Рішення

від 25.02.2019 по справі 927/3/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

25 лютого 2019 року м. Чернігівсправа № 927/3/19

Господарським судом Чернігівської області у складі судді Книш Н.Ю.

за участю секретаря судового засідання Солончева О.П.

розглянуто у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу №927/3/19

за позовом: ОСОБА_1 акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01001

до відповідача: Комунального підприємства Носівські теплові мережі Носівської міської ради, вул. Вокзальна, 6, м. Носівка, Носівський район, 17100

про стягнення 27395 грн 15 коп.

За участю представників учасників справи:

від позивача: не прибув

від відповідача: ОСОБА_2 помічник директора з юридичного забезпечення, довіреність від 28.01.2019, ОСОБА_3 адвокат, ордер серія КВ №054226 від 04.02.2019

У судовому засіданні була проголошена вступна та резолютивна частини рішення, на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України.

Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України подано позов до Комунального підприємства Носівські теплові мережі Носівської міської ради про стягнення 27395 грн 15 коп., а саме: 12274,89 грн пені, 1324,47 грн 3% річних, 13795,79 грн інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу №1703/14-БО-39 від 27.11.2013.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 11.01.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначено на 06.02.2019.

Ухвала про відкриття провадження у справі від 11.01.2019 направлена учасникам справи рекомендованою кореспонденцією, та отримана позивачем згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №1400042500625, що міститься в матеріалах справи. Від відповідача вказана ухвала 18.01.2019 повернулася не врученою та була направлена повторно, однак також повернулася 25.01.2019 не врученою з відміткою відділення поштового зв'язку за закінченням встановленого строку зберігання .

Копію вказаної ухвали видано нарочно представнику відповідача 29.01.2019 за його заявою, в якій зазначається, що з 01.01.2019 у м. Носівка не працює поштове відділення.

У судове засідання призначене на 06.02.2019 з розгляду даної справи прибули уповноважені представники відповідача.

04.02.2019 від позивача надійшла заява №14/4-271 від 01.02.2019 про розгляд справи, призначеної на 06.02.2019, за відсутності представника позивача, яка задоволена судом.

04.02.2019 до початку судового засідання, від відповідача в одному поштовому вкладенні (у конверті) надійшов відзив на позовну заяву від 30.01.2019 з додатками, в якому просить у задоволенні позову ПАТ НАК Нафтогаз України про стягнення інфляційних втрат, 3% річних та штрафних санкцій за неналежне виконання грошового зобов'язання в сумі 27395,15 грн з КП Носівські теплові мережі відмовити, та відзив на позовну заяву від 30.01.2019 без додатків, в якому просить позов ПАТ НАК Нафтогаз України про стягнення штрафних санкцій в сумі 27395,15 грн з КП Носівські теплові мережі задовольнити частково та зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій на 75% без додатків, а також наявний фіскальний чек від 31.01.2019 про направлення кореспонденції позивачу. Зазначені відзиви на позовну заяву підписані директором КП Носівські теплові мережі ОСОБА_4

Представник відповідача у судовому засіданні 06.02.2019 надала усні пояснення, в яких зазначила, що у зв'язку з тим, що у Господарському суді Чернігівської області перебуває декілька справ ПАТ НАК Нафтогаз України до КП Носівське теплові мережі з різним предметом спору, відповідачем помилково вкладено в конверт по даній справі відзив на позовну заяву від 30.01.2019, в якому просить задовольнити частково та зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій на 75%. Представник відповідача зазначає, що вказаний відзив не стосується даної справи, просить не приймати його до уваги, та повідомляє, що КП Носівські теплові мережі позовні вимоги не визнає повністю.

Представник відповідача зазначив, що на адресу позивача направлявся відзив на позовну заяву від 30.01.2019 з додатками, в якому просить у задоволенні позову ПАТ НАК Нафтогаз України про стягнення інфляційних втрат, 3% річних та штрафних санкцій за неналежне виконання грошового зобов'язання в сумі 27395,15 грн з КП Носівські теплові мережі відмовити, про що свідчить поданий фіскальний чек від 31.01.2019.

