Постанова

від 01.03.2019 по справі 183/2421/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3086/19 Справа № 183/2421/18 Суддя у 1-й інстанції - Городецький Д. І. Суддя у 2-й інстанції - Демченко Е. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого - судді Демченко Е.Л.

суддів - Куценко Т.Р., Макарова М.О.

розглянувши у спрощеному провадженні, без повідомлення учасників справи, в м.Дніпро апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Агроволодар на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 жовтня 2018 року по справі за позовом фермерського господарства Дар до ОСОБА_1, товариства з обмеженою відповідальністю Агроволодар про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним та за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Агроволодар до фермерського господарства Дар , ОСОБА_1 про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, -

в с т а н о в и л а:

25 квітня 2018 року фермерське господарство Дар (далі ФГ Дар ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, товариства з обмеженою відповідальністю Агроволодар (далі ТОВ Агроволодар ) про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним.

Вказували, що 03 серпня 2009 року між ФГ "Дар" та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки АДРЕСА_1, відповідно до якого ОСОБА_1 передала, а ФГ Дар прийняло на умовах оренди земельну ділянку площею 3,650 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Новостепанівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області.

Зазначали, що у відповідності до п.3.1 договору оренди, договір укладено сторонами на строк 5 років з моменту державної реєстрації. Державна реєстрація договору проведена 03 серпня 2009 року Новомосковським районним відділом Дніпропетровської регіональної філії Центру ДЗК, про що вчинено запис №04-09-126-04216.

Таким чином, договір оренди землі укладено між сторонами з 03 серпня 2009 року по 03 серпня 2014 року.

Вказували також на те, що ФГ Дар належним чином виконував умови договору оренди, в тому числі, своєчасно сплачувало орендну плату. Після закінчення строку договору оренди земельної ділянки, ФГ Дар подовжувало і продовжує безперешкодно використовувати земельну ділянку ОСОБА_1, проти чого остання не заперечує. ОСОБА_1 ані до закінчення строку договору, ані після не повідомила позивача про небажання продовжувати орендні відносини. Між сторонами не було складено акту повернення земельної ділянки, про що відповідач не наполягає до теперішнього часу. Позивач здійснює обробіток земельної ділянки, нараховує та виплачує орендну плату, відраховує податки та збори, передбачені чинним законодавством.

Зазначали також, що заочним рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 лютого 2018 року у справі №183/5603/17 позов ФГ Дар до ОСОБА_1 про визнання поновленим договору оренди землі задоволено, визнано поновленим на 5 років до 03 серпня 2019 року договір оренди земельної ділянки № 4 від 03 серпня 2009 року, відповідно до якого ОСОБА_1 передала, а ФГ Дар прийняло на умовах оренди земельну ділянку площею 3,650 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Новостепанівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області.

Посилались на те, що після отримання рішення суду про поновлення договору оренди землі, 24 квітня 2018 року вони з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно дізналися, що 06 квітня 2017 року ОСОБА_1, незважаючи на триваючі орендні відносини із ними, уклала договір оренди земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 із ТОВ Агроволодар , вказаний договір зареєстрований державним реєстратором приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу відповідно до рішення індексний номер 35035091 від 04 травня 2017 року, про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень внесено запис про інше речове право за № 20243135. Укладення відповідачами договору оренди землі порушує права господарства на користування спірною земельною ділянкою.

Посилаючись на вимоги Закону України Про оренду землі , ст.ст.203,215 ЦК України, ФГ Дар просило суд визнати недійсним договір оренди землі №18/11 від 26 квітня 2017 року, укладений між ОСОБА_1 і ТОВ Агроволодар , відповідно до якого ОСОБА_1 передала, а ТОВ Агроволодар прийняло на умовах оренди земельну ділянку площею 3,650 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Новостепанівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, який зареєстрований на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 35035091 від 04 травня 2017 року, про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень внесено запис про інше речове право за № 20243135.

30 травня 2018 року ТОВ Агроволодар звернулося до суду з зустрічним позовом до ФГ Дар , ОСОБА_1 про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, в якому посилалося на те, що укладений 03 серпня 2009 року договір оренди земельної ділянки АДРЕСА_1 між ФГ Дар і ОСОБА_1 не містить істотних умов, передбачених ст.15 Закону України Про оренду землі , а саме: індексація орендної плати, форма платежу, порядок внесення і перегляду орендної плати (абзац 3 ч.1 ст.15 Закону); умови і строки передачі земельної ділянки орендарю (абзац 6 ч.1 ст.15 Закону); визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини (абзац 9 ч.1 ст.15 Закону).

