Постанова

від 04.07.2007 по справі 38/422-06

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

38/422-06

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

04 липня 2007 р.                                                                                   № 38/422-06  

 Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого судді      Кривди Д.С. –(доповідача у справі),

суддів :Жаботиної Г.В.,Уліцького А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні  касаційну скаргуТОВ “Науково-виробниче підприємство архітектурно-будівельна компанія “АКС”        

на  постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.03.2007

у справі№38/422-06 господарського суду Дніпропетровської області       

за позовомТОВ “Науково-виробниче підприємство архітектурно-будівельна компанія “АКС”

доДержавного підприємства проектного та конструкторсько-технологічного бюро “Механомонтаж” корпорації “Укрмонтажспецбуд”

простягнення суми,

за участю представників сторін від:

позивача: Мітіна Н.О. –за довіреністю від 22.02.2007р.

відповідача: не з'явились

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 18.01.2007р. (суддя Бишевська Н.А.) позов задоволено; стягнуто з Державного підприємства проектного та конструкторсько-технологічного бюро “Механомонтаж” корпорації “Укрмонтажспецбуд” на користь ТОВ “Науково-виробниче підприємство архітектурно-будівельна компанія “АКС” заборгованість в сумі 8500грн. за договором №11/05/804-06 від 11.05.2006р., витрати по сплаті державного мита в сумі 102грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118грн.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.03.2007р. (судді Євстигнеєв О.С. –головуючий, Лотоцька Л.О., Бахмат Р.М.) рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.01.2007р.  скасовано; у задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову апеляційної інстанції, залишивши без змін рішення місцевого господарського суду, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального права.

Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просить постанову залишити без змін.

Відповідач не скористався наданим процесуальним правом на участь свого представника в судовому засіданні касаційної інстанції.

Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали (фактичні обставини) справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення представника позивача, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція виходить з встановлених у даній справі обставин.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 11.05.2006р. між      Державним   підприємством   Проектне   та   конструкторське технологічне бюро „Механомонтаж” Корпорації „Укрмонтажспецбуд” та ТОВ „Науково-виробниче підприємство архітектурно-будівельна компанія „АКС” укладено договір №11/05/804-06 на   розробку   робочого проекту в тих частинах, які зазначені в п.п.1.1.1 договору.

Згідно п.2 договору та Протоколу про договірну ціну, сума договору склала   17000грн.

Пунктом 2.2 договору передбачена оплата в наступному порядку: 50%  загальної вартості  робіт  сплачуються  замовником   (відповідачем) протягом 3 банківських днів після підписання договору; решта 50% сплачуються змовником (відповідачем) протягом 3 банківських днів після підписання акту виконаних робіт.

Також судами на підставі матеріалів справи встановлено, що 19.05.2006р. відповідачем на виконання зазначеного договору сплачено 5000грн., що підтверджується випискою банку №692 від 19.05.2006р., а 06.06.2006р. після повідомлення ТОВ “НВП АБК „АКС” про призупинення виконання робіт до моменту повного розрахунку відповідно до умов договору, перераховано ще 3500грн. (виписка №705 від 06.06.2006р.).

20.06.2006 року ДП ПКТБ „Механомонтаж” за вих. №20/06-01 надіслано листа з повідомленням про виконання частини проектних робіт та про призупинення проектування робіт (зовнішні мережі) із-зі відсутності генплану по об'єкту в м. Ізюм, який повинен був надати ДП ПКТБ „Механомонтаж”, а також листа, вих.№ 21/06-01 від 20.06.2006 року, із повідомленням про виконані роботи по договору №11/05/804-06 від 11.05.2006 року. 30 червня позивач знову звертається до ДП ПКТБ „Механомонтаж” із проханням направити генеральний план торгівельного центру „АТБ-торгбуд” в м. Ізюм Харківської області, для виконання проектних робіт із зовнішніх мереж.

04.07.2006 року вих. №108 ДП ПКТБ „Механомонтаж” надіслало зауваження щодо проектно-кошторисної документації на будівництво торгівельного центру „АТБ-торгбуд” в м. Ізюм Харківської області, на які 06.07.2006 року вих. №06/07-01 надано відповідь щодо виконаних робіт та зроблених зауважень.