В судовому засіданні представник відповідача заявив усне клопотання про не залучення до матеріалів справи відзиву на позовну заяву від 30.01.2019, в якому просить задовольнити частково та зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій на 75%. Представник відповідача просить не приймати вказаний відзив до уваги.

Суд прийняв до уваги позицію представника відповідача про не прийняття відзиву на позовну заяву від 30.01.2019, в якому просить задовольнити частково та зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій на 75%.

У судовому засіданні 06.02.2019 суд виклав короткий зміст позовної заяви.

У судовому засіданні 06.02.2019 представник відповідача підтримав позицію викладену у відзиві від 30.01.2019, в якому просить у задоволенні позову ПАТ НАК Нафтога України про стягнення інфляційних втрат, 3% річних, та штрафних санкцій за неналежне виконання грошового зобов'язання в сумі 27395,15 грн з КП Носівські теплові мережі відмовити з підстав наведених в ньому. Зокрема, в обґрунтування своєї позиції відповідач стверджує, що за спожитий протягом січня-квітня 2014 року та жовтня-грудня 2014 року природний газ КП Носівські теплові мережі з позивачем розрахувалося повністю, остаточний розрахунок за січень-квітень 2014 року проведений 30 вересня 2014 року, за жовтень-грудень 2014 року (наступний опалювальний сезон) остаточний розрахунок здійснений 15 жовтня 2015 року. Оскільки погашення заборгованості за природний газ здійснено до набрання чинності Законом України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії , то неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 06.02.2019 оголошено перерву у судовому засіданні на 25.02.2019, зважаючи на необхідність з'ясування за підписом керівника остаточної позиції відповідача щодо відзиву у справі з огляду на надсилання на адресу суду двох примірників відзивів від 30.01.2019, з метою реалізації сторонами права подачі відповіді на відзив та заперечення на відповідь на відзив. Явка представників позивача та відповідача не визнавалася судом обов'язковою.

Ухвала суду від 06.02.2019 направлена сторонам рекомендованою кореспонденцією та отримана позивачем та відповідачем згідно рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення №1400042506500 та №1400042506534 відповідно, що містяться в матеріалах справи.

При цьому, позивач своїм процесуальним правом участі у судовому засіданні не скористався, повноважного представника для участі у судовому засіданні 25.02.2019 не направив.

07.02.2019 на адресу суду від відповідача, за підписом директора ОСОБА_4, надійшла заява, в якій просить вважати невизнання позовних вимог та прохання відповідача до суду У задоволенні позову ОСОБА_1 акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України про стягнення інфляційних втрат, трьох відсотків річних та штрафних санкцій за неналежне виконання грошового зобов'язання в сумі 27 395,15 грн. з Комунального підприємства Носівські теплові мережі відмовити - офіційною позицією керівника КП Носівські теплові мережі , а помилково направлений на адресу суду чорновий варіант відзиву, який містить підпис керівника підприємства, згідно якого відповідач нібито частково визнає позовні вимоги і просить суд задовольнити позов частково, зменшивши розмір належних до сплати штрафних санкцій, до уваги не приймати.

