Постанова

від 14.11.2019 по справі 927/3/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" листопада 2019 р. м. Київ Справа№ 927/3/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Михальської Ю.Б.

Тищенко А.І.

при секретарі судового засідання Браславець Ю.Ю.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 25.02.2019

у справі №927/3/19 (суддя Книш Н.Ю.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Комунального підприємства "Носівські теплові мережі" Носівської міської ради

про стягнення 27395,15 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2018 Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства "Носівські теплові мережі" Носівської міської ради про стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат всього в сумі 27395,15 грн.

Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу №1703/14-БО-39 від 27.11.2013.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 25.02.2019 у справі №927/3/19 в позові відмовлено.

Рішення мотивовано безпідставністю та необґрунтованістю позовних вимог.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач 22.03.2019 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позову.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм матеріального (ст.ст. 1-3, 7 Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії та процесуального (ст.ст. 7, 86, 236, 238 ГПК України) права, неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Апелянт зазначає, що судом неправомірно застосовано до спірних правовідносин положення ч. 3 ст. 7 Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії , оскільки законом передбачено чітке коло осіб, що мають право на списання заборгованості та нарахувань, передбачений також і певний порядок списання заборгованості.

Апелянт вказує, що з аналізу положень ст. 3 Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії учасниками процедури врегулювання заборгованості (яка включає в себе і списання заборгованості) є теплопостачальні та теплогенеруючи підприємства, включені до реєстру.

Звертає увагу, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів включення відповідача до реєстру. Таким чином, списання заборгованості є неправомірним, а відмова у задоволенні позовних вимог є незаконною.

На переконання скаржника, оскільки матеріали справи не містять доказів включення Комунального підприємства "Носівські теплові мережі" Носівської міської ради до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, застосування ч. 3 ст. 7 вищевказаного Закону України є неправомірним.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача заперечує проти задоволення апеляційної скарги, просить її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача 01.04.2019 передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2019 у справі №927/3/19 апеляційну скаргу позивача залишено без руху, з огляду на неподання документів, які підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку та розмірі.

15.04.2019 від позивача надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якого, зокрема, додано платіжне доручення №7002793 про сплату 2 881,50 грн. судового збору.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2019, у зв`язку з перебуванням судді Михальської Ю.Б. у відпустці для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Іоннікова І.А., Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2019 задоволено заяву судді Іоннікової І.А. про самовідвід у справі, матеріали справи передано на повторний автоматизований розподіл для визначення складу суду.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2019, для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Чорногуз М.Г., Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2019 у справі №927/3/19 поновлено позивачу строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження, вирішено розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2019, у зв`язку з перебуванням судді Чорногуза М.Г. у відпустці з 18.06.2019 по 02.07.2019 та з 03.07.2019 по 05.07.2019 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2019 колегією суддів у визначеному складі відкрито апеляційне провадження, вирішено розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

27.11.2013 між Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець, позивач) та Комунальним підприємством "Носівські теплові мережі" Носівської районної ради (правонаступником якого є Комунальне підприємство "Носівські теплові мережі" Носівської міської ради, код ЄДРПОУ 32995660, п. 1.5. Статуту Комунального підприємства "Носівські теплові мережі" Носівської міської ради, затвердженого рішенням сесії Носівської міської ради Чернігівської області від 15.06.2018 за № 7/38/VII) (покупець, відповідач) укладено договір № 1703/14-БО-39 купівлі-продажу природного газу (далі - договір), відповідно до умов якого продавець зобов`язувався передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711210000, а покупець зобов`язувався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору (п. 1.1. договору).

У п.1.2 договору в редакції додаткової угоди від 31.01.2014 за № 1, сторони встановили: газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями.

