Постанова

від 05.06.2019 по справі 914/1623/14

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" червня 2019 р. Справа №914/1623/14

м. Львів

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді М.І . Хабіб,

суддів С.М. Бойко, О.І. Матущака,

секретар судового засідання Карнидал Л.Ю.,

за участю представників учасників справи:

позивача: Коржевич У.Ф. (довіреність № 2901-вих-164 від 11.02.2019)

відповідача1: не з`явився (належно повідомлений),

відповідача2:адвоката Галуги Я.І. (довіреність б/н від 27.05.2019);

третьої особи : не з`явився (належно повідомлений),

розглянувши апеляційну скаргу Львівської міської ради від 20.03.2019 №290/вих-222

на рішення Господарського суду Львівської області від 18.02.2019, повний текст рішення складено 28.02.2019,

у справі № 914/1623/14 (суддя Березяк Н.Є.)

за позовом: Львівської міської ради, м. Львів

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційні ділові системи» , м. Львів

відповідача 2 : Товариства з обмеженою відповідальністю «Відок-гікс» , м. Рівне

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів : Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІІХ Файнест Інвестмент Інновейшн Холдинг Менеджмент» , м. Львів

про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 18.05.2012

В С Т А Н О В И В:

У травні 2014 року Львівська міська рада звернулася до Господарського суду Львівської області з позовом до ТОВ Інвестиційні ділові системи (відповідача 1), ТОВ Відок-гікс (відповідача2), ТОВ ФІІХ Файнест Інвестмент Інновейшн Холдинг Менеджмент (відповідача3)про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень №2009 від 18.05.2012, укладеного ТОВ Інвестиційні ділові системи та ТОВ Відок-гікс , та про витребування з чужого незаконного володіння ТОВ ФІІХ Файнест Інвестмент Інновейшн Холдинг Менеджмент земельної ділянки комунальної власності, розташованої на вул. Валова,20 у м. Львові, шляхом демонтажу самочинного будівництва.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що з листа ОКП ЛОР БТІ та ЕО від 06.09.2013 №4513 позивачу стало відомо, що 17.05.2012 на підставі рішення Господарського суду Львівської області від 26.04.2012 №5015/634/12 ТОВ Інвестиційні ділові системи зареєструвало за собою право власності на нежитлове приміщення загальною площею 314,9кв.м, яке розташоване на вул. Валова,20 у м. Львові. В подальшому за договором купівлі-продажу №2009 від 18.05.2012 ТОВ Інвестиційній ділові системи продало вказане нежитлове приміщення ТОВ Відок-гікс .

Позивач вказує, що постановою Львівського апеляційного господарського суду від 10.04.2013 скасовано рішення Господарського суду Львівської області від 26.04.2012 у справі №5015/634/12, на підставі якого відповідач 1 зареєстрував за собою право власності на збудовані нежитлові приміщення загальною площею 314,9кв.м, які розташовані на вул. Валова,20 у м. Львові, прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову. Апеляційний суд встановив, що нежитлові приміщення є самочинним будівництвом, вони збудовані без дозволу Львівської міської ради як уповноваженого власника земельної ділянки. У зв`язку з чим вказує, що на момент укладення спірного договору ТОВ Інвестиційні ділові системи не володіло нерухомим майном та не вправі було його відчужувати ТОВ Відок-гікс . В подальшому на підставі мирової угоди, затвердженої ухвалою Господарського суду Рівненської області від 31.05.2012 у справі №5019/827/12, ТОВ Відок-гікс передало нежитлові приміщення 314,9кв.м, які розташовані на вул. Валова,20 у м. Львові, ТОВ ФІІХ Файнест Інвестмент Інновейшн Холдинг Менеджмент . Позивач вказує, договір купівлі-продажу №2009 від 18.05.2012, предметом якого є самочинне збудоване приміщення, підлягає визнанню недійсним на підставі ст.ст.203,215 ЦК України як такий, що не відповідає закону та порушує його права, оскільки самочинно збудоване нежитлове приміщення знаходиться на земельній ділянці комунальної власності, яка не надавалася міською радою для будівництва цього об`єкта , відтак земельна ділянка незаконно вибула з володіння та користування територіальної громади міста як власника цієї ділянки.

