Постанова

від 26.02.2019 по справі 816/1215/18

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2019 р.Справа № 816/1215/18 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Бегунца А.О.,

Суддів: Лях О.П. , Яковенка М.М. ,

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Боровик Ю.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.09.2018 року, суддя С.С. Сич, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 24.09.18 року по справі № 816/1215/18

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

до Головного управління ДФС у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу та рішення про застосування штрафних санкцій,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_3, звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Полтавській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Полтавській області), в якому просив суд: визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області №0038751311 від 06.12.2017, податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області №0038771311 від 06.12.2017, податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області № 0038781311 від 06.12.2017, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.12.2017 № Ф-0038711311 та рішення від 06.12.2017 № 0038731311 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

В обґрунтування позову зазначив, що підставою для винесення оскаржуваних рішень є акт від 20.11.2017 № 1518/16-31-13-11-16/2743011011 про результати документальної планової виїзної перевірки позивача щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2016 по 31.12.2016, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2016. Позивач вважає помилковими висновки акту перевірки від 20.11.2017 №1518/16-31-13-11-16/2743011011 про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України та Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 12.09.2018 позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 06 грудня 2017 року №0038751311. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 06 грудня 2017 року №0038771311. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 06 грудня 2017 року №0038781311. Визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДФС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) від 06 грудня 2017 року № Ф-0038711311. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДФС у Полтавській області про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0038731311 від 06 грудня 2017 року.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, згідно з якою апелянт просить суд скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом при вирішенні справи норм матеріального та процесуального права.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції 26.02.2019 представники сторін підтримали свої правові позиції по справі.

Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, пояснення пердставників сторін, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що у період з 24.10.2017 по 13.11.2017 посадовою особою Головного управління ДФС у Полтавській області проведено документальну планову виїзну перевірку фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2016 по 31.12.2016, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2016, за результатами якої складено акт від 20.11.2017 № 1518/16-31-13-11-16/2743011011 (том 1 а.с. 31-54).

В висновках акту перевірки від 20.11.2017 № 1518/16-31-13-11-16/2743011011 зафіксовано наступні порушення: пункту 2 частини 1 статті 7, частини 5 статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", у результаті чого занижено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2016 рік у сумі 84185,99 грн.; підпункту "г" пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся, на загальну суму 1520 грн., у тому числі, за березень 2016 року в сумі 1520 грн.; статті 44, пункту 177.2 пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб у загальній сумі 68879,45 грн., у тому числі за 2016 рік у сумі 68879,45 грн.; підпункту 1.1, підпункту 1.2, підпункту 1.4, підпункту 1.5 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ "Інші перехідні положення" Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податкове зобов'язання по військовому збору за 2016 рік у сумі 5739,95 грн.; підпункту 16.1.2 пункту 16.1 статті 16 пункту 177.10 статті 177 Податкового кодексу України, статті 128 пункту 6 Господарського кодексу України, а саме неналежне ведення обліку доходів та витрат за 2016 рік, що призвело до включення до декларації про майновий стан і доходи неправдивих даних.

Не погодившись з вказаними вище висновками акту перевірки, позивач подав до ГУ ДФС у Полтавській області заперечення на акт від 20.11.2017 № 518/16-31-13-11-16/2743011011 (вх. №Ч/6615/ФОП від 24.11.2017), до яких додав копії документів згідно переліку, зазначеного у вказаних запереченнях, як додатки (том 1 а.с. 55-62), на які ГУ ДФС у Полтавській області надано відповідь листом від 04.12.2017 №ФОП/Ч/2213/16-31-13-11-22 (том 1 а.с. 63-72), у якому зазначено, що висновки акту перевірки від 20.11.2017 залишено без змін, а подане позивачем заперечення до акту перевірки (вх.№Ч/6615/ФОП від 24.11.2017) - без задоволення.

