Рішення

від 01.03.2019 по справі 915/1872/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2019 року Справа № 915/1872/18

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Ткаченко О.В.,

без виклику сторін

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом: Департаменту економічного розвитку та регіональної політики

Миколаївської обласної державної адміністрації

(54001, м.Миколаїв, вул. Адміральська, 22, к.512)

до відповідача: Громадської організації «Миколаївський центр журналістських розслідувань»

(54001,м. Миколаїв, вул. Нікольська, 46),

про: зобов'язання повернути нерухоме майно спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Миколаївської області, -

встановив:

27.12.2018р. Департамент економічного розвитку та регіональної політики Миколаївської обласної державної адміністрації звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовом до громадської організації «Миколаївський центр журналістських розслідувань» про зобов'язання повернути нерухоме майно спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Миколаївської області, який мотивований відмовою відповідача добровільно повернути орендоване нерухоме майно після припинення строку дії договору оренди.

Як на підставу позовних вимог позивач посилається на те, що між сторонами існували орендні правовідносини на підставі договору оренди від 13.10.2015р. №79, який припинив свою дію 12.09.2018р., у зв'язку з небажанням позивача (орендодавця) продовжувати дію цього договору, ним у відповідності до умов п. 10.4 договору, була направлена відповідачу відповідна заява від 10.10.2018р. №730/7-01.01-23 про припинення дії договору, та в подальшому впродовж жовтня-грудня 2018 року велось листування щодо припинення дії договору та повернення орендованих приміщень, однак відповідач заяви позивача залишив без задоволення та продовжує користуватися орендованим майном.

Також, позивач у позовній заяві просив суд розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 02.01.2019р. вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у судове засідання; запропоновано відповідачу, у разі наявності заперечень проти розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження, в 5-денний строк від дня отримання даної ухвали, подати суду заяву у відповідності до ч.4 ст.176 ГПК України; запропоновано відповідачу, в 15-денний строк від дня отримання цієї ухвали, надати суду відзив на позов, оформлений згідно вимог ст.165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем, а також документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів на адресу позивача; запропоновано позивачу, в 5-денний строк від дня отримання відзиву на позов, надати суду відповідь на відзив, оформлену згідно вимог ст.166 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтується відповідь позивача, якщо такі докази не надані відповідачем, а також документи, що підтверджують надіслання (надання) відповіді на відзив і доданих до нього доказів іншим учасникам справи; запропоновано відповідачу подати до суду заперечення на відповідь на відзив, які мають відповідати вимогам ст.167 ГПК України, протягом 5 днів з дня одержання відповіді на відзив.

01.02.2019р. від відповідача до суду надійшов відзив на позов, в якому він проти позовних вимог заперечує, вважає їх необґрунтованими, а договір оренди – діючим, оскільки, за твердженням відповідача, ним впродовж місяця після закінчення строку дії договору оренди не було отримано від позивача жодних заяв з відмовою від продовження дій договору, а ті заяви та листи, що надходили від позивача, були отримані відповідачем поза межами місячного строку, визначеного п.10.4 договору, а тому на думку відповідача, договір оренди є пролонгованим на той самий строк та на тих самих умовах. При цьому, за твердженням відповідача, ним на усну вимогу позивача було здійснено оцінку об'єкту оренди та направлено звіт про оцінку та рецензію позивачу. Між сторонами були перемовини щодо продовження строку дії договору оренди, однак позивач відповідної додаткової угоди відповідачу не направив. Відповідач продовжує користуватись орендованим майном та сплачує орендодавцю відповідну орендну плату, тому вважає, що договір оренди є пролонгованим. Окрім цього, відповідач зазначає, що обраний позивачем спосіб захисту не відповідає нормам ст. 20 Господарського кодексу України та ст. 16 Цивільного кодексу України. На підставі викладеного відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

11.02.2019р. від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій він зазначає, що першу заяву про припинення дії договору він направив на адресу відповідача вчасно – 11.10.2018р. в межах строку для заявлення бажання про припинення дії договору. При цьому нормами ст. 284 Господарського кодексу України, ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та умови п.10.4 договору оренди не містять вказівки про необхідність саме отримання орендарем у місячний повідомлення про припинення дії договору, а також про зобов'язання орендодавця перевіряти вчасність надходження кореспонденції до адресата. Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 25.01.2018р. у справі №907/151/17. Позивач також зазначає, що між сторонами не укладалось жодних додаткових угод про продовження дії спірного договору оренди та замовлення оцінки об'єкту оренди було здійснено орендарем на власний розсуд.