18.02.2019 від позивача надійшла відповідь на відзив №14/4-455 від 13.02.2019, в якій позивач зазначає, що відповідачем не наведено у відзиві на позовну заяву обґрунтованих підстав, які б спростовували аргумент викладені у позовній заяві, а відтак останній не спростовує заявлених ПАТ НАК Нафтогаз України позовних вимог, вказує на те, що відповідачем у відзиві на позовну заяву не доведено факту своєчасності проведення розрахунків із позивачем за поставлений природний газ. Відповідач, підписавши договір постачання природного газу із позивачем, взяв на себе зобов'язання щодо проведення розрахунків за отриманий природний газ у строки, визначені п.6.1 договору, а саме до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. Обставини, на які посилається відповідач у відзиві на позовну заяву щодо невчасного розрахунку із останнім бюджетними установами/організаціями, не змінюють порядок та строки розрахунків, які визначені договором постачання природного газу. Застосування норм Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії позивач вважає неправомірним у даних правовідносинах, оскільки виходячи з аналізу положень ст. 3 Закону, учасниками процедури врегулювання заборгованості (яка включає у себе і списання заборгованості) є теплопостачальні та теплогенеруючі підприємства, включені до реєстру. Так як, відповідачем по справі не надано доказів того, що останнє включено до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, то списання заборгованості не підлягає застосуванню. Також представник позивача зазначає, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що комунальне підприємство є збитковим підприємством та має важкий фінансовий стан. Представник позивача у відповіді на відзив просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Крім того, позивач, посилаючись на складний документообіг у ПАТ Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , опрацювання відповідальними підрозділами відзиву на позовну заяву, у зв'язку з великою кількістю справ, що розглядаються у судах України, з урахуванням того, що процесуальне законодавство визначає можливості продовження процесуальних строків, а також те, що подання відповіді на відзив є обов'язком позивача, просить суд визнати причину пропуску строку подання відповіді на відзив поважною, продовжити даний строк та прийняти до уваги відповідь на відзив при розгляді справи та ухваленні рішення по даній справі.

У судовому засіданні 25.02.2019 представник відповідача зазначив, що не отримував відповіді на відзив від позивача, та не заперечив проти отримання позивачем 04.02.2019 відзиву на позов.

Представник відповідача заперечив щодо продовження строку для подання відповіді на відзив, оскільки Господарський процесуальний кодекс України не визначає складний документообіг, як поважну підставу для продовження строку для подання відповіді на відзив, вважає позивачем строк пропущено безпідставно та просив не приймати відповідь позивача на відзив до уваги. Окрім того, в судовому засіданні представник відповідача надав усні пояснення, в яких підтримав позицію, викладену у відзиві на позовну заяву від 30.01.2019 з додатками, в якому просить у задоволенні позову ПАТ НАК Нафтогаз України про стягнення інфляційних втрат, 3% річних, та штрафних санкцій за неналежне виконання грошового зобов'язання в сумі 27395,15 грн з КП Носівські теплові мережі відмовити.

Розглянувши клопотання представника позивача про продовження строку для подання відповіді на відзив, викладене у відповіді на відзив №14/4-455 від 13.02.2019, суд у судовому засіданні 25.02.2019, після виходу із нарадчої кімнати, оголосив вступну та резолютивну частини ухвали від 25.02.2019 про відмову в задоволенні клопотання позивача про продовження строку на подання відповіді на відзив та про продовження позивачу ОСОБА_1 акціонерному товариству Національна акціонерна компанія Нафтогаз України за ініціативою суду строку для подання відповіді на відзив у справі №927/3/19до 13.02.2019 включно.

Суд зазначає, що в ухвалі Господарського суду Чернігівської області від 11.01.2019 було встановлено позивачу строк протягом п'яти днів з дня отримання відзиву на позовну заяву надіслати (надати) до суду відповідь на відзив відповідача із доказами направлення її відповідачу, у якій викласти свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх визнання або відхилення.

Відповідно до ст. 113 Господарського процесуального кодексу України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Відповідно до ст. 114 Господарського процесуального кодексу України суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Згідно зі ст. 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Приписами ч. 5 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов'язку вчинити відповідну процесуальну дію.

З огляду на отримання позивачем відзиву на позовну заяву 04.02.2019 та встановленого судом строку для подання відповіді на відзив відповідача, позивач мав право надати відповідь на відзив у строк до 11.02.2019 (оскільки закінчення строку подання відповіді на відзив припав на 09.02.2019 - вихідний день суботу).

Подана на пошту 13.02.2019 позивачем відповідь на відзив надійшла до суду 18.02.2019, тобто поза межами строку, встановленого судом для подання відповіді на відзив.

Частиною 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.

