Рішення

від 27.02.2019 по справі 826/10698/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 лютого 2019 року № 826/10698/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Інновер Україна доГоловного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення представники сторін:позивача - Левицький В.А.; відповідача - не прибув,

ВСТАНОВИВ:

10.07.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю Інновер Україна (далі - позивач або ТОВ Інновер Україна ) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - відповідач або ГУ ДФС у м. Києві), у якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 28.03.2018 № 0195581208.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем проведено камеральну перевірку податкової декларації з податок на прибуток позивача за 2017 рік; за результатами камеральної перевірки складено Акт № 496/26-15-12-08-20/37401803 від 13.03.2018, в якому зазначено про розбіжності між задекларованим фінансовим результатом до оподаткування згідно із податковою декларацією на прибуток від 28.02.2018 та згідно із фінансовим звітом суб'єкта малого підприємництва за 2017 рік від 28.02.2018, що призвело до заниження податку на прибуток на 168 919 грн.; 28.03.2018 відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0195581208, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 211 149 грн.; позивач оскаржив вказане податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку, однак в задоволенні скарги було відмовлено; податкове повідомлення-рішення № 0195581208 є незаконним та підлягає скасуванню; у фінансовому звіті суб'єкта малого підприємництва за 2017 рік було допущено технічну помилку, яка не вплинула на визначення у податковій декларації вірної цифри фінансового результату до оподаткування; розбіжність між даними декларації та фінансового звіту сама по собі не свідчить про заниження податкового зобов'язання; відповідно до п.п. 75.1.1. п. 75.1. ст. 75 ПК України використання під час камеральної перевірки даних фінансового звіту є неправомірним; 26.03.2018 позивачем було подано уточнюючу податкову декларацію з податку на прибуток з додаванням фінансового звіту, в якому було виправлено помилку; заборона на подання уточнюючих розрахунків до раніше поданих податкових декларацій за будь-які звітні періоди існує лише під час проведення документальних та позапланових перевірок; оскаржуване податкове повідомлення-рішення було прийнято вже після подання позивачем уточнюючих розрахунків до податкової звітності; ОСОБА_1 не є уповноваженою особою ГУ ДФС у м. Києві з питань винесення податкових повідомлень-рішень за результатами камеральних перевірок.

Справу відповідно до протоколу автоматизованого розподілу було передано судді Пащенку К.С.

18.07.2018 ухвалою суду було відкрито провадження в адміністративній справі № 826/10698/18 та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін на 23.08.2018.

10.08.2018 до суду надійшов відзив на адміністративний позов, в якому відповідач просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначає, що позивачем порушені вимоги п.п. 134.1.1. п. 134.1. ст. 134 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 168 919 грн.; позивачем в декларації з податку на прибуток за 2017 рік невірно відображено фінансовий результат до оподаткування, а отже податок на прибуток повинен становити 637 792 грн., замість зазначеного 468 873 грн.; відповідно до п. 123.1 ст. 123 ПК України якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, на підставах, визначених п.п. 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 п. 54.3 ст. 54 ПК України, це тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання.

15.08.2018 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, де останній зазначає, що 26.03.2018, тобто до прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, позивачем було подано уточнюючу податкову декларацію з податку на прибуток за звітний (податковий) період 2017 року з доданим фінансовим звітом суб'єкта малого підприємництва; позиція відповідача базується виключно на даних фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва без врахування уточнюючих розрахунків та без наведення достатніх аргументів; відповідач фактично провів документальну невиїзну перевірку позивача, проте оформив її результати як результати камеральної перевірки.

22.08.2018 до суду надійшло клопотання позивача про відкладення розгляду справи.

23.08.2018, зважаючи на неявку представників сторін, розгляд справи відкладено на 16.10.2018.

В судовому засіданні 16.10.2018, заслухавши представника позивача, та зважаючи на клопотання представника позивача про розгляд справи у порядку письмового провадження, суд ухвалив адміністративну справу, відповідно до ч. 3 ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства (по тексту - КАС України), розглядати в порядку письмового провадження на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ГУ ДФС у м. Києві було проведено камеральну податкової звітності з податку на прибуток за 2017 рік ТОВ Інновер Україна , за результатами якої складено Акт № 496/26-15-12-08-20/37401803 від 13.03.2018 (надалі - Акт).

В Акті зазначено, що при поданні звітної податкової декларації з податку на прибуток за 2017 рік платником допущено порушенням вимог п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, тобто встановлено розбіжності між задекларованим фінансовим результатом до оподаткування в р. 02 (- 2 314 641 грн.) згідно із податковою декларацією з податку на прибуток від 28.02.2018 № 9299466756 та р. 2290 (- 1 376 200 грн.) згідно із фінансовим звітом суб'єкта малого підприємництва за 2017 рік від 28.02.2018 № 9299471394, що призвело до заниження об'єкту оподаткування в сумі 938 441 грн. та податку на прибуток, нарахованого за результатами останнього (звітного) податкового періоду (р. 19) в сумі 168 919 грн.

На підставі Акту відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0195581208 від 28.03.2018, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств на суму 211 149 грн., з яких: 168 919 грн. - за основним платежем, 42 230 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомлення-рішенням, 02.04.2018 позивач звернувся до ДФС України із скарго, в якій просив податкове повідомлення-рішення № 0195581208 від 28.03.2018 скасувати.