Умовами п.2.1. договору сторони передбачили, що продавець передає покупцеві у період з 01.01.2014 по 31.12.2014 газ обсягом до 153,0 тис.куб.м., у тому числі по місяцях кварталів(тис.куб.м): січень - 30,0; лютий - 30,0; березень - 25,0; І кв. - 85,0; квітень-8,0; травень-; червень-; ІІ кв-8,0; липень-, серпень; вересень-; ІІІ кв.-; жовтень-10,0; листопад-20,0; грудень-30,0; IV кв.-60,0.

Обсяги газу, що планується передати за договором можуть змінюватись сторонами протягом місяця продажу в установленому порядку (п. 2.1.1. договору).

Відповідно до п.п. 3.3., 3.4. договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця. Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов`язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов`язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Ціна газу обумовлена сторонами у договорі, зокрема у Розділі 5 "Ціна газу".

Згідно з п. 5.1 договору ціна на газ і тарифи на його транспортування установлюються НКРЕКП.

Ціна за 1000 куб. м газу становить 3459,00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: - збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%; - податок на додану вартість за ставкою - 17%. Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 295,60 грн., крім того ПДВ - 17% - 50,25 грн., всього з ПДВ - 345,85 грн. До сплати за 1000 куб.м природного газу - 3823,78 грн., крім того ПДВ - 17% - 650,04 грн., всього з ПДВ - 4473,82 грн. (п. 5.2 договору).

В подальшому до договору купівлі-продажу природного газу від 27.11.2013 №1703/14-БО-39 між сторонами укладались додаткові угоди № 1 від 31.01.2014, № 2 від 29.04.2014, № 3 від 27.05.2014, №4 від 13.06.2014, №5 від 30.09.2014, №6 від 27.11.2014, №7 від 22.12.2014 щодо внесення змін в розділ про ціну газу.

Відповідно до п. 5.2 договору в редакції додаткової угоди № 1 від 31.01.2014 ціна за 1000 куб. м газу становить 2448,00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: - збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%; - податок на додану вартість за ставкою - 20%. Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 287,00 грн., крім того ПДВ - 20% - 57,40 грн., всього з ПДВ - 344,40 грн. До сплати за 1000 куб.м природного газу - 2783,96 грн., крім того ПДВ - 20% - 556,79 грн., всього з ПДВ - 3340,75 грн.

Відповідно до п. 5.2 договору в редакції додаткової угоди № 2 від 29.04.2014 ціна за 1000 куб. м газу становить 4020,00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: - збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%; - податок на додану вартість за ставкою - 20%. Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 287,00 грн., крім того ПДВ - 20% - 57,40 грн., всього з ПДВ - 344,40 грн. До сплати за 1000 куб.м природного газу - 4387,40 грн., крім того ПДВ - 20% - 877,48 грн., всього з ПДВ - 5264,88 грн.

Відповідно до п. 5.2 договору в редакції додаткової угоди № 3 від 27.05.2014 ціна за 1000 куб. м газу становить 4724,00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: - збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%; - податок на додану вартість за ставкою - 20%. Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 355,00 грн., крім того ПДВ - 20% - 71,00 грн., всього з ПДВ - 426,00 грн. До сплати за 1000 куб.м природного газу - 5173,48 грн., крім того ПДВ - 20% - 1034,70 грн., всього з ПДВ - 6208,18 грн.

Відповідно до п. 5.2 договору в редакції додаткової угоди № 4 від 13.06.2014 ціна за 1000 куб. м газу становить 4724,00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: - збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%; - податок на додану вартість за ставкою - 20%. Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 366,70 грн., крім того ПДВ - 20% - 73,34 грн., всього з ПДВ - 440,04 грн. До сплати за 1000 куб.м природного газу - 5185,18 грн., крім того ПДВ - 20% - 1037,04 грн., всього з ПДВ - 6222,22 грн.

Відповідно до п. 5.2 договору в редакції додаткової угоди № 5 від 30.09.2014 ціна за 1000 куб. м газу становить 4874,00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: - збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%; - податок на додану вартість за ставкою - 20%. Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 366,70 грн., крім того ПДВ - 20% - 73,34 грн., всього з ПДВ - 440,04 грн. До сплати за 1000 куб.м природного газу - 5338,18 грн., крім того ПДВ - 20% - 1067,64 грн., всього з ПДВ - 6405,82 грн.

