Рішення

від 20.02.2019 по справі 826/9295/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 лютого 2019 року № 826/9295/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Качура І.А. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ОСВ Практик до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю ОСВ Практик (далі - позивач, ТОВ ОСВ Практик ) до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 13.04.2017 №1082615147 форми Р про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток на суму 548 657 грн. і №1092615147 форми Р про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 596 724 грн. та 298 362 грн. штрафних санкцій.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що висновки акта перевірки ґрунтуються на оцінці обставин взаємовідносин позивача з контрагентами позивача ТОВ Делсіс та ТОВ Таркомм , зокрема, відповідач дійшов висновку про нездійснення спірних операцій та, відповідно, про відсутність підстав для формування позивачем витрат та податкового кредиту. Позивач вважає доводи податкового органу надуманими та зазначає, що спірні господарські операції фактично проведені та документально оформлені, а відтак вважає правомірним формування спірних сум податкових вигод, у зв'язку з чим не вбачає підстав для прийняття оскаржуваних рішень та просить їх скасувати.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі, посилаючись на те, що висновки акту перевірки є законними та обґрунтованими, підстав для скасування спірних рішень не вбачає, оскільки перевіркою встановлено, що контрагенти позивача не могли та не виконували спірні операції, фактично операції не проводилися та лише оформлялися на папері, а відтак відсутні передбачені Податковим кодексом України підстави для формування спірних сум податкових вигод.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.07.2017 відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду.

Слід зазначити, що з 15.12.2017 набрав чинності Кодекс адміністративного судочинства України в новій редакції, визначеній Законом України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів №2147-VIII від 03.10.2017.

Згідно з пунктом 10 частини першої Розділу VII Перехідних положень КАС України, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Враховуючи характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників, а також інші обставини, які мають значення для вирішення даної справи без проведення судового засідання та виклику учасників справи, суд дійшов висновку розглядати справу у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження згідно приписів статей 12, 257, 262 КАС України.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд справи в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) згідно нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі наказу від 13.03.2017 №1864, направлення від 16.03.2017 №280/26-15-14-07-02, згідно з підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України Головним управлінням ДФС у м. Києві проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ ОСВ Практик (код ЄДРПОУ 35494084) з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ Делсіс (код 39467269) та ТОВ Таркомм (код 39467248) за період з 01.01.2015 по 31.12.2015, за результатами якої складено акт від 29.03.2017 № 49/26-15-14-07-02-10/35494084.

Перевіркою встановлено порушення:

підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток за 2015 рік на загальну суму 548 657 грн.,

пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 596 724 грн.

На підставі висновків акта перевірки відповідачем 13.04.2017 прийнято податкові повідомлення-рішення:

№1082615147, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 548 657,00 грн., у тому числі за податковими зобов'язаннями - 548 657 грн.,

№1092615147, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 895 086,00 грн., у тому числі за податковими зобов'язаннями - 596 724,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 298 362,00 грн.

Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, вважаючи їх протиправними та такими, що порушують законні права та інтереси, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд входить з наступного.

Господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.

Підпунктами 16.1.2, 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів. Платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Згідно з пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 №73, витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Основним документом, який регулює формування витрат у бухгалтерському обліку, є Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати (П(С)БУ 16, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318.

Згідно з п.7 П(С)БУ 16 витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Відповідно до п.9 П(С)БУ 16 не визнаються витратами й не включаються до звіту про фінансові результати: платежі за договорами комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами на користь комітента, принципала тощо; попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг; погашення одержаних позик; інші зменшення активів або збільшення зобов'язань, що не відповідають ознакам, наведеним у пункті 6 цього Положення (стандарту); витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; балансова вартість валюти.

Відповідно до п.11 П(С)БУ 16 до складу витрат відноситься собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг), яка складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

Відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 №73, доходи - збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).

Фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Фінансова звітність складається з балансу (звіту про фінансовий стан), звіту про фінансові результати (звіту про сукупний дохід) (далі - звіт про фінансові результати), звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал і приміток до фінансової звітності.

