Рішення

від 20.02.2019 по справі 820/4044/17

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

20.02.2019 р. справа №820/4044/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Старосєльцевої О.В., за участю секретаря судового засідання - Кіт С.В., представника позивача - Міліруд Є.О., представника відповідача - Зекової С.П.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ТОВ "СПЕЦВУЗАВТОМАТИКА" до ГУ ДФС у Харківській області проскасування податкових повідомлень - рішень від 28.08.2017 року №0002061401, №0002071401, №0002081401, -

встановив:

Справа надійшла у провадження Харківського окружного адміністративного суду на виконання постанови Верховного Суду від 02.10.2018р. по адміністративному провадженню №К/9901/9505/18.

Позивач, ТОВ "Спецвузавтоматика" у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про скасування податкових повідомлень - рішень ГУ ДФС у Харківській області від 28.08.2017 року №0002061401, №0002071401, №0002081401.

Аргументуючи заявлені вимоги зазначив, що не вчиняв податкових правопорушень, які викладені в акті перевірки. Стверджував, що спірні рішення суб'єкта владних повноважень вмотивовано помилковими судженнями, факт вчинення податкових правопорушень є вигаданим, при здійсненні господарських операцій з придбання товарних цінностей платник неухильно дотримувався вимог закону. Посилаючись на ці міркування, представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в позовній заяві, просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.

Відповідач, Головне управління Державної фіскальної служби у Харківській області, з поданим позовом не погодився.

Аргументуючи заперечення проти позову зазначив, що проведена перевірка показала на нереальність господарських зносин між платником та контрагентами з огляду на пояснення керівників постачальників.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти позову, повно виконавши процесуальний обов'язок зі збору доказів, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши добуті по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів.

За матеріалами справи судом встановлено, що контролюючий орган провів планову документальну виїзну перевірку ТОВ "Спецвузавтоматика" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015р. по 31.03.2017р., валютного законодавства за період з 01.01.2015р. по 31.03.2017р., єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015р. по 31.03.2017р.

Результати перевірки оформлені актом від 11.08.2017р. № 9633/20-40-14-01-08/05837085 (далі за текстом - Акт).

У тексті Акту відображені судження контролюючого органу про вчинення особою податкових правопорушень, а саме (у співвідношенні з предметом оскарження): п.п.134.1.1 ст.134, п.п.14.1.36 ст.14, п.198.5 ст. 98, п.187.1 ст.187, п.198.1 ст.198, п.198.3 ст.198, п.198.6 ст.198, п.п.192.1.2 ст.192 Податкового кодексу України шляхом віднесення на розрахунки з Державою по ПДВ та податку на прибуток показників первинних документів, складених за нереальними господарськими операціями у межах нікчемних правочинів.

28.08.2017р. з посиланням на Акт відповідач, ГУ ДФС у Харківській області, прийняв податкові повідомлення - рішення від №0002061401 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 455.543,00 грн. (основний платіж - 455.543,00грн., штраф - 0,00грн.); №0002071401 про зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 409.450,00грн. та 68.938,00грн.; №0002081401 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 795.091,25 грн. (основний платіж - 636.073,00грн., штраф - 159.018,25грн.).

Як з'ясовано судом, юридичним мотивом для винесення оскаржених рішень владний суб'єкт обрав положення п.п.134.1.1 ст.134, п.п.14.1.36 ст.14, п.198.5 ст.198, п.187.1 ст.187, п.198.1 ст.198, п.198.3 ст.198, п.198.6 ст.198, п.п.192.1.2 п.192.1 ст.192 Податкового кодексу України, а фактичним мотивом послугувало судження контролюючого органу про відсутність фактичного здійснення господарських операцій.

Стверджуючи про існування події вчинення особою податкового правопорушення контролюючий орган посилався на наявність пояснень посадових (службових) осіб контрагентів - постачальників, а саме: директора ТОВ Арсенал Пром - Васильєва А.В. та директора ТОВ Полісся-2016 - Бойко Б.В.