19.02.2019р. відповідач надав суду заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначає, що нормами матеріального права (ст. 764 Цивільного кодексу України, ст. 284 Господарського кодексу України) укладення додаткової угоди щодо продовження дії договору на той самий строк та на тих самих умовах, які були передбачені договором – не є обов'язковим. Також відповідач вважає неправомірним направлення заяви про припинення дії договору оренди у останній день строку, оскільки орендодавець мав завчасно повідомити орендаря про таке припинення, а не направляти заяву у останній день визначеного договором місячного строку. Посилання позивача на правову позицію, висловлену Верховним Судом у постанові від 25.01.2018р. у справі №907/151/17, відповідач вважає невірним тлумаченням норм права та вказаної правової позиції та зазначає, що у даній справі суд відмовив орендодавцеві у задоволенні вимог про виселення орендаря. Також відповідач зазначає, що замовляючи виготовлення незалежної оцінки він діяв на виконання умов п. 5.16 договору оренди за результатами усних переговорів між представниками сторін, в ході яких жодних заперечень від позивача щодо дії спірного договору висловлено не було.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

13 жовтня 2015 року за №79 між Управлінням з питань комунальної власності Миколаївської області державної адміністрації, як орендодавцем, та Миколаївською обласною правозахисною громадською організацією «Центр журналістських розслідувань», як орендарем, був укладений договір оренди нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Миколаївської області, відповідно до умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нерухоме майно спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Миколаївської області: частина нежитлового приміщення на другому поверсі двоповерхової будівлі площею 44,3 кв.м, розміщене за адресою: м.Миколаїв, вул. Нікольська, 46, що перебуває на балансі редакції газети «Рідне Прибужжя».

Розділом 2 договору оренди його учасники узгодили умови передачі орендованого майна орендарю. Так, відповідно до умов п. 2.1, орендар вступає у строкове платне користування майном з моменту підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі.

Відповідно до умов п. 2.4 договору, у разі припинення дії цього договору мано повертається орендарем орендодавцю протягом 3-х робочих днів з моменту припинення дії договору. У цей строк орендар зобов'язаний звільнити об'єкт оренди та повернути його орендодавцю. Орендар повертає майно орендодавцю аналогічно до порядку, встановленому при передачі майна орендарю цим договором. Майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі.

Згідно з приписами п. 10.1 договору, він укладений строком на 2 роки 11 місяців та діє з 13.10.2015р. по 12.09.2018р. включно.

Умовами пункту 10.4 договору визначено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення дії цього договору або зміну його умов протягом одного місяця після закінчення строку його чинності договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформляються додатковим договором, який є невід'ємною частиною договору.

Об'єкт оренди був переданий орендарю належним чином, про що свідчить акт приймання-передачі від 13.10.2015р. (а.с.22).

В подальшому, у зв'язку зі зміною назви орендодавця та платіжних реквізитів додатковими договорами №№2,3 від 01.11.2016р. до договору оренди вносились відповідні зміни. Додатковим договором №3 від 01.11.2016р. орендодавцем визначено Департамент економічного розвитку та регіональної політики Миколаївської обласної державної адміністрації.

В подальшому, 11 жовтня 2018 року Департаментом економічного розвитку та регіональної політики Миколаївської обласної державної адміністрації на адресу Громадським об'єднанням «Миколаївський центр журналістських розслідувань» була направлена заява від 10.10.2018р. за вих. №730/7-01.01-23 про припинення дії договору оренди до якої були додані два примірники акту приймання-передачі нерухомого майна.

Позивач надав суду копію акту щодо обставин вручення заяви про припинення дії договору оренди (а.с.49), з якого вбачається, що 10 жовтня 2018 року з метою вручення заяви від 10.10.2018р. №730/7-01.01-23 про припинення дії договору оренди представниками орендодавця був здійснений вихід за юридичною адресою відповідача, однак встановлено, що за даною адресою на момент виходу працівників орендодавця представники ГО «Миколаївський центр журналістських розслідувань» були відсутні, двері зачинені. У зв'язку з чим вручити вказану заяву та примірники акту у день виходу не було можливості. Аналогічні дії з аналогічним результатом були вчинені представниками 11.10.2018р. Тому, у зв'язку з відсутністю представників орендаря за адресою місцезнаходження та неможливістю вручення заяви про припинення дії договору оренди та актів приймання-передачі особисто, вказані документи були направлені 11.10.2018р. засобами ПАТ «Укрпошта» з описом та повідомленням про вручення.

Направлення цієї заяви засобами поштового зв'язку підтверджується наданими позивачем копіями фіскального чеку МД ПАТ «Укрпошта» від 11.10.2018р., опису вкладення у цінний лист від 11.10.2018р. та накладної на відправлення від 11.10.2018р. (а.с.35-37).

