Рішення

від 18.02.2019 по справі 914/1623/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.02.2019 Справа №914/1623/14

За позовом : до відповідача 1 : до відповідача 2 : третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: про :Львівської міської ради, м. Львів Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестиційні ділові системи , м. Львів Товариства з обмеженою відповідальністю Відок-гікс , м. Львів Товариства з обмеженою відповідальністю ФІІХ Файнест Інвестмент Інновейшн Ходлинг Менеджмент , м. Львів визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 18.05.2012.

Суддя Березяк Н.Є. Секретар судового засідання Кравець О.І. За участю представників: позивача:ОСОБА_1 - представник, відповідачів: третьої особи не з'явились, не з'явились.

Суть спору: на розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Львівської міської ради до відповідача 1 Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестиційні ділові системи , до відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю Відок-гікс , до відповідача 3 Товариства з обмеженою відповідальністю ФІІХ Файнест Інвестмент Інновейшн Ходлинг Менеджмент про визнання недійсним договору купівлі - продажу та витребування майна з чужого володіння.

Ухвалою суду від 12.05.2014 порушено провадження у справі та призначено до розгляду. Рух справи відображено в ухвалах суду.

Ухвалою суду від 17.08.2015 зупинено провадження у справі №914/1623/14 та зобов'язано позивача надати суду два екземпляри належним чином нотаріально засвідчених копій перекладу на німецьку мову ухвали для направлення її із судовим дорученням у порядку встановленому Конвенцією про вручення закордоном судових та позасудових документів у цивільних та комерційних справах.

Представником позивача подано клопотання про поновлення провадження у справі № 914/1623/14.

15.12.2017 набрала чинності нова редакція Господарського процесуального кодексу України, викладена у розділі 1 Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 03.10.2017 №2147-У111.

Відповідно до п. 9 Перехідних положень ГПК України, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою суду від 06.11.2018 поновлено провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.

18.12.2018 позивач звернувся з клопотанням про залишення без розгляду позовної вимоги в частині витребування з чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю ФІІХ Файнест Інвестмент Інновейшн Ходлинг Менеджмент земельної ділянки.

Ухвалою суду від 18.12.2018 року заяву Львівської міської ради задоволено та залишено без розгляду позовну вимогу до Товариства з обмеженою відповідальністю ФІІХ Файнест Інвестмент Інновейшн Ходлинг Менеджмент про витребування з чужого незаконного володіння земельної ділянки.

Під час підготовчого провадження у справі позивачем заявлялись клопотання про забезпечення позову, в задоволенні яких відмовлено з підстав і мотивів, викладених в ухвалах суду.

Львівською міською радою подано заяву про зміну статусу відповідача-3 в зв'язку із залишенням без розгляду позовної вимоги стосовно нього та переведення Товариства з обмеженою відповідальністю ФІІХ Файнест Інвестмент Інновейшн Ходлинг Менеджмент в статус третьої без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Ухвалою суду від 21.01.2019 задоволено заяву Львівської міської ради та переведено Товариства з обмеженою відповідальністю ФІІХ Файнест Інвестмент Інновейшн Ходлинг Менеджмент в статус третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів.

21 січня 2019 року ухвалою суду закрито підготовче провадження у справі № 914/1623/14 та призначено справу до судового розгляду по суті на 18.02.2019.

В судовому засіданні 18.02.2019 представник позивача позовну вимогу про визнання недійсним договору купівлі-продажу, укладеного 18.05.2012 між ТзОВ Інвестиційні ділові системи та ТзОВ Відок -гікс підтримав з підстав і мотивів, викладених в позовній заяві, письмових пояснення, які містяться у матеріалах справи та наданих поясненнях.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на ті обставини, що оспорюваний договір купівлі-продажу об'єктів нерухомого майна укладений з порушенням чинного законодавства, оскільки ТзОВ Інвестиційні ділові системи не мало права відчужувати майно, власником якого він не є. Позивач зазначив, що вказаний договір купівлі-продажу об'єктів нерухомості укладений з порушенням вимог ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України та порушує його інтереси, як власника земельної ділянки, на якій розташований об'єкт нерухомості. На підставі вищенаведеного просить визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою : м. Львів вул. Валова, 20.