Відповідачем на підставі висновків акту перевірки від 20.11.2017 №1518/16-31-13-11-16/2743011011 винесено: податкове повідомлення-рішення №0038751311 від 06.12.2017, яким ОСОБА_3 збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування" в загальній сумі 103319 грн. 18 коп., в тому числі: за податковими зобов'язаннями - в сумі 68879 грн. 45 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - в сумі 34439 грн. 73 коп. (том 1 а.с. 73); податкове повідомлення-рішення №0038771311 від 06.12.2017, яким ОСОБА_3 збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "військовий збір" в загальному розмірі 8609 грн. 93 коп., в тому числі: за податковими зобов'язаннями в сумі 5739 грн. 95 коп. та за штрафними (фінансовим) санкціями (штрафами) - в сумі 2869 грн. 98 коп. (том 1 а.с. 74); податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області №0038781311 від 06.12.2017, яким ОСОБА_3 збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість із вироблених в України товарів (послуг)" в загальній сумі 1900 грн., в тому числі: за податковими зобов'язаннями - в сумі 1520 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - в сумі 380 грн. (том 1 а.с. 75); вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.12.2017 №Ф-0038711311, якою ОСОБА_3 визначено заборгованість зі сплати єдиного внеску в сумі 84185 грн. 99 коп. (том 1 а.с. 76); рішення №0038731311 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 06.12.2017 , яким до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 застосовано штрафні санкції в розмірі 8418 грн. 60 коп. (том 1 а.с. 77).

За результатами адміністративного оскарження рішенням ДФС України від 12.02.2018 № 2031/Ч/99-99-11-02-02-25 про результати розгляду скарги вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.12.2017 №Ф-0038711311, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 06.12.2017 №0038731311 ГУ ДФС у Полтавській області залишено без змін, а скаргу ФОП ОСОБА_3 від 26.12.2017 №б/н - без задоволення (том 3 а.с. 56-58), а також рішенням ДФС України від 15.03.2018 № 3566/Ч/99-99-11-02-01-14 про результати розгляду скарг податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Полтавській області від 06.12.2017 №0038781311, №0038751311, №0038771311 - залишено без змін, а скарги - без задоволення (том 1 а.с. 93-98).

Позивач не погодився з оскаржуваними рішеннями відповідача звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено факт порушення позивачем п.п. "г" п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України щодо заниження податкових зобов'язань у березні 2016 року на суму ПДВ у розмірі 1520 грн. внаслідок включення до складу податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 1520 грн. по фінансово-господарським відносинам з постачальником ТОВ "Вентус.ЮА", крым того, податкове повідомлення-рішення від 06.12.2017 №0038771311, вимога про сплату боргу (недоїмки) від 06.12.2017 Ф-0038711311 та, як наслідок, рішення №0038731311 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 06.12.2017 винесені Головним управлінням ДФС у Полтавській області без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішень, тобто необґрунтовано, а тому є протиправними та підлягають скасуванню, а також висновки відповідача про завишення позивачем суми витрат у 2016 році на 20665,33 грн., внаслідок включення до їх складу понесених позивачем витрат в сумі 20665,33 грн., а саме сплачених позивачем 21.03.2016 як єдиний внесок на підставі вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0001801305/367 від 14.03.2016 є помилковими.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Колегією суддів встановлено, що в акті перевірки від 20.11.2017 №1518/16-31-13-11-16/2743011011 зазначено, що проведеною перевіркою відображених показників колонок 5, 6, 7 додатку Ф2 до податкової декларації про майновий стан та доходи за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 "вартість документально підтверджених витрат, пов'язаних з господарською діяльністю" у загальній сумі 1302388,41 грн., на підставі таких документів: податкові декларації про майновий стан та доходи за 2016 р. (з додатками), книга обліку доходів і витрат, банківські виписки, податкові накладні, фіскальні чеки, видаткові накладні, акти виконаних робіт та ін., встановлено їх завищення за 2016 рік у сумі 382663,61 грн., а саме:

1) по причині включення до їх складу витрат у розмірі 20665,33 грн., понесених за рахунок сплаченого єдиного внеску, донарахованого фіскальним органом згідно акту документальної планової виїзної перевірки №160/16-03-13-05-07/2743011011 від 14.03.2016 р., та відображено у книзі обліку доходів та витрат (сторінка 28), чим порушено п. 177.2 п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України. Таким чином, суму єдиного внеску, донарахованого фіскальним органом у розмірі 20665,33 грн., а саме за 2014 р. у сумі 7954,12 грн., та за 2015 р. - 12711,21 грн., який сплачений згідно вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 14.03.2016 за № Ф-0001801305, неправомірно включено ФОП ОСОБА_3 до складу витрат, безпосередньо пов'язаних з господарською діяльністю за 2016 р., чим порушено п. 177.2, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України.

