Рішення

від 20.02.2019 по справі 910/16017/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.02.2019 р.Справа № 910/16017/18

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІАСАТ УКРАЇНА"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Телесистеми України"

про стягнення 549 036,00 грн. та припинення порушення прав

інтелектуальної власності

Суддя Зеленіна Н.І.

Секретар судового засідання Ліпіна В.В.

Представники сторін: відповідно до протоколу судового засідання.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІАСАТ УКРАЇНА" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Телесистеми України" (далі - відповідач) про стягнення 549 036,00 грн. та припинення порушення прав інтелектуальної власності.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежно виконував умови Договору №20-15 VU/D від 10.02.2015 року з оплати наданих позивачем послуг, у зв'язку з чим позивач розірвав Договір в односторонньому порядку. Проте, після розірвання Договору, відповідач продовжує приймати послуги позивача, чим порушує його права інтелектуальної власності.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДТЕК СХІДЕНЕРГО" в особі відокремленого підрозділу "Луганська теплова електрична станція" ТОВ "ДТЕК СХІДЕНЕРГО" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІКСОН ГРАНД" про стягнення 491 035,09 грн. неустойки.

Ухвалою суду від 05.12.2018 р. відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 09.01.2019 р.

08.01.2019 р. від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Протокольною ухвалою від 09.01.2019 р. підготовче засідання відкладено на 06.02.2019 р.

Протокольною ухвалою від 06.02.2019 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 20.02.2019 р.

У судовому засіданні 20.02.2019 р. представник позивача підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив; про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

У судовому засіданні 20.02.2019 р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні у справі матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як зазначає позивач, компанія VIASAT WORLD LIMITED є власником як авторських майнових прав, зокрема, на компіляцію творів (база даних) щодо отриманої на основі укладених угод великої бібліотеки відомих, сучасних програм, кінофільмів, зокрема, телепрограм "ІНФОРМАЦІЯ_1", "ІНФОРМАЦІЯ_2", "ІНФОРМАЦІЯ_3".

Телепрограми "ІНФОРМАЦІЯ_1", "ІНФОРМАЦІЯ_2", "ІНФОРМАЦІЯ_3" включені до Переліку іноземних програм, зміст яких відповідає вимогам Європейської конвенції про транскордонне телебачення і законодавства України.

01.08.2008 року між Компанією VIASAT WORLD LIMITED (далі - "ВІАСАТ"), яка є суб'єктом підприємницької діяльності за законодавством Великої Британії, та ТОВ "ВІАСАТ Україна" (далі - позивач, "ВІАСАТ Україна", Агент) було укладено Договір №001-08/VU, відповідно до якого ВІАСАТ доручив Агенту надання ряду послуг щодо дистрибуції каналів на території України.

Згідно п. 2.1. Договору № 001-08/VU від 01.08.2008 року, ВІАСАТ надає Агентові ексклюзивне право "Агента Віасату з продажу в Україні" на Період; а Агент погоджується надавати послуги Віасату на умовах, викладених в цьому Договорі та Додатках до нього.

Відповідно до п. 1.5. Договору № 001-08/VU від 01.08.2008 року термін "Період" означає період з 01.09.2008 року до 31.12.2008 року. Якщо дія Договору не припиняється за письмовим повідомленням іншій стороні не менш ніж за 2 місяці, або припиняється згідно умов, викладених нижче, цей Договір вважається автоматично продовженим на наступний період, кожен тривалістю 12 місяців. Станом на день подання позову Договір є чинним і сторонами не припинявся.