У Звіті про фінансові результати розкривається інформація про доходи, витрати, прибутки і збитки, інший сукупний дохід та сукупний дохід підприємства за звітний період.

Джерелом відомостей для заповнення Звіту про фінансові результати є дані регістрів бухгалтерського обліку, що містять інформацію про доходи, витрати, прибуток, збитки та сукупний дохід.

В силу пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 44.2 статті 44 Податкового кодексу України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що формування витрат обумовлено фактичним придбанням товарів, робіт (послуг) з метою їх використання в межах господарської діяльності, а обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно пункту198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно вимог пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналіз положень податкового законодавства, що діяло на момент виникнення спірних правовідносин, дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: - фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; - документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; - придбання товарів/послуг з метою їх використання в господарській діяльності; - наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; - наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); - наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам статті 201 Податкового кодексу України та підписана уповноваженою особою.

При цьому, згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частинами 2, 3 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної значимості (сили), крім іншого, мають бути складені за фактично вчиненою операцією, повинні мати всі обов'язкові реквізити, містити відомості про господарську операцію, про зміст та обсяг операцій, та бути підписані уповноваженими особами, що надає первинному документу юридичну значимість для цілей відображення фактично вчинених операцій у бухгалтерському та податковому обліку.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи, у періоді, що перевірявся, між ТОВ ОСВ Практик (Покупець) та ТОВ Делсіс (Постачальник) укладені договори поставки від 07.04.2015 № 7/4, від 30.04.2015 № 7.04-2015, згідно з умовами яких Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах визначених цим Договором, поставити у власність Покупцю товарно-матеріальні цінності (далі - Товар) на складі Покупця, а Покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором. Прийняти Товар і сплатити Дога вартість.

Постачальник поставляє Товар Покупцю на об'єкт будівництва: м. Київ, просп. Генерала Ватутіна, біля зупинки Райдужна .

Товар поставляється Постачальником протягом 10 робочих днів із дати отримання оплати рахунок-фактури Покупцем.

Також між ТОВ ОСВ Практик (Підрядник) та ТОВ Делсіс (Замовник) укладені договори підряду від 04.04.2015 № 3/04-2015, від 01.05.2015 № 01/05-2015, згідно умов якого Підрядник зобов'язується за адресою, вказаною у договорі, на свій ризик із своїх матеріалів і своїми засобами виконати будівельно-монтажні роботи згідно робочої проектної документації, а Замовник зобов'язується прийняти й оплатити належним чином виконані Роботи. Замовник здійснює фінансування робіт згідно актів виконаних робіт, що підписуються Сторонами.

На виконання вказаних договірних зобов'язань виписані акти надання послуг, податкові та видаткові накладні, звіти про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт.

Слід відмітити, що до матеріалів справи зазначені первинні документи подані позивачем не в повному обсязі, зокрема, не надано копій договорів підряду, що позбавило суд дослідити зміст договірних умов та реальність господарських операцій за вказаними договорами.

Позивачем не надано первинних документів, які підтверджували б які саме виконувались будівельно-монтажні роботи на підставі вищевказаних договорів підряду.

Крім того, на підтвердження фактичного здійснення поставки товарів позивачем за вказаними вище договорами не було надано суду жодної виписаної товарно-транспортної накладної, як і не було надано будь-якого перевізного документу за вказаними господарськими операціями з контрагентом, не надано жодної інформації щодо наявності власного чи орендованого транспорту.

Зі змісту акту вбачається, що перевіркою встановлено в ході аналізу показників, які містяться у податкових деклараціях з ПДВ, поданих ТОВ Делсіс до контролюючого органу, що у ТОВ Делсіс відсутні основні засобів для виконання визначених договором обов'язків, різноплановість проданих товарів та наданих послуг, документальне оформлення господарських операцій по ланцюгу взаємовідносин за відсутністю факту їх реального здійснення, оскільки відсутнє реальне джерело походження ідентифікованого товару.