2) по причині включення до їх складу витрат у розмірі 29415,68 грн., понесених за рахунок оренди нерухомого майна комунальної власності у 2016 р., сплаченій Кременчуцькій міській раді. В ході перевірки встановлено, що оренда нежитлового приміщення здійснювалася за договором №414 від 16.10.2015, згідно якого ФОП ОСОБА_3 приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення площею 257.2 кв. м., розміщене за адресою: АДРЕСА_1, що знаходиться на балансі КП "Теплоенерго", майно передається в оренду під виробництво. ФОП ОСОБА_3 здійснював господарську діяльність за 2016 р. у власному приміщенні за адресою: АДРЕСА_2. Таким чином, орендоване приміщення ФОП ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1, не використовувалося у господарській діяльності фізичної особи-підприємця, ФОП ОСОБА_3 порушено вимоги п. 177.2, п. 177.4 ст. 177 ПКУ, у зв'язку з включенням до складу витрат, безпосередньо пов'язаним з отриманням доходу за 2016 рік оренду приміщення, яке не використовувалося в господарській діяльності.

3) витрат у сумі 332582,60 грн., що згідно додатку Ф2 до податкової декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік, задекларовані у графі "5" як вартість придбаних ТМЦ, які використані для здійснення будівництва житлових і нежитлових будівель, чим порушено ст. 44, п. 177.2, п. 177.4 ст. 177 ПКУ. У ході перевірки встановлено, що ФОП ОСОБА_3 отримав дохід у сумі 422462,58 грн. (без ПДВ) від ПАТ "Джей Ті Інтернешнл Україна" (код ЄДРПОУ 14372142) за надані будівельні та будівельні-монтажні послуги нежитлового приміщення згідно договору підряду № Ч/2016-1 від 14.01.2016. ФОП ОСОБА_3 вручено лист за № ФОП/Ч/1876/16-31-13-11-25 від 30.10.2017, яким зобов'язано надати у повному обсязі всі документи, що належать до предмета перевірки та пов'язані з отриманим доходом від ПАТ "Джей Ті Інтернешнл Україна" (код ЄДРПОУ 14372142) у сумі 422462,58 грн. (без ПДВ), а саме: первинні документи, що підтверджують надання будівельних та ремонтних послуг у 2016 році, акти виконаних робіт, акти списання використаних будівельних матеріалів та калькуляції до них, акти приймання виконаних підрядних робіт та довідки про вартість виконаних підрядних робіт та інше. ФОП ОСОБА_3 надано відповідь на лист за № ФОП/Ч/1876/16-31-13-11-25 від 30.10.2017 (вх№Ч/6054/ФОП від 08.11.2017), що надання ремонто-будівельних послуг були оформлені актами приймання-передачі виконаних робіт та списання на витрати здійснювались за фактичною собівартістю виконаних робіт. Згідно договору підряду №Ч/2016-1 від 14.01.2016 між ФОП ОСОБА_3 (підрядчик) та ПАТ "Джей Ті Інтернешнл Україна" (замовник) документами, які необхідні для здійснення оплати за виконані роботи є рахунок, акт виконаних робіт, який оформлений згідно з вимогами діючого законодавства України і підписаний обома сторонами, податкова накладна. На документальну перевірку не надані акти виконаних робіт, які підтверджують використання конкретних матеріалів при наданні будівельних послуг за 2016 рік. Перевіркою достовірності відображених показників у поданій декларації про майновий стан і доходи (з додатками) за 2016 рік встановлено, що ФОП ОСОБА_3 до складу витрат по придбанню товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції, віднесено вартість придбаних товарів на суму 332582,60 грн., на підтвердження яких платником не надано первинних документів, а саме: первинні документи, що підтверджують надання будівельних та ремонтних послуг у 2016 році, акти виконаних робіт, акти списання використаних будівельних матеріалів та калькуляції до них, акти приймання виконаних підрядних робіт та довідки про вартість виконаних підрядних робіт, тощо. Собівартість наданих послуг ФОП ОСОБА_3 по ремонтних та монтажно-ремонтних роботах не підтверджено жодними первинними документами, а закуплені будівельні матеріали не можливо віднести до конкретного об'єкту будівництва.