Відповідно до п. 3.1., п.п. а, с, d, е, g п. 3.2. Договору № 001-08/VU від 01.08.2008 року, Віасат видає Агенту відповідну довіреність, якою уповноважує Агента бути його представником на Території (Відповідно до п. 1.6. Договору "Територія" означає територію України) з повноваженнями виконувати дії, вказані в п. 3.2. від імені Віасату та у відношенні до її бізнесу на території України. Агент має наступні повноваження від Віасату на території України:

а) вести переговори та виконувати Договори про дистрибуцію каналів, переважно на основі стандартного Договору про дистрибуцію каналів ВІАСАТ;

c) виставляти рахунки Операторам на підставі відповідних звітів Операторів по абонентах, як це передбачено Договорами про дистрибуцію каналів;

d) отримувати належні ліцензійні платежі, плату за активацію, плату за тимчасове користування смарт-картою Viasat від Операторів (згідно з п. 1.3. "Оператор" (оператор телекомунікацій) - суб'єкт господарювання, який має право на здійснення діяльності у сфері телекомунікацій із правом на технічне обслуговування та експлуатацію телекомунікаційних мереж. Поняття "Оператор" окрім наведеного включає також "Провайдера"), як це передбачено Договорами про дистрибуцію каналів;

e) повідомляти Операторам інформацію, передбачену Договорами про Дистрибуцію каналів;

g) порушувати судові справи та вчиняти інші процесуальні дії проти Оператора в випадку порушення ним своїх обов'язків по Договору про Дистрибуцію каналів.

Згідноз п. 4.1. Договору № 001-08/VU від 01.08.2008 року, Агент здійснює продаж прав на ретрансляцію Каналів кабельним операторам, кабельним мережам або кабельним провайдерам для розповсюдження на Території та виконує всі пов'язані з цим завдання.

Відповідно до п. 1.2. Договору № 001-08/VU від 01.08.2008 року "Канал(и)" - канал(и), що в даний момент мають назву ІНФОРМАЦІЯ_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, ІНФОРМАЦІЯ_8, ІНФОРМАЦІЯ_6, ІНФОРМАЦІЯ_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНФОРМАЦІЯ_7, ІНФОРМАЦІЯ_9, ІНФОРМАЦІЯ_10, ІНФОРМАЦІЯ_7, ІНФОРМАЦІЯ_9, ІНФОРМАЦІЯ_10, ІНФОРМАЦІЯ_11 та/або будь-який інший канал, що може бути створений Віасатом для розповсюдження в України, кожен з каналів - телевізійна програма, що надається для розповсюдження на Території (в тому числі послуга телетексту, при наявності).

Відтак, позивач зазначає, що ексклюзивне право розповсюдження Каналів на території України належить ТОВ "ВІАСАТ Україна", яке наділено також правом збору, зокрема, авторських винагород з метою їх кінцевого призначення для суб'єктів авторського та суміжних прав.

10.02.2015 року між компанією ВІАСАТ УОРЛД ЛІМІТЕД (VIASAT WORLD LIMITED), як Ліцензіаром та ТОВ "ТЕЛЕСИСТЕМИ УКРАЇНИ", як Оператором було укладено Договір№20-15 VU/D "ПРО КАБЕЛЬНУ ТРАНСЛЯЦІЮ ТВ 1000 (ІСТ), ТВ 1000 ЕКШН (ІСТ), ТВ 1000 РОСІЙСЬКЕ КІНО, ТВ 1000 КАМЕДІ В УКРАЇНІ" (далі - Ліцензійний договір).

Ліцензіар у даному Договорі був представлений Агентом - ТОВ "ВІАСАТ УКРАЇНА", який згідно з п.п. (а), (b), (с) п. 2.1. Договору уповноважений вчиняти даний договір та виконувати певні зобов'язання згідно договору від імені та за дорученням Ліцензіара. Всі платежі, повідомлення, звіти, які Оператор зобов'язаний направляти Ліцензіару згідно з цим договором, мають направлятись безпосередньо Агентові для подальших повідомлень. Всі рахунки, повідомлення, інформацію та програми передач, які Ліцензіар зобов'язаний направляти Оператору згідно з цим договором, будуть надаватись Оператору Агентом.

Згідно з п. 4.1. Ліцензійного договору, Ліцензіар забезпечує доставку Програми на Приймаюче обладнання, через супутниковий ретранслятор. Оператор зобов'язаний приймати сигнал з параметрами, які зазначені в п. 4.1. Договору.