Відповідно до ч. 4 ст. 166 Господарського процесуального кодексу України відповідь на відзив подається в строк, встановлений судом.

Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду (ч. 2 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України).

Оскільки за заявою учасника справи продовжено може бути лише строк який не закінчився, заява позивача про продовження строку на подання відповіді на відзив задоволенню не підлягає.

За приписами ч. 3 ст.119 Господарського процесуального кодексу України, якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.

З метою забезпечення реалізації права позивача на подання відповіді на відзив, з метою повного та всебічного дослідження всіх обставин по даній справі, забезпечення принципу змагальності визначеного ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку за необхідне продовжити позивачу строк для подання відповіді на відзив за власною ініціативою та прийняти подану позивачем відповідь на відзив на позовну заяву до розгляду.

Представник відповідача надав усні заперечення на відповідь позивача на відзив, посилаючись на Закон України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії , відповідно до якого неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню, оскільки погашення заборгованості за природний газ здійснено до набрання ним чинності, а саме 15.10.2015. Представник відповідача підтримав позицію викладену у відзиві позовну заяву від 30.01.2019, в якому просив у задоволенні позову ПАТ НАК Нафтогаз України про стягнення інфляційних втрат, 3% річних та штрафних санкцій за неналежне виконання грошового зобов'язання в сумі 27395,15 грн з КП Носівські теплові мережі відмовити.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши пояснення повноважного представника позивача, відповідача, господарський суд встановив:

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

27.11.2013 між Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (продавець, позивач) та Комунальним підприємством Носівські теплові мережі Носівської районної ради (правонаступником якого є Комунальне підприємство Носівські теплові мережі Носівської міської ради, код ЄДРПОУ 32995660, п. 1.5. Статуту Комунального підприємства Носівські теплові мережі Носівської міської ради, затвердженого рішенням сесії Носівської міської ради Чернігівської області від 15.06.2018 за № 7/38/VII) (покупець, відповідач) укладено договір № 1703/14-БО-39 купівлі-продажу природного газу (далі - договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язувався передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України Національна акціонерна компанія Нафтогаз України за кодом згідно УКТ ЗЕД НОМЕР_1, а покупець зобов'язувався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору (п. 1.1. договору).

У п.1.2 договору в редакції додаткової угоди від 31.01.2014 за № 1, сторони встановили: газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями.

Умовами п.2.1. договору сторони передбачили, що продавець передає покупцеві у період з 01.01.2014 по 31.12.2014 газ обсягом до 153,0 тис.куб.м., у тому числі по місяцях кварталів(тис.куб.м): січень - 30,0; лютий - 30,0; березень - 25,0; І кв. - 85,0; квітень-8,0; травень-; червень-; ІІ кв-8,0; липень-, серпень; вересень-; ІІІ кв.-; жовтень-10,0; листопад-20,0; грудень-30,0; IV кв.-60,0.

Обсяги газу, що планується передати за договором можуть змінюватись сторонами протягом місяця продажу в установленому порядку (п. 2.1.1. договору).

Відповідно до п. 3.3., 3.4. договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця. Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Ціна газу обумовлена сторонами у договорі, зокрема у Розділі 5 Ціна газу .

Згідно з п. 5.1 ціна на газ і тарифи на його транспортування установлюються НКРЕ.

Ціна за 1000 куб. м газу становить 3459,00 грн без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: - збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%; - податок на додану вартість за ставкою - 17%. Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 295,60 грн, крім того ПДВ - 17% - 50,25 грн, всього з ПДВ - 345,85 грн. До сплати за 1000 куб.м природного газу - 3823,78 грн, крім того ПДВ - 17% - 650,04 грн, всього з ПДВ - 4473,82 грн (п. 5.2 договору).

В подальшому до договору купівлі-продажу природного газу від 27.11.2013 №1703/14-БО-39 між сторонами укладались додаткові угоди № 1 від 31.01.2014, № 2 від 29.04.2014, № 3 від 27.05.2014, №4 від 13.06.2014, №5 від 30.09.2014, №6 від 27.11.2014, №7 від 22.12.2014 щодо внесення змін в розділ про ціну газу.