Крім того вказували, що між ФГ Дар та ОСОБА_1 не було підписано акт приймання-передачі об'єкта оренди - земельної ділянки, що суперечить положенням ст.17 Закону України Про оренду землі .

Зазначали, що відсутність в договорі оренди земельної ділянки АДРЕСА_1 від 03 серпня 2009 року, укладеного між ФГ Дар та ОСОБА_1, трьох істотних умов, передбачених ст.15 Закону України Про оренду землі та порушення вимог ст.17 Закону є підставою для визнання договору 223 недійсним, а тому просили суд визнати недійсним договір оренди земельної ділянки АДРЕСА_1, укладений 03 серпня 2009 року, відповідно до якого ОСОБА_1 передала, а ФГ Дар прийняло на умовах оренди земельну ділянку площею 3,650 га., кадастровий номер НОМЕР_1, яка надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Новостепанівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області.

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 жовтня 2018 року позовні вимоги ФГ Дар до ОСОБА_1, ТОВ Агроволодар про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним задоволено.

Визнано недійсним договір оренди землі №18/11 від 26 квітня 2017 року, укладений між ОСОБА_1 і ТОВ Агроволодар , відповідно до якого ОСОБА_1 передала, а ТОВ Агроволодар прийняло на умовах оренди земельну ділянку площею 3,650 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Новостепанівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, який зареєстрований на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 35035091 від 04 травня 2017 року, про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень внесено запис про інше речове право за № 20243135.

У задоволенні зустрічного позову ТОВ Агроволодар до ФГ Дар , ОСОБА_1 про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним відмовлено. Вирішено питання судових витрат.

В апеляційній скарзі ТОВ Агроволодар посилалося на те, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просили скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні первісних позовних вимог та задоволення зустрічних позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не визначено яким саме положенням ст.203 ЦК України не відповідає договір від 26 квітня 2017 року; укладений 26 квітня 2017 року правочин спрямовано на настання реальних наслідків, оскільки ТОВ Агроволодар використовує отриману за ним в оренду земельну ділянку в своїй господарській діяльності та сплачує орендну плату; договір оренди земельної ділянки від 26 квітня 2017 року відповідає положенням чинного законодавства, судом не зазначено яким нормам закону він суперечить; рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 лютого 2018 року, на яке посилався суд першої інстанції у справі №183/5603/17, не набрало законної сили, оскаржено ТОВ Агроволодар в апеляційному порядку; договір оренди, укладений між ОСОБА_1 та ФГ Дар , не відповідає вимогам ст.ст.15,17 Закону України Про оренду землі внаслідок відсутності акту приймання-передачі земельної ділянки.

Згідно з п.1 ч.1 ст.274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою.

Зважаючи на те, що дана справа є малозначною, її розгляд здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та без їх виклику.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів находить, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню в частині з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст.263,264 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим та має стосуватися, зокрема питань: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини сторін випливають із установлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин тощо.

Проте, зазначеним вимогам закону рішення суду в повному обсязі не відповідає з огляду на таке.

Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.

Судом першої інстанції встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що 03 серпня 2009 року між ФГ Дар і ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки АДРЕСА_1, відповідно до якого ОСОБА_1, передала, а ФГ Дар прийняло на умовах оренди земельну ділянку площею 3,650 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Новостепанівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області.

У відповідності до п.3.1 договору оренди, договір укладено сторонами на строк 5 років з моменту державної реєстрації.

Оскільки державна реєстрація договору проведена 03 серпня 2009 року Новомосковським районним відділом Дніпропетровської регіональної філії Центру ДЗК, про що вчинено запис №04-09-126-04216, договір оренди землі укладено між сторонами з 03 серпня 2009 року по 03 серпня 2014 року.

12 лютого 2018 року Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області ухвалено рішення у справі №183/5603/17 за позовом ФГ Дар до ОСОБА_1 про визнання поновленим договору оренди землі, яким позов ФГ Дар до ОСОБА_1 про визнання поновленим договору оренди землі задоволено, судом визнаний поновленим на 5 років до 03 серпня 2019 року договір оренди земельної ділянки № 4 від 03 серпня 2009 року, відповідно до якого ОСОБА_1 передала, а ФГ Дар прийняло на умовах оренди земельну ділянку площею 3,650 га., кадастровий номер НОМЕР_1, яка надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Новостепанівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області.