При цьому суд першої інстанції встановив, що оскільки проектні роботи для будівництва торгівельного центру „АТБ-торгбуд” в м.Ізюм Харківської області, вул.Капітана Орлова, 4, були виконані в повному обсязі відповідно до умов договору та зауважень відповідача, які були вказані у листах відповідача: вих. №108 від 04.07.2006 року, №ПО від 05.07.2006 року, №155 від 07.08.2006 року, позивач після усунення зауважень, своїм листом від 11.08.2006 року, вих. №11/08-04, повідомив відповідача про готовність передачі виконаних проектних робіт.

Однак, 11.09.2006 року вих. №1196 відповідач знову запросив примірник переплетених об'єктних кошторисів і знову повідомив про зауваження до частин робочого проекту, виконуваного позивачем, які вже було скоректовано і надіслано відповідачу, повідомивши наприкінці, що всі перелічені зауваження, а також інші зауваження по інших підрозділах, які виконувались ТОВ „НВП АБК „АКС”, вже відкоректовані ДП ПКТБ „Механомонтаж”.

19.09.2006 року позивач надіслав відповідачу претензію №19/09-02 про неналежне виконання зобов'язання на суму 8500грн., на що відповідач 22.09.2006 року, вих №181, знову посилається на обставини, які не передбачені договором: неотримання висновку “Укрінвестекспертиза” щодо виконаних позивачем робіт, відсутність належної кількості примірників на паперових носіях та інше. Інших причин невиконання своїх зобов'язань, чи порушення позивачем умов договору відповідачем не наведено.

Відповідач свої договірні зобов'язання щодо повної оплати виконаних робіт не виконав, у зв'язку з чим заборгованість перед позивачем становить 8500грн.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст.175 ГК України.

Відповідно до п.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно п.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо  строк  (термін)  виконання  боржником  обов'язку  не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, суд першої інстанції, дослідивши обставини неналежного виконання відповідачем зобов'язань по оплаті вказаного договору, та з урахуванням вищенаведених норм законодавства, дійшов законного і обґрунтованого висновку, що сума боргу в розмірі 8500грн. доведена позивачем.

Згідно приписів частини  2  статті  111-7 Господарського  процесуального  кодексу  України  до  юрисдикції  касаційної  інстанції  не  відноситься  повторна  оцінка доказів та  встановлення  обставин  відхилених  господарським  судом  при  розгляді  спору.

Оскільки факт заборгованості Державного підприємства проектного та конструкторсько-технологічного бюро “Механомонтаж” корпорації “Укрмонтажспецбуд” перед позивачем підтверджений, місцевий господарський суд, відповідно до ст.526 ЦК України, дійшов правильного висновку про обов'язок відповідача сплатити основний борг в зазначеній сумі.

Вищевикладене не було враховано апеляційним господарським судом, що призвело про безпідставного скасування рішення місцевого господарського суду. Посилання апеляційного суду на те, що сторони не надали доказів підписання акту прийому-передачі виконаних робіт, а тому відсутні підстави для задоволення позову, зроблено апеляційним судом без врахування тієї обставини, що між сторонами укладено договір підряду на проектні роботи і до замовника застосовуються положення ст.889 ЦК України. Суд першої інстанції підтвердив виконання проектних робіт в повному обсязі, що не заперечував замовник, тоді як апеляційний суд не спростував дану обставину.

Відповідно до статті 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; недоведеність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Проте, скасовуючи рішення господарського суду Дніпропетровської області, суд апеляційної інстанції не спростував висновків суду першої інстанції та встановлених ним обставин справи.

У оскаржуваній постанові Дніпропетровського апеляційного господарського суду фактично не наведено обґрунтування порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права судом першої інстанції, рішення якого оскаржувалось в апеляційному порядку.

За таких обставин постанова апеляційного господарського суду підлягає скасуванню з залишенням в силі рішення місцевого господарського суду.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 108, 1115, 1117, п.6 ч.1 ст.1119, 11110, ст.11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,  –

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.03.2007 року у справі №38/422-06 скасувати, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.01.2007 року у цій справі залишити без змін.

Головуючий  суддя                                                                 Д.Кривда

Судді                                                                                     Г.Жаботина              

                                                                                              А.Уліцький