Відповідно до п. 5.2 договору в редакції додаткової угоди № 1 від 31.01.2014 ціна за 1000 куб. м газу становить 2448,00 грн без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: - збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%; - податок на додану вартість за ставкою - 20%. Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 287,00 грн, крім того ПДВ - 20% - 57,40 грн, всього з ПДВ - 344,40 грн. До сплати за 1000 куб.м природного газу - 2783,96 грн, крім того ПДВ - 20% - 556,79 грн, всього з ПДВ - 3340,75 грн.

Відповідно до п. 5.2 договору в редакції додаткової угоди № 2 від 29.04.2014 ціна за 1000 куб. м газу становить 4020,00 грн без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: - збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%; - податок на додану вартість за ставкою - 20%. Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 287,00 грн, крім того ПДВ - 20% - 57,40 грн, всього з ПДВ - 344,40 грн. До сплати за 1000 куб.м природного газу - 4387,40 грн, крім того ПДВ - 20% - 877,48 грн, всього з ПДВ - 5264,88 грн.

Відповідно до п. 5.2 договору в редакції додаткової угоди № 3 від 27.05.2014 ціна за 1000 куб. м газу становить 4724,00 грн без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: - збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%; - податок на додану вартість за ставкою - 20%. Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 355,00 грн, крім того ПДВ - 20% - 71,00 грн, всього з ПДВ - 426,00 грн. До сплати за 1000 куб.м природного газу - 5173,48 грн, крім того ПДВ - 20% - 1034,70 грн, всього з ПДВ - 6208,18 грн.

Відповідно до п. 5.2 договору в редакції додаткової угоди № 4 від 13.06.2014 ціна за 1000 куб. м газу становить 4724,00 грн без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: - збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%; - податок на додану вартість за ставкою - 20%. Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 366,70 грн, крім того ПДВ - 20% - 73,34 грн, всього з ПДВ - 440,04 грн. До сплати за 1000 куб.м природного газу - 5185,18 грн, крім того ПДВ - 20% - 1037,04 грн, всього з ПДВ - 6222,22 грн.

Відповідно до п. 5.2 договору в редакції додаткової угоди № 5 від 30.09.2014 ціна за 1000 куб. м газу становить 4874,00 грн без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: - збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%; - податок на додану вартість за ставкою - 20%. Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 366,70 грн, крім того ПДВ - 20% - 73,34 грн, всього з ПДВ - 440,04 грн. До сплати за 1000 куб.м природного газу - 5338,18 грн, крім того ПДВ - 20% - 1067,64 грн, всього з ПДВ - 6405,82 грн.

Відповідно до п. 5.2 договору в редакції додаткової угоди № 6 від 27.11.2014 ціна за 1000 куб. м газу становить 5100,00 грн без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: - збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%; - податок на додану вартість за ставкою - 20%. Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 366,70 грн, крім того ПДВ - 20% - 73,34 грн, всього з ПДВ - 440,04 грн. До сплати за 1000 куб.м природного газу - 5568,70 грн, крім того ПДВ - 20% - 1113,74 грн, всього з ПДВ - 6682,44 грн.

Відповідно до п. 5.2 договору в редакції додаткової угоди № 7 від 22.12.2014 ціна за 1000 куб. м газу становить 5900,00 грн без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: - збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%; - податок на додану вартість за ставкою - 20%. Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 366,70 грн, крім того ПДВ - 20% - 73,34 грн, всього з ПДВ - 440,04 грн. До сплати за 1000 куб.м природного газу - 6384,70 грн, крім того ПДВ - 20% - 1276,94 грн, всього з ПДВ - 7661,64 грн.