Відповідно до п. 5.2 договору в редакції додаткової угоди № 6 від 27.11.2014 ціна за 1000 куб. м газу становить 5100,00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: - збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%; - податок на додану вартість за ставкою - 20%. Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 366,70 грн., крім того ПДВ - 20% - 73,34 грн., всього з ПДВ - 440,04 грн. До сплати за 1000 куб.м природного газу - 5568,70 грн., крім того ПДВ - 20% - 1113,74 грн., всього з ПДВ - 6682,44 грн.

Відповідно до п. 5.2 договору в редакції додаткової угоди № 7 від 22.12.2014 ціна за 1000 куб. м газу становить 5900,00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: - збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%; - податок на додану вартість за ставкою - 20%. Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 366,70 грн., крім того ПДВ - 20% - 73,34 грн., всього з ПДВ - 440,04 грн. До сплати за 1000 куб.м природного газу - 6384,70 грн., крім того ПДВ - 20% - 1276,94 грн., всього з ПДВ - 7661,64 грн.

Як свідчать матеріали справи та не заперечує відповідач, згідно актів приймання - передачі природного газу від 31.01.2014 на суму 62211,48 грн., від 28.02.2014 на суму 52560,04 грн., від 31.03.2014 на суму 28469,88 грн., від 30.04.2014 на суму 4633,09 грн., від 31.10.2014 на суму 6098,34 грн., від 30.11.2014 на суму 79474,26 грн., від 31.12.2014 на суму 112863,62 грн. продавцем передано, а покупцем прийнято природний газ на загальну суму 346310,71 грн.

Відповідно до п. 6.1. договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно з пунктом 6.3 договору в платіжних дорученнях покупець повинен обов`язково зазначити номер договору, дату його підписання та призначення платежу без зазначення періоду, за який здійснюється оплата. За наявності заборгованості у покупця за цим договором продавець має право зарахувати кошти, що надійшли від покупця, як погашення заборгованості за газ, поставлений в минулі періоди по цьому договору, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості.

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31.12.2014, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

За змістом ч. 10 ст. 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи те, що ціна позову у вказаній справі становить менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з урахуванням обставин вказаної господарської справи, а також з огляду на відсутність клопотань учасників справи про розгляд справи з викликом осіб, виклик сторін (учасників справи) колегією суддів не здійснювався.

Згідно з частиною першою статті 270 ГПК України в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no.4241/03 від 28.10.2010).

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 193 ГК України та ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом першої інстанції встановлено, що по акту приймання-передачі природного газу від 31.01.2014 на суму 62211,48 грн. відповідач зобов`язаний був розрахуватись в строк до 14.02.2014, по акту приймання-передачі природного газу від 28.02.2014 на суму 52560,04 грн. до 14.03.2014, по акту приймання-передачі природного газу від 31.03.2014 на суму 28469,88 грн. до 14.04.2014, по акту приймання-передачі природного газу від 30.04.2014 на суму 4633,09 грн. до 14.05.2014, по акту приймання-передачі природного газу від 31.10.2014 на суму 6098,34 грн. до 14.11.2014, по акту приймання-передачі природного газу від 30.11.2014 на суму 79474,26 грн. до 15.12.2014 (оскільки 14.12.2014 - вихідний день), по акту приймання-передачі природного газу від 31.12.2014 на суму 112863,62 грн. до 14.01.2015.