18.12.2018 позивач подав заяву про залишення без розгляду позовної вимоги до ТОВ ФІІХ Файнест Інвестмент Інновейшн Холдинг Менеджмент про витребування з чужого незаконного володіння земельної ділянки комунальної власності, розташованої на вул. Валова,20 у м. Львові, шляхом демонтажу самочинного будівництва, у зв`язку з чим позивач просив перевести ТОВ ФІІХ Файнест Інвестмент Інновейшн Холдинг Менеджмент у статус третьої особи без самостійних вимог на предмет спору (том 2,а.с. 57).

Ухвалою від 18.12.2018 задоволено заяву позивача, позовну вимогу до ТОВ ФІІХ Файнест Інвестмент Інновейшн Холдинг Менеджмент про витребування з чужого незаконного володіння земельної ділянки залишено без розгляду.

Ухвалою від 21.01.2019 ТОВ ФІІХ Файнест Інвестмент Інновейшн Холдинг Менеджмент залучено до участі у справі як третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 18.02.2019 у справі № 914/1623/14 у задоволенні позову про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень №2009 від 18.05.2012, укладеного ТОВ Інвестиційні ділові системи та ТОВ Відок-гікс , відмовлено.

Рішення мотивоване ст.ст. 11, 16, 203, 204, 215, 627, 629 ЦК України, ст. 152 ЗК України, постановою пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №11 Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними .

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що на момент укладення оспорюваного договору не було скасоване рішення суду від 26.04.2012 у справі №5015/634/12, на підставі якого відповідач1 зареєстрував право власності. Крім того, суд вказав, що міська рада не є власником нерухомого майна, яке є предметом спірного договору купівлі-продажу, тому визнання цього договору недійсним не захистить інтереси громади щодо користування земельною ділянкою, так як визнання недійсним договору тягне за собою застосування наслідків недійсності правочину - повернення сторін у попередній стан, що у даному випадку не передбачатиме ані звільнення земельної ділянки, ані повернення земельної ділянки в комунальну власність. У зв`язку з чим суд дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту порушених прав не забезпечує їх реального захисту, оскільки визнання недійсним спірного договору не породжує наслідків для власника земельної ділянки.

Львівська міська рада (позивач) оскаржила рішення суду першої інстанції, посилаючись на його незаконність та наобгрунтованість, просить скасувати рішення та прийняти нове, яким позов задоволити.

Апеляційна скарга обгрунтована тим, що Львівська міська рада є уповноваженим органом територіальної громади м. Львова-власника земельної ділянки по вул. Валовій,20 у м. АДРЕСА_1 . Скаржник вказує, що міська рада не приймала рішень щодо надання будь-кому земельної ділянки за вказаною адресою для будівництва на ній нежитлового приміщення, дозвільних документів на таке будівництво виконавчі органи міської ради не видавали. У зв`язку з чим, на підставі ч. 2 ст. 376 ЦК України, зазначає, що самочинна зведена нерухомість не може бути предметом правочину. Крім того, посилаючись на практику Верховного Суду України, викладену у постановах від 17.01.2017 у справі №922/978/16, від 10.06.2015 у справі №6-449цс15, скаржник вказує, що скасований судовий акт не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення. Посилаючись на те, що рішення Господарського суду Львівської області від 26.04.2012 №5015/634/12, яке стало підставою для реєстрації за ТОВ Інвестиційні ділові системи права власності на нежитлові приміщення, скасоване, скаржник вказує, що відповідач1 не набув права власності на нежитлові приміщення і не вправі був його відчужувати ТОВ Відок-гікс . Зазначає, що визнання недійсним договору купівлі-продажу об`єкта нерухомого майна породить необхідні правові наслідки для власника земельної ділянки та вважає помилковим висновок суду першої інстанції про неправильно обраний позивачем спосіб захисту, вказуючи про неможливість витребування земельної ділянки без визнання недійсним договору купівлі-продажу, укладеного на підставі скасованого судового акту.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 09.04.2019 у справі №914/1623/14 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача.

Ухвалою від 24.04.2019 призначено розгляд справи в судовому засіданні 21.05.2019.

Ухвалою від 21.05.2019 розгляд справи відкладено на 05.06.2019.

У судовому засіданні 05.06.2019 представник скаржника підтримав доводи апеляційної скарги та надав усні пояснення, просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позов задоволити.

Ухвала апеляційного суду від 21.05.2019 надіслана на адресу відповідача 1 (ТОВ «Інвестиційні ділові системи» ), вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 79035, Львівська обл., місто Львів, вул. Зелена, 147, повернена відділенням поштового зв`язку з довідкою, в якій вказано: «вибули з цієї адреси» .