Перевіряючи відповідність закону оскаржених рішень контролюючого органу, суд зазначає, що з 01.01.2011 року правовідносини з приводу справляння податку на додану вартість унормовані приписами розділу V Податкового кодексу України, а податку на прибуток - приписами розділу ІІІ Податкового кодексу України.

Аналізуючи положення норм розділу V Податкового кодексу України, в кореспонденції з приписами ст.ст. 215, 216, 228 Цивільного кодексу України, ст.ст. 207, 208 Господарського кодексу України суд дійшов висновку, що платник податків може правомірно реалізувати право на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ у разі одночасного існування сукупності таких обставин як: 1) отримання від контрагента-постачальника первинних документів без дефекту форми, змісту (тобто відтворення всіх обов'язкових за законом реквізитів, з детальним описанням суті та показників господарської операції) чи походження (тобто створення документу реально існуючим суб'єктом права) або проведення операції списання безготівкових коштів з банківського рахунку в оплату вартості товару (роботи, послуги); 2) відсутність наміру на безпідставне одержання податкової вигоди; 3) реальне проведення платником податків господарської операції в умовах звичайної господарської діяльності, яка здійснюється з дотриманням засад розумності, виваженості, добросовісності, сумлінності та спрямована на отримання позитивного економічного результату; 4) настання події виникнення права на податковий кредит; 5) реєстрація контрагентом-постачальником податкової накладної в Реєстрі податкових накладних.

Відповідно до положень Розділу ІІІ Податкового кодексу України, в кореспонденції з приписами ст.44 Податкового кодексу України, ст.ст.215, 216, 228 Цивільного кодексу України, ст.ст.207, 208 Господарського кодексу України, суд доходить висновку, що платник податків має право на врахування в обліку з податку на прибуток документів про понесені видатки та отримані товари (роботи, послуги) у разі одночасного існування сукупності таких обставин як: 1) отримання від контрагента первинного документа без дефекту форми, змісту (тобто відтворення всіх обов'язкових за законом реквізитів, з детальним описанням суті та показників господарської операції) чи походження (тобто створення документу реально існуючим суб'єктом права) або проведення операції списання безготівкових коштів з банківського рахунку в оплату вартості товару (роботи, послуги); 2) відсутність наміру на безпідставне одержання податкової вигоди; 3) реальне проведення платником податків господарської операції в умовах звичайної господарської діяльності, яка здійснюється з дотриманням засад розумності, виваженості, добросовісності, сумлінності та спрямована на отримання позитивного економічного результату; 4) настання події виникнення права на збільшення витрат (що, в залежності від виду понесених видатків, співпадає або з подією отримання доходу, або з подією понесення витрат).

Відтак, до предмету доказування у спорі про законність рішення контролюючого органу з приводу самостійного визначення грошового зобов'язання платника з ПДВ та податку на прибуток входять перелічені вище обставини, а також обставини обґрунтованості, належності та достатності добутих контролюючим органом фактичних даних для доведення події скоєння податкових правопорушень - заниження грошового зобов'язання з ПДВ та податку на прибуток.

Харківський окружний адміністративний суд на виконання вказівок Верховного Суду, вважає за необхідне розглянути кожен з викладених в акті епізодів податкових правопорушень окремо.

Стосовно епізоду взаємовідносин з ТОВ "Арсенал Пром" (а.с.138-158 т.1)

На підтвердження доводів про відсутність події вчинення податкового правопорушення позивачем подані до суду: 1) договір поставки № 5 від 02.02.2017р.; 2) видаткові накладні: від 03.03.2017 р. №107 на суму 16108,1 грн., від 09.03.2017 р. №125 на суму 22517,8 грн., від 01.03.2017 р. №92 на суму 13 434,78 грн., від 13.02.2017 р. №31 на суму 30665,26 грн.; 3) прибуткові ордери; 4) специфікації; 5) посвідчення про місцеве відрядження; 6) банківські виписки про оплату.