Відповідач за отриманий за договором постачання природного газу №1703/14-БО-39 від 27.11.2013 природний газ у спірному періоді розрахувався у повному обсязі, а саме: за газ спожитий у січні 2014 - 18.02.2014 в розмірі 37211,48 грн., 28.02.2014 в розмірі 25000,00 грн.; за газ спожитий у лютому 2014 - 28.03.2014 в розмірі 22560,04 грн., 07.04.2014 в розмірі 10000,00 грн., 28.04.2014 в розмірі 5000,00 грн., 30.05.2014 в розмірі 1633,09 грн., 16.06.2014 в розмірі 7267,97 грн., 27.06.2014 в розмірі 6098,94 грн.; за газ спожитий у березні 2014- 27.06.2014 в розмірі 4901,06 грн., 31.07.2014 в розмірі 4201,91 грн., 29.08.2014 в розмірі 5000,00 грн., 12.09.2014 в розмірі 10000,00 грн., 29.09.2014 в розмірі 4366,91 грн.; за газ спожитий у квітні 2014 - 29.09.2014 в розмірі 3633,09 грн., 30.09.2014 в розмірі 1000,00 грн.; за газ спожитий у жовтні 2014 - 12.11.2014 в розмірі 6098,34 грн.; за газ спожитий у листопаді 2014- 08.12.2014 в розмірі 9474,26 грн., 11.12.2014 в розмірі 15000,00 грн., 12.12.2014 в розмірі 35000,00 грн., 25.12.2014 в розмірі 15000,00 грн., 06.01.2015 в розмірі 5000,00 грн.;за газ спожитий у грудні 2014- 06.01.2015 в розмірі 20000,00 грн., 09.01.2015 в розмірі 15000,00 грн., 30.01.2015 в розмірі 47863,62 грн., 15.10.2015 в розмірі 30000,00 грн., що вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості (а.с. 27-30), довідки позивача стосовно проведених відповідачем розрахунків, сформованої як "Операції" по підприємству КП"Носівські теплові мережі" з 01.01.2014 по 31.12.2015 (а.с. 39), та не спростовано відповідачем.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем у повному обсязі здійснено оплату за газ у розмірі 346310,71 грн.

У сторін відсутні розбіжності щодо обсягу, вартості отриманого газу, сум та дат платежів, здійснених відповідачем по договору №1703/14-БО-39 постачання природного газу від 27.11.2013 та додаткових угод до нього.

З аналізу здійснених відповідачем оплат за спожитий природний газ за договором №1703/14-БО-39 постачання природного газу від 27.11.2013 вбачається, що відповідачем оплата за спожитий газ здійснювалась частково з порушенням строків, визначених п. 6.1 договору, а саме:

- за газ спожитий у січні 2014 повна оплата була здійснена відповідачем 28.02.2014, прострочка оплати з 15.02.2014 по 27.02.2014;

- за газ спожитий у лютому 2014 повна оплата була здійснена відповідачем 27.06.2014, прострочка оплати з 15.03.2014 по 26.06.2014;

- за газ спожитий у березні 2014 повна оплата була здійснена відповідачем 29.09.2014, прострочка оплати з 15.04.2014 по 28.09.2014;

- за газ спожитий у квітні 2014 повна оплата була здійснена відповідачем 30.09.2014, прострочка оплати з 15.05.2014 по 29.09.2014;

- за газ спожитий у листопаді 2014 повна оплата була здійснена відповідачем 06.01.2015, прострочка оплати з 16.12.2014 по 05.01.2015;

- за газ спожитий у грудні 2014 повна оплата була здійснена відповідачем 15.10.2015, прострочка оплати з 15.01.2015 по 14.10.2015.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, у тому числі сплата неустойки (штрафу, пені) та відшкодування збитків. Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.

Згідно зі ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами 4, 6 ст. 231 ГК України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов`язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі. Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 7.1. договору №1703/14-БО-39 постачання природного газу від 27.11.2013 сторони погодили, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором.

Відповідно до п.7.2. договору №1703/14-БО-39 постачання природного газу від 27.11.2013, у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. цього договору він зобов`язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У п.9.3 договору позивач та відповідач погодили, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 років.

