Рішення

від 27.02.2019 по справі 381/3768/18

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

08500, м. Фастів, вул. Івана Ступака, 25, тел. (04565) 6-17-89, факс (04565) 6-16-76, email: inbox@fs.ko.court.gov.ua

2/381/27/19

381/3768/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2019 року Фастівський міськрайонний суд Київської області в складі :

головуючого судді Соловей Г.В.,

з участю секретаря Момот Л.С.,

за участю позивача ОСОБА_1,

за участю позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Фастів Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Фастівецької сільської ради Фастівського району Київської області, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - Державний нотаріус П'ятнадцятої Київської державної нотаріальної контори ОСОБА_5 про визнання права власності на майно ,-

ВСТАНОВИВ:

26.10.2018 року позивачі звернулися до суду з позовом до відповідача про визнання права власності на майно , посилаючись на те, що 09 січня 2012 року померла ОСОБА_6, яка за життя залишила заповіт, яким заповідала все своє майно ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_4 При зверненні до нотаріальної контори за отриманням свідоцтва про право на спадщину позивачам було відмовлено в зв»язку з відсутністю правовстановлюючих документів на житловий будинок.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 30.10.2018 року позовну заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання права власності на майнозалишено без руху.

08.11.2018 року через канцелярію суду надійшла письмова заява від позивачів на виконання вимог ухвали суду, які були підставою для залишення заяви без руху.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 28.11.2018 року відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 27.12.2018 року підготовче провадження у справі закрите, а справу призначено до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

В судовому засіданні позивачі позовні вимоги підтримали і просили їх задовольнити.

В судове засіданні відповідачі не з'явилися, надали заяви про розгляд справи в їх відсутність проти задоволення позовних вимог не заперечують.

В судове засідання представник третьої особи, не з'явився, надав листа про розгляд справи у їх відсутність.

Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюванних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

При розгляді справи судом встановлено, що 09 січня 2012 року померла ОСОБА_6, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії 1-ОК № 236920 виданого 10.01.2012 року Виконавчим комітетом Фастівецької сільської ради Фастівського району Київської області, актовий запис № 2. Після її смерті відкрилася спадщина на майно, до складу якого уввійшов житловий будинок з надвірними будівлями, та спорудами, розташованого по вул.Зеленій, 9, в с.Фастівець, Фастівського району, Київської області, та земельної ділянки розміром 0,1914 га, в межах згідно з планом, яка розташована в селі Фастівець Фастівського району Київської області, яка належала спадкодавиці згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії ІУ-КВ №076551 виданий на підставі рішення Фастівецької сільської ради №7 від 18.08.1999 року.

Спадкодавиця залишила заповіт від 21 березня 2006 року посвідчений ОСОБА_8, секретарем виконавчого комітету Фастівецької сільської ради Фастівського району Київської області, зареєстрований в реєстрі за №16, яким заповідала житловий будинок, земельну ділянку та все домашнє майно, з чого б воно не складалось, що знаходиться в селі Фастівець вул. Зелена, №9 Фастівського району Київської області, у рівних частинах ОСОБА_2 (дочці), ОСОБА_7 (онуці), ОСОБА_4 (онуці).

Відповідно до статті 1233 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Стаття 1268 ЦК України передбачає, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно з положенням ч.1 ст.1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Позивачі звернулися до П»ятнадцятої Київської державної нотаріальної контори про прийняття спадщини, на підставі чого ОСОБА_5, державний нотаріус було заведено спадкову справу №221/2016 до спадкового майна ОСОБА_6, яка померла 09 січня 2012 року та видав 19.10.2016 року свідоцтво про право на спадщину за законом ОСОБА_1 на 1/6 частку земельної ділянки б/н, розміром 0,1914 га, в межах згідно з планом, яка розташована в селі Фастівець Фастівського району Київської області, зареєстровано в реєстрі за № 7-653 та 10.11.2016 року свідоцтво про право на спадщину за заповітом ОСОБА_2 на 1/3 частку земельної ділянки б/н, розміром 0,1914 га, в межах згідно з планом, яка розташована в селі Фастівець Фастівського району Київської області, зареєстровано в реєстрі за № 7-721.

Крім того, ОСОБА_1 звернувся з заявою до нотаріальної контори про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом та свідоцтва про право власності на Ѕ частку у праві спільної сумісної власності на майно набуте подружжям за час шлюбу, а саме на житловий будинок 9 по вул. Зеленій в селі Фастівець Фастівського району Київської області, однак, постановою державного нотаріуса П'ятнадцятої київської державної нотаріальної контори ОСОБА_5 від 20.11.2016 року йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на спадкове майно в зв»язку з відсутністю у нього оригіналу правовстановлюючого документа на вказаний житловий будинок.

Також, ОСОБА_2 звернулася з заявою до нотаріальної контори про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на належну їй частку у спадщині, а саме на Ѕ житлового будинку 9 по вул. Зеленій в селі Фастівець Фастівського району Київської області, однак, постановою державного нотаріуса Пятнадцятої Київської державної нотаріальної контори ОСОБА_5 від 20.11.2016 року їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на спадкове майно в зв»язку з відсутністю у неї оригіналу правовстановлюючого документа на вказаний житловий будинок.