Як свідчать матеріали справи та не заперечує відповідач, згідно актів приймання- передачі природного газу від 31.01.2014 на суму 62211,48 грн, від 28.02.2014 на суму 52560,04 грн, від 31.03.2014 на суму 28469,88 грн, від 30.04.2014 на суму 4633,09 грн, від 31.10.2014 на суму 6098,34 грн, від 30.11.2014 на суму 79474,26 грн, від 31.12.2014 на суму 112863,62 грн продавцем передано, а покупцем прийнято природний газ на загальну суму 346310,71 грн.

Відповідно до п. 6.1. договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно з пунктом 6.3 договору в платіжних дорученнях покупець повинен обов'язково зазначити номер договору, дату його підписання та призначення платежу без зазначення періоду, за який здійснюється оплата. За наявності заборгованості у покупця за цим договором продавець має право зарахувати кошти, що надійшли від покупця, як погашення заборгованості за газ, поставлений в минулі періоди по цьому договору, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості.

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31.12.2014, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності зі ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, по акту приймання-передачі природного газу від 31.01.2014 на суму 62211,48 грн відповідач зобов'язаний був розрахуватись в строк до 14.02.2014, по акту приймання-передачі природного газу від 28.02.2014 на суму 52560,04 грн до 14.03.2014, по акту приймання-передачі природного газу від 31.03.2014 на суму 28469,88 грн до 14.04.2014, по акту приймання-передачі природного газу від 30.04.2014 на суму 4633,09 грн до 14.05.2014, по акту приймання-передачі природного газу від 31.10.2014 на суму 6098,34 грн до 14.11.2014, по акту приймання-передачі природного газу від 30.11.2014 на суму 79474,26 грн до 15.12.2014 (оскільки 14.12.2014 - вихідний день), по акту приймання-передачі природного газу від 31.12.2014 на суму 112863,62 грн до 14.01.2015.

Відповідач за отриманий за договором постачання природного газу №1703/14-БО-39 від 27.11.2013 природний газ у спірному періоді розрахувався у повному обсязі, а саме: за газ спожитий у січні 2014 - 18.02.2014 в розмірі 37211,48грн, 28.02.2014 в розмірі 25000,00 грн; за газ спожитий у лютому 2014 - 28.03.2014 в розмірі 22560,04грн, 07.04.2014 в розмірі 10000,00 грн, 28.04.2014 в розмірі 5000,00 грн, 30.05.2014 в розмірі 1633,09грн, 16.06.2014 в розмірі 7267,97грн, 27.06.2014 в розмірі 6098,94грн; за газ спожитий у березні 2014- 27.06.2014 в розмірі 4901,06 грн, 31.07.2014 в розмірі 4201,91грн, 29.08.2014 в розмірі 5000,00грн, 12.09.2014 в розмірі 10000,00 грн, 29.09.2014 в розмірі 4366,91; за газ спожитий у квітні 2014 - 29.09.2014 в розмірі 3633,09грн, 30.09.2014 в розмірі 1000,00 грн; за газ спожитий у жовтні2014 - 12.11.2014 в розмірі 6098,34грн; за газ спожитий у листопаді 2014- 08.12.2014 в розмірі 9474,26грн, 11.12.2014 в розмірі 15000,00грн, 12.12.2014 в розмірі 35000,00грн, 25.12.2014 в розмірі 15000,00грн, 06.01.2015 в розмірі 5000,00грн;за газ спожитий у грудні 2014- 06.01.2015 в розмірі 20000,00грн, 09.01.2015 в розмірі 15000,00 грн, 30.01.2015 в розмірі 47863,62грн, 15.10.2015 в розмірі 30000,00грн, що вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості (а.с.27-30), довідки позивача стосовно проведених відповідачем розрахунків сформованої як Операції по підприємству КП Носівські теплові мережі з 01.01.2014 по 31.12.2015 (а.с.39), та не спростовано відповідачем.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд доходить висновку, що відповідачем у повному обсязі здійснено оплату за газ у розмірі 346310,71 грн.

У сторін відсутні розбіжності щодо обсягу, вартості отриманого газу, сум та дат платежів, здійснених відповідачем по договору №1703/14-БО-39 постачання природного газу від 27.11.2013 та додаткових угод до нього.

