Рішення

від 21.02.2019 по справі 826/16930/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 лютого 2019 року № 826/16930/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Патратій О.В., за участі секретаря судового засідання Князєвої А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Ю-МОБАЙЛ

до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

№ 00008431402, № 00012191402

за участю представників сторін:

від позивача: Лебедєв О.В.

від відповідача: Полякова С.Б.

ВСТАНОВИВ :

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Ю-МОБАЙЛ звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - Відповідач), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 13.07.2018р. № 00008431402 та від 28.09.2018р. № 00012191402.

Ухвалою суду від 22.10.2018р. відкрито провадження у справі, визначено проводити розгляд за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 18 вересня 2018 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.11.2018р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 21.02.2019р. проголошено скорочене судове рішення (вступну та резолютивну частини).

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем вимог чинного податкового законодавства України при прийнятті оскаржуваних рішень. Так, позивач зазначив, що проведене за результатами перевірки зменшення витрат та зменшення податкового кредиту ґрунтується виключно на порушеннях податкового та іншого законодавства, допущених іншими платниками податків, а не безпосередньо позивачем. Акт перевірки не містить доказів відсутності руху активів в процесі провадження позивачем господарської діяльності, що суперечить вимогам Податкового кодексу України та інших норм законодавства, акт перевірки не містить належних та допустимих доказів вчинення платником податків порушень, а прийняті на їх підставі податкові повідомлення-рішення є незаконними та такими, що підлягають скасуванню.

Відповідач надав до суду письмові заперечення на адміністративний позов, в яких вказав про законність та обґрунтованість оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, зазначив, що вони винесені на підставі та у відповідності до норм чинного податкового законодавства за результатами перевірки позивача, просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що податкові зобов'язання донараховані позивачеві за результатом дослідження первинних документів та бухгалтерського обліку позивача, а позовні вимоги вважає необґрунтованими та безпідставними.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити адміністративний позов з підстав та мотивів, викладених в позовній заяві та наданих письмових поясненнях.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, підтримав правову позицію, викладену у письмових запереченнях на адміністративний позов, та просив суд у задоволенні позову відмовити.

Як вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням ДФС у м. Києві , на підставі плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання на 2018 рік та відповідно до наказу ГУ ДФС у м. Києві від 08.05.2018р. № 8060, проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ Ю-МОБАЙЛ (код 37143916) з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства за період з 01.01.2015р. по 31.12.2017р., єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2011р. по 31.12.2017р., відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки.

За результатами перевірки був складений Акт про результати документальної планової виїзної перевірки № 400/26-15-14-02-04/37143916 від 20.06.2018р. (надалі - Акт перевірки), яким встановлено порушення:

- пункту 134.1.1. п. 134.1. ст. 134, п. 44.1. ст. 44 Податкового кодексу України, в результаті чого, на думку податкового органу, занижено податок на прибуток в період, що перевірявся, на загальну суму 452 450,00 грн.

- пункту 44.1 ст. 44, пп. 198.1., 198.3., 198.6. ст.198 Податкового кодексу України від 12 грудня 2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого, на думку податкового органу, занижено податок на додану вартість в період, що перевірявся, на загальну суму 425 307,00 грн.

- п. 57.1 ст. 57 ПК України щодо своєчасності сплати сум податку на додану вартість, визначених платником у податкових деклараціях з податку на додану вартість та у податковому повідомленні-рішенні.

За результатом перевірки ГУ ДФС у м. Києві були винесені податкові повідомлення-рішення від 13.07.2018р. №00008411402, №00008421402, №00008431402.

Не погоджуючись з вищезазначеними податковими повідомленнями - рішеннями ТОВ Ю-МОБАЙЛ будо подано скаргу до ДФС України.

Рішенням ДФС України від 24.09.2018 №30999/6/99-99-11-01-01-25 скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС ум. Києві від 13.07.2018р. №00008411402 в частині списання безнадійної дебіторської заборгованості і штрафні санкції у відповідній частині, №00008421402 в частині подання уточнюючих податкових декларацій на зменшення податкових зобов'язань у розмірі 2393,50 грн., а в іншій частині зазначені податкові повідомлення-рішення та податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 13.07.2018 №00008431402 залишено без змін, а скаргу - частково задоволено.

За результатами Акта перевірки та з урахуванням рішення про результати розгляду скарги ДФС України від 24.09.2018р. №30999/6/99-99-11-01-01-25, ГУ ДФС у м. Києві винесено нові податкові повідомлення-рішення від 28.09.2018р. №00012191402, №00012201402.