Фіскальний чек та поштова накладна містять один цифровий ідентифікатор – 5403008519825.

З бази даних пошуку поштових відправлень ПАТ «Укрпошта» вбачається, що поштове відправлення з ідентифікатором 5403008519825 прибуло до точки видачі/доставки 12.10.2018р., 28.10.2018р. не було вручене під час доставки, та в подальшому було вручене за довіреністю 29.10.2018р.

В подальшому, позивач звертався до відповідача із заявами щодо припинення дії договору оренди та звільнення орендованих приміщень від 31.10.2018р. вих. №827/7-01.01.-23, від 03.12.2018р. вих. №940/7-01.01-23 та від 22.12.2018р. вих. №2372/01.01-23.

Відповідач листом від 09.11.2018р. за вих. №102 повідомив позивачу, що ним 2 листопада 2018 року отримано заяву про припинення дії договору від 31.10.2018р. та зазначив, що до 02.11.2018р. відповідач не отримував жодних повідомлень про незгоду орендодавця на пролонгацію договору оренди частини нежитлового приміщення у м.Миколаєві по вул. Нікольська, 46. У цьому ж листі відповідач зазначив, що ним добросовісно виконуються усі умови договору та у серпні 2018 року зроблена оцінка об'єкта оренди, протягом місяця після припинення укладеного договору оренди – до 13.10.2018р. орендодавцем не було надано жодного повідомлення про його припинення чи зміну, та з огляду на продовження користування орендованим майном, відповідач вважає, що договір оренди є продовженим на той самий строк та на тих самих умовах.

Позивач листом від 22.12.2018р. за вих. №2372/01.01-23 повідомив орендарю, що орендодавець скористався своїм правом та надіслав орендарю заяву від 10.10.2018р. за вих. №730/7-01.01-23 про припинення дії договору оренди до якої було додано два примірники акту приймання-передачі нерухомого майна. Вказану заяву на адресу орендаря було направлено вчасно, у строки, встановлені ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України, ч.2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та умов п.10.4 договору. У зв'язку з цим позивач просив звільнити орендовані приміщення.

Відповідач умови договору не виконав, спірне орендоване не звільнив, вимоги позивача залишив без задоволення, що стало підставою для звернення останнього до суду з відповідним позовом.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ч.1 ст.2, ч.3 ст.18, ч.ч.1, 3 ст.19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності; орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі; орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності; строки внесення орендної плати визначаються договором.

Пунктом 2 частини 1 статті 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що об'єктами оренди є нерухоме майно (будівлі, споруди, нежитлові приміщення) та інше окреме індивідуально визначене майно підприємств.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

За приписами ч.4 ст.284 Господарського кодексу України, строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Підстави припинення даного виду договорів визначені в частині другій статті 291 Господарського кодексу України, згідно з якою договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до норм ст. 764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором

Приписами ч.1 ст.27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Частиною 1 ст.785 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

У відповідності до ч.2 ст.795 Цивільного кодексу України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору; з цього моменту договір найму припиняється.

Згідно з ст.391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до норм ч. 1 ст. 251 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строки визначаються роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 Цивільного кодексу України).

Згідно з приписами ст. 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Частиною 3 статті 254 Цивільного кодексу України встановлено, що строк, що визначений місяцями спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Приписами статті 255 Цивільного кодексу України визначено, що якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції. Письмові заяви та повідомлення, здані до установи зв'язку до закінчення останнього дня строку, вважаються такими, що здані своєчасно.

Як зазначалось вище, термін дії договору оренди спірного нерухомого майна закінчився 12.09.2018р. і листом за вих. №730/7-01.01-23 від 10.10.2018р. (до закінчення місячного строку на заявлення однієї із сторін договору про припинення його дії або зміну умов договору) орендодавець повідомив орендаря про відсутність наміру продовжувати договори оренди.

Вказану заяву орендодавець вчасно направив на адресу орендаря засобами поштового зв'язку, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями фіскального чеку, опису вкладенення у цінний лист та накладної (а.с.35-37).

Судом перевірено відомості щодо надсилання та отримання вказаного листа за цифровим ідентифікатором на офіційному сайті ПАТ «Укрпошта» та встановлено, що позивач направив відповідну заяву з дотриманням приписів ст. 255 Цивільного кодексу України. При цьому, вказана заява прибула до точки відправлення 12.10.2018р., однак фактично отримана представником відповідача була 29.10.2018р., що не може вважатись порушенням орендарем умов п. 10.4 договору оренди.