З Акту перевірки вбачається, що на виконання вимог умов договору ТОВ "Арсенал Пром" на користь ТОВ "Спецвузавтоматика" були виписані податкові накладні на загальну суму 82.725,94 грн. з них ПДВ13.787,66 грн.

Судом з'ясовано, що між учасниками справи відсутній спір з приводу фізичної наявності в Єдиному реєстрі податкових накладних складених контрагентом - постачальником податкових накладних.

Згадані вище документи за формою, змістом, підставами походження не містять явних та нездоланних дефектів, котрі б однозначно зумовлювали втрату юридичної сили і доказовості.

Обставини розрахунків між сторонами правочину не покладені контролюючим органом в основу оскаржених рішень.

У ході розгляду справи контролюючий орган не спростував доводів платника про подальше використання одержаних від контрагента товарів при наданні послуг з ремонту обладнання Центру обслуговування підрозділів Національної поліції України та ТОВ "НВП УРС", що підтверджується наявними у справі документами.

З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для висновку про доведеність за цим епізодом події скоєння особою податкового правопорушення.

Стосовно епізоду взаємовідносин з ТОВ "НВП Рембудсервіс-СК (а.с.183-205 т.6)

На підтвердження доводів про відсутність події вчинення податкового правопорушення позивачем подані до суду: 1) договір про надання послуг № 04/131104-2 від 04.11.2013р.; 2) акти здачі-приймання послуг №41-108 на загальну суму 2.940.245,00 грн.; 3) платіжні доручення: №1324 від 22.04.2016р. на суму 58.860,00 грн., №1323 від 22.04.2016р. на суму 57.840,00 грн., №276 від 26.01.2016р. на суму 59.640,00 грн., №253 від 25.01.2016р. на суму 49.680,00 грн., № 252 від 25.01.2016р. на суму 53.320,00 грн., № 241 від 22.01.2016р. на суму 50.000,00 грн., №4076 від 25.12.2015р. на суму 53.760,00 грн., №4077 від 25.12.2015р. на суму 44.220,00 грн., №3998 від 22.12.2015р. на суму 49.320 грн., №3989 від 22.12.2015р. на суму 58.560,00 грн., № 3988 від 22.12.2015р. на суму 56.160,00 грн., № 3987 від 22.12.2015р. на суму 51.720,00 грн., № 3986 від 22.12.2015р. на суму 55.080,00 грн., №3981 від 21.12.2015р. на суму 59.520 грн., №3574 від 25.11.2015р. на суму 51.780.00 грн., №3573 від 25.11.2015р. на суму 49.860,00 грн., №3572 від 25.11.2015р. на суму 49.440,00 грн., №3551 від 24.11.2015р. на суму 51.120,00 грн., №3190 від 26.10.2015р. на суму 44.640,00 грн., №3189 від 26.10.2015р. на суму 44.580,00 грн., №3188 від 26.10.2015р. на суму 45.060,00 грн., №3184 від 26.10.2015р. на суму 58.800,00 грн., №2774 від 28.09.2015р. на суму 28.800,00 грн., №2773 від 28.09.2015р. на суму 15.860,00 грн., №2770 від 25.09.2015р на суму 22.300,00 грн., №2743 від 24.09.2015р. на суму 56.700,00 грн., №2733 від 23.09.2015р. на суму 56.880,00 грн., №2418 від 52.680,00 грн., №2408 від 27.08.2015р. на суму 57.840,00 грн., №2398 від 26.08.2015р. на суму 56.400,00 грн., №2106 від 30.07.2015р. на суму 49.980,00 грн., №2085 від 29.07.2015р. на суму 51.600,00 грн., №2049 від 28.07.2015 р. на суму 46.800,00 грн., №2045 від 27.07.2015р. на суму 48.720,00 грн., №1735 від 02.07.2015р. на суму 51.240,00 грн., №1719 від 01.07.2015р. на суму 49.380,00 грн., № 1709 від 30.06.2015р. на суму 49.320,00 грн., № 1713 від 30.06.2015р. на суму 8.450,00 грн., №1695 від 26.06.2015р. на суму 42.250,00 грн., №1399 від 04.06.2015р. на суму 43.560,00 грн., №1384 від 03.06.2015р. на суму 34.980,00 грн., №1372 від 02.06.2015р. на суму 48.000,00 грн., № 1352 від 29.05.2015р. на суму 59.700,00 грн., № 1339 від 28.05.2015р. на суму 59.880,00 грн., №1141 від 08.05.2015р. на суму 14.100,00 грн., №1128 від 07.05.2015р. на суму 47.640,00 грн., №1107 від 51.420,00 грн., №1095 від 05.05.2015р. на суму 55.272,00 грн., №1075 від 30.04.2015р. на суму 54.060,00 грн., №1069 від 29.04.2015р. на суму 55.320,00 грн., №834 від 06.04.2015р. на суму 53.820,00 грн., №816 від 03.04.2015р. на суму 48.840,00 грн., №803 від 02.04.2015р. на суму 49.140,00 грн., №797 від 01.04.2015р. на суму 52.080,00 грн., №784 від 31.03.2015р. на суму 42.000,00 грн., № 458 від 30.03.2015р. на суму 54.840,00 грн., №750 від 27.03.2015р. на суму 52.200,00 грн., №745 від 26.03.2015р. на суму 57.600,00 грн., №544 від 05.03.2015р. на суму 47.472.00 грн., №531 від 04.03.2015р. на суму 47.058,00 грн., №518 від 03.03.2015р. на суму 56.460.00 грн., № 513 від 02.03.2015р. на суму 46.140,00 грн., №502 від 27.02.2015р. на суму 45.372,00 грн., №442 від 24.02.2015р. на суму 49.440,00 грн., №420 від 23.02.2015р. на суму 49.368.00 грн., № 408 від 20.02.2015р. на суму 408 від 20.02.2015р. на суму 48.420,00 грн., № 387 від 19.02.2015р. на суму 46.200,00 грн., №373 від 18.02.2015р. на суму 47.652,00грн.; 4) калькуляції до актів здачі-приймання робіт.