Відповідно до п. 5.1. Ліцензійного договору Оператор виплачує ліцензійну плату в розмірі, визначеному в Додатку №2 до даного Договору шляхом перерахування відповідних сум на розрахунковий рахунок Агента, якщо інше не повідомляється Ліцензіаром. Оператор виплачує Ліцензійну плату на підставі рахунку-фактури та/або даного Договору не пізніше 15-го числа місяця, який слідує за звітним.

Зобов'язанням, згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 Кодексу визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 1108 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензіар), може надати іншій особі (ліцензіату) письмове повноваження, яке надає їй право на використання цього об'єкта в певній обмеженій сфері (ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності). Ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності може бути оформлена як окремий документ або бути складовою частиною ліцензійного договору. Ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності може бути виключною, одиничною, невиключною, а також іншого виду, що не суперечить закону. Невиключна ліцензія не виключає можливості використання ліцензіаром об'єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об'єкта у зазначеній сфері.

Згідно зі ст. 1109 цього ж Кодексу, за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону. У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір.

Пунктом 6.3. Договору встановлено, що за фактом отримання Звіту, Ліцензіар виставляє рахунок на суму Ліцензійної плати, за звітний місяць на підставі Звіту. Оператор оплачує рахунок протягом 7 днів.

Як зазначає позивач, у період з вересня 2015 року по червень 2017 року між сторонами на підставі виставлених рахунків було підписано акти наданих послуг №1070392 від 30.09.2015, №1071061 від 31.10.2015, №1071874 від 30.11.2015, №1072468 від 31.12.2015, №1073217 від 31.01.2016, №1073950 від 29.02.2016, №1074568 від 31.03.2016, №1075225 від 30.04.2016, №1075923 від 31.05.2016, №1076577 від 30.06.2016, №1077271 від 31.07.2016, №1078088 від 31.08.2016, №1078695 від 30.09.2016, №1078885 від 31.10.2016, №1079238 від 30.11.2016, №1079424 від 31.12.2016, №1079600 від 31.01.2017, №1080168 від 30.04.2017, №1080357 від 31.05.2017, №1080540 від 30.06.2017 (т.1, а.с.88-107), якими підтверджується, що Ліцензіаром а особі Агента було надано Оператору не виключне право отримувати та розповсюджувати Програми протягом період і в межах Території, які визначені Договором.

Вартість наданих та підтверджених актами послуг складає 516 120,00 грн.

Позивач зазначає, що відповідачем у встановлений Ліцензійним договором строк не було сплачено за надані послуги, у зв'язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 516 120,00 грн.

За прострочення виконання відповідачем грошових зобов'язань, позивач крім суми основної заборгованості у розмірі 516 120,00 грн., просить також стягнути з відповідача 32 926,00 грн. 3% річних.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено обов'язковість договору для виконання сторонами.

В силу положень ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд встановив його правильність та арифметичну вірність, у зв'язку з чим вважає вимоги про стягнення з відповідача 32 926,00 грн. 3% річних доведеними, обґрунтованими та не спростованими у встановленому законом порядку відповідачем.

Відповідно до умов п. 14.3. Ліцензійного договору, незалежно від будь-яких інших положень даного Договору, Ліцензіар також має право розірвати даний Договір шляхом направлення Оператору Письмового повідомлення про це не менш ніж за 15 днів до дати такого розірвання.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем було направлено відповідачу повідомлення про розірвання Договору, яке було одержане Відповідачем 06.11.2018 року (т.1, а.с.108-110), внаслідок чого з 23.11.2018 року договірні відносити між сторонами припинені.

Проте, позивач вказує, що після припинення Ліцензійного договору відповідач продовжує приймання Програми на Приймаюче обладнання, через супутниковий ретранслятор, чим порушує право інтелектуальної власності Ліцензіара.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" дія цього Закону поширюється на відносини між суб'єктами діяльності в галузі телебачення і радіомовлення незалежно від їхньої форми власності, мети створення, виду статутної діяльності, а також від способу розповсюдження телерадіопрограм та передач, розрахованих на масове приймання споживачами.