При проведенні аналізу податкової звітності, в частині реєстрації в ЄРПН податкових накладних, встановлено, що протягом квітня-червня 2015 року ТОВ Делсіс оформлено придбання у постачальників товар з наступною номенклатурою: ТОВ Динара (код 39483495) товар: помідор свіжий, лимон свіжий, апельсин свіжий, грейпфрут свіжий, капуста білокачанна свіжа; ТОВ Агровес-14 (код 38997878) товар: апельсин свіжий; ТОВ Лантана Голд (код 38506378) товар: м'яч волейбольний надувний.

Отже, за результатами аналізу Єдиного реєстру податкових накладних, а саме виданих та отриманих податкових накладних підприємством ТОВ Делсіс (код 39467269) встановлено невідповідність придбаних у постачальників товарів та реалізованих ТОВ ОСВ Практик будівельних матеріалів та будівельно-монтажних робіт.

Первинні документи, які містяться в матеріалах справи з боку ТОВ Делсіс підписані директором ОСОБА_1.

В ході розгляду даної справи також встановлено, що відповідно до вироку Оболонського районного суду м. Києва від 19.01.2017 у справі №756/14980/16-к ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України, та призначено йому покарання у виді штрафу у розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 грн.

Як встановлено судом у зазначеному рішенні, в кінці січня 2015 року ОСОБА_1, перебуваючи на території міста Києва, біля універмагу Україна на проспекті Перемоги діючи з прямим умислом та з корисливих мотивів, вступив у змову з невстановленою досудових розслідуванням особою, з метою придбання та державної перереєстрації за матеріальну винагороду суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи ТОВ Делсіс на своє ім'я в органах державної влади без наміру здійснення статутної та господарської діяльності, а з метою прикриття незаконної діяльності інших осіб.

Відповідно до попередньо розробленого ОСОБА_1 та невстановленою особою детального плану вчинення вказаного злочину та розподілу ролей між його співучасниками, ОСОБА_1 повинен був надати свої анкетні дані документи, що посвідчують особу, підписати статутні та інші документи по придбанню ТОВ Делсіс та у подальшому передати здобуті у ході перереєстрації реєстраційні документи невстановленій досудовій розслідуванням особі... У подальшому, для досягнення своєї злочинної мети, направленої на сприяння у здійсненні фіктивного підприємництва, ОСОБА_1 відповідно до розробленого злочинного плану, у кінці січня 2015 року, у невстановлені слідством дату та час, перебуваючи на території міста Києва, у офісному приміщенні невстановленої слідством особи за адресою: м. Київ, пр-т. Перемоги. б. 3, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій як майбутнього керівника та засновника (учасника) товариства, що юридична особа придбається з метою прикриття незаконної діяльності інших осіб, з корисливих спонукань, погодившись на таку пропозицію, надав необхідні документи з метою виготовлення статутних та реєстраційних документів, які необхідні для реєстрації ТОВ Делсіс , за що отримав заздалегідь обумовлену грошову винагороду у розмірі 500 грн... Після підписання перелічених документів ОСОБА_1, отримавши заздалегідь обумовлену грошову винагороду у розмірі 500 грн., передав невстановленій слідством особі зазначені документи, яка проставила на них печатки ТОВ Делсіс для подальшої державної перереєстрації підприємства в державних органах... Таким чином, ОСОБА_1, будучи єдиним засновником (учасником) ТОВ Делсіс з 04.02.2015 отримав право самостійно розпоряджатися діяльністю та майном ТОВ Делсіс ...

Під час допиту ОСОБА_1 підтвердив, що самостійно підприємницьку діяльність ТОВ Делсіс не здійснював, угод фінансового характеру не укладав, печаткою підприємства не користувався, не призначав та не звільняв з посад працівників, а реєстраційні та установчі документи зазначеного підприємства передав невстановленій слідством особі, що дало їй можливість використовуючи зазначений суб'єкт підприємницької діяльності (юридичну особу) ТОВ Делсіс для незаконного формування податкового кредиту з податку на додану вартість та витрат з податку на прибуток підприємства на користь суб'єктів підприємницької діяльності реального сектору економіки.