З Акту перевірки вбачається, що на виконання вимог умов договору ТОВ "Спецвузавтоматика" на користь ТОВ "НВП "Рембудсервіс" були виписані податкові накладні на загальну суму 3.249.594,00грн. з них ПДВ 541.599,00 грн.

Судом з'ясовано, що між учасниками справи відсутній спір з приводу фізичної наявності в Єдиному реєстрі податкових накладних складених контрагентом - постачальником податкових накладних.

Згадані вище документи за формою, змістом, підставами походження не містять явних та нездоланних дефектів, котрі б однозначно зумовлювали втрату юридичної сили і доказовості.

Обставини розрахунків між сторонами правочину не покладені контролюючим органом в основу оскаржених рішень.

У ході розгляду справи контролюючий орган не спростував доводів платника про подальше використання послуг у власній господарській діяльності платника податків (а.с.167 - 245 т.1, а.с.1-246 т.2, а.с.1-250 т3, а.с.1-9 т.4).

З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для висновку про доведеність за цим епізодом події скоєння особою податкового правопорушення.

Стосовно епізоду взаємовідносин з ТОВ "Полісся-2016" (а.с.159-166 т.1)

На підтвердження доводів про відсутність події вчинення податкового правопорушення позивачем подані до суду: 1) договір поставки №17/2 від 16.02.2017р., відповідно до якого ТОВ "Спецвузавтоматика" (постачальник) зобов'язується поставляти на умовах указаних у договорі ТОВ "Полісся - 2016р. (покупцеві) товар, а покупець зобов'язується сплатити за нього грошову суму, визначену у виставлених рахунках та/або у прибутково-видаткових накладних та/або у актах приймання-передачі товару постачальника, 2) рахунок на оплату №2/02 від 07.03.2017р., 3) специфікація №1 до даного договору, 4) видаткова накладна №2/02 від 07.03.2017р., 5) виписка з банківського рахунку.

