Рішення

від 01.03.2019 по справі 420/6210/18

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/6210/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Тарасишиної О.М.,

за участю секретаря: Куща М.О.,

представника позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку загального позовного провадження позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Тексім» до Головного управління ДФС в Одеській області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області, Державної казначейської служби України про скасування рішення №474/12-02 від 03.11.2017 року та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Тексім» до Головного управління ДФС в Одеській області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області, Державної казначейської служби України, в якій позивач просить:

скасувати рішення Головного управління ДФС в Одеській області № 474/12-02 від 03.11.2017 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Тексім (індивідуальний податковий номер 405358315520);

зобов'язати Головне управління ДФС в Одеській області поновити дію реєстрації платника податку на додану вартість та відновити показники в обліковій картці на рахунку платника податку в системі електронного адміністрування ПДВ юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Тексім (код ЄДРПОУ 40535834) (індивідуальний податковий номер 405358315520) з моменту його анулювання зі збереженням податкових показників в розмірі 1 310 646,41 грн., на рахунку платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Тексім (код ЄДРПОУ 40535834);

зобов'язати Головне управління ДФС в Одеській області надати Державній казначейській службі України, відповідно до ст. 43 Податкового кодексу України, висновки та документи, необхідні для проведення коштів, на новостворений рахунок платника податків Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Тексім (код ЄДРПОУ 40535834) в системі електронного адміністрування ПДВ (або на розрахунковий рахунок № 26001054338101), помилково та/або надміру зарахованих до бюджету, з проведенням звірки надходжень до бюджету в розмірі 1 310 646,41 грн.

Ухвалою від 03.12.2018 р. Одеським окружним адміністративним судом вказану позовну заяву було залишено без руху.

04.12.2018 року (вх. № 37491/18) на виконання ухвали позивач надав до суду уточнену позовну заяву, чим усунув зазначені судом недоліки.

Ухвалою від 05.12.2018 року Одеським окружним адміністративним судом відкрито провадження по даній справі за правилами загального позовного провадження.

10.12.2018 року (вх. № 38103/18) представником позивача до канцелярії суду подано клопотання про приєднання письмових доказів.

02.01.2019 року (вх. № 146/19) представником відповідача до канцелярії суду подано відзив на позовну заяву.

15.01.2019 року (вх. № 1449/19) представником відповідача до канцелярії суду подано клопотання про приєднання письмових доказів.

Ухвалою від 22.01.2019 року Одеським окружним адміністративним судом закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду по суті.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ТОВ Торговий Дім Тексім перебуває на податковому обліку в ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області. 01.08.2016 року між ДПІ у Малиновському районі м. Одеси та ТОВ Торговий Дім Тексім , укладено договір про визнання електронних документів № 1, однак з 06.10.2016 року електронні документи ТОВ Торговий Дім Тексім ДПІ у Малиновському районі м. Одеси не приймаються. З 16.11.2016 року Договір про визнання електронних документів № 1 від 01.08.2016 року розірвано ДПІ в односторонньому порядку, що в свою чергу було оскаржено Товариством в судовому порядку. За результатами судового розгляду (справа № 815/6184/16), визнано протиправними дії ДФС України щодо блокування прийняття податкової звітності ТОВ Торговий Дім Тексім ; визнано протиправними дії державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області щодо розірвання в односторонньому порядку Договору про визнання електронних документів № 1 від 01.08.2016 року; зобов'язано державну податкову інспекцію у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області укласти Договір про визнання електронних документів товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Тексім в порядку передбаченому передбаченому Наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008 року № 233. Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2017 року, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області залишено без задоволення, апеляційну скаргу ДФС України залишено без задоволення, Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13.02.2017 року залишено без змін, проте, рішення суду, що набрало законної сили не виконано до цих пір.

03.11.2017 року Головним управлінням ДФС в Одеській області було прийнято рішення № 474/12-02 про анулювання реєстрації ТОВ Торговий Дім Тексім , як платника ПДВ на підставі п.п. г п. 184.1 ст. 184 ПК України особа, зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає контролюючому органу декларації з податку на додану вартість.

Позивач вважає, що дане рішення є протиправним, тому за захистом своїх порушених прав і свобод звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з цією позовною заявою.

Представник відповідача та третьої особи у відзиві на позовну заяву проти позову заперечував, в задоволенні позову просив відмовити з підстав законності оскаржуваного рішення, зважаючи на правомірність анулювання реєстрації платника податку за рішенням податкового органу на підставі підпункту «г» пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України у зв'язку із неподанням платником податку на додану вартість декларацій з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців та/або подання такої декларації з податку на додану вартість з показниками про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту.