Виходячі з умов Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України та ст.49 ЗУ «Про нотаріат» відмова нотаріуса є обгрунтованою.

Пленум Верховного Суду України в своїй постанові №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» передбачив, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду, що було зроблено позивачами.

Перевіряючи доводи позивачів судом встановлено, що ОСОБА_9 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6, дані обставини підтверджуються свідоцтвом про одруження серії І-УР №513981 видане 16.03.1960 року Печерським райбюро ЗАГС, про що зроблено відповідний актовий запис № 297.

Рішенням Фастівецької сільської ради від 27 вересня 1991 року, погоджено будівництво індивідуального житлового будинку ОСОБА_6 та дозволено будівництво житлового будинку на виділеній земельній ділянці, згідно протоколу № 6 від 13.09.1991 року про виділення земельної ділянки площею 0,12 га під будівництво індивідуального житлового будинку по вул. Зелена, 9 в с. Фастівець.

На підставі рішення Фастівецької сільської ради народних депутатів №7 від 18 серпня 1999 року, на імя ОСОБА_6 був виданий Державний акт на право приватної власності на землю серії IV-КВ № 076551, цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер земельної ділянки 3224986901:01:002:0242.

Рішенням виконавчого комітету Фастівецької сільської ради Фастівського району від 23.08.2011 року №8/3.2, ОСОБА_6 було надано дозвіл на прибудову до житлового будинку та переобладнання в житловому будинку із збільшенням житлової площі та будівництва літньої кухні за адресою с. Фастівець, вул. Зелена, 9.

З Довідки Фастівського бюро технічної інвентаризації №1096 від 06.09.2018 року вбачається, що згідно архівних даних станом на 01.01.2013 року житловий будинок №9 по вул.Зеленій в с.Фастівець Фастівського району Київської області по праву власності не зареєстровано. Первинна інвентаризація домоволодіння проведено 13.03.1992 року на ім»я ОСОБА_6

В своїй заяві поданій до нотаріуса ОСОБА_1, просив видати свідоцтво про право власності на 1/2 частину в спільному майні подружжя так, як житловий будинок, який уввійшов у спадкову масу, був побудований за спільні кошти із спадкодавцем, під час зареєстрованого шлюбу.

Правовідносини та обставини, які оспорені сторонами по справі, носять довготривалий характер, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 укладено під час дії КпШС України 1969 року (свідоцтва про одруження І-УР №513981 виданого Печерським рай.бюро ЗАГС м.Києва 16.03.1960 року, актовий запис №297), Цивільний Кодекс України 2003 року вступив в дію з 01.01.2004 року.

Зважаючи на ті обставини, що за час спільного життя подружжя ОСОБА_6 спільне майно не ділили.

На підставі вимог ст.22 КпШС України (1969 року дія норми на час виникнення правовідносин) майно, яке набуто подружжям під час шлюбу є їх спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування та розпорядження цим майном. Подружжя користуються рівними правами і в тому випадку, коли один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

Вимоги ст.23 КпШС України 1969 року передбачав, що майном, яке набуте під час шлюбу, подружжя розпоряджається за спільною згодою.

Статтею 60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними (частина перша статті 70 СК України).

Верховний Суд України при розгляді Справи №6-692цс16, висловив правову позицію.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Частка в спільній сумісній власності того з подружжя, хто пережив спадкодавця, не входить до складу спадщини і не включається до спадкового майна після смерті іншого з подружжя.

Отже, до складу спадкового майна не включається 1/2 частина зазначеного житлового будинку.

Згідно ст.1217 ЦК України спадкування в Україні здійснюється за законом і за заповітом.

Спадкування за законом має місце, коли воно не змінене заповітом.

Спадкодавиця залишила заповіт від 21.03.2006 року посвідчений ОСОБА_8, секретарем виконавчого комітету Фастівецької сільської ради Фастівського району Київської області, зареєстрований в реєстрі за №16, яким заповідала житловий будинок, земельну ділянку та все домашнє майно, з чого б воно не складалось, що знаходиться в селі Фастівець вул. Зелена, №9 Фастівського району Київської області, у рівних частинах ОСОБА_2, яка є її донькою та ОСОБА_7, ОСОБА_4, які є її онуками.

Разом з тим, ОСОБА_1, звернувся до суду позовом та просив суд визнати за ним право власності на обов»язкову частку спадкового майна.

Право на обов'язкову частку у спадщині - це особисте майнове право непрацездатних спадкоємців першої черги отримати визначену законом частку у спадщині незалежно від змісту заповіту.

Відповідно до ст. 1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).

Перелік осіб, які мають право на обов'язкову частку, що визначений ст. 1241 ЦК, є вичерпним і розширеного тлумачення не потребує.

