Постанова

від 18.06.2019 по справі 826/9295/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/9295/17 Головуючий у 1-й інстанції: Качур І.А.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі Баглай О.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю ОСВ Практик на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.02.2019 у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю ОСВ Практик до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ ОСВ Практик звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 13.04.2017 № 1082615147 форми Р про визначення податкового зобов`язання з податку на прибуток на суму 548 657, 00 грн., № 1092615147 форми Р про визначення податкового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 596 724, 00 грн., та 298 362, 00 грн. штрафних санкцій.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.02.2019 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням товариство з обмеженою відповідальністю ОСВ Практик звернулось із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

В судове засідання сторони не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв`язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 13 ст. 10, ч. 4 ст. 229, ч. 2 ст. 313 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі наказу від 13.03.2017 № 1864, направлення від 16.03.2017 № 280/26-15-14-07-02, згідно з підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України Головним управлінням ДФС у м. Києві проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ ОСВ Практик (код ЄДРПОУ 35494084) з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ Делсіс (код 39467269) та ТОВ Таркомм (код 39467248) за період з 01.01.2015 по 31.12.2015, за результатами якої складено акт від 29.03.2017 № 49/26-15-14-07-02-10/35494084.

Перевіркою встановлено порушення:

- підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток за 2015 рік на загальну суму 548 657 грн.,

-пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 596 724 грн.

На підставі висновків акта перевірки відповідачем 13.04.2017 прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 1082615147, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 548 657,00 грн., у тому числі за податковими зобов`язаннями - 548 657 грн.,

- № 1092615147, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 895 086,00 грн., у тому числі за податковими зобов`язаннями - 596 724,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 298 362,00 грн.

Позивач, вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення необґрунтованими та такими, що порушують його законні права та інтереси, звернувся з даним позовом до суду першої інстанції.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України. Податкові повідомлення-рішення є обґрунтованими, оскільки у ході перевірки встановлено порушення вимог податкового законодавства, що свідчить про заниження позивачем податкових зобов`язань.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що оскільки формування податкового кредиту та валових витрат за господарськими операціями підтверджено первинною документацією, господарські операції були реальними, то є підстави для скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.27, підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником), а господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Об`єкт оподаткування податком на прибуток визначений у статті 134 ПК України як прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Склад витрат і порядок їх визначення закріплений в статті 138 зазначеного Кодексу. Зокрема, згідно з пунктом 138.1 статті 138 цього Кодексу, витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Нормою підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України передбачено, що витрати операційної діяльності включають в себе собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Зокрема, згідно з підпунктами 138.8, 138.4 статті 138 ПК України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов`язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат (вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат); прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

При цьому, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно абзацу першого пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Із наведеного нормативного регулювання випливає, що витрати позивача, понесені у зв`язку із придбанням товарів чи послуг, належать до категорії витрат, що формують собівартість реалізованих товарів, робіт, послуг і зменшують оподатковуваний дохід платника, якщо вони понесені у процесі реальної господарської діяльності, яка документально підтверджується (дані висновки суду відповідають правовій позиції Верховного Суду України, що наведена в його постанові від 14.03.2017 № 21-1513а16 (справа № 826/20366/13-а).

Відповідно до норм підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, підпункту а пункту 198.1, пункту 198.2 статті 198 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов`язковим.

У даній податковій накладній зазначаються в окремих рядках обов`язкові реквізити, перелік яких наведений у пункті 201.1 статті 201 ПК України.

Правовий статус податкової накладної закріплений в положеннях норм статті 201 цього Кодексу.

Виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це: відсутність зв`язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб`єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

За приписами норм пункту 44.1 і пункту 44.3 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Законом України Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку, сплачених у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), необхідні первинні документи (податкові накладні, видаткові накладні, акти здачі-прийняття товару тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні .

Закон України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб`єктів господарської діяльності, які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ст. 2).

Частиною 2 ст. 3 Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні визначено, що бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст. 9 Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.15 та п. 2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні .

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування податкового кредиту з податку на додану вартість обов`язковому з`ясуванню підлягають обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, видаткові накладні, податкові накладні, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. В обов`язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Системний аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що обов`язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв`язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду України від 22.09.2015 у справах № 810/5645/14 та № 2а-2717/11/2670, в яких було зазначено, що податкова накладна, яка видається платником податку, що поставляє послуги, на вимогу їх отримувача, є підставою для нарахування податкового кредиту останнього лише за умови здійснення самої господарської операції.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ ОСВ Практик (покупець) та ТОВ Делсіс (постачальник) укладені договори поставки від 07.04.2015 № 7/4, від 30.04.2015 № 7.04-2015, згідно з умовами яких постачальник зобов`язується в порядку та на умовах визначених цим договором, поставити у власність покупцю товарно-матеріальні цінності (далі - товар) на складі покупця, а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором. Прийняти товар і сплатити дога вартість.

Постачальник поставляє товар покупцю на об`єкт будівництва: м. Київ, просп. Генерала Ватутіна, біля зупинки Райдужна .

Товар поставляється постачальником протягом 10 робочих днів із дати отримання оплати рахунок-фактури покупцем.

Також, між ТОВ ОСВ Практик (підрядник) та ТОВ Делсіс (замовник) укладені договори підряду від 04.04.2015 № 3/04-2015, від 01.05.2015 № 01/05-2015, згідно умов якого підрядник зобов`язується за адресою, вказаною у договорі, на свій ризик із своїх матеріалів і своїми засобами виконати будівельно-монтажні роботи згідно робочої проектної документації, а замовник зобов`язується прийняти й оплатити належним чином виконані роботи. Замовник здійснює фінансування робіт згідно актів виконаних робіт, що підписуються сторонами

На виконання вказаних вище договірних зобов`язань виписані акти надання послуг, податкові та видаткові накладні, звіти про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт.

Однак, до матеріалів справи зазначені первинні документи подані позивачем не в повному обсязі, зокрема, не надано копій договорів підряду, що позбавило можливості дослідити зміст договірних умов та реальність господарських операцій за вказаними договорами.

Також, позивачем не надано первинних документів, які підтверджували б які саме виконувались будівельно-монтажні роботи на підставі вищевказаних договорів підряду.

Крім того, на підтвердження фактичного здійснення поставки товарів позивачем за вказаними вище договорами не було надано жодної виписаної товарно-транспортної накладної, як і не було надано будь-якого перевізного документу за вказаними господарськими операціями з контрагентом, не надано жодної інформації щодо наявності власного чи орендованого транспорту.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що перевіркою встановлено в ході аналізу показників, які містяться у податкових деклараціях з ПДВ, поданих ТОВ Делсіс до контролюючого органу, що у ТОВ Делсіс відсутні основні засоби для виконання визначених договором обов`язків, різноплановість проданих товарів та наданих послуг, документальне оформлення господарських операцій по ланцюгу взаємовідносин за відсутністю факту їх реального здійснення, оскільки відсутнє реальне джерело походження ідентифікованого товару.

При проведенні аналізу податкової звітності, в частині реєстрації в ЄРПН податкових накладних, встановлено, що протягом квітня-червня 2015 року ТОВ Делсіс оформлено придбання у постачальників товар з наступною номенклатурою: ТОВ Динара (код 39483495) товар: помідор свіжий, лимон свіжий, апельсин свіжий, грейпфрут свіжий, капуста білокачанна свіжа; ТОВ Агровес-14 (код 38997878) товар: апельсин свіжий; ТОВ Лантана Голд (код 38506378) товар: м`яч волейбольний надувний.

Отже, за результатами аналізу Єдиного реєстру податкових накладних, а саме виданих та отриманих податкових накладних підприємством ТОВ Делсіс (код 39467269) встановлено невідповідність придбаних у постачальників товарів та реалізованих ТОВ ОСВ Практик будівельних матеріалів та будівельно-монтажних робіт.

Первинні документи, які містяться в матеріалах справи з боку ТОВ Делсіс підписані директором ОСОБА_1 .

Як вірно було встановлено судом першої інстанції, відповідно до вироку Оболонського районного суду м. Києва від 19.01.2017 у справі № 756/14980/16-к ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України, та призначено йому покарання у виді штрафу у розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8 500, 00 грн.