Від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Державної казначейської служби України, жодних пояснень з приводу заявлених позовних вимог до суду не надходило.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

За правилами предметної підсудності встановленими ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п. 1 ч. 1).

За таких обставин суд дійшов висновку про підсудність позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Тексім» Одеському окружному адміністративному суду.

Як зазначено в позовній заяві та не заперечується сторонами по справі, ТОВ Торговий Дім Тексім перебуває на податковому обліку в ДПІ у Малиновському районі м. Одеси.

01.08.2016 року між ТОВ Торговий Дім Тексім та ДПІ у Малиновському районі м. Одеси, укладено договір про визнання електронних документів № 1.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду по справі № 815/6184/16 від 13.02.2017 року, визнано протиправними дії ДФС України щодо блокування прийняття податкової звітності ТОВ Торговий Дім Тексім ; визнано протиправними дії державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області щодо розірвання в односторонньому порядку Договору про визнання електронних документів № 1 від 01.08.2016 року; зобов'язано державну податкову інспекцію у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області укласти Договір про визнання електронних документів товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Тексім в порядку передбаченому передбаченому Наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008 року № 233 (а.с. 17-24)

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2017 року, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області залишено без задоволення, апеляційну скаргу ДФС України залишено без задоволення, Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13.02.2017 року залишено без змін (а.с. 25-27).

25.05.2017 року на ім'я начальника ДПІ у Малиновському районі м. Одеси та начальника Головного управління ДФС в Одеській області позивачем був направлений лист № 25/05-17 з вимогою виконання рішення суду, що набрало законної сили, однак рішення суду виконано не було (а.с. 35).

03.11.2017 року Головним управлінням ДФС в Одеській області прийнято рішення № 474/12-02 про анулювання реєстрації ТОВ Торговий Дім Тексім , як платника податка ПДВ на підставі п.п. г пункуту 184.1 статті 184 розділу V особа, зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає контролюючому органу декларації з податку на додану вартість, що свідчить про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту (а.с. 13-14).

Відповідно до підпункту «г» пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України визначено, що реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі якщо особа, зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає органу державної податкової служби декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту.

Згідно з пунктом 184.2 статті 184 Податкового кодексу України, анулювання реєстрації на підставі, на підставах, визначених у підпунктах «б» -«и» пункту 184.1 цієї статті, може здійснюватися за заявою платника податку або за самостійним рішенням відповідного органу державної податкової служби. Свідоцтво про реєстрацію платника податку вважається анульованим з дати анулювання реєстрації платника податку.

Згідно п. 1.2 Положення № 1130 цим Положенням визначається порядок: реєстрації платників податку на додану вартість; анулювання реєстрації платників податку на додану вартість; ведення реєстру платників податку на додану вартість (далі - Реєстр); присвоєння індивідуального податкового номера платника податку на додану вартість; оприлюднення даних з Реєстру; перереєстрації платників податку на додану вартість; ведення документації при реєстрації / анулюванні реєстрації платників податку на додану вартість; формування і надання витягів та довідок з Реєстру.

Підпунктом г) пункту 5.1 Положення № 1130 встановлено, що реєстрація діє до дати анулювання, яке відбувається у випадках, визначених пунктом 184.1 статті 184 розділу V Кодексу, якщо особа, зареєстрована як платник ПДВ, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає до контролюючого органу декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту.

Відповідно до абз. 3 п. 5.2 Положення № 1130, при розгляді питання анулювання реєстрації згідно з підпунктом "г" пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу (підпункт "г" пункту 5.1 цього розділу) 12 місяців визначаються із урахуванням того, що: не враховується місяць, в якому проведено реєстрацію особи платником ПДВ, якщо особа зареєстрована платником ПДВ з дня іншого ніж перший день календарного місяця; включаються останні 12 послідовних податкових місяців, за які подані податкові декларації (у разі подання декларацій) або сплив строк подання податкових декларацій (у разі неподання декларацій) до отримання чи складання контролюючим органом документа, який є підставою для анулювання реєстрації.