Разом з тим, апеляційним судом встановлено, що згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань до цього реєстру 15.06.2016 внесено запис про державну реєстрацію припинення ТОВ «Інвестиційні ділові системи» , відомості про юридичних осіб-правонаступників відсутні.

ТОВ «Відок-гікс» (відповідач2) відзиву на апеляційну скаргу не подав, його представник в судовому засіданні усно заперечив доводи скаржника,посилаючись на те, що на момент укладення оспорюваного договору було чинним рішення Господарського суду Львівської області від 26.04.2012 у справі №5015/634/12. Просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення - без змін.

Ухвала апеляційного суду від 21.04.2019, надіслана ТОВ « ФІІХ Файнест Інвестмент Інновейшн Холдинг Менеджмент» (третя особа), отримана адресатом 30.05.2019, що підтверджується відомостями з офіційного сайту ДП Укрпошта , однак його представник не з`явився в судове засідання.

Згідно з ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши заяву, заслухавши пояснення та доводи учасників процесу, суд встановив наступне.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 26.04.2012 у справі №5015/634/12 задоволено позов ТОВ Інформаційній ділові системи до ТОВ Мережа концептуальних ресторанів Фест та Львівської міської ради про визнання права власності. Визнано за ТОВ Інформаційній ділові системи право власності на ряд будівель, зокрема, на нежитлові приміщення площею 314,9 кв.м, що знаходяться за адресою: м.Львів, вул.Валова,20 (том 1,а.с. 19-25).

На підставі цього судового рішення за ТОВ Інформаційній ділові системи зареєстровано 17.05.2012 право власності на нежитлові приміщення площею 314,9 кв.м, що знаходяться за адресою: м.Львів, вул.Валова,20, що підтверджено Витягом про державну реєстрацію прав №34171745 від 17.05.2012 (том 1,а.с. 10).

18.05.2012 ТОВ Інвестиційні ділові системи (продавець) та ТОВ Відок-гікс (покупець) уклали договір купівлі -продажу нежитлових приміщень, який посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Антоновою В.І. та зареєстрований у реєстрі за №2009 (том 1,а.с. 11- 12).

За умовами пунктів 1.1,1.2 договору покупець придбав у продавця нежитлові приміщення загальною площею 314,9 кв.м, що знаходяться за адресою: м.Львів, вул.Валова,20.

Відповідно до п.1.3 договору нежитлові приміщення, які предметом даного договору, належать продавцю на праві власності на підставі рішення Господарського суду Львівської області від 26.04.2012.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 31.05.2012 у справі №5019/827/12 за позовом ТОВ « ФІІХ Файнест Інвестмент Інновейшн Холдинг Менеджмент» до ТОВ Відок-Гікс про стягнення 520 583грн заборгованості затверджено мирову угоду, укладену ТОВ « ФІІХ Файнест Інвестмент Інновейшн Холдинг Менеджмент» та ТОВ Відок-Гікс . За умовами мирової угоди в погашення заборгованості в сумі 520 853грн відповідач передає позивачу нежитлові приміщення загальною площею 314,9кв.м, що знаходяться за адресою вул. Валова,20 у АДРЕСА_2 . АДРЕСА_1 . Право приватної власності на це майно підтверджується договором купівлі-продажу від 18.05.2012 №2009(том 1,а.с. 71).

На підставі ухвали Господарського суду Рівненської області від 31.05.2012 у справі №5019/827/12 ТОВ «ФІІХ Файнест Інвестмент Інновейшн Холдинг Менеджмент» зареєструвало 08.06.2012 право власності на нежитлові приміщення загальною площею 314,9кв.м, що знаходяться за адресою вул. Валова,20 у м. Львові, що підтверджено витягом про державну реєстрацію прав № 350082633 від 07.08.2012 (том 1,а.с. 72).

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 10.04.2013 у справі №5015/634/12 скасовано рішення Господарського суду Львівської області від 26.04.2012 у даній справі та прийнято нове, яким відмовлено у задоволенні позову ТОВ Інформаційній ділові системи до ТОВ Мережа концептуальних ресторанів Фест та Львівської міської ради про визнання права власності, зокрема, на нежитлові приміщення площею 314,9 кв.м, що знаходяться за адресою: м.Львів, вул.Валова,20 (том 1,а.с. 14-18).