Як встановлено судом у зазначеному рішенні, в кінці січня 2015 року ОСОБА_1 , перебуваючи на території міста Києва, біля універмагу Україна на проспекті Перемоги діючи з прямим умислом та з корисливих мотивів, вступив у змову з невстановленою досудових розслідуванням особою, з метою придбання та державної перереєстрації за матеріальну винагороду суб`єкта підприємницької діяльності - юридичної особи ТОВ Делсіс на своє ім`я в органах державної влади без наміру здійснення статутної та господарської діяльності, а з метою прикриття незаконної діяльності інших осіб.

Відповідно до попередньо розробленого ОСОБА_1 та невстановленою особою детального плану вчинення вказаного злочину та розподілу ролей між його співучасниками, ОСОБА_1 повинен був надати свої анкетні дані: документи, що посвідчують особу, підписати статутні та інші документи по придбанню ТОВ Делсіс та у подальшому передати здобуті у ході перереєстрації реєстраційні документи невстановленій досудовій розслідуванням особі. В подальшому, для досягнення своєї злочинної мети, направленої на сприяння у здійсненні фіктивного підприємництва, ОСОБА_1 відповідно до розробленого злочинного плану, у кінці січня 2015 року, у невстановлені слідством дату та час, перебуваючи на території міста Києва, у офісному приміщенні невстановленої слідством особи за адресою: м. Київ, пр-т . Перемоги. б. 3, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій як майбутнього керівника та засновника (учасника) товариства, що юридична особа придбається з метою прикриття незаконної діяльності інших осіб, з корисливих спонукань, погодившись на таку пропозицію, надав необхідні документи з метою виготовлення статутних та реєстраційних документів, які необхідні для реєстрації ТОВ Делсіс , за що отримав заздалегідь обумовлену грошову винагороду у розмірі 500 грн... Після підписання перелічених документів ОСОБА_1 , отримавши заздалегідь обумовлену грошову винагороду у розмірі 500 грн., передав невстановленій слідством особі зазначені документи, яка проставила на них печатки ТОВ Делсіс для подальшої державної перереєстрації підприємства в державних органах. Таким чином, ОСОБА_1 , будучи єдиним засновником (учасником) ТОВ Делсіс з 04.02.2015 отримав право самостійно розпоряджатися діяльністю та майном ТОВ Делсіс .

Під час допиту ОСОБА_1 підтвердив, що самостійно підприємницьку діяльність ТОВ Делсіс не здійснював, угод фінансового характеру не укладав, печаткою підприємства не користувався, не призначав та не звільняв з посад працівників, а реєстраційні та установчі документи зазначеного підприємства передав невстановленій слідством особі, що дало їй можливість використовуючи зазначений суб`єкт підприємницької діяльності (юридичну особу) ТОВ Делсіс для незаконного формування податкового кредиту з податку на додану вартість та витрат з податку на прибуток підприємства на користь суб`єктів підприємницької діяльності реального сектору економіки.

Таким чином, як встановлено судом першої інстанції, вчинивши свої умисні дії на виконання заздалегідь обумовленого плану, виступивши засновником та директором ТОВ Делсіс , ОСОБА_1 забезпечив прикриття незаконної діяльності невстановленої досудовим розслідуванням особи щодо здійснення вигаданих прибуткових та видаткових операцій по рахункам підприємства, складанні від імені службових осіб ТОВ Делсіс фіктивних господарських угод та фіктивних первинних документів щодо реалізації товарів, робіт, послуг, складанні та видачі документів податкової звітності.

За встановлених у вироку суду обставин вбачається, що підприємство-контрагент (ТОВ Делсіс ) створювалось та діяло з метою прикриття незаконної діяльності, знаходилось поза межами контролю формального (номінального) директора, а від імені контрагента невідомими особами лише оформлювались документи без фактичного здійснення господарських операцій від імені цього підприємства, а тому таке підприємство є фіктивним (нелегальним) підприємством, статус якого несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Враховуючи встановлені обставини щодо відсутністю зв`язку спірних операцій із господарською діяльністю позивача, дефектності первинних документів, відсутністю у контрагента необхідних трудових ресурсів, необхідних для виконання спірних операцій тощо, у сукупності із виявленими фактами щодо фіктивної діяльності ТОВ Делсіс , колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що за спірними операціями лише оформлювались окремі первинні документи та податкові накладні без фактичного виконання контрагентом обумовлених операцій, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди.