26 квітня 2017 року між ОСОБА_1 та ТОВ Агроволодар укладено договір оренди землі №18/11, відповідно до якого ОСОБА_1 передала, а ТОВ Агроволодар прийняло на умовах оренди земельну ділянку площею 3,650 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Новостепанівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, який зареєстрований на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 35035091 від 04 травня 2017 року, про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень внесено запис про інше речове право за №20243135.

Задовольняючи первісні позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки ФГ Дар станом на дату укладення оспорюваного договору оренди землі мало право користування земельною ділянкою на умовах оренди, відповідачі не мали права укладати між собою договір оренди землі, в зв'язку з чим, договір оренди землі № 18/11 від 26 квітня 2017 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ Агроволодар , належить визнати недійсним, оскільки він не відповідає вимогам ЦК України, іншим актам цивільного законодавства та порушує право позивача, як орендаря.

Відмовляючи в задоволенні зустрічних позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ Агроволодар не було стороною договору оренди землі, укладеного 03 серпня 2009 року між ФГ Дар і ОСОБА_1, не мало жодних прав щодо спірної земельної ділянки станом на дату укладення оскаржуваного договору, тому зазначений договір жодним чином не порушує прав, свобод чи законних інтересів ТОВ Агроволодар .

Однак колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції в частині задоволення первісного позову у зв'язку з наступним.

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Відповідно до вимог частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України,Законом України Про оренду землі .

Згідно із статтею 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до частини п'ятої статті 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень право власності та інші речові права на нерухомість майна, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.

Статтею 631 ЦК України передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою, третьою, четвертою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.

За вимогами статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Правові підстави поновлення договору оренди землі визначаються статтею 33 Закону України Про оренду землі , яка фактично об'єднує два випадки пролонгації договору оренди землі.

Відповідно до частин першої-п'ятої статті 33 цього Закону (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, установлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Ці положення узгоджуються із загальною нормою частини першої статті 777 ЦК України, якою закріплено переважне право наймача, який належно виконує свої обов'язки за договором, на укладення договору на новий строк та передбачено певну процедуру здійснення цього права.

Тобто реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України Про оренду землі , можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури і строків.

В апеляційній скарзі ТОВ Агроволодар посилалось на те, що рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 лютого 2018 року, яким судом визнаний поновленим договір оренди земельної ділянки від 03 серпня 2009 року № 4 на 5 років до 03 серпня 2019 року, відповідно до якого ОСОБА_1 передала, а ФГ Дар прийняло на умовах оренди спірну земельну ділянку, не набрало законної сили, оскаржено ТОВ Агроволодар в апеляційному порядку.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що постановою Дніпровського апеляційного суду від 02 січня 2019 року апеляційну скаргу ТОВ "Агроволодар" задоволено. Заочне рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 лютого 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову ФГ "Дар" до ОСОБА_1 про визнання поновленим договору оренди землі відмовлено.

За таких обставин, відсутність підстав для реалізації переважного права на поновлення договору оренди у ФГ Дар відповідно до частини першої статті 33 Закону України Про оренду землі , встановлена рішенням суду, що набрало законної сили, тому відсутні підстави для його захисту відповідно до статті 3 ЦПК України, статті 15 ЦК України шляхом визнання недійсним укладеного договору оренди з новим орендарем.

Доводи апеляційної скарги про те, що договір оренди земельної ділянки, укладений між ОСОБА_1 та ФГ Дар , не відповідає вимогам ст.ст.15,17 Закону України Про оренду землі внаслідок відсутності акту приймання-передачі земельної ділянки, є безпідставними, оскільки за змістом статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. ТОВ Агроволодар не є стороною вказаного договору від 03 серпня 2009 року, тому відсутністю акту приймання-передачі земельної ділянки за зазначеним договором його права не порушено.

З урахуванням наведеного, доводи апеляційної скарги в частині заслуговують на увагу, рішення суду підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог ФГ Дар до ОСОБА_1, ТОВ Агроволодар про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним з ухваленням нового рішення в цій частині про відмову у задоволенні позовних вимог. В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст.ст.367,374,376,381-383 ЦПК України, колегія суддів,-

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Агроволодар задовольнити частково.

Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 жовтня 2018 року скасувати в частині задоволення позовних вимог фермерського господарства Дар до ОСОБА_1, товариства з обмеженою відповідальністю Агроволодар про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним та ухвалити в цій частині нове рішення.

В задоволенні позову фермерського господарства Дар до ОСОБА_1, товариства з обмеженою відповідальністю Агроволодар про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним відмовити.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Повний текст постанови складено 01 березня 2019 року.

Головуючий: Демченко Е.Л.

Судді: Куценко Т.Р.

Макаров М.О.