Таким чином, як встановлено судом, вчинивши свої умисні дії на виконання заздалегідь обумовленого плану, виступивши засновником та директором ТОВ Делсіс , ОСОБА_1 забезпечив прикриття незаконної діяльності невстановленої досудовим розслідуванням особи щодо здійснення вигаданих прибуткових та видаткових операцій по рахункам підприємства, складанні від імені службових осіб ТОВ Делсіс фіктивних господарських угод та фіктивних первинних документів щодо реалізації товарів, робіт, послуг, складанні та видачі документів податкової звітності.

Згідно з частиною першою статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

За встановлених у вироку суду обставин вбачається, що підприємство-контрагент (ТОВ Делсіс ) створювалось та діяло з метою прикриття незаконної діяльності, знаходилось поза межами контролю формального (номінального) директора, а від імені контрагента невідомими особами лише оформлювались документи без фактичного здійснення господарських операцій від імені цього підприємства, а тому таке підприємство є фіктивним (нелегальним) підприємством, статус якого несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Враховуючи встановлені в ході розгляду даної справи обставини щодо відсутністю зв'язку спірних операцій із господарською діяльністю позивача, дефектності первинних документів, відсутністю у контрагента необхідних трудових ресурсів, необхідних для виконання спірних операцій тощо, у сукупності із виявленими фактами щодо фіктивної діяльності ТОВ Делсіс , суд приходить до висновку, що за спірними операціями лише оформлювались окремі первинні документи та податкові накладні без фактичного виконання контрагентом обумовлених операцій, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди.

Доводи ж позивача спростовуються наведеними обставинами та висновками суду.

Більш того, позивачем не доведено жодними належними доказами придбання товарів/послуг за вказаними вище договірними відносинами з ТОВ Делсіс з метою їх використання в господарській діяльності та доказів подальшої реалізації отриманих товарів/послуг.

Також, у перевіряємому періоді позивач мав господарські взаємовідносини із ТОВ Таркомм (код 39467248).

Так, з акту перевірки вбачається, що між ТОВ ОСВ Практик (Покупець) та ТОВ Таркомм (Постачальник) укладались договори поставки: від 12.01.2015 №12/01, від 14.01.2015 №14/01, від 15.01.2015 №15/01, від 20.02.2015 №20/02, від 23.02.2015 №23/02, від 24.02.2015 №24/02, від 25.02.2015 № 25/02, згідно умов яких Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, поставити (передати у власність) Покупцю товарно-матеріальні цінності (далі - Товар) на складі Покупця, а Покупець зобов'язувався в порядку та на умовах, визначених договором. прийняти Товар і оплатити його вартість.

Відповідно до умов договорів поставки передбачено, що асортимент, кількість, номенклатура, ціна Товару, а також строк, в який Постачальник зобов'язується передати Товар Покупцю, погоджуються Сторонами в замовленні Покупця та в рахунках-фактурах до Договору. Вартість доставки та нормативне необхідного пакування (тари) включено у ціну Товару.

Товар мав поставлятися Постачальником протягом 10 (десяти) робочих днів із дати отримання оплати рахунок-фактури Покупцем.

Якість Товару., що передасться за цим Договором, повинна відповідати чинним нормативним актам України, що відносяться до такого виду Товару.

Одночасно з Товаром Постачальник зобов'язується передати Покупцеві документи, що безпосередньо стосуються Товару і підлягають передачі разом з ним, а саме: рахунок-фактуру, видаткову накладну, податкову накладну, яка виписана в момент виникнення податкових зобов'язань у відповідності з чинним законодавством України.

Перехід права власності, ризиків втрати й ушкодження Товару від Постачальника до Покупця відбувається в момент підписання видаткових накладних.

Розрахунки за даним Договором здійснюється в національній валюті України в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника зазначений у реквізитах даного Договору.