Згідно пп. 3 п. 5.5 Положення № 1130, рішення про анулювання реєстрації за самостійним рішенням контролюючого органу приймаються за наявності відповідних підтвердних документів (відомостей). Такими документами є, зокрема: довідка про подання/неподання платником ПДВ контролюючому органу декларації з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців та/або реєстр (перелік) податкових декларацій (податкових розрахунків) особи за 12 послідовних податкових місяців, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту у таких деклараціях (податкових розрахунках) протягом 12 послідовних податкових місяців (підстава - підпункт "г" пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу). У реєстрі (переліку) зазначаються дані про реєстрацію особи платником ПДВ та по кожній декларації (податковому розрахунку) - податковий період, дата надходження декларації (податкового розрахунку) до контролюючого органу, загальні обсяги постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту звітного періоду, вказані у відповідних рядках та колонках податкової декларації (податкового розрахунку).

Пунктом 5.6 Положення № 1130 передбачено, що за наявності зазначених підтвердних документів (відомостей) контролюючий орган за місцем перебування на обліку платника податків приймає рішення про анулювання реєстрації особи - платника ПДВ незалежно від здійснення контролюючим органом документальних та камеральних перевірок такої особи і їх результатів, а також обов'язку такої особи бути зареєстрованою та/або нараховувати чи сплачувати податок на додану вартість відповідно до законодавства.

Таким чином, анулювання реєстрації платника податку за рішенням податкового органу підставі підпункту «г» пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України можливе лише за таких обставин: неподання платником податку на додану вартість декларацій з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців та/або подання такої декларації з податку на додану вартість з показниками про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту. В свою чергу такі обставини мають підтверджуватись як самими деклараціями з податку на додану вартість, так і довідкою підрозділу оподаткування юридичних або фізичних осіб про подання/неподання платником податку на додану вартість декларацій з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців та/або реєстром (переліком) податкових декларацій (податкових розрахунків) особи за 12 послідовних податкових місяців, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту.

Зі змісту оскаржуваного рішення ГУ ДФС в Одеській області від 03.11.2017 № 474/12-02 вбачається, що підставою для його прийняття слугувало ненадання платником податків протягом 12 календарних місяців податкової звітності (декларації з ПДВ), що підтверджено довідкою відділу адміністрування ПДВ управління податків і зборів з юридичних осіб ГУ ДФС в Одеській області від 14.10.2017 року № 441/15-32-12 (а.с. 13-14).

Відповідно до п.2 зазначеного рішення комісією, утвореною відповідно до розпорядження ГУ ДФС в Одеській області від 03.04.2017 № 245-р, встановлено, що платник не подає податкові декларації з податку на додану вартість протягом періоду з 01.09.2016р. до 01.09.2017р., що свідчить про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту, та має за останні 12 календарних місяців обсяги оподаткованих операцій 0,0 грн.

За висновком комісії перелічені документи є підставою для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість у зв'язку з ненаданням податкових декларацій за 12 місяців та відповідно до п.п. г п. 184.1 ст. 184 ПК України.

Однак, суд не погоджується з висновками оскаржуваного рішення щодо неподання позивачем протягом періоду з 01.09.2016р. до 01.09.2017р. податкових декларацій з податку на додану вартість, оскільки судом встановлено, що товариством подавалась податкова декларація з податку на додану вартість за вересень 2016 року в паперовому вигляді, на якій міститься відбиток печатки ДПІ у Малиновському районі м. Одеси, дата надходження - 18.10.2016р. (а.с. 36-37).

Згідно з п.49.3 ст.49 ПК України податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

Єдиною підставою для відмови у прийнятті податкової декларації засобами електронного зв'язку в електронній формі є недійсність електронного цифрового підпису такого платника податків, у тому числі у зв'язку із закінченням строку дії сертифіката відкритого ключа, за умови що така податкова декларація відповідає всім вимогам електронного документа і надана у форматі, доступному для її технічної обробки.

Відповідно до п.49.9 ст.49 ПК України за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.

Згідно з п.49.10, п.49.11 ст.49 ПК України відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється. У разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивач надав податкову звітність, проте, враховуючи постанову Одеського окружного адміністративного суду у справі № 815/6184/16, яка набрали законної сили, встановлено, що відповідач ухилявся від вчинення дій щодо реєстрації такої податкової звітності.

Крім того, зі змісту наявної в матеріалах справи податкової декларації з ПДВ за вересень 2016 року вбачається, що вони містять відповідні показники з метою формування податкового кредиту, тобто такі декларації не можуть свідчити про відсутність постачання/придбання товарів.

Отже, контролюючим органом не тільки не проаналізовано вказані обставини, а взагалі їх не враховано, що свідчить про порушення принципу обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень, передбаченого ч. 2 ст. 2 КАС України.