Представник відповідача - 1 відзиву на позов не подав, в жодне із судових засідань участь уповноваженого представника не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами суду, які надсилались на його адресу рекомендованою кореспонденцією.

Представник відповідача - 2 в судове засідання 18.02.2019 року участь уповноваженого представника не забезпечив в зв'язку з неможливістю представника бути присутнім в судовому засіданні. У відзиві на позовну заяву, поданому на адресу суду 17.12.2018 року проти позову заперечив з підстав і мотивів, викладених у відзиві. В обґрунтування своїх заперечень посилається на ті обставини, що на момент вчинення правочину, право власності на об'єкт нерухомості було зареєстроване за ТзОВ Інвестиційні ділові системи у встановленому порядку і скасування в подальшому рішення суду, яке стало підставою реєстрації такого права не тягне за собою визнання недійсним договору купівлі продажу з підстав, передбачених ст. 215 ЦК України. З огляду на викладене, просить відмовити в задоволенні позову.

Представник третьої особи без самостійних вимог про час судового засідання був повідомлений, оскільки знайомився з матеріалами справи, що підтверджується його підписом на клопотанні про ознайомлення, проте в судове засідання участь представника не забезпечив.

В судовому засіданні 18.02.2019 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд заслухавши представника позивача, присутнього у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

17 травня 2012 року на підставі рішення Господарського суду Львівської області від 26.04.2012 у справі № 5015/634/12 було зареєстровано право власності ТзОВ Інвестиційні ділові системи на нежитлові приміщення площею 314 кв.м., які знаходяться за адресою : м. Львів, вул. Валова, 20, реєстраційний номер 13725026.

18 травня 2012 року між ТзОВ Інвестиційні ділові системи та ТзОВ Відок-гікс було укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень площею 314,9 кв.м., що знаходяться за адресою : м. Львів, вул. Валова, 20, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_2, зареєстрований у реєстрі за № 2009.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 10.04.2013 рішення Господарського суду Львівської області від 26.04.2012 у справі № 5015/634/12 скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Як стверджує позивач, зазначений договір укладений з порушенням ст. 203, ст. 215 ЦК України, як такий, що суперечить вимогам діючого законодавства і моральним засадам суспільства і підлягає визнанню недійсним.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

При ухваленні рішення, суд виходив з наступного.

Загальні правові засади визнання правочину недійсним визначені у ст. 215 ЦК України, частина 1 якої передбачає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 3 вищенаведеної правової норми визначено, що у разі, коли недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Аналогічні за змістом положення містить ст. 207 ГК України, відповідно до якої господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави та суспільства, його моральним засадам.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору.

Дослідивши матеріали справи та подані позивачем докази в обґрунтування позовних вимог судом встановлено, що позивач посилається на недійсність правочину з тих підстав, що ТзОВ Інвестиційні ділові системи не є власником об'єкту нерухомості, відчуженого 18.05.2012 ТзОВ Відок-гікс за оспорюваним договором, оскільки його право власності, зареєстроване на підставі рішення Господарського суду Львівської області від 26.04.2012, скасованого в подальшому постановою Львівського апеляційного господарського суду від 10.04.2013 у справі № 50515/634/12.

Отже, як стверджує позивач, на момент укладення оспорюваного договору купівлі-продажу нерухомого майна ТзОВ Інвестиційні ділові системи не набуло обсягу цивільних прав на нього і не вправі було відчужувати даний об'єкт ТзОВ Відок-гікс .

Як на порушення своїх прав, Львівська міська рада посилається на ті обставини, що в результаті укладеного 18.05.2012 між ТзОВ Інвестиційні ділові системи та ТзОВ Відок-гікс договору купівлі-продажу нежитлових приміщень, а також укладення Мирової угоди між ТзОВ Відок-гікс та ТзОВ ФІІХ Файнест Інвестмент Інновейшн Ходлинг Менеджмент , земельна ділянка по вул. Валовій, 20 у м. Львові, на якій знаходиться самочинно збудоване майно, позбавило власника земельної ділянки права розпоряджатися нею.