З аналізу здійснених відповідачем оплат за спожитий природний газ за договором №1703/14-БО-39 постачання природного газу від 27.11.2013 вбачається, що відповідачем оплата за спожитий газ здійснювалась частково з порушенням строків, визначених п. 6.1 договору, а саме:

- за газ спожитий у січні 2014 року повна оплата була здійснена відповідачем 28.02.2014, прострочка оплати з 15.02.2014 по 27.02.2014;

- за газ спожитий у лютому 2014 року повна оплата була здійснена відповідачем 27.06.2014, прострочка оплати з 15.03.2014 по 26.06.2014;

- за газ спожитий у березні 2014 року повна оплата була здійснена відповідачем 29.09.2014, прострочка оплати з 15.04.2014 по 28.09.2014;

- за газ спожитий у квітні 2014 року повна оплата була здійснена відповідачем 30.09.2014, прострочка оплати з 15.05.2014 по 29.09.2014;

- за газ спожитий у листопаді 2014 року повна оплата була здійснена відповідачем 06.01.2015, прострочка оплати з 16.12.2014 по 05.01.2015;

- за газ спожитий у грудні 2014 року повна оплата була здійснена відповідачем 15.10.2015, прострочка оплати з 15.01.2015 по 14.10.2015.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, у тому числі сплата неустойки (штрафу, пені) та відшкодування збитків. Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.

Згідно зі ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов'язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі. Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 7.1. договору №1703/14-БО-39 постачання природного газу від 27.11.2013 сторони погодили, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором.

Відповідно до п.7.2. договору №1703/14-БО-39 постачання природного газу від 27.11.2013, у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У п.9.3 договору позивач та відповідач погодили, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 років.

Керуючись п. 7.2 договору №1703/14-БО-39 постачання природного газу від 27.11.2013 та приписами ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховано до сплати відповідачу та заявлено до стягнення 12274,89грн пені за прострочку оплати вартості поставленого природного газу за період з 15.02.2014 по 14.10.2015; 1324,47 грн 3% річних за період з 15.02.2014 по 14.10.2015 та 13795,79 грн інфляційних втрат за період квітень-вересень 2014 року та лютий-вересень 2015 року.

Верховною Радою України 03.11.2016 прийнято Закон України №1730-УIII Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожитті енергоносії , який набрав чинності 30.11.2016.

Відповідно до ст. 2 Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожитті енергоносії від 03.11.2016 № 1730-VIII дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Частиною третьою статті 7 Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії від 03.11.2016 № 1730-VIII, якою окремо врегульовано питання списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення, передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом (тобто до 30.11.2016), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Слід зауважити, що частина 3 статті 7 вказаного вище Закону є нормою прямої дії. Виконання цієї норми закону не потребує від відповідача вчинення будь-яких дій. Право на списання неустойки, інфляційних нарахувань та процентів річних поставлено у залежність лише до умови погашення основної заборгованості за отриманий природний газ у строк до набрання чинності цим Законом.

Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.06.2018 у справі №925/770/17, від 12.09.2018 у справі № 910/22923/17.

Відповідно до п. 2.2 статуту Комунального підприємства Носівські теплові мережі Носівської районної ради, затвердженого рішенням 3 сесії Носівської районної ради 6 скликання від 28.12.2010, державну реєстрацію якого проведено 16.09.2011 №10531050008000006, та п. 2.2 статуту Комунального підприємства Носівські теплові мережі Носівської міської ради, затвердженого рішенням сесії Носівської міської ради №7/38/VII від 15.06.2018, яке є правонаступником Комунального підприємства Носівські теплові мережі Носівської районної ради, предметом діяльності підприємства, зокрема, є експлуатація джерел теплопостачання та гарячого водопостачання підприємствам, установам та населенню району згідно угод, будівництво систем газопостачання та інших мереж.