На виконання вказаних договірних зобов'язань позивачем долучено до матеріалів справи копії актів надання послуг, податкових та видаткових накладних, звітів про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт.

Слід відмітити, що до матеріалів справи зазначені первинні документи подані позивачем не в повному обсязі, зокрема, не надано копій договорів поставки, що позбавило суд дослідити зміст договірних умов та реальність господарських операцій за вказаними договорами.

Крім того, в ході аналізу показників, що містяться у податкових деклараціях з ПДВ, поданих ТОВ Таркомм до податкового органу, а саме даних, що містяться в системі Єдиний реєстр податкових накладних, вбачається документальне оформлення господарської операції за відсутності факту її реального здійснення, оскільки протягом січня - червня 2015 року відповідно ІС Єдиний реєстр податкових накладних ТОВ Таркомм оформлено придбання товару у постачальників з наступною номенклатурою: ТОВ Делсіс (код 39467269) товар: лимон свіжий; ТОВ Лантана Голд (код 38506378) товар: м'яч волейбольний надувний, набір для настільного тенісу; ТОВ Айпара (код 39483495) товар: помідор свіжий, лимон свіжий, ТОВ Вальдена (код 39082075) товар: побутова техніка CLARIS аерогриль, ROWENTA фен, ROTEX мультиварка, ROTEX чайник дисковий, ROTEX соковижималка та ін.; ТОВ Вектор Груп (код 36690896) товар: блок живлення вентилятора, боти CLSS, велосипед, гідрокостюм, кїнцевик стріли рушниці для підводного полювання; ТОВ Техно-Стандарт (код 37447429) товар: холодильник, пральна машина, скороварка Philips, тостер Philips, Чайник Philips; ТОВ Ілма Трейд (код 39008578) товар: яблуко свіже, груша свіжа, апельсин свіжий, огірок свіжий; ТОВ Асістенс-М (код 38321305) товар: тушка пекінської качки патрана заморожена,ніжки пекінської качки заморожені.

За результатами аналізу єдиного реєстру податкових накладних, а саме виданих та отриманих податкових накладних підприємством ТОВ Таркомм (код 39467248) встановлено невідповідність придбаних у постачальників товарів та реалізованих ТОВ ОСВ Практик будівельних матеріалів та монтажних робіт.

При цьому, первинні документи, які містяться в матеріалах справи з боку ТОВ Таркомм підписані директором ОСОБА_2.

В ході розгляду даної справи також встановлено, що відповідно до вироку Оболонського районного суду м. Києва від 19.01.2017 у справі №756/14983/16-к ОСОБА_2 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України, та призначено їй покарання у виді штрафу у розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 гривень.

Як встановлено судом у зазначеному судовому рішенні, в кінці січня 2015 року ОСОБА_2, перебуваючи на території міста Києва, біля універмагу Україна на проспекті Перемоги у м. Києві діючи з прямим умислом та з корисливих мотивів, вступила у змову з невстановленою досудовим розслідуванням особою, з метою придбання та державної перереєстрації за матеріальну винагороду суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи ТОВ Таркомм на своє ім'я в органах державної влади без наміру здійснення статутної та господарської діяльності, а з метою прикриття, незаконної діяльності інших осіб.

Крім того, після перереєстрації ТОВ Таркомм на своє ім'я ОСОБА_2, як засновник (учасник) та керівник підприємства, самостійно підприємницьку діяльність не здійснювала, угод фінансового характеру не укладала, печаткою підприємства не користувалася, не призначала та не звільняла з посад працівників, а реєстраційні та установчі документи зазначеного підприємства передала невстановленій досудовим слідством особі, що дало їй можливість використовуючи зазначений суб'єкт підприємницької діяльності (юридичну особу) - ТОВ Таркомм для незаконного формування податкового кредиту з податку на додану вартість та витрат з податку на прибуток підприємства на користь суб'єктів підприємницької діяльності реального сектору економіки, що, у свою чергу, дало змогу останнім безпідставно зменшити суму податків, які підлягали сплаті до бюджету держави, та як наслідок ухилялись від їх сплати.