Апеляційний суд встановив, зокрема, що за договором № 189 від 15.07.2010 Управління комунальної власності ДЕП Львівської міської ради надало ТОВ Мережа концептуальних ресторанів Фест у тимчасове користування окремі конструктивні елементи благоустрою комунальної власності( тротуар, газон тощо) для розміщення відкритого літнього майданчика у м. Львові на вул. Валова,20 ( Бернардинське подвір`я). Львівська міська рада не відводила ТОВ Інформаційній ділові системи земельної ділянки під цей об`єкт, на який позивач заявив позовну вимогу про визнання права власності. В матеріалах справи відсутні докази погодження будівництва відповідно до Закону України Про планування і забудову територій та Закону України Про основи містобудування . Відтак апеляційний суд дійшов висновку про скасування рішення суду першої інстанції та відмову у задоволенні позову про визнання права вдласності.

Вказана постанова апеляційного суду є чинною.

Дослідивши обставини справи, заслухавши пояснення представників учасників справи, Західний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону.

Згідно з ч. 1 ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна (частини 1, 2 статті 317 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Положеннями статті 658 Цивільного кодексу України передбачено, що право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару.

За приписами ч 1 ст.328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом ( ч.2. ст.328 Цивільного кодексу України).

Матеріалами справи підтверджено, що рішення Господарського суду Львівської області від 26.04.2012 у справі №5015/634/12, яким визнано за ТОВ Інформаційній ділові системи право власності на нежитлові приміщення площею 314,9 кв.м., що знаходяться за адресою: м.Львів, вул.Валова,20, та яке стало підставою для реєстрації за ТОВ Інвестиційні ділові системи права власності на вказані нежитлові приміщення, скасоване постановою Львівського апеляційного господарського суду від 10.04.2013. Скасувавши рішення від 26.04.2012 у справі №5015/634/12, апеляційний суд прийняв нове рішення про відмову у задоволенні позову. При цьому апеляційним судом встановлено, що Львівська міська рада не відводила ТОВ Інформаційній ділові системи земельної ділянки під цей об`єкт, на який позивач заявив позовну вимогу про визнання права власності. В матеріалах справи відсутні докази погодження будівництва відповідно до Закону України Про планування і забудову територій та Закону України Про основи містобудування .

У постановах Верховного Суду України від 10.06.2015 у справі № 6-449цс15, від 24.06.2015 у справі № 3-231гс15 та у постанові Верховного Суд від 16.02.2018 у справі №911/3614/16 викладено правову позицію, згідно з якою судовий акт, який скасовано, не породжує жодних правових наслідків.

Отже, посилання суду першої інстанції та відповідача 2 на те, що на момент укладення оспорюваного договору не було скасоване рішення суду від 26.04.2012 у справі №5015/634/12, апеляційний суд вважає необґрунтованими з огляду на те, що постановою апеляційного суду від 10.04.2013 скасовано рішення від 26.04.2012 у справі №5015/634/12 і воно не породжує жодних правових наслідків. Вказаною постановою апеляційного суду від 10.04.2013 встановлено незаконність набуття ТОВ Інвестиційні ділові системи на підставі цього судового рішення права власності на нежитлові приміщення площею 314,9 кв.м, що знаходяться за адресою: м.Львів, вул.Валова,20.

Відтак оспорюваний договір купівлі-продажу суперечить вимогам ст. 658 ЦК України, якою встановлено, що право продажу товару належить власникові товару.

Згідно з ч.1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 10.04.2013 у справі №5015/634/12 встановлено, що Львівська міська рада не відводила ТОВ Інформаційній ділові системи земельної ділянки під нежитлові приміщення площею 314,9 кв.м., що знаходяться за адресою: м.Львів, вул.Валова,20, відсутні докази погодження будівництва відповідно до Закону України Про планування і забудову територій та Закону України Про основи містобудування , тобто в силу ч.1 ст. 376 Цивільного кодексу України вказаний об`єкт є самочинним будівництвом, який розташований на земельній ділянці комунальної власності.

Відповідно до статті 80 Земельного кодексу України суб`єктами права власності на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Згідно з частинами 2 та 3 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання угоди недійсною, застосування інших, передбачених законом, способів.

Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено право кожної особи звернутися до суду за захистом свого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним.

Відповідно до ч.1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 3 статті 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Зазначена норма передбачає можливість заінтересованої особи вимагати визнання правочину недійсним, укладеного іншими особами.

Частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

У згаданій вище постанові Верховного Суду від 16.02.2018 у справі №911/3614/16 вказано, що скасування судового рішення, яким визнано право власності на майно, яке стало предметом договору, є підставою для визнання (за позовом заінтересованої особи) оспорюваного договору недійсним відповідно до положень статті 215 Цивільного кодексу України.