Більш того, позивачем не доведено жодними належними доказами придбання товарів/послуг за вказаними вище договірними відносинами з ТОВ Делсіс з метою їх використання в господарській діяльності та доказів подальшої реалізації отриманих товарів/послуг.

Також, у перевіряємому періоді позивач мав господарські взаємовідносини із ТОВ Таркомм (код 39467248).

Так, між ТОВ ОСВ Практик (покупець) та ТОВ Таркомм (постачальник) укладались договори поставки: від 12.01.2015 №12/01, від 14.01.2015 № 14/01, від 15.01.2015 № 15/01, від 20.02.2015 №20/02, від 23.02.2015 № 23/02, від 24.02.2015 № 24/02, від 25.02.2015 № 25/02, згідно умов яких постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити (передати у власність) покупцю товарно-матеріальні цінності (далі - товар) на складі покупця, а покупець зобов`язувався в порядку та на умовах, визначених договором. прийняти товар і оплатити його вартість.

Відповідно до умов договорів поставки передбачено, що асортимент, кількість, номенклатура, ціна товару, а також строк, в який постачальник зобов`язується передати товар покупцю, погоджуються сторонами в замовленні покупця та в рахунках-фактурах до договору. Вартість доставки та нормативне необхідного пакування (тари) включено у ціну товару.

Товар мав поставлятися постачальником протягом 10 (десяти) робочих днів із дати отримання оплати рахунок-фактури покупцем.

Якість товару, що передається за цим договором, повинна відповідати чинним нормативним актам України, що відносяться до такого виду товару.

Одночасно з товаром постачальник зобов`язується передати покупцеві документи, що безпосередньо стосуються товару і підлягають передачі разом з ним, а саме: рахунок-фактуру, видаткову накладну, податкову накладну, яка виписана в момент виникнення податкових зобов`язань у відповідності з чинним законодавством України.

Перехід права власності, ризиків втрати й ушкодження товару від постачальника до покупця відбувається в момент підписання видаткових накладних.

Розрахунки за даним договором здійснюється в національній валюті України в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений у реквізитах даного договору.

На виконання вказаних договірних зобов`язань позивачем долучено до матеріалів справи копії актів надання послуг, податкових та видаткових накладних, звітів про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт.

Слід відмітити, що до матеріалів справи зазначені первинні документи подані позивачем не в повному обсязі, зокрема, не надано копій договорів поставки, що позбавляє можливості дослідити зміст договірних умов та реальність господарських операцій за вказаними договорами.

Крім того, в ході аналізу показників, що містяться у податкових деклараціях з ПДВ, поданих ТОВ Таркомм до податкового органу, а саме даних, що містяться в системі Єдиний реєстр податкових накладних, вбачається документальне оформлення господарської операції за відсутності факту її реального здійснення, оскільки протягом січня - червня 2015 року відповідно ІС Єдиний реєстр податкових накладних ТОВ Таркомм оформлено придбання товару у постачальників з наступною номенклатурою: ТОВ Делсіс (код 39467269) товар: лимон свіжий; ТОВ Лантана Голд (код 38506378) товар: м`яч волейбольний надувний, набір для настільного тенісу; ТОВ Айпара (код 39483495) товар: помідор свіжий, лимон свіжий, ТОВ Вальдена (код 39082075) товар: побутова техніка CLARIS аерогриль, ROWENTA фен, ROTEX мультиварка, ROTEX чайник дисковий, ROTEX соковижималка та ін.; ТОВ Вектор Груп (код 36690896) товар: блок живлення вентилятора, боти CLSS, велосипед, гідрокостюм, кінцевик стріли рушниці для підводного полювання; ТОВ Техно-Стандарт (код 37447429) товар: холодильник, пральна машина, скороварка Philips, тостер Philips, Чайник Philips; ТОВ Ілма Трейд (код 39008578) товар: яблуко свіже, груша свіжа, апельсин свіжий, огірок свіжий; ТОВ Асістенс-М (код 38321305) товар: тушка пекінської качки патрана заморожена, ніжки пекінської качки заморожені.