Відповідно до ст. 69 Закону України Про нотаріат , п.п. 5.5 п. 5 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України нотаріус в обов'язковому порядку при видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом перевіряє коло осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині.

Право на обов'язкову частку у спадщині не залежить від згоди інших спадкоємців, волі спадкодавця та не пов'язане зі спільним проживанням спадкодавця й осіб, які мають право на обов'язкову частку. Право на обов'язкову частку у спадщині має особистий характер та не може переходити в порядку спадкової трансмісії. Коло спадкоємців, які мають право на обов'язкову частку у спадщині, визначається на день відкриття спадщини. Нотаріус має пояснити спадкоємцю, який має право на обов'язкову частку у спадщині, його право на одержання належної частки спадщини.

У ході розгляду справи було встановлено, що на час відкриття спадщини ОСОБА_1, виповнилося 74 роки. Згідно зі ст.1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" непрацездатними вважаються жінки - після досягнення 55 років та чоловіки - після досягнення 60 років; інваліди І, ІІ, Ш груп, незалежно від того, чи призначена їм пенсія.

Право на обов'язкову частку виникає лише у разі спадкування за заповітом, оскільки особи, що мають таке право, належать до спадкоємців за законом першої черги, а відтак, за відсутності заповіту (визнання його недійсним, усунення спадкоємців за заповітом від права на спадкування тощо) неодмінно закликаються до спадкування. Отже, обов'язковий спадкоємець наділений правом на спадкування у разі, якщо: він взагалі не вказаний у заповіті як спадкоємець; він прямо позбавлений права на спадкування змістом заповіту; частка спадщини цієї особи визначена змістом заповіту в меншому розмірі, ніж це встановлено законом.

ОСОБА_1 є чоловіком спадкодавиці ОСОБА_6, що стверджується свідоцтвом про одруження. Як достовірно встановлено в суді ОСОБА_1 був непрацездатним на момент смерті дружини, подав заяву до нотаріуса про прийняття спадщини і не відмовився від прийняття її, а тому суд вважає, він має право на обов'язкову частку у спадщині останньої незалежно від змісту заповіту.

Згідно з положенням ч.3 ст.1241 ЦК України, будь-які обмеження та обтяження, встановлені у заповіті для спадкоємця, який має право на обов'язкову частку у спадщині, дійсні лише щодо тієї частини спадщини, яка перевищує його обов'язкову частку. Мова йде, зокрема, про заповідальний відказ та заповідальне покладення.

Спадкування обов'язкової частки є правом, а не обов'язком спадкоємця. У зв'язку з чим такі особи мають реалізувати своє право шляхом прийняття спадщини, та, відповідно, можуть відмовитися від нього. При цьому малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, якщо не відмовилися від неї (ч. 4 ст. 1268 ЦК України).

При визначенні розміру обов'язкової частки у спадщині беруться до уваги всі спадкоємці за законом першої черги, увесь склад спадщини.

Як достовірно встановлено, крім ОСОБА_1, спадкоємцем першої черги за законом є дочка спадкодавиці ОСОБА_2

До складу спадщини уввійшов житловий будинок та земельні ділянки, які належали спадкодавцю.

Таким чином, право на отримання обов»язкової частки не може залежити від згоди інших спадкоємців. Але в разі заперечення проти видачі свідоцтва про право на спадщину на обов»язкову частку, то з відповідним позовом вони мають право звернутися до суду.

Відповідачі, які є спадкоємцями за заповітом подали до суду письмові заяви про те, що не заперечують проти позову ОСОБА_1, щодо визнання за ним права власності на обов»язкову частку в спадковому майні.

Разом з тим, позивачі звернулися до суду з даним позовом в зв»язку з відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину з причин відсутності правовстановлюючих документів на житловий будинок.

Згідно п.3.1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об»єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з вимогами ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За таких обставин, суд, оцінюючи зібрані у справі сукупні докази, вважає, що позов підлягає задоволеню.

Керуючись ст. 4,12,13,76-82,133,141,258,259,263,265,268 ЦПК України, на підставі ст.15,16,1220-1222,1233,1235,1241,1258,1268,1269,1270,1272 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Фастівецької сільської ради Фастівського району Київської області, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - Державний нотаріус П'ятнадцятої Київської державної нотаріальної контори ОСОБА_5 про визнання права власності на майно задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину житлового будинку, господарських будівель і споруд № 9 по вулиці Зелена у с. Фастівець Фастівського району Київської області, як спільно нажитого майна подружжя.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/8 частину житлового будинку, господарських будівель і споруд № 9 по вулиці Зелена у с. Фастівець Фастівського району Київської області як обов»язкову частку спадщини після смерті дружини ОСОБА_6, яка померла 09 січня 2012 року.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 3/24 чстини житлового будинку, господарських будівель і споруд № 9 по вулиці Зелена у с. Фастівець Фастівського району Київської області як спадщину за заповітом після смерті матері ОСОБА_6, яка померла 09 січня 2012 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його оголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий суддя Г.В.Соловей