За результатами розгляду скарги ДФС України прийняло рішення (вих. № 18501/6/99-99-11-01-01-25 від 29.05.2018), яким в задоволенні скарги ТОВ Інновер Україна відмовлено, спірне податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

10.07.2018 позивач звернувся із відповідним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 16.1.2. п. 16.1 ст. 16 ПК України (станом на час виникнення спірних відносин), встановлено, що платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів.

Підпунктом 133.1.1 п. 133.1 ст. 133 ПК України передбачено, що платниками податку на прибуток підприємств є суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами, крім юридичних осіб, визначених пунктами 133.4 та 133.5 цієї статті.

У відповідності до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу (п. 135.1. ст. 135 ПК України).

Згідно із п. 46.1 ст. 46 ПК України податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов'язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Платник податку на прибуток подає разом з відповідною податковою декларацією квартальну або річну фінансову звітність у порядку, передбаченому для подання податкової декларації з урахуванням вимог статті 137 цього Кодексу.

Фінансова звітність, що складається та подається відповідно до цього пункту платниками податку на прибуток та неприбутковими підприємствами, установами та організаціями, є додатком до податкової декларації з податку на прибуток (звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації) та її невід'ємною частиною (п. 46.2 ст. 46 ПК України).

Пунктами 49.1, 49.2 ст. 49 ПК України встановлено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.02.2018 позивачем було подано річну податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за звітний (податковий) період - 2017 рік, у рядку 02 якої задекларовано фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності (+,-) в сумі -2 314 641 грн.; у рядку 03 РІ якої задекларовано різниці, які виникають відповідно до ПК України (+,-) в сумі 4 919 498 грн.; в рядку 04 якої задекларовано об'єкт оподаткування (рядок 02 + рядок 03 РІ) (+,-) в сумі 2 604 848 грн.; у рядку 06 якої задекларовано податок на прибуток (позитивне значення) (рядок 04 - рядок 05 ПЗ)х18/100, в сумі 468 873 грн.

Вказана податкова декларація отримана контролюючим органом 28.02.2018, що підтверджується квитанцією № 2 від 28.02.2018.

01.03.2018 позивачем було подано фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва за 2017 рік, у рядку 2290 якого відображено суму -1 376 200 грн.

Вказаний фінансовий звіт отриманий контролюючим органом, що підтверджується квитанцією № 2 від 01.03.2018.

Відповідно до п. 50.1 ст. 50 ПК України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Виявивши технічні помилки у фінансовому звіті суб'єкта малого підприємництва за 2017 рік, позивач подав уточнюючу податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за звітний (податковий) період 2017 року з додаванням фінансового звіту суб'єкту малого підприємництва.

В уточнюючій податковій декларації з податку на прибуток підприємств за звітний (податковий) період 2017 рік позивачем були зазначені такі дані:

- у рядку 02 фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності (+,-) - сума -2 267 195 грн.;

- у рядку 03 РІ різниці, які виникають відповідно до ПК України (+,-) - сума 4 919 498 грн.;

- у рядку 04 об'єкт оподаткування (рядок 02 + рядок 03 РІ) (+,-) - сума 2 652 294 грн.;

- у рядку 06 податок на прибуток (позитивне значення) (рядок 04 - рядок 05 ПЗ)х18/100 - сума 477 413 грн.

У доданому до уточнюючої податкової декларації фінансовому звіті суб'єкта малого підприємництва в рядку 2290 зазначено суму -2 267 200 грн.

Відповідно до п. 49.8 ст. 49 ПК України, прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

За умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом (п. 49.9 ст. 49 ПК України).

Згідно із п. п. 49.11.1 п. 49.11 ст. 49 ПК України у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови протягом п'яти робочих днів з дня її отримання, у разі у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв'язку.

З наведеного вбачається, що прийняття та реєстрація податкової декларації - це обов'язок контролюючого органу. Про неприйняття податкової декларації контролюючий орган повідомляє платника податків письмово із зазначенням причин відмови в прийнятті/реєстрації податкової декларації.

Уточнююча податкова декларація та доданий до неї фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва були отримані та зареєстровані контролюючим органом, що підтверджується квитанцією № 2 від 26.03.2018.

Натомість дані, вказані позивачем в уточнюючій податковій декларації та доданому до неї фінансовому звіті, не були враховані контролюючим органом при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення, що, на думку суду, є порушенням вимог податкового законодавства, а також прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

До того ж суд акцентує увагу, що згідно із ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами ст. 74 КАС України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із положеннями ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії. Отже, вирішення даної справи залежить від доведеності відповідачем правомірності прийняття спірного рішення.

При цьому, суд зазначає, що в порядку виконання обов'язку, встановленого ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідачем не доведено правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення № 0195581208 від 28.03.2018, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств на загальну суму 211 149 грн., з яких: 168 919 грн. - за основним платежем, 42 230 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Ні підставі викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення № 0195581208 від 28.03.2018.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018 (справа № 802/2236/17-а).

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 9, 72-78, 241-246, 250 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Інновер Україна задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві № 0195581208 від 28.03.2018.

3. Стягнути з Головного управління ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ: 39439980, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Інновер Україна (код ЄДРПОУ: 37401803, адреса: 01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 2/37, к. 4), на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, судові витрати у сумі 3 167 грн. 24 коп. (три тисячі сто шістдесят сім гривень двадцять чотири копійки).

Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма часниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.

Відповідно до пп. 15.5 п. 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя К.С. Пащенко