Статтею 1 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" визначено, що:

- програма (телерадіопрограма) - поєднана єдиною творчою концепцією сукупність передач (телерадіопередач), яка має постійну назву і транслюється телерадіоорганізацією за певною сіткою мовлення;

- аудіовізуальний твір - частина телерадіопрограми, яка є об'єктом авторського права, має певну тривалість, авторську назву і власну концепцію, складається з епізодів або цілісних авторських творів, поєднаних між собою творчим задумом і зображувальними чи звуковими засобами та яка є результатом спільної діяльності авторів, виконавців та виробників;

- власний продукт телерадіоорганізації - програми та передачі, їх частини, які повністю або частково створені та/чи профінансовані телерадіоорганізацією.

Згідно з ч. 4 ст. 7 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" Єдиним органом державного регулювання діяльності у сфері

телебачення і радіомовлення незалежно від способу розповсюдження

телерадіопрограм і передач є Національна рада України з питань

телебачення і радіомовлення (далі - Національна рада).

Згідно з ч. ч. 1-2 ст. 23 Закону ліцензування мовлення здійснюється виключно Національною радою відповідно до порядку та вимог, встановлених цим Законом та Законом України "Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення" ( 538/97-ВР ).

Ліцензування мовлення іноземних телерадіоорганізацій забороняється.

Відповідно до ч. 1 ст.42 Закону України "Про телебачення і радіомовлення", ретрансляція телерадіопрограм та передач, зміст яких відповідає вимогам Європейської конвенції про транскордонне телебачення, на території України не обмежується. Порядок ретрансляції регулюється цим Законом.

Статтею 47 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" встановлено, що використання програм чи передач інших телерадіоорганізацій здійснюється відповідно до Закону України "Про авторське право та суміжні права". При розповсюдженні програм іноземних телерадіокомпаній в багатоканальних телемережах забороняється вносити будь-які зміни в програму, крім випадків, визначених угодами з правовласниками аудіовізуальної продукції або передбачених законодавством України.

Згідно статті 2 Європейської конвенції про транскордонне телебачення (ратифіковано Законом України № 687-VI від 17.12.2008 року) термін "трансляція" означає первісну передачу наземним передавачем, кабельними каналами або з використанням супутника будь-якого типу, у кодованому чи некодованому вигляді, телевізійних програмних послуг для прийому, який здійснює громадськість. Термін "ретрансляція" означає факт прийому й одночасної передачі, незалежно від використаних технічних засобів, повних та незмінних телевізійних програмних послуг або важливих частин таких послуг, що транслюються організаціями радіо- й телемовлення для прийому, який здійснює громадськість;

Відповідно до статті 2 Європейської конвенції про транскордонне телебачення ця Конвенція застосовується до будь-якої програмної послуги, яка транслюється або ретранслюється організаціями чи технічними засобами, що знаходяться під юрисдикцією однієї зі Сторін, кабельними каналами, за допомогою наземного передавача або супутника, і яка може прийматися, прямо або опосередковано, на території однієї чи більше Сторін.

Стаття 6 Європейської конвенції про транскордонне телебачення встановлює, що обов'язки телемовника чітко й належним чином визначаються в дозволі, який надається компетентним органом кожної Сторони, або у договорі, що укладається з ним, чи в будь-якому іншому правовому акті.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права":

аудіовізуальний твір - твір, що фіксується на певному матеріальному носії (кіноплівці, магнітній плівці чи магнітному диску, компакт-диску тощо) у вигляді серії послідовних кадрів (зображень) чи аналогових або дискретних сигналів, які відображають (закодовують) рухомі зображення (як із звуковим супроводом, так і без нього), і сприйняття якого є можливим виключно за допомогою того чи іншого виду екрана (кіноекрана, телевізійного екрана тощо), на якому рухомі зображення візуально відображаються за допомогою певних технічних засобів. Видами аудіовізуального твору є кінофільми, телефільми, відеофільми, діафільми, слайдофільми тощо, які можуть бути ігровими, анімаційними (мультиплікаційними), неігровими чи іншими;

виключне право - майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих об'єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку, встановленого цим Законом;

організація ефірного мовлення - телерадіоорганізація, що здійснює публічне сповіщення радіо- чи телевізійних передач і програм мовлення (як власного виробництва, так і виробництва інших організацій) шляхом передачі в ефір за допомогою радіохвиль (а також лазерних променів, гамма- променів тощо) у будь-якому частотному діапазоні (у тому числі й з використанням супутників);