З Акту перевірки вбачається, що на виконання вимог умов договору ТОВ "Полісся-2016" на користь ТОВ "Спецвузавтоматика" була виписана податкова накладна на суму 205.416,00 грн. з них ПДВ 34.236,00 грн.

Судом з'ясовано, що між учасниками справи відсутній спір з приводу фізичної наявності в Єдиному реєстрі податкових накладних складених контрагентом - постачальником податкової накладної.

Згадані вище документи за формою, змістом, підставами походження не містять явних та нездоланних дефектів, котрі б однозначно зумовлювали втрату юридичної сили і доказовості.

Обставини розрахунків між сторонами правочину не покладені контролюючим органом в основу оскаржених рішень.

Вирішуючи спір, суд констатує, що укладені з контрагентами правочини не визнані владним суб'єктом нікчемними чи недійсними у судовому порядку.

При цьому, з огляду на сукупність добутих судом доказів ці правочини явно та однозначно не відповідають ознакам нікчемних правочинів згідно з ст. 228 Цивільного кодексу України та відповідно до ст.ст. 207 і 208 Господарського кодексу України.

Відтак, суд вважає, що у силу ст.ст.215, 216, 234, 235, 236 Цивільного кодексу України контролюючий орган не мав управлінських повноважень для іншої кваліфікації проведених у межах цих правочинів операцій до набрання законної сили судовим рішенням про визнання цих правочинів фіктивними або удаваними.

Крім того, суд зазначає, що контролюючий орган, посилаючись на пояснення керівника контрагента - ТОВ "Полісся - 2016", дійшов висновку, що насправді товар був поставлений платником у власність третьої сторонньої невстановленою перевіркою особі.

Відповідно до п.п. а п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

За визначенням п.14.1.191 ст.14 Податкового кодексу України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Згідно з п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Системно проаналізувавши приписи наведених норм кодексу, суд доходить висновку, що для кваліфікації господарської операції як об'єкту оподаткування ПДВ контролюючому органу належить виявити не лише існування ознак проведення цієї операцій в дійсності (тобто з'ясувати фізичні умови операції, досягнуті між сторонами домовленості тощо), але й також однозначно ідентифікувати набувача товару як реально існуючого суб'єкта права за національним законодавством України та встановити справжню (дійсну) договірну вартість товару.

У спірних правовідносинах контролюючий орган наведених правил не дотримався.

З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для висновку про доведеність за цим епізодом події скоєння особою податкового правопорушення.

Разом із тим, додатково (на виконання вказівок постанови Верховного Суду від 02.10.2018р.)., окружний адміністративний суд ретельно дослідив пояснення директора ТОВ Арсенал Пром - Васильєва А.В. та директора ТОВ Полісся-2016 - Бойко Б.В.

З цього приводу суд відзначає, що відповідно до п.20.1.2 ст.20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право для здійснення функцій, визначених законом, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, усіх форм власності у порядку, визначеному законодавством, довідки, копії документів, засвідчені підписом платника або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності), про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, зборів, платежів, про дотримання вимог законодавства, здійснення контролю за яким покладено на контролюючі органи, а також фінансову і статистичну звітність у порядку та на підставах, визначених законом.

У силу п.73.3 ст.73 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Згідно з п.85.4 ст.85 Податкового кодексу України при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Усі перелічені вище повноваження контролюючий орган повинен реалізовувати з урахуванням положень ст.ст.62 і 63 Податкового кодексу України, тобто виключно стосовно тих платників, котрі знаходяться на обліку саме в даному контролюючому органі.

З тексту Акту судом з'ясовано, що ТОВ "Арсенал Пром" та ТОВ Полісся-2016 не знаходяться на обліку в ГУ ДФС у Харківській області, а тому означений контролюючий орган не мав правових підстав для здійснення заходів податкового контролю, а також вжиття взагалі будь-яких управлінських дій відносно цих платників.

Отже, одержані у такий спосіб документи не можуть бути визнані судом доказами вчинення особою податкового правопорушення з огляду на приписи ч.2 ст.19 Конституції України та ч.1 ст.74 КАС України.