Керуючись п. 7.2 договору №1703/14-БО-39 постачання природного газу від 27.11.2013 та приписами ст. 625 ЦК України, позивачем нараховано до сплати відповідачу та заявлено до стягнення 12274,89грн пені за прострочку оплати вартості поставленого природного газу за період з 15.02.2014 по 14.10.2015; 1324,47 грн. 3% річних за період з 15.02.2014 по 14.10.2015 та 13795,79 грн. інфляційних втрат за період квітень-вересень 2014 та лютий-вересень 2015.

03.11.2016 Верховною Радою України прийнято Закон України №1730-УIII "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожитті енергоносії", який набрав чинності 30.11.2016.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожитті енергоносії" від 03.11.2016 № 1730-VIII дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Частиною третьою статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" від 03.11.2016 № 1730-VIII, якою окремо врегульовано питання списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення, передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом (тобто до 30.11.2016), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Частина 3 статті 7 вказаного вище Закону є нормою прямої дії. Виконання цієї норми закону не потребує від відповідача вчинення будь-яких дій. Право на списання неустойки, інфляційних нарахувань та процентів річних поставлено у залежність лише до умови погашення основної заборгованості за отриманий природний газ у строк до набрання чинності цим Законом.

Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.06.2018 у справі №925/770/17, від 12.09.2018 у справі № 910/22923/17.

Ухвалюючи оскаржуване судове рішення у питанні застосування приписів ч. 3 ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", місцевий господарський суд керувався правовим висновком Верховного Суду, що був неодноразово викладений, зокрема, у постановах Верховного Суду від 07.02.2018 у справі №927/1152/16, від 15.03.2018 у справі №904/10736/16, від 03.04.2018 у справі №904/11325/16, від 02.05.2018 у справі №914/102/17, від 15.05.2018 у справі №908/3126/16, від 30.05.2018 у справі №908/2055/17, від 14.01.2019 у справі №904/1615/18.

Так, у застосуванні ч. 3 ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" Верховним Судом було зроблено висновок про те, що ця частина ст. 7 Закону України є нормою прямої дії, її застосування не ставиться у залежність від виконання будь - яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природній газ до набрання чинності Законом. Зокрема, реалізація цієї норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.

Відповідно до п. 2.2 статуту Комунального підприємства "Носівські теплові мережі" Носівської районної ради, затвердженого рішенням 3 сесії Носівської районної ради 6 скликання від 28.12.2010, державну реєстрацію якого проведено 16.09.2011 №10531050008000006, та п. 2.2 статуту Комунального підприємства "Носівські теплові мережі" Носівської міської ради, затвердженого рішенням сесії Носівської міської ради №7/38/VII від 15.06.2018, яке є правонаступником Комунального підприємства "Носівські теплові мережі" Носівської районної ради, предметом діяльності підприємства, зокрема, є експлуатація джерел теплопостачання та гарячого водопостачання підприємствам, установам та населенню району згідно угод, будівництво систем газопостачання та інших мереж.

Для здійснення передбачених статутами видів діяльності підприємства, відповідачем 20.08.2010 отримано ліцензію № 378347 на виробництво теплової енергії, ліцензію № 378346 на постачання теплової енергії (крім певних видів господарської діяльності у сфері теплопостачання, якщо теплова енергія виробляється на теплоелектроцентралях, когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлених джерел енергії) та ліцензію № 378345 на транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами.

Отже відповідач є теплопостачальною та теплогенеруючою організацією, на яку поширюється дія Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожитті енергоносії" від 03.11.2016 № 1730-VIII.

З матеріалів справи вбачається, що пеня, інфляційні втрати та три відсотки річних позивачем нараховані на заборгованість за поставлений у 2014 році природний газ, що використовувався відповідачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води бюджетним установам/організаціям та іншим споживачам (п. 1.2 договору №1703/14-БО-39 постачання природного газу від 27.11.2013).

Матеріалами справи підтверджено, а сторонами визнано, що заборгованість за поставлений у 2014 році природний газ, на яку позивачем нарахована пеня, інфляційні втрати та три проценти річних, була остаточно погашена відповідачем самостійно 15.10.2015, тобто до набрання чинності 30.11.2016 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожитті енергоносії" від 03.11.2016 № 1730-VIII.