За результатами аналізу єдиного реєстру податкових накладних, а саме виданих та отриманих податкових накладних підприємством ТОВ Таркомм (код 39467248) встановлено невідповідність придбаних у постачальників товарів та реалізованих ТОВ ОСВ Практик будівельних матеріалів та монтажних робіт.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що первинні документи, які містяться в матеріалах справи з боку ТОВ Таркомм підписані директором ОСОБА_2 .

В ході розгляду даної справи також встановлено, що відповідно до вироку Оболонського районного суду м. Києва від 19.01.2017 у справі № 756/14983/16-к ОСОБА_2 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України, та призначено їй покарання у виді штрафу у розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8 500, 00 гривень.

З вказаного рішення вбачається, що в кінці січня 2015 року ОСОБА_2 , перебуваючи на території міста Києва, біля універмагу Україна на проспекті Перемоги у м. Києві діючи з прямим умислом та з корисливих мотивів, вступила у змову з невстановленою досудовим розслідуванням особою, з метою придбання та державної перереєстрації за матеріальну винагороду суб`єкта підприємницької діяльності - юридичної особи ТОВ Таркомм на своє ім`я в органах державної влади без наміру здійснення статутної та господарської діяльності, а з метою прикриття, незаконної діяльності інших осіб.

Крім того, після перереєстрації ТОВ Таркомм на своє ім`я ОСОБА_2 , як засновник (учасник) та керівник підприємства, самостійно підприємницьку діяльність не здійснювала, угод фінансового характеру не укладала, печаткою підприємства не користувалася, не призначала та не звільняла з посад працівників, а реєстраційні та установчі документи зазначеного підприємства передала невстановленій досудовим слідством особі, що дало їй можливість використовуючи зазначений суб`єкт підприємницької діяльності (юридичну особу) - ТОВ Таркомм для незаконного формування податкового кредиту з податку на додану вартість та витрат з податку на прибуток підприємства на користь суб`єктів підприємницької діяльності реального сектору економіки, що, у свою чергу, дало змогу останнім безпідставно зменшити суму податків, які підлягали сплаті до бюджету держави, та як наслідок ухилялись від їх сплати.

Таким чином, ОСОБА_2 , будучи засновником фіктивного підприємства - ТОВ Таркомм у період з січня 2015 року забезпечила прикриття незаконної діяльності невстановленої досудовим розслідуванням особи щодо здійснення вигаданих прибуткових та видаткових операцій по рахунках підприємства, складанні від імені службових осіб ТОВ Таркомм фіктивних первинних документів щодо реалізації товарів, робіт, послуг, складанні та видачі документів податкової звітності.

За встановлених у вироку суду обставин вбачається, що підприємство-контрагент (ТОВ Таркомм ) створювалось та діяло з метою прикриття незаконної діяльності, знаходилось поза межами контролю формального (номінального) директора, а від імені контрагента невідомими особами лише оформлювались документи без фактичного здійснення господарських операцій від імені цього підприємства, а тому таке підприємство є фіктивним (нелегальним) підприємством, статус якого несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Статус фіктивного нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, а господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Враховуючи встановлені обставини щодо відсутності зв`язку спірних операцій із господарською діяльністю позивача, дефектності первинних документів, відсутністю у контрагента необхідних трудових ресурсів, необхідних для виконання спірних операцій тощо, у сукупності із виявленими фактами щодо фіктивної діяльності ТОВ Таркомм , колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що за спірними операціями лише оформлювались окремі первинні документи та податкові накладні без фактичного виконання контрагентом обумовлених операцій, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про правомірність прийняття Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 13.04.2017 № 1082615147 та № № 1092615147 та відсутність підстав для їх скасування.

Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 229, 243, 244, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю ОСВ Практик залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.02.2019 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В.В.

Шурко О.І.

Повний текст постанови виготовлений 24.06.2019.