Судом також враховано спроби вручення позивачем такої заяви відповідачу безпосередньо за його місцезнаходженням, про що свідчить копія акту щодо обставин вручення заяви про припинення дії договору (а.с.49).

За таких обставин, твердження відповідача щодо відсутності вчасно направленої заяви про припинення дії договору оренди спростовуються матеріалами справи, а твердження щодо необхідності саме вручення орендарю такої заяви впродовж строку, встановленого п. 10.4 договору оренди, не підтверджуються умовами договору та суперечать приписам ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст. 284 Господарського кодексу України та ст. ст. 255, 764 Цивільного кодексу.

Як вже зазначалось судом, за змістом статей 759, 763 і 764 ЦК України, частини другої статті 291 ГК України, частини другої статті 17 та частини другої статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався. Оскільки зазначеними нормами визначено умови, за яких договір оренди вважається пролонгованим на строк, який був раніше встановлений, і на тих самих умовах, що були передбачені договором, то для продовження дії договору не вимагається обов'язкового укладення нового договору або внесення змін до нього.

Однак таке продовження може мати місце виключно у випадках, коли жодна сторона не заперечує проти такого продовження, зокрема, якщо проти цього не заперечує орендодавець, що узгоджується з правом власника (або особи, якій належать майнові права), на власний розсуд володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю та із принципом свободи договору, за яким сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Відтак якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

Враховуючи все викладене вище судом встановлено, що строк дії договору оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності від 13.10.2015р. №79, є таким що припинився з 13.09.2018р., орендодавець належним чином висловив заперечення щодо продовження дії даного договору оренди, обставини щодо пролонгації договору в порядку ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", або ж шляхом реалізації переважного права орендаря на укладення договору оренди на новий термін відповідно до частини третьої названої статті, відповідачем не доведені.

Враховуючи викладене, на підставі п. 10.8 договору оренди, ст. 785 Цивільного кодексу України, ч.1 ст. 27 України «Про оренду державного та комунального майна» відповідач зобов'язаний був у встановлений договором строк звільнити орендовані приміщення та передати такі орендодавцю за відповідним актом приймання-передачі, однак вказаний обов'язок відповідачем виконано не було.

Відповідно до норм ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

Враховуючи викладене вище суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог Департаменту економічного розвитку та регіональної політики Миколаївської обласної державної адміністрації, у зв'язку з чим суд задовольняє позов повністю та зобов'язує Громадську організацію «Миколаївський центр журналістських розслідувань» звільнити та повернути Департаменту економічного розвитку та регіональної політики Миколаївської обласної державної адміністрації нерухоме майно – частину нежитлового приміщення на другому поверсі двоповерхової будівлі, площею 44,3 кв.м, яке розташоване за адресою: м.Миколаїв, вул. Нікольська, 46 та належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Миколаївської області шліхом виселення та підписати акт приймання-передачі зазначеного нерухомого майна.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати у вигляді судового збору в сумі 1762,00 грн. покладаються на Відповідача.

Враховуючи викладене, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1762,00 грн. підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 129, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2.          Зобов'язати Громадську організацію «Миколаївський центр журналістських розслідувань» (54001, м.Миколаїв, вул. Нікольська, буд. 46, ідентифікаційний код 37104662) повернути Департаменту економічного розвитку та регіональної політики Миколаївської обласної державної адміністрації (54001, м.Миколаїв, вул. Адміральська, буд. 22, к.512, ідентифікаційний код 38694316) нерухоме майно – частину нежитлового приміщення на другому поверсі двоповерхової будівлі, площею 44,3 кв.м, яке розташоване за адресою: м.Миколаїв, вул. Нікольська, 46 та належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Миколаївської області шліхом виселення та підписати акт приймання-передачі зазначеного нерухомого майна.

3.          Стягнути з Громадської організації «Миколаївський центр журналістських розслідувань» (54001, м.Миколаїв, вул. Нікольська, буд. 46, ідентифікаційний код 37104662) на користь Департаменту економічного розвитку та регіональної політики Миколаївської обласної державної адміністрації (54001, м.Миколаїв, вул. Адміральська, буд. 22, к.512, ідентифікаційний код 38694316; банківські реквізити для зарахування судового збору: отримувач – Миколаївське ГУК/Микол.обл./24060300, код отримувача (ЄДРПОУ) 37992030, банк отримувача – Казначейство України (ЕАП), код банку (МФО ДКСУ) 899998, код класифікатор доходів бюджету 24060300, найменування коду класифікації доходів бюджету – інші надходження) 1762,0 грн. судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.25б ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Рішення складено та підписано « 01» березня 2019 року

Суддя О.В. Ткаченко