Враховуючи викладене у сукупності, а також те, що відповідач щонайменше передчасно зробив висновок про неподання позивачем контролюючому органу декларації з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 03.11.2017 № 474/12-02, яким позивачу анульовано реєстрацію платника податку на додану вартість, є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Що стосується позовних вимог про зобов'язання Головного управління ДФС в Одеській області надати Державній казначейській службі України, відповідно до ст. 43 Податкового кодексу України, висновки та документи, необхідні для проведення коштів, на новостворений рахунок платника податків Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Тексім (код ЄДРПОУ 40535834) в системі електронного адміністрування ПДВ (або на розрахунковий рахунок № 26001054338101), помилково та/або надміру зарахованих до бюджету, з проведенням звірки надходжень до бюджету в розмірі 1 310 646,41 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України надміру сплачені грошові зобов'язання - це суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Згідно з підпунктом 17.1.10 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України платник податків має право на повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.

Умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань визначені у статті 43 Податкового кодексу України, згідно пункту 43.1 якої помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Згідно з пунктом 43.2 статті 43 Податкового кодексу України, у разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

Отже, законодавець акцентує увагу, що однією з необхідних умов для проведення процедури надміру сплачених коштів є факт відсутності за таким платником податків податкового боргу.

Представником відповідача не надано до суду жодних допустимих доказів на підтвердження наявності за позивачем боргових зобов'язань.

В той час, згідно пункту 43.3 статті 43 Податкового кодексу України обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку (пункт 43.4 Податкового кодексу України).

Таким чином, законодавець передбачив, що повернення надміру сплачених грошових зобов'язань можливе у випадку безпосереднього звернення платника податку з відповідною заявою та за умови відсутності у нього податкового боргу.

Відповідно до пункту 43.5 статті 43 Податкового кодексу України контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцяти денного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

При цьому, контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Поряд з цим, процедуру повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії врегульовано Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787 (далі - Порядок №787).

Так, пунктами 3, 5 вказаного порядку встановлено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів у національній валюті здійснюється органами Державної казначейської служби України (далі - органи Казначейства) з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень (далі - рахунки за надходженнями), відкритих в органах Казначейства відповідно до законодавства, шляхом оформлення розрахункових документів.

Повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.

Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України (далі - органи ДФС) подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.

У разі повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи ДФС, подання подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до Порядку взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 15.12.2015 року №1146, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31.12.2015 року за №1679/28124.

Органи Казначейства приймають подання від органів, які контролюють справляння надходжень бюджету або які здійснюють облік заборгованості в розрізі позичальників, у строки, визначені нормативно-правовими актами з питань повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів (п. 10 Порядку №787).

У той же час, порядок взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань регламентований наказом Міністерства фінансів України 15.12.2015 року №1146, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 31.12.2015 року за №1679/28124 (далі - Порядок №1146).

Згідно пунктів 4, 5 Порядку №1146 повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків здійснюється з бюджету, до якого такі кошти були зараховані.

Повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань у випадках, передбачених законодавством, здійснюється виключно на підставі заяви платника податку (за винятком повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку на доходи фізичних осіб, які розраховуються органом ДФС на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку), яка може бути подана до територіального органу ДФС за місцем адміністрування (обліку) помилково та/або надміру сплаченої суми протягом 1095 днів від дня її виникнення.

Пунктом 7 цього Порядку визначено, що після реєстрації в органі ДФС заява платника про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань (крім грошових зобов'язань з митних та інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів) передається на розгляд до структурних підрозділів, що виконують функції з адміністрування відповідних податків і зборів та погашення заборгованостей. Не пізніше другого робочого дня, наступного за днем реєстрації, заява з відміткою вказаних підрозділів щодо правомірності повернення передається до структурного підрозділу, на який покладено функцію з підготовки висновку.

Заява платника про повернення помилково або надміру сплачених грошових зобов'язань з митних та інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів, після реєстрації передається до структурного підрозділу митниці ДФС, на який покладено функцію з підготовки висновку.

Аналіз вищевикладеного в сукупності дає суду підстави дійти висновків, що повернення помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання платнику податків здійснюються за відсутності у останнього податкового боргу, виключно на підставі подачі ним відповідної заяви протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми та шляхом подання контролюючим органом висновку про повернення відповідних сум коштів до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Однак, з матеріалів справи не вбачається, що ТОВ Торговий Дім Тексім зверталося з заявою до відповідача з метою повернення коштів помилково та/або надміру зарахованих до бюджету в розмірі 1 310 646,41 грн.