Не погоджуючись з рішеннями відповідача від 13.07.2018р. № 00008431402 та від 28.09.2018р. № 00012191402 позивач і звернувся з даним позовом.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Згідно п. 1.1 ст. 1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (далі ПК України) він регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п.133.1 ст. 133 ПК України платниками податку з числа резидентів є, зокрема, суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами.

Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Положеннями Податкового кодексу України, що були чинними на час здійснення господарської діяльності позивачем у перевіряємий період витрати підприємства були визначені, як сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Пунктом 138.1 ст. 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Пунктом 138.2 ст.138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 138.8.5 п. 138.8 ст. 138 ПК України до складу загальновиробничих витрат включаються, зокрема, амортизація основних засобів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення; амортизація нематеріальних активів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення; витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, оперативну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення.

Інші витрати за загальними правилами визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку (п. 138.5 ст. 138 ПК). До складу інших витрат, зокрема, відносились витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда (у тому числі оренда легкових автомобілів), придбання пально-мастильних матеріалів, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона) (пп.138.10.2 п. 138.10 ст. 138 ПК).

Згідно пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України було визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З 01.01.2017 року Податковий кодекс України набув змін.

Податковим кодексом України у новій редакції визначено, що об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу (пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу(п.135.1 ст. 135 ПК України).

Податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу (п. 137.1 ст. 137 ПКУ).

Пунктом 139.1.1 та 139.1.2 п. 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України у новій редакції визначено, що фінансовий результат до оподаткування: збільшується на суму витрат на створення забезпечень (резервів) для відшкодування наступних (майбутніх) витрат (крім забезпечення (резерву) витрат на оплату відпусток працівникам, інших виплат, пов'язаних з оплатою праці, та витрат на сплату єдиного соціального внеску, що нараховується на такі виплати) відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Зменшується на суму використання створених забезпечень (резервів) витрат (крім забезпечення (резерву) витрат на оплату відпусток працівникам, інших виплат, пов'язаних з оплатою праці, та витрат на сплату єдиного соціального внеску, що нараховується на такі виплати), сформованого відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

на суму коригування (зменшення) забезпечень (резервів) для відшкодування наступних (майбутніх) витрат (крім забезпечення (резерву) на відпустки працівникам, інших виплат, пов'язаних з оплатою праці, та витрат на сплату єдиного соціального внеску, що нараховується на такі виплати), на яку збільшився фінансовий результат до оподаткування відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі у разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Пунктами 201.1, 201.4 ст. 201 ПК України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товару (послуг).

Згідно п. 201.10 ст. 201 Кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.6 ст. 201 Кодексу встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Виходячи із вищезазначеної норми, податкова накладна є документом, що підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

Таким чином, формування податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість чи визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток має бути фактично здійснене і підтверджене належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З наведеного вбачається, що фактичність здійснення витрат повинна підтверджуватись розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, однак, самі по собі документи без реального здійснення операції, за наслідком якої сформовані витрати підприємства, не мають юридичної сили та не можуть бути підставою для формування валових витрат підприємства.

Аналогічна позиція неодноразово висловлювалася Верховним Судом у справах, з подібним предметом спору, зокрема у постанові від 15 серпня 2018 року по справі №803/699/13-а, постанові від 14 серпня 2018 року по справі №818/1104/17, постанові від 21 серпня 2018 року по справі №804/18786/14.

В свою чергу, виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства. При цьому, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування. Водночас, наявність податкової накладної за відсутності здійснення господарської операції позбавляє покупця права на формування податкового кредиту.

Таким чином, предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції, а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредит у позивачем.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.

Як вбачається з Акту перевірки, підставою для виставлення позивачу оскаржуваних податкових повідомлень - рішень та збільшення позивачу суми грошових зобов'язань з податку на додану вартість, з податку на прибуток і відповідно застосування штрафних санкцій з цих податків стали господарські операції позивача з ТОВ CMC ЮНІОН КАМПАНІ .

Так, перевіркою встановлено, що ТОВ Ю-МОБАЙЛ у перевіряємому періоді мало взаємовідносини з ТОВ CMC ЮНІОН КАМПАНІ на підставі договорів від 15.08.2014р. №14040-PN про надання послуг по отриманню, виділенню і підтримці коротких номерів для контент-провайдера, від 15.08.2014р. №14041-PN про надання голосових контент-послуг. На виконання умов вказаних договорів було оформлено акти надання послуг, довідки до договору про суми до сплати та податкові накладні на загальну суму 2 551 839,77 грн., у тому числі ПДВ на суму 425 306,63 гривень.