У зв'язку з вищевикладеним акті перевірки від 20.11.2017 №1518/16-31-13-11-16/2743011011 вказано, що перевіркою достовірності відображення у звітності сум доходу за період, що перевіряється, отриманого від здійснення діяльності, у загальній сумі 26949,43 грн., за 2016р., та на який нараховується єдиний внесок, встановлено заниження чистого доходу на суму 382663,61 грн., у т.ч. за 2016 рік у сумі 382663,61 грн. у результаті допущених порушень, що описано у п.2.1.2 акту перевірки.

Перевіркою правильності нарахування єдиного внеску ФОП ОСОБА_3 за 2016 р. встановлено його заниження у сумі 84185,99 грн., за 2016 рік, у зв'язку з порушенням платником п. 4 частини 1 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове держане соціальне страхування" та п. 2 частини 1 статті 7 та частини 5 ст. 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове держане соціальне страхування" для фізичних осіб-підприємців (крім тих, які обрали спрощену систему оподаткування), згідно якої єдиний внесок встановлюється у розмірі 22,0% суми доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

У акті перевірки зазначено, що перевіркою правильності визначення бази оподаткування військовим збором встановлено його заниження в сумі 5739,95 грн. за 2016 рік внаслідок порушень, зазначених у п. 2.1.2 акту перевірки, а саме не утримання та не перерахування військового збору від чистого оподатковуваного доходу, який отримав ФОП ОСОБА_3 у 2016 році, чим порушено п.п. 1.1, п.п. 1.2, п.п. 1.4, п.п. 1.5, п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ "Інші перехідні положення" Податкового кодексу України /том 1 а.с. 53/.

Зазначені вище порушення, що викладені у акті перевірки від 20.11.2017 №1518/16-31-13-11-16/2743011011 стали підставою для винесення оскаржуваних у даній справі рішень.

Розрахунок сум податкових зобов'язань ФОП ОСОБА_3 згідно акту перевірки наявний у матеріалах справи.

Згідно з приписами пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України платниками податку є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Відповідно до пунктів 177.1-177.3 статті 177 Податкового кодексу України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг).

Отже, об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручкою у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця. Це означає, що по-перше, доходи та витрати відображаються за касовим методом. Тобто, доходи визнаються не в момент їх нарахування, а в момент отримання. Витрати визнаються лише в тому випадку, якщо вони фактично понесені (оплачені), а не тільки нараховані. По-друге, витрати відображаются у періоді отримання доходу, якого вони стосуються, а не в момент їх оплати.

Пунктом 177.4 статті 177 Податкового кодексу України встановлено, що до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать:

- 177.4.1. витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат;

-177.4.2. витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);

- обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством;

-177.4.3. суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом;

-177.4.4. інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Відповідно до пункту 33.1 статті 33 Податкового кодексу України податковим періодом визнається встановлений цим Кодексом період часу, з урахуванням якого відбувається обчислення та сплата окремих видів податків та зборів.

Згідно з пунктом 177.5 статті 177 Податкового кодексу України фізичні особи - підприємці подають до контролюючого органу податкову декларацію за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені цим Кодексом для річного звітного податкового періоду, в якій також зазначаються авансові платежі з податку на доходи.

Відповідно до пункту 177.11 статті 177 Податкового кодексу України фізичні особи - підприємці подають річну податкову декларацію у строк, визначений підпунктом 49.18.5 пункту 49.18 статті 49 цього Кодексу, в якій поряд з доходами від підприємницької діяльності мають зазначатися інші доходи з джерел їх походження з України та іноземні доходи.

Таким чином, податковим періодом оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, є календарний рік.

Відповідно до підпунктів 1.1. 1.2, 1.3, 1.4, 1.5, 1.6 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.

Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу.

Платники збору зобов'язані забезпечувати виконання податкових зобов'язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток). У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Частиною 5 статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" визначено, що єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску. У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.