При цьому, усупереч вимогам ч.2 ст.77 КАС України владний суб'єкт не подав цих пояснень до суду.

А відтак, вирішуючи спір, суд вважає ці докази відсутніми.

Однак, на виконання вказівки Верховного Суду при розгляді справи окружний адміністративний суд вважає за необхідне надати оцінку самим поясненням, котрі відображені в Акті.

Так, зі змісту наведених в Акті пояснень Васильєва А.В. (керівник ТОВ "Арсенал Пром") зазначено, що він не має відношення до діяльності вказаного суб'єкта господарювання, не приймав участі у їх створенні та роботі, а саме, ніколи не реєстрував на своє ім'я підприємства ТОВ "Арсенал Пром", ніколи не давав від свого імені довіреності на реєстрацію на його ім' будь-якого підприємства, взагалі не був у будівлі Управління державної реєстрації юридичних осіб та не підписував там жодних документів, ніколи не вів фінансово-господарської діяльності товариства, ніколи не був в банківських установах як директор підприємства та не відкривав жодних рахунків від імені директора, не формував та не підписував статут товариства, не складав та не підписував податкової звітності, ніколи не вів переговорів і не підписував договорів в якості директора, не обізнаний з обставинами місця знаходження даного товариства, його печатки, статутних, фінансово-господарських документів.

Зі змісту наведених в Акті пояснень Бойка Б.В. (керівник ТОВ Полісся-2016 ) зазначено, що він не має відношення до діяльності вказаного суб'єкта господарювання, ніколи не подавав до податкової інспекції податкову звітність, ніяких інших первинних документів від імені директора не підписував, яку діяльність здійснює товариство взагалі невідомо.

Визначаючись стосовно кваліфікації як доказу вчинення особою податкового правопорушення пояснень керівника контрагента платника (засновника контрагента платника), суд відмічає, що згідно з ст.83 Податкового кодексу України підставою для висновків податкової перевірки може бути, зокрема, податкова інформація.

За визначенням ст.16 Закону України Про інформацію під податковою інформацією слід розуміти сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб'єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності.

До суб'єктів інформаційних відносин згідно з ст.4 Закону України Про інформацію належать, зокрема, і суб'єкти владних повноважень.

Відповідно до ст.4 Кодексу адміністративного судочинства України та Закону України Про доступ до публічної інформації суб'єктами владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Суд вважає, що з огляду на особу ініціатора, правовий характер та наслідки письмових документів існують вагомі правові підстави для розмежування пояснень фізичних осіб - громадян, як свідчень наданих на вимогу контролюючого органу чи органу правопорядку (далі за текстом - Пояснення осіб) та заяв фізичних осіб - громадян, як свідчень наданих за власною ініціативою (далі за текстом - Заяви осіб).

Так, Пояснення осіб як процесуальні документи, котрі складені у порядку Кримінального процесуального кодексу України (у тому числі і протоколи допиту свідків), створюються не суб'єктами владних повноважень, а органами досудового розслідування, тобто суб'єктами права, що виконують публічну правоохоронну, а не управлінську функцію.

Відтак, ці процесуальні документи є виключно документами кримінального провадження із правовим статусом доказів вчинення кримінального правопорушення і у силу цього не містять жодної податкової інформації у розумінні ст.16 Закону України Про інформацію .

Заяви осіб за власною ініціативою, у яких містяться ознаки скоєння кримінальних правопорушень, за своєю правовою суттю також є виключно документами кримінального провадження, а не податковою інформацією у розумінні ст.16 Закону України Про інформацію .

Такі Заяви осіб повинні бути передані одержувачем до компетентного органу правопорядку для вирішення питання про початок досудового розслідування у кримінальному провадженні і лише за наслідками завершення такого провадження викладені у них обставини можуть набути правового статусу підстави для висновку податкової перевірки у порядку п.п.83.1.4 ст.83 Податкового кодексу України.