Окрім того, основні принципи функціонування системи електронного адміністрування податку на додану вартість визначено статтею 200 1 ПК України, а порядок електронного адміністрування податку на додану вартість затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 №569 ОСОБА_1 питання електронного адміністрування податку на додану вартість (далі по тексту - Порядок №569).

Відповідно до пункту 200 1 .1 статті 200 1 ПК України, зокрема система електронного адміністрування податку на додану вартість забезпечує автоматичний облік в розрізі платників податку: суми податку, що містяться у виданих та отриманих податкових накладних та розрахунках коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних; суми податку, сплачені платниками при ввезенні товару на митну територію України; суми поповнення та залишку коштів на рахунках в системі електронного адміністрування податку на додану вартість; суми податку, на яку платники мають право зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; інші показники, які згідно з вимогами пункту 34 підрозділу 2 розділу XX Перехідні положення цього Кодексу враховуються під час обрахунку суми податку, обчисленої за формулою, визначеною пунктом 200 1 .3 статті 200 1 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 2 Порядку №569, рахунок у системі електронного адміністрування податку - це рахунок, відкритий платнику податку в Казначействі, на який таким платником перераховуються кошти у сумі, необхідній для досягнення розміру суми податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, а також у сумі, необхідній для сплати узгоджених податкових зобов'язань з податку.

Згідно з приписами пункту 13 вказаного Порядку, ДФС автоматично обчислює суму податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Реєстрі.

Відповідно до пункту 7 Порядку №569 у разі анулювання реєстрації платника податку залишок коштів на його електронному рахунку перераховується до бюджету, а такий рахунок закривається.

Для закриття електронного рахунка (в тому числі додаткового електронного рахунка) ДФС надсилає Казначейству реєстр платників податку, в якому зазначаються найменування або прізвище, ім'я та по батькові платника податку, податковий номер або номер та серія паспорта (для фізичних осіб - підприємців, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта), індивідуальний податковий номер платника податку та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету.

На підставі такого реєстру Казначейство перераховує суми податку до бюджету, в тому числі суми податку, зараховані на додаткові електронні рахунки і не списані з рахунка станом на наступний робочий день з дня анулювання реєстрації платника податку - суб'єкта спеціального режиму оподаткування або виключення його з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування.

З вище викладеного вбачається, що облік суми ПДВ у системі електронного адміністрування ПДВ здійснює ДФС.

Таким чином, враховуючи положення частини другої статті 9 КАС України, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про зобовязання Головного управління ДФС в Одеській області надати Державній казначейській службі України, відповідно до ст. 43 Податкового кодексу України, висновки та документи, необхідні для проведення коштів, на новостворений рахунок платника податків Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Тексім (код ЄДРПОУ 40535834) в системі електронного адміністрування ПДВ (або на розрахунковий рахунок № 26001054338101), помилково та/або надміру зарахованих до бюджету, з проведенням звірки надходжень до бюджету в розмірі 1 310 646,41 грн. задоволенню не підлягають, оскільки Головне управління ДФС в Одеській області не наділена такими повноваженнями.

Що стосується позовних вимог про зобов'язання Головного управління ДФС в Одеській області поновити дію реєстрації платника податку на додану вартість та відновити показники в обліковій картці на рахунку платника податку в системі електронного адміністрування ПДВ юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Тексім (код ЄДРПОУ 40535834) (індивідуальний податковий номер 405358315520) з моменту його анулювання зі збереженням податкових показників в розмірі 1 310 646,41 грн., на рахунку платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Тексім (код ЄДРПОУ 40535834) суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 5.10 Положення, підставою для внесення до Реєстру змін щодо скасування анулювання реєстрації, що відбулось за ініціативою контролюючого органу, є рішення суду, яке набрало законної сили, або рішення контролюючого органу про скасування рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ.