Також в акті перевірки зазначено, що станом на 26.12.2016 TOB CMC ЮНІОН КАМПАНІ (код 38092213) перебуває на податковому обліку в ДПІ в Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві, згідно реєстраційних документів станом на 35Л2.2-016 засновником TOB CMC ЮНІОН КАМПАНІ є ОСОБА_3, директором є ОСОБА_4, головним бухгалтером є ОСОБА_5. Згідно відомостей наявних у АС Податковий Блок , містяться відомості щодо TOB CMC ЮНІОН КОМПАНІ , а саме: облікова картка №2077/8/26-58-21-03 від 04.10.2016 з заміткою - зареєстровано (перереєстровано) та проваджено фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників. Старшим оперуповноваженим ОУ ДПІ у Солом'янському р-ні ОУ ГУ ДФС 29.09.2015 було відібрано пояснення у ОСОБА_3, згідно яких вона не має відношення до реєстрації підприємства.

Зазначене було кваліфіковане відповідачем як відображення господарської операції, яку не було реально вчинено, у зв'язку з чим первинні бухгалтерські документи є дефектними.

З приводу вказаного пояснення ОСОБА_3 суд зазначає, що пояснення відібрані не в рамках порушеного кримінального провадження та без попередження вказаної особи про про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань, дачу завідомо неправдивих показань, передбачених ст.ст. 384, 385 КК України.

Відповідачем взагалі не надано суду доказів порушення кримінального правопорушення за ознаками злочинів, передбачених ст. 205 чи ст. 212 КК України стосовно незаконного створення та/або діяльності TOB CMC ЮНІОН КАМПАНІ .

При цьому, вироків суду по будь-яких кримінальних справах, в яких би суд досліджував та давав оцінки господарським операціям позивача та TOB CMC ЮНІОН КАМПАНІ , встановлював недійсність документів, що були складені за наслідком здійснення господарських операцій, а позивач або його посадові особи були фігурантами вказаної кримінальної справи, наразі не існує.

Згідно статті 17 Кримінального процесуального кодексу України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Слід зазначити, що самі по собі пояснення особи, як і протокол допиту свідка не є належним доказом вчинення будь-якою особою кримінально-караного діяння, а відтак, відсутність таких доказів вказує на необґрунтованість тверджень відповідача про фіктивність проведених позивачем господарських операцій.

Отже, висновок податкового органу про недостовірність документів, підписаних особою, що заперечує свою причетність до господарської діяльності товариства, за умови документального підтвердження реальності виконання господарських операцій, не може розглядатися як самостійна підстава для визнання податкової вигоди необґрунтованою.

При цьому, встановлення факту фіктивного підприємництва контрагента платника Податковий кодекс України не визначає як самостійну підставу для позбавлення права добросовісного платника на формування податкового кредиту та витрат.

Судом встановлено, що 15.08.2014р. між ТОВ Ю-МОБАЙЛ та ТОВ CMC ЮНІОН КАМПАНІ був підписаний Договір про надання контент послуг №14040-PN, згідно якому ТОВ Ю-МОБАЙЛ надає ТОВ CMC ЮНІОН КАМПАНІ у користування короткі 4- значні мобільні CMC номери у мережі мобільного оператора ПрАТ МТС-УКРАЇНА

Також 15.08.2014р. між ТОВ Ю-МОБАЙЛ та ТОВ CMC ЮНІОН КАМПАНІ був підписаний Договір №14041-PN про надання голосових контент послуг, згідно якому ТОВ Ю-МОБАЙЛ надає ТОВ CMC ЮНІОН КАМПАНІ у користування короткі 3- та 4-значні мобільні голосові номери у мережі мобільного оператора ПрАТ МТС-УКРАЇНА .

Надання послуг та їх оплата за вказаними вище Договорами підтверджується: копіями актів наданих послуг разом з довідками про деталізацію наданих послуг у розрізі коротких мобільних CMC номерів; копіями реєстрів платіжних доручень; копіями оборотно-сальдової відомості рахунку 631.

Матеріали справи містять копії виписаних та зареєстрованих податкових накладних, відповідачем не спростовується їх наявність та реєстрація.