Для здійснення передбачених статутами видів діяльності підприємства, відповідачем 20.08.2010 отримано ліцензію № 378347 на виробництво теплової енергії, ліцензію № 378346 на постачання теплової енергії (крім певних видів господарської діяльності у сфері теплопостачання, якщо теплова енергія виробляється на теплоелектроцентралях, когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлених джерел енергії) та ліцензію № 378345 на транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами.

Отже відповідач є теплопостачальною та теплогенеруючою організацією, на яку поширюється дія Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожитті енергоносії від 03.11.2016 № 1730-VIII.

З матеріалів справи вбачається, що пеня, інфляційні втрати та три відсотки річних позивачем нараховані на заборгованість за поставлений у 2014 році природний газ, що використовувався відповідачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води бюджетним установам/організаціям та іншим споживачам (п. 1.2 договору №1703/14-БО-39 постачання природного газу від 27.11.2013).

Матеріалами справи підтверджено, а сторонами визнано, що заборгованість за поставлений у 2014 році природний газ, на яку позивачем нарахована пеня, інфляційні втрати та три проценти річних, була остаточно погашена відповідачем самостійно 15.10.2015, тобто до набрання чинності, 30.11.2016, Законом України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожитті енергоносії від 03.11.2016 № 1730-VIII.

Приймаючи до уваги, що позивач звернувся до суду з позовними вимогами про стягнення 12274,89 грн пені за прострочку оплати вартості поставленого природного газу; 1324,47 грн 3% річних та 13795,79 грн інфляційних втрат за договором №1703/14-БО-39 постачання природного газу від 27.11.2013 та додаткових угод до нього лише у 2018 році, а з 30.11.2016 вступив в дію Закон України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожитті енергоносії від 03.11.2016 № 1730-VIII і відповідачем була в повному обсязі сплачена заборгованість за спожитий природний газ на дату набрання чинності зазначеним Законом, суд доходить висновку, що у позивача були відсутні правові підстави щодо стягнення з відповідача 12274,89 грн пені за прострочку оплати вартості поставленого природного газу; 1324,47 грн 3% річних та 13795,79 грн інфляційних втрат оскільки, виходячи зі змісту ч.3 ст. 7 Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії , на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до 30 листопада 2016 року, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані - підлягають списанню з 30 листопада 2016 року.

Окрім того, судом не приймаються до уваги твердження позивача, наведені у відповіді на відзив, стосовно того, що списання заборгованості відповідача не підлягає застосуванню, оскільки останнє не зареєстроване в Реєстрі підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, так як приписами Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожитті енергоносії від 03.11.2016 не встановлено такої вимоги до підприємств, які погасили заборгованість до 30.11.2016. У даному випадку відповідач сплатив заборгованість - 15.10.2015 до набрання чинності вказаним Законом України.

Відповідно до ч.1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до положень ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч.1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Оскільки судом встановлено, що на момент звернення позивача до суду з позовом, нараховані пеня, інфляційні втрати та три проценти річних підлягали списанню з 30.11.2016, відповідно до ч.3 ст. 7 Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії від 03.11.2016 № 1730-VIII, а тому відсутнє порушене право позивача, яке підлягає судовому захисту.

За таких обставин суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача є безпідставні і задоволенню не підлягають.

Оскільки, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у разі відмови в позові, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на позивача, а тому судові витрати у даній справі покладаються на позивача - Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України .

Керуючись ст. 12, 42, 73-80, 86, 118, 119, 123, 129, 165-167, 232, 233, 236-241, 251, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 20077720) до Комунального підприємства Носівські теплові мережі Носівської міської ради (вул. Вокзальна, 6, м. Носівка, Чернігівська область, 17100, код ЄДРПОУ 32995660) про стягнення 12274грн 89коп. пені за прострочку оплати вартості поставленого природного газу,1324грн 47коп 3% річних та 13795грн 79коп інфляційних втрат за договором №1703/14-БО-39 постачання природного газу від 27.11.2013 відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду у порядку визначеному ст. 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних Положень Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено 01.03.2019.

Суддя Н.Ю.Книш