публічне сповіщення (доведення до загального відома) - передача за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав в ефір за допомогою радіохвиль (а також лазерних променів, гамма- променів тощо), у тому числі з використанням супутників, чи передача на віддаль за допомогою проводів або будь-якого виду наземного чи підземного (підводного) кабелю (провідникового, оптоволоконного та інших видів) творів, виконань, будь-яких звуків і (або) зображень, їх записів у фонограмах і відеограмах, програм організацій мовлення тощо, коли зазначена передача може бути сприйнята необмеженою кількістю осіб у різних місцях, віддаленість яких від місця передачі є такою, що без зазначеної передачі зображення чи звуки не можуть бути сприйняті;

розповсюдження об'єктів авторського права і (або) суміжних прав - будь-яка дія, за допомогою якої об'єкти авторського права і (або) суміжних прав безпосередньо чи опосередковано пропонуються публіці, в тому числі доведення цих об'єктів до відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до цих об'єктів з будь-якого місця і в будь-який час за власним вибором.

Статтею 418 ЦК України визначено, що право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

Згідно зі ст. 420 Кодексу, до об'єктів права інтелектуальної власності, зокрема, належать винаходи, корисні моделі, промислові зразки.

За приписами ст. 424 Кодексу, майновими правами інтелектуальної власності є:

1) право на використання об'єкта права інтелектуальної власності;

2) виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності;

3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню об'єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання;

4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права", до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать:

а) виключне право на використання твору;

б) виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами.

Майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями статті 31 цього Закону, після чого ця особа стає суб'єктом авторського права.

Виключне право на використання твору автором (чи іншою особою, яка має авторське право) дозволяє йому використовувати твір у будь-якій формі і будь-яким способом.

Виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти:

1) відтворення творів;

2) публічне виконання і публічне сповіщення творів;

3) публічну демонстрацію і публічний показ;

4) будь-яке повторне оприлюднення творів, якщо воно здійснюється іншою організацією, ніж та, що здійснила перше оприлюднення;

5) переклади творів;

6) переробки, адаптації, аранжування та інші подібні зміни творів;

7) включення творів як складових частин до збірників, антологій, енциклопедій тощо;

8) розповсюдження творів шляхом першого продажу, відчуження іншим способом або шляхом здавання в майновий найм чи у прокат та шляхом іншої передачі до першого продажу примірників твору;

9) подання своїх творів до загального відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до творів з будь-якого місця і у будь-який час за їх власним вибором;

10) здавання в майновий найм і (або) комерційний прокат після першого продажу, відчуження іншим способом оригіналу або примірників аудіовізуальних творів, комп'ютерних програм, баз даних, музичних творів у нотній формі, а також творів, зафіксованих у фонограмі чи відеограмі або у формі, яку зчитує комп'ютер;

11) імпорт примірників творів.

Цей перелік не є вичерпним.

Статтею 36 Закону України "Про авторське право і суміжні права" визначено, що суб'єктами суміжних прав є організації мовлення та їх правонаступники, що є правовласниками передач (програм), трансляцію яких вони здійснюють. Права виникають з моменту першої трансляції і не потребують будь-яких інших формальностей або реєстрації незалежно від їх призначення, змісту тощо.

Сукупність передач (програм) - це програма організації мовлення (сітка мовлення), на яку теж розповсюджується законодавство про інтелектуальну власність, зокрема, основні права - дозволяти або забороняти будь-яке використання своїх програм (передач).

Позивач зазначає, що компанія VIASAT WORLD LIMITED, як міжнародна організація мовлення, самостійно проводить та ліцензує інших осіб на трансляції своїх (належних йому) передач (програм).

