними, винятковими обставинами, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення. При цьому рішення про відстрочку виконання рішення суду має ґрунтуватись на додержанні балансу інтересів стягувача та боржника, позаяк остання не може надаватися виключно в інтересах боржника, із посиланням на необхідність поліпшення його фінансового стану. Відстрочка, надана за відсутності виняткових обставин, негативно впливає на охоронюваний законом інтерес стягувача.

Також слід враховувати, що довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер. Обставини, які зумовлюють надання розстрочки виконання рішення суду повинні бути об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Як встановлено апеляційним господарським судом, ухвалою Господарського суду Вінницької області від 18.08.2016 р. у справі № 902/582/16 було затверджено мирову угоду, укладену між Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Оберіг 80" та ОСОБА_1 професійним училищем №11 м.Вінниці та припинено провадження у справі на підставі п. 7 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Умовами мирової угоди, затвердженої ухвалою Господарського суду Вінницької області від 18.08.2016 р. у справі № 902/582/16 було передбачено, що відповідач зобов'язався в термін до 15.09.2016р. передати, а позивач прийняти на баланс житловий комплекс у складі 2 блоку, електрощитової разом з планом земельної ділянки, технічним паспортом та відповідною технічною документацією (інвентарна справа, акт прийняття в експлуатацію, плани зовнішніх мереж).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що мирова угода - це договір, який укладається сторонами з метою у добровільному порядку припинити спір, на умовах, погоджених сторонами. Тобто, відмовившись від судового захисту, сторони ліквідують наявний правовий конфлікт через самостійне (без державного втручання) врегулювання розбіжностей на погоджених умовах.

Проте, доказів виконання ухвали Господарського суду Вінницької області від 18.08.2016 р. у справі № 902/582/16 матеріали справи не містять.

Заявник, як підставу для відстрочки виконання ухвали Господарського суду Вінницької області від 18.08.2016 р. у справі № 902/582/16 про затвердження мирової угоду, посилається на те, що він не є власником майна, яке необхідно передати на баланс позивачу, згідно ухвали суду, тому без отримання дозволу Міністерства освіти та науки України, яке є власником майна, відповідач не вправі здійснювати будь-які дії щодо його передачі. Зазначає, що ним вчинялися неодноразові спроби отримати дозвіл у власника для передання майна на баланс позивача.

Суд апеляційної інстанції, оцінюючи доводи заявника, не вважає їх такими, що істотно ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим або ж є тими виключними обставинами, які дають підстави для відстрочення виконання судового рішення, тому погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви відповідача про відстрочення виконання ухвали Господарського суду Вінницької області від 18.08.2016р. у справі № 902/582/16 до отримання дозволу Міністерства освіти та науки України

Окрім того, апеляційний суд приймає до уваги те, що безпідставне надання відстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника, порушує основи судового рішення, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Крім того, за змістом ч. 5 ст. 331 ГПК розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови. Звертаючись з заявою до суду,заявник не зазначає конкретного строку (терміну) відстрочки ,а просить відстрочити виконання ухвали до отримання дозволу Міністерства освіти і науки.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

З огляду на те, що з моменту винесення ухвали Господарського суду Вінницької області від 18.08.2016р. у справі № 902/582/16, виконання якої просить відстрочити заявник, минуло більше одного року, відстрочка її виконання на даний час неможлива в силу імперативних приписів ч. 5 ст. 331 ГПК України.

Щодо доводів скаржника про те, що його не було належним чином повідомлено про день, час та місце розгляду заяви, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до п. 2 ст. 331 ГПК України заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Таким чином, процесуальним законодавством передбачено розгляд заяви про відстрочення виконання судового рішення у десятиденний строк з дня її надходження з повідомленням учасників справи.

Матеріалами справи підтверджується, що ухвала Господарського суду Вінницької області від 03.12.2018 р. у справі №902/582/16 про призначення до розгляду заяви про відстрочення виконання ухвали суду на 13.12.2018р. об 10:30 год. була направлено на адресу відповідача - 03.12.2018 р. (а.с.105-106)

Як встановлено судом першої та апеляційної інстанцій, відповідно до витягу з офіційного сайту ПАТ "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень дана ухвала, станом на 13.12.2018 р., не була вручена відповідачу та не була повернута до суду підприємством зв'язку (а.с. 110).

Таким чином, суд першої інстанції дотримався вимог господарського процесуального законодавства щодо десятиденного строку розгляду вказаної заяви та під час її розгляду судом було з`ясовано питання чи повідомлений відповідач про час та місце розгляду даної заяви.

В свою чергу, з матеріалів справи вбачається, що дана ухвала суду була вручена відповідачу 18.12.2018р. і докази його повідомлення надійшли до суду після постановлення оскаржуваної ухвали - 27.12.2018р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу скаржника, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов'язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Ухвалу Господарського суду Вінницької області від 03.12.2018р. у справі №902/582/16 було оприлюднено у ЄДРСР - 04.12.2018р. (http://reyestr.court.gov.ua/Review/78247032), тобто відповідач міг ознайомитися з її текстом.

Таким чином, відповідач не був позбавлений об'єктивної можливості дізнатися про рух поданої ним заяви, користуючись відкритим безоплатним цілодобовим доступом до Єдиного державного реєстру судових рішень тощо, однак наданим йому процесуальним правом не скористався.

При цьому, суд враховує те, що дана заява була залишена без руху ухвалою суду першої інстанції від 12.11.2018 р. з наданням відповідачу строку для усунення недоліків, які ним були усуненні у строк, що також вказує на те, що відповідач мав вживати заходи, щоб дізнатися про стан розгляду заяви.

Водночас право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, оскільки право на доступ до суду за свою природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

Отже, враховуючи стислі строки розгляду заяви про відстрочення виконання судового рішення, а також те, що судом вчинено дії щодо повідомлення заявника про розгляд заяви та він, будучи заявником та зацікавленою стороною у розляді його заяви , не був позбавлений можливості дізнатися про стан розгляду заяви про відстрочення виконання судового рішення, тому колегія суддів не приймає до уваги доводи скаржника в цій частині і не вважає їх підставиними для скасування означеної ухвали .

Беручи до уваги вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає, що ухвала місцевого господарського суду відповідає вимогам чинного законодавства, тому відсутні підстави для її скасування за наведених у апеляційній скарзі мотивів.

Витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта згідно ст.129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284, 331 ГПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 професійного училища №11 м. Вінниці на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 13.12.2018 р. у справі №902/582/16 - залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право на касаційне оскарження передбачено статтями 286-289 глави 2 Господарського процесуального кодексу України.

3. Матеріали справи повернути до Господарського суду Вінницької області.

Повний текст постанови складено 28 лютого 2019 року

Головуючий суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Маціщук А.В.

Суддя Петухов М.Г.