В акті перевірки прямо зазначено про наявність у позивача податкових та видаткових накладних, їх надання до перевірки. В акті перевірки не зазначено про наявність претензій до змісту первинних бухгалтерських документів позивача.

Під час розгляду справи суд викликав для дачі пояснень в якості свідка ОСОБА_3 та ОСОБА_4, однак вказані особи в судове засідання не прибули.

Водночас, в матеріалах справи міститься нотаріально засвідчена заява ОСОБА_4, за змістом якої дана особа підтверджує, що нею були скріплені всі необхідні господарські документи, що підтверджують всі реальні та здійснені ТОВ CMC ЮНІОН КАМПАНІ господарські операції (правочини) з контрагентами. Також ОСОБА_4 підтверджує, що з 14.12.2016р. обіймає посаду директора ТОВ CMC ЮНІОН КАМПАНІ , а з 07.06.2017р. виступає єдиним його учасником. ОСОБА_4 також підтверджує, що бухгалтерський облік ТОВ CMC ЮНІОН КАМПАНІ вів головний бухгалтер - ОСОБА_5.

Вказані ОСОБА_4 обставини підтверджуються доданими копіями наказів про прийом на роботу ТОВ CMC ЮНІОН КАМПАНІ № 01/27-05-ВК від 27.04.2014р., № 01/13-12-ВК від 13.12.2016р., № 01/01-08-ВК від 01.08.2012р., протоколом позачергових загальних зборів учасників ТОВ CMC ЮНІОН КАМПАНІ № 9 від 13.12.2016р. та оригіналом нотаріально засвідченої заяви ОСОБА_5 від 31.01.2019р.

Аналізуючи наведене вище суд приходить до висновку, що вказані проведені господарські операції мали реальну господарську ціль - забезпечення діяльності позивача та досягнення його мети - отримання прибутку.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що всупереч вимогам податкового законодавства України, висновки контролюючого органу в спірних правовідносинах базуються на припущеннях щодо можливого порушення податкової дисципліни його контрагентом. При цьому, акт перевірки не містить аналізу дотримання як позивачем, так і його контрагентом, податкової дисципліни у спірних правовідносинах, з урахуванням того, що приписами частини другої статті 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Наведені обставини свідчать, що відповідач формально підійшов до встановлення правомірності формування позивачем податкових зобов'язань, а висновки, викладені у Акті перевірки не ґрунтуються на дослідженні договорів, які укладалися позивачем з вказаним вище контрагентом.

Окрім цього, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента.

Дана позиція повністю узгоджується з судовою практикою Верховного суду у постанові від 27.03.2018р. у справі № 816/809/17.

Враховуючи зазначене, суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України", відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумними сумнівом". Так, наведені відповідачем аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статтей 73, 74 Кодексу адміністративного судочинства України.

Підсумовуючи все вищевикладене, суд дійшов висновку про безпідставність висновків перевірки і заперечень представника відповідача щодо відсутності фактичного здійснення господарських операцій, оскільки такі висновки не підтвердженні відповідними доказами та суперечать наявним у справі доказам. Зазначені в акті перевірки і запереченнях обставини ні кожна окремо, а ні у своїй сукупності, не спростовують доводів позивача і наданих ним доказів. Інших доказів і аргументованих доводів, які б доводили достовірність зазначених в акті порушень і спростовували доводи позивача і надані ним докази, представник відповідача суду не зазначив.

Таким чином, суд вважає вірними і переконливими доводи позивача про відсутність зазначених в акті порушень і правомірність декларування ним спірних сум податкового кредиту з ПДВ та витрат, оскільки такі доводи позивача відповідають приписам ПК України і в достатній мірі підтверджені належними і допустимими засобами доказування. Недостатність доказів і недоведеність відповідачем, на якого КАС України покладає тягар доказування правомірності прийнятого рішення, тих обставин, які стали підставою для його прийняття, вказують на неправомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, що є підставою для визнання їх протиправними і скасування та задоволення позову.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 77, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 13.07.2018 року № 00008431402.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 28.09.2018 року № 00012191402.

4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Ю-МОБАЙЛ (01042, м. Київ, вул. Ак. Філатова, буд 22/8, пов. 3-й, каб. 300; код ЄДРПОУ 37143916) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) судові витрати за сплату судового збору в загальному розмірі 13 954,91 (тринадцять тисяч дев'ятсот п'ятдесят чотири) гривень 91 коп.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя О.В. Патратій

Дата складання повного тексту рішення - 01.03.2019 року