Таким чином, як встановлено судом, ОСОБА_2, будучи засновником фіктивного підприємства - ТОВ Таркомм у період з січня 2015 року забезпечила прикриття незаконної діяльності невстановленої досудовим розслідуванням особи щодо здійснення вигаданих прибуткових та видаткових операцій по рахунках підприємства, складанні від імені службових осіб ТОВ Таркомм фіктивних первинних документів щодо реалізації товарів, робіт, послуг, складанні та видачі документів податкової звітності.

За встановлених у вироку суду обставин вбачається, що підприємство-контрагент (ТОВ Таркомм ) створювалось та діяло з метою прикриття незаконної діяльності, знаходилось поза межами контролю формального (номінального) директора, а від імені контрагента невідомими особами лише оформлювались документи без фактичного здійснення господарських операцій від імені цього підприємства, а тому таке підприємство є фіктивним (нелегальним) підприємством, статус якого несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Статус фіктивного нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, а господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Наведене вище відповідає також правовому висновку Верховного Суду України, викладеному у постановах, зокрема від 01 грудня 2015 року у справі №21-1661а15, від 02 грудня 2015 року у справі №21-3849а15, від 17 листопада 2015 року у справі №21-277а15, згідно якого первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту, та виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Враховуючи встановлені в ході розгляду даної справи обставини щодо відсутністю зв'язку спірних операцій із господарською діяльністю позивача, дефектності первинних документів, відсутністю у контрагента необхідних трудових ресурсів, необхідних для виконання спірних операцій тощо, у сукупності із виявленими фактами щодо фіктивної діяльності ТОВ Таркомм , суд приходить до висновку, що за спірними операціями лише оформлювались окремі первинні документи та податкові накладні без фактичного виконання контрагентом обумовлених операцій, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди.

В контексті наведеного суд зазначає, що, виходячи з економічної суті, змісту та призначення системи оподаткування, податку на додану вартість, вони є публічними регуляторами економічної діяльності та прибутку, і використання цих регуляторів не може бути спрямовано на отримання необґрунтованої податкової вигоди, а податкова вигода не може перевищувати економічної вигоди від здійснення господарської операції, оскільки ціллю господарської діяльності є отримання економічної, а не податкової вигоди.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку, які є формою здійснення господарської діяльності, то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатись вчиненою в межах господарської діяльності платника та лише за таких умов платник податку має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій.

Зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов'язкову спрямованість будь-якої операції платника на отримання позитивного економічного ефекту - приросту (збереження) активів та/або їх вартості, створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку

У постанові Верховного Суду України від 27.06.2017 №21-3418а16 висловлена правова позиція, згідно із якою первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані контрагентами, які не мали можливості фактично здійснювати господарські операції, у зв'язку з відсутністю майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу або надання послуг, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставними.

Стала практика Верховного Суду України (рішення від 22.03.2016 у справі №810/6201/14, від 26.04.2016 №2а-4201/11/2670, від 12.04.2016 №826/17617/13-а) виходить із того, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані контрагентом від імені особи, яка заперечує свою участь у створенні та діяльності контрагента платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг.

В площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків дійсно відповідає обов'язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного (частина 2 статті 77 КАС України). Проте, у разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого частиною 1 статті 77 КАС України обов'язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу), повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов'язку.

З огляду на вищевикладене, виходячи з наведеного у сукупності, суд приходить до висновку, що в даному випадку позивачем не доведено наявності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість правомірного формування спірних сум податкових вигод, відповідно при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 13.04.2017 №1082615147 та №1092615147 контролюючий орган діяв правомірно, у межах наданих йому повноважень, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно, враховуючи те, що у задоволенні позову слід відмовити, судові витрати відшкодуванню позивачу не підлягають.

Керуючись вимогами статей 12, 72-77, 139, 241-246, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю ОСВ Практик (02156, м. Київ, вул. Шолом Алейхема, буд. 6, кв. 80, код 35494084) відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя І.А. Качур