Статтею 50 Закону України "Про авторське право і суміжні права" встановлено, що порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для захисту таких прав, у тому числі судового, зокрема, є:

- вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені статтями 14 і 38 цього Закону, та їхні майнові права, визначені статтями 15, 17, 27, 39-41 цього Закону, з урахуванням умов використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав, передбачених статтями 21-25, 42, 43 цього Закону, а також зловживання посадовими особами організації колективного управління службовим становищем, що призвело до невиплати або неналежних розподілу і виплати винагороди правовласникам;

- піратство у сфері авторського права і (або) суміжних прав - опублікування, відтворення, ввезення на митну територію України, вивезення з митної території України і розповсюдження контрафактних примірників творів (у тому числі комп'ютерних програм і баз даних), фонограм, відеограм, незаконне оприлюднення програм організацій мовлення, камкординг, кардшейрінг, а також Інтернет-піратство, тобто вчинення будь-яких дій, які відповідно до цієї статті визнаються порушенням авторського права і (або) суміжних прав з використанням мережі Інтернет;

- ввезення на митну територію України без дозволу осіб, які мають авторське право і (або) суміжні права, примірників творів (у тому числі комп'ютерних програм і баз даних), фонограм, відеограм, програм мовлення;

- розповсюдження, ввезення на митну територію України з метою розповсюдження, публічне сповіщення об'єктів авторського права і (або) суміжних прав, з яких без дозволу суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав вилучена чи змінена інформація про управління правами, зокрема в електронній формі;

- камкординг, кардшейрінг.

При цьому, позивач зазначає, що після припинення дії Ліцензійного договору, укладеного з відповідачем, використання останнім об'єктів інтелектуальної власності компанії ВІАСАТ УОРЛД ЛІМІТЕД (VIASAT WORLD LIMITED) без його дозволу і (або) дозволу самих авторів або інших осіб, які мають авторське право і (або) суміжні права, та без виплати винагороди за використання творів у встановленому законом порядку, являється порушенням майнових прав вказаної Компанії.

Відтак, позивач просить суд захистити порушені майнові права інтелектуальної власності шляхом заборони відповідачу використання та розповсюдження телепрограм "ІНФОРМАЦІЯ_12", "ІНФОРМАЦІЯ_13", "ІНФОРМАЦІЯ_14", "ІНФОРМАЦІЯ_15".

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (ст.79 Господарського процесуального кодексу України).

Будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

В порядку, передбаченому ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідач жодних доказів на спростування вимог і тверджень позивача суду не надав, на неодноразові виклики суду у засідання не з'являвся, про причини неявки суд не повідомляв; будь-яких заяв, клопотань від відповідача через відділ діловодства суду не надходило.

Враховуючи вищевикладене, суд встановив, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 516 120,00 грн. заборгованості та 32 926,00 грн. 3% річних, та заборону відповідачу використання та розповсюдження телепрограм "ІНФОРМАЦІЯ_12", "ІНФОРМАЦІЯ_13", "ІНФОРМАЦІЯ_14", "ІНФОРМАЦІЯ_15", є доведеними, обґрунтованими, такими, що відповідають фактичним обставинам справи і не спростовані належним чином і у встановленому законом відповідачем, а відтак, заявлені вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

У відповідності до приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю "Телесистеми України" (02094, м. Київ, вул. Червоногвардійська, 27А; код ЄДРПОУ 34726705) будь-яке використання і розповсюдження телепрограм: "ІНФОРМАЦІЯ_12", "ІНФОРМАЦІЯ_13", "ІНФОРМАЦІЯ_14", "ІНФОРМАЦІЯ_15", авторські майнові права на які належать компанії VIASAT WORLD LIMITED.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Телесистеми України" (02094, м. Київ, вул. Червоногвардійська, 27А; код ЄДРПОУ 34726705) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІАСАТ УКРАЇНА" (01054, м. Київ, вул. Тургенівська, 15, оф. 53; код ЄДРПОУ 36125042) 516 120 (п'ятсот шістнадцять тисяч сто двадцять) грн. 00 коп. заборгованості, 32 916 (тридцять дві тисячі дев'ятсот шістнадцять) грн. 00 коп. 3 % річних та 9 997 (дев'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто сім) грн. 54 коп. судового збору.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом 20 днів з дня проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 01.03.2019 р.

Суддя Н.І. Зеленіна