Рішення із копіями відповідних документів направляється до Державної фіскальної служби України для внесення відповідних змін до Реєстру. У разі скасування рішення про анулювання реєстрації, якщо інше не визначено судовим рішенням, контролюючий орган вносить до Реєстру запис про реєстрацію платника ПДВ із урахуванням таких особливостей:

1) якщо на дату скасування рішення про анулювання реєстрації в особи відсутня наступна (повторна) реєстрація, дата реєстрації платником ПДВ не змінюється;

2) якщо на дату скасування рішення про анулювання реєстрації особа зареєстрована платником ПДВ повторно, дата реєстрації платником ПДВ відповідає даті попередньої реєстрації платником ПДВ;

3) якщо на дату скасування рішення про анулювання реєстрації особа зареєстрована як платник єдиного податку, умова сплати якого не передбачає сплати податку на додану вартість, дата реєстрації платником ПДВ не змінюється, дата анулювання реєстрації відповідає даті, що передує дню переходу особи до застосування відповідної ставки єдиного податку, а причина анулювання - підпункту в пункту 184. статті 184 розділу V Кодексу. Анулювання реєстрації проводиться за заявою про анулювання реєстрації платника ПДВ або за рішенням контролюючого органу;

4) якщо на дату скасування рішення про анулювання реєстрації в особи є анульованою наступна (повторна) реєстрація, дата реєстрації платником ПДВ відповідає даті попередньої реєстрації платником ПДВ, а дата та причина анулювання реєстрації - даті та причині анулювання повторної реєстрації.

Отже чинним законодавством України чітко визначено процедуру дій контролюючого органу на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, та яким захищено права платника податків від неправомірних дій та рішень державної податкової інспекції з анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

Таким чином, позовна вимога про зобов'язання Головного управління ДФС в Одеській області поновити дію реєстрації платника податку на додану вартість та відновити показники в обліковій картці на рахунку платника податку в системі електронного адміністрування ПДВ юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Тексім (код ЄДРПОУ 40535834) (індивідуальний податковий номер 405358315520) з моменту його анулювання зі збереженням податкових показників в розмірі 1 310 646,41 грн., на рахунку платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Тексім (код ЄДРПОУ 40535834) є передчасною та не підлягає задоволенню, адже права позивача в даному випадку захищені шляхом скасування рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 03.11.2017 року №474/12-02 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

Верховний Суд у своєму рішенні від 02 жовтня 2018 року у справі № 820/159/16 вказав, що для задоволення позовних вимог Товариства зобов'язального характеру на момент звернення із позовом відсутні, оскільки позивачем не надано доказу, який би безспірно посвідчував ту обставину, що після скасування рішення суб'єкта владних повноважень про анулювання реєстрації Товариства, як платника податку на додану вартість, контролюючий орган не вчинить дії до позивача, як до платника цього податку, з відповідним відображенням показників, прийняття звітності, відновлення дії договору тощо. Прогнозування можливих порушень зі сторони відповідача та зобов'язання його вчинити певні дії в майбутньому є передчасним.

Відтак, за наявності об'єкту судового захисту на момент звернення із позовом, зобов'язальна частина позову, як спосіб відновлення порушеного права, є передчасною, виходячи із дискреційних повноважень органу, коли суд замість органу (по суті підмінюючи його) вирішує питання замість його в межах його компетенції, без можливості прийняття рішення із цих питань суб'єктом владних повноважень.

Вказаний висновок Верховного Суду України відповідно до положень статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Враховуючи встановлені обставини в їх сукупності, виходячи з системного аналізу норм чинного законодавства, суд дійшов висновку, що висновки контролюючого органу, на підставі яких прийнято оскаржуване рішення, базуються на припущеннях, а контролюючий орган дійшов хибного висновку про порушення позивачем чинного законодавства України.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно ч.ч.1, 3 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відтак, враховуючи, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДФС в Одеській області судовий збір у розмірі 1762, 00 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Тексім» (місцезнаходження: 65072, м. Одеса, вул. Генерала Петрова, 68; код ЄДРПОУ 40535834) до Головного управління ДФС в Одеській області (місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5; код ЄДРПОУ 39398646), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області (місцезнаходження: 65098, м. Одеса, вул. Стовпова, 17; код ЄДРПОУ 39565551), Державної казначейської служби України (місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6; код ЄДРПОУ 37567646) про скасування рішення №474/12-02 від 03.11.2017 року та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Скасувати рішення Головного управління ДФС в Одеській області № 474/12-02 від 03.11.2017 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ Торговий Дім Тексім

Стягнути з Головного управління ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Тексім» (код ЄДРПОУ 40535834) судові витрати у розмірі 1762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві грн. 00 коп.).

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст. 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили згідно з приписами ст. 255 КАС України.

Пунктом 15.5 розділу VII Перехідні положення КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 01.03.2019 р.

Суддя О.М. Тарасишина

.