Таким чином, апеляційний суд погоджується з доводами скаржника( позивача), що договір купівлі-продажу від 18.05.2018 № 2009 суперечить закону та порушує права власника земельної ділянки, оскільки предметом названого договору є самочинне будівництво, розміщене на земельній ділянці комунальної власності, яка не надавалася відповідачу 1 для будівництва цього об`єкта. Вказані обставини є підставою для визнання договору недійсним.

Щодо висновків суду першої інстанції про те, що обраний позивачем спосіб захисту порушених прав не забезпечує їх реального захисту, що визнання недійсним спірного договору не породжує наслідків для власника земельної ділянки, апеляційний суд вважає, що такі висновки суду є помилковими і вони не можуть підставою для відмови у визнанні дійсним договору купівлі-продажу, який суперечить закону та порушує права позивача.

Поряд з тим, в силу приписів ст.14 ГПК України, якою встановлений принцип диспозитивності господарського судочинства, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, тобто на власний розсуд обирає спосіб захисту. Позивач у даній справі обрав спосіб захисту порушеного його права як власника земельної ділянки шляхом визнання недійсним договору купівлі-продажу самочинно збудованих нежитлових приміщень, розташованих на його земельній ділянці. Такий спосіб захисту передбачений законом. Внаслідок самочинного будівництва та укладення спірного договору територіальна громада м. Львова від імені якої діє уповноважений орган - Львівська міська рада (позивач) позбавлена можливості розпоряджатися та користуватися земельною ділянкою комунальної власності. Існування спірного договору унеможливлює подальше відновлення порушеного права.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.05.2018 у справі №906/91/16.

На підставі викладеного колегія суддів апеляційного суду погоджується з доводами скаржника та вважає позов про визнання недійсним договору купівлі -продажу від 18.05.2012 № 2009, укладений відповідачами, обґрунтованим і таким, що підлягає до задоволення, а рішення суду першої інстанції про відмову в позові - неправомірним.

Крім того, апеляційним судом встановлено, що 15.06.2016 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про припинення відповідача 1 - ТОВ «Інвестиційні ділові системи» , ідент. код. НОМЕР_1 . Відомості про юридичних осіб-правонаступників ТОВ «Інвестиційні ділові системи» в реєстрі відсутні. Згідно з ч. 5 ст. 104 ЦК України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Отже, відповідач1 припинений з 15.06.2016.

Відповідно до п.6 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Отже, провадження у справі щодо ТОВ «Інвестиційні ділові системи» (відповідача1) належить закрити у зв`язку з його припиненням.

Згідно з ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч.1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з ч. 1 ст. 278 ГПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку із залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 226 та 231 цього Кодексу.

Колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що внаслідок неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову в позові. Отже, рішення суду першої інстанції належить скасувати, прийняти нове, яким позов задоволити. Провадження у справі стосовно відповідача 1 закрити.

Враховуючи встановлений судом апеляційної інстанції факт припинення ТОВ «Інвестиційні ділові системи» (відповідача1), судовий збір за розгляд справи судом першої інстанції та перегляд рішення апеляційним судом на підставі ст. 129 ГПК України покладається на відповідача2 - ТОВ Відок-гікс .

Керуючись ст.ст. 86, 129, 231,236, 254, 269, 270, 275, 277, 278,281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ :

1.Апеляційну скаргу Львівської міської ради від 20.03.2019 №290/вих-222 задоволити.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 18.02.2019 у справі № 914/1623/14 скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задоволити.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 18.05.2012, укладений ТОВ Інвестиційні ділові системи та ТОВ Відок-гікс , посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Антоновою В.І. та зареєстрований у реєстрі за №2009.

3. Провадження у справі щодо відповідача 2 - Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційні ділові системи» , ідент. код 37800723, закрити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Відок-гікс", ідент. код 33982542, місцезнаходження: 33028, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Соборна, 63, на користь Львівської міської ради, ідент. код 04055896, місцезнаходження: 79008, Львівська обл., м. Львів, пл.Ринок, 1, - 1218,00грн судового збору за розгляд справи судом першої інстанції та 1827,00грн судового збору за перегляд рішення судом апеляційної інстанції.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку у строки та в порядку, визначені ст. ст. 286-291 ГПК України.

6. Справу повернути до місцевого господарського суду.

Повний текст постанови складено 07.06.2019.

Головуючий суддя М.І. Хабіб

Суддя С.М. Бойко

Суддя О.І. Матущак