Доводи позивача необґрунтовані і спростовуються матеріалами справи.

Згідно з ст. 11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Як вже зазначалося раніше, 18.05.2012 між ТзОВ Інвестиційні ділові системи та ТзОВ Відок-гікс було укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень плошею 314,9 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Валова, 20, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_2, зареєстрований у реєстрі за № 2009.

Звертаючись з позовом про визнання зазначеного правочину недійсним, позивач стверджує, що внаслідок дій сторін правочину, Львівська міська рада позбавлена права розпоряджатися земельною ділянкою, на якій розташований самочинно збудований об'єкт нерухомості, що є предметом купівлі-продажу.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент вчинення правочину, право власності на об'єкт нерухомого майна було зареєстроване за ТзОВ Інвестиційні ділові системи належним чином і жодних перешкод для його укладення не було.

Відповідно до ч. 1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину.

На момент укладення оспорюваного договору станом на 18.05.2012 року рішення господарського суду від 26.04.2012 року ( на підставі якого зареєстровано право власності) набрало законної сили і скасоване не було.

Що стосується доводів позивача про нікчемність договору, як на підставу визнання його недійсним, то слід зазначити наступне.

Відповідно до положень п. 2.10 Постанови Пленуму ВГСУ від 29 травня 2013 року №11 Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними , якщо чинне законодавство прямо не визначає кола осіб, які можуть бути позивачами у справах, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними, господарському суду для вирішення питання про прийняття позовної заяви слід керуватися правилами статей 1 і 2 ГПК. Отже, крім учасників правочину (сторін за договором), а в передбачених законом випадках - прокурора, державних та інших органів позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, а також фізична особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин.

Звертаючись з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу об'єкту нерухомого майна, стороною якого Львівська міська рада не є, як і не є власником об'єкту нерухомості, позивач посилається на порушення його прав користування земельною ділянкою, яка не є предметом купівлі-продажу по оспорюваному договору.

Земельний кодекс України в статті 152 називає такі способи захисту прав на земельні ділянки: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Надаючи не виключний перелік способів захисту земельних прав, законодавець надає можливість суб'єктам земельних прав самостійно обирати захист з поміж широкого кола передбачених законодавством способів.

Так, ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України встановлює такі способи захисту цивільних прав та інтересів: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Визнання недійсним договору купівлі-продажу об'єкту нерухомого майна , власником якого не є Львівська міська рада жодним чином не захистить інтереси громади щодо користування земельною ділянкою, яка не є предметом купівлі-продажу, оскільки визнання недійсним договору тягне за собою застосування наслідків недійсності правочину - повернення сторін в попередній стан, що не передбачає ані звільнення земельної ділянки, ані повернення земельної ділянки в комунальну власність.

Враховуючи наведене, позов Львівської міської ради, предметом якого є визнання недійсним договору купівлі-продажу об'єкта нерухомого майна, не підлягає до задоволення, оскільки його визнання недійсним не породжує наслідків для власника земельної ділянки, а обраний позивачем спосіб захисту порушених прав не забезпечує їх реального захисту.

З огляду на викладене, дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, суд не вбачає підстав для визнання оспорюваного договору недійсним.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається , як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з положеннями ст.13 ГПК України, судочинство у господарський судах здійснюються на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається , як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених законом.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно із положеннями ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з положеннями п. 2 ч. 4 ст. 129 ГПК України, у разі відмови в позові, судові витрати , пов'язані з розглядом справи покладаються на позивача.

Враховуючи наведене, виходячи з положень чинного законодавства, з'ясувавши всі обставини справи, повно і всебічно дослідивши наявні в справі докази, проаналізувавши практику застосування законодавства вищими судовими інстанціями, суд дійшов висновку, що позов не обґрунтований і не підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 4, 13, 20, 73, 74, 75, 76, 79, 80, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241, 327 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 28.02.2019.

Суддя Березяк Н.Є.