Окрім того, як слідує з тексту Акту перевірки, при винесенні спірних рішень владний суб'єкт не перевіряв ані додержання закону у процедурі допиту осіб чи у процедурі отримання письмових пояснень, ані добровільності надання показань та їх достовірності, ані актуальності показань у часовому аспекті.

За таких обставин, суд не знаходить правових підстав для визнання долучених до справи пояснень громадян (у тому числі і протоколів допиту свідків) належними та допустимими доказами скоєння особою податкового правопорушення.

Визначаючись стосовно кваліфікації як доказу вчинення особою податкового правопорушення відомостей ухвалених судом процесуальних документів на стадії досудового розслідування у кримінальному провадженні, окружний адміністративний суд вважає, що і ці відомості не можуть бути кваліфіковані як належні та допустимі докази вчинення особою податкового правопорушення, адже означені документи за своєю правовою суттю та юридичною природою містять не остаточну кваліфікацію (юридичну оцінку) певних обставин фактичної дійсності органами судової влади, а лише визнання судом достатності рівня обґрунтованості припущень органів досудового розслідування про можливість (ймовірність) вчинення протиправних діянь.

Суд зазначає, що станом на 20.02.2019р. відповідачем не надано до матеріалів справи доказів існування обвинувальних вироків по кримінальним справам стосовно директорів (засновників) контрагентів позивача, доказів або рішення суду у справі про стягнення одержавного за нікчемними правочинами, або рішення суду про визнання правочинів недісними.

У силу приписів ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ч.2 ст. 2 КАС України, ст.ст. 86, 109 Податкового кодексу України суду при вирішенні спору з приводу відповідності закону рішення контролюючого органу про визначення платнику податків грошових зобов'язань належить перевірити чи достатнім поза розумним сумнівом є обсяг добутих контролюючим органом доказів для підтвердження факту вчинення податкового правопорушення.

Положення ст.9 КАС України цього правила не змінюють і змінювати не можуть, позаяк у такому випадку замість судової перевірки правильності виконання управлінської функції суб'єктом владних повноважень суд вдаватиметься до збору доказів проти платника податків, а вказане прямо суперечить завданню адміністративного судочинства згідно з ч.1 ст.2 КАС України.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст. 72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить висновку, що у спірних правовідносинах владний суб'єкт не забезпечив реалізацію управлінської функції відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України при винесенні оскаржених рішень по взаємовідносинам з ТОВ Арсенал Пром , ТОВ НВП Рембудсервіс-СК , ТОВ Полісся-2016 , що є визначеною процесуальним законом обставиною для задоволення заявлених вимог.

Самі лише заяви - пояснення керівників контрагентів - постачальників без проведення щонайменшої перевірки достовірності та правдивості викладених у них свідчень не визнаються судом достатніми у розумінні ст.76 КАС України доказами вчинення особою податкового правопорушення.

Розподіл судових витрат належить провести за правилами ст.ст.139, 143 КАС України та Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, 72-77, 90, 139, 211, 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Адміністративний позов - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 28.08.2017 року №0002061401, №0002071401, №0002081401.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (код 39599198, вул. Пушкінська, 46, м.Харків, 61057) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецвузавтоматика" (вул. Полтавський шлях, буд. 4, м. Харків, 61052, код ЄДРПОУ 05837085) судовий збір у сумі 25.935,34 (двадцять п'ять тисяч дев'ятсот тридцять п'ять) грн. 34 коп..

Роз'яснити, що рішення підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги у строк згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України, тобто протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення, а набирає законної сили відповідно ст. 255 КАС України після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду.

Роз'яснити, що скарга може бути подана у порядку ч.1 ст.297 КАС України безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду або у порядку п.15.5 Розділу VII КАС України до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.

Роз'яснити, що рішення у повному обсязі виготовлено у порядку ч.3 ст.243 КАС України 01.03.2019р.

Суддя (підпис) О.В. Старосєльцева

Згідно з оригіналом. Постанова не набрала законної сили.

Секретар с/з Кіт С.В.