Приймаючи до уваги, що позивач звернувся до суду з позовними вимогами про стягнення 12274,89 грн. пені за прострочку оплати вартості поставленого природного газу; 1324,47 грн. 3% річних та 13795,79 грн. інфляційних втрат за договором №1703/14-БО-39 постачання природного газу від 27.11.2013 та додаткових угод до нього лише у 2018 році, а з 30.11.2016 вступив в дію Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожитті енергоносії" від 03.11.2016 № 1730-VIII, і відповідачем була в повному обсязі сплачена заборгованість за спожитий природний газ на дату набрання чинності зазначеним Законом, суд дійшов висновку, що у позивача відсутні правові підстави для стягнення з відповідача 12274,89 грн. пені за прострочку оплати вартості поставленого природного газу; 1324,47 грн. 3% річних та 13795,79 грн. інфляційних втрат, оскільки, виходячи зі змісту ч.3 ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до 30 листопада 2016, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані - підлягають списанню з 30 листопада 2016.

Твердження позивача, наведені у відповіді на відзив, стосовно того, що списання заборгованості відповідача не підлягає застосуванню, оскільки останнє не зареєстроване в Реєстрі підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, так як приписами Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожитті енергоносії" від 03.11.2016 судом не враховується, оскільки не встановлено такої вимоги до підприємств, які погасили заборгованість до 30.11.2016. У даному випадку відповідач сплатив заборгованість - 15.10.2015 до набрання чинності вказаним Законом України.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду про відсутність порушеного право позивача, яке підлягає судовому захисту, оскільки судом встановлено, що на момент звернення позивача до суду з позовом, нараховані пеня, інфляційні втрати та три проценти річних підлягали списанню з 30.11.2016, відповідно до ч.3 ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" від 03.11.2016 № 1730-VIII.

Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного позивачем в апеляційній скарзі

Щодо доводів апелянта про те, що право на списання неустойки, інфляційних нарахувань та процентів річних виникають лише в осіб, які включені до реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, колегія суддів зазначає наступне.

Комунальне підприємство "Носівські теплові мережі" Носівської міської ради не може бути включене до такого реєстру, оскільки вказаний Закон розрізняє заборгованість за використаний природний газ та заборгованість за неналежне виконання зобов`язання. Зазначений реєстр створений більше ніж через рік після погашення підприємством основної заборгованості за поставлений газ, тому відсутні підстави для включення підприємства до реєстру. На підтвердження своєї позиції скаржник посилається на рішення Вищого господарського суду України, викладені у ряді постанов у справах 2013, 2014, 2015, 2016, 2017 років, однак вказана позиція була переглянута Верховним Судом.

Доводи апеляційної скарги зводяться лише до того, що матеріли справи не містять доказів включення відповідача до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, а відтак застосування ч. 3 ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" є неправомірним.

Посилання скаржника на процесуальні порушення є формальними та необґрунтованими, оскільки при винесенні оскаржуваного рішення суд першої інстанції у питанні застосування ч. 3 ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" керувався висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 07.02.2018 у справі №927/1152/16, від 15.03.2018 у справі №904/10736/16, від 03.04.2018 у справі №904/11325/16, від 02.05.2018 у справі №914/102/17, від 15.05.2018 у справі №908/3126/16, від 30.05.2018 у справі №908/2055/17, від 14.01.2019 у справі №904/1615/18.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа Серявін та інші проти України (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303-А, п.29).

За таких обставин решту аргументів позивача (апелянта) суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду про відмову в позові.

Доводи відповідача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає обґрунтованими з вищевикладених підстав.

Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 25.02.2019 у справі №927/3/19.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 25.02.2019 у справі №927/3/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 25.02.2019 у справі №927/3/19 залишити без змін.

3. Матеріали справи №927/3/19 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді Ю.Б. Михальська

А.І. Тищенко