Матеріалами справи встановлено, що 14.03.2016 Кременчуцькою ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0001801305/367, якою ОСОБА_3 повідомлено, що станом на 14.03.2016 його заборгованість зі сплати єдиного внеску становить 20665,33 грн. та вимагається сплатити суму недоїмки зі сплати єдиного внеску в розмірі 29665,33 грн..

21.03.2016 позивачем здійснено сплату єдиного соціального внеску згідно вимоги від 14.03.2016 №Ф-0001801305/367 в сумі 20665,33 грн., що підтверджується платіжним дорученням №115 від 21.03.2016, копія якого наявна у матеріалах справи (том 1 а.с. 101), відображено сплачену суму в розмірі 20665,33 грн. у графі "інші витрати, пов'язані з одержанням доходу" Книги обліку доходів і витрат (сторінка 28) за 22.03.2016 (том 2 а.с. 226) та включено сплачену суму єдиного соціального внеску в розмірі 20665,33 грн. до складу витрат за 2016 рік.

Як зазначено, відповідно до пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Підпунктом 177.4.3 пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України встановлено, що до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом.

Таким чином, фактично сплачені суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом, відносяться до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, а тому підлягають включенню до складу витрат у періоді, у якому вони фактично сплачені.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 6 частини 1 статті 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Таким чином, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом сума єдиного внеску будь-якому випадку залишається сумою єдиного внеску, а тому коелгія суддів не бере до уваги доводи відповідача про зміну статусу вказаної суми внаслідок її несвоєчасної сплати.

Крім того, вказана сума єдиного внеску, сплачена позивачем у 10-денний строк, встановлений для її сплати вказаною вище вимогою від 14.03.2016 №Ф-0001801305/367.

За таких обставин та наведених норм права, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про помилковість висновків відповідача про завишення позивачем суми витрат у 2016 році на 20665,33 грн., внаслідок включення до їх складу понесених позивачем витрат в сумі 20665,33 грн., а саме сплачених позивачем 21.03.2016 як єдиний внесок на підставі вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0001801305/367 від 14.03.2016.

Матеріалами справи встанровлено, що між виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (орендар) укладено договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Кременчука № 414, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування окремо індивідуально визначене (нерухоме) майно: нежитлове приміщення (далі - майно) площею 257,2 кв.м, розміщене за адресою: АДРЕСА_1, що знаходиться на балансі КП "Теплоенерго" (далі - балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку і становить 266000 грн. Майно передається в оренду під виробництво.

Відповідно до п. 2.1 цього договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, визначений у договорі. Пунктом 3.1 договору передбачено, що орендна плата визначається на підставі ст. 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Кременчука (далі - Методика розрахунку), за базовий місяць розрахунку (останній місяць, за який є інформація про індекс інфляції) вересень 2015 року і становить без ПДВ - 2249,51 грн. Згідно п. 11.1 цей договір укладено станом на два роки одинадцять місяців, що діє з 16.10.2015 до 15.09.2018 включно.

16.10.2015 складено акт приймання-передачі нерухомого майна комунальної власності територіальної громади м. Кременчука про те, що балансоутримувач передає, а орендар приймає нежитлове приміщення площею 257,8 кв.м., розташоване за адресою: м. Кременчук, АДРЕСА_1.

Протягом 2016 року позивачем сплачено орендну плату згідно договору № 414 від 16.10.2015 в загальному розмірі 29415,68 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких наявні у матеріалах справи.

У письмових поясненнях, які містяться у матеріалах справи, позивачем зазначено, що у орендованому приміщенні він здійснював господарську діяльність з виробництва брикетів (том 3 а.с. 128), на підтвердження чого позивачем надано до суду, зокрема, копію дозволу №5310436100-265 на викиди забруднюючих речових у атмосферне повітря стаціонарними джерелами, виданого ФОП ОСОБА_3 Департаментом екології та природних ресурсів Полтавської ОДА 07.09.2016, у якому серед іншого зазначено місцезнаходження об'єкта джерела викидів: АДРЕСА_1 (том 2 а.с. 137-139). Також позивачем пояснено, що від вказаної господарської діяльності дохід був відображений в декларації про майновий стан та доходи за 2016 рік, а також у Книзі обліку доходів і витрат (сторінка 32 за 16.11.2016 в розмірі 8750 грн. без ПДВ), що підтверджується відомостями Книги доходів і витрат, копія витягу з якої наявна у матеріалах справи (том 2 а.с. 230), та банківською випискою за період з 01.11.2016 по 30.11.2016 (том 3 а.с. 180, зворот а.с. 180).

Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 20.10.2016 підтверджено, що одним із видів діяльності ОСОБА_3 є 16.29 Виробництво інших виробів з деревини; виготовлення виробів з корка, соломки та рослинних матеріалів для плетіння.

Позивач у письмових поясненнях зазначив, що оскільки виготовленню та реалізації брикетів передував довгий процес, пов'язаний з проходженням експертизи та отриманням відповідного дозволу, дохід, отриманий у 2016 році від цієї діяльності, виявився меншим, ніж витрати на орендну плату.

Колегія суддів зазначає, що статтею 42 Господарського кодексу України визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до частини 1 статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Тобто, відповідно до вказаних норм основним критерієм для визначення діяльності як підприємницької є наявність мети у особи на отримання прибутку, а не фактичний результат за наслідками господарської діяльності.

Відповідно до підпункту 177.4.4 пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Отже, з огляду на приписи статті 177 Податкового кодексу України та наведені вище норми Господарського кодексу України витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, зокрема, на оплату оренди визнаються лише у випадку, якщо вони фактично понесені (оплачені), та відображаются у періоді отримання доходу, якого вони стосуються, незалежно від розміру отриманих доходів.

Позивачем у відповідному податковому періоді (за 2016 рік) включено до складу витрат сплачену у 2016 році суму орендної плати згідно договору № 414 від 16.10.2015 в загальному розмірі 29415,68 грн. за оренду нежитлового приміщення площею 257,2 кв.м, що розміщене за адресою: АДРЕСА_1, яка пов'язана з господарською діяльністю позивача, у тому ж податковому періоді, у якому отримано дохід, якого вони стосуються.

За таких обставин та наведених норм права, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про помилковість висновків перевірки про порушення позивачем вимог п. 177.2, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України внаслідок включення до складу витрат коштів у розмірі 29415,68 грн., сплачених Кременчуцькій міській раді у рахунок оренди нерухомого майна комунальної власності у 2016 році.

Матеріалами справи встановлено, між позивачем (підрядник) та ПАТ "Джій Ті Інтернешел Україна" (замовник) було укладено договір підряду №Ч/2015-1 від 19.01.2015 та договір підряду №Ч/2016-1 від 14.01.2016 /том 1 а.с. 123-125/, за умовами яких відповідно до дійсного договору замовник доручає, а підрядник приймає на себе наступні зобов'язання з виконання: будівельних та ремонтних робіт на території замовника; виготовлення виробів з металу та інших матеріалів за технічними вимогами замовника; інших робіт, найменування яких узгоджується сторонами в додатках (специфікаціях) до цього договору, що є невід'ємною частиною цього договору.

Умови вказаних договорів є аналогічними.

Зокрема, пунктом 3.2 цих договорів підряду передбачено, що у вартість робіт включені всі податки та збори, витрати на проведення підготовчих робіт, витрати на закупівлю і транспортування усіх матеріалів і устаткування на робочий майданчик, включаючи розвантаження автотранспорту та складування, витрати на робочу силу, витрати з охорони праці та інші витрати підрядника, пов'язані із виконанням робіт за цим договором. Пунктом 8.1 договорів підряду встановлено, що приймання виконаних робіт здійснюється поетапно (щомісячно) шляхом підписання актів виконаних робіт, які підписуються після виконання підрядником зазначеного обсягу робіт за цим договором.

Копії специфікацій до вказаних договорів наявні у матеріалах справи (том 3 а.с. 144-152).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Факт здійснення господарських операцій за вищевказаними договорами підряду підтверджується актами виконаних робіт та податковими накладними, копії яких наявні у матеріалах справи (том 1 а.с. 126-158).

Факт отримання позивачем у 2016 році доходів від ПАТ "Джій Ті Інтернешел Україна" від здійснення господарської діяльності за договорами підряду підтверджується банківськими виписками, копії яких наявні у матеріалах справи /том 3 а.с. 164-181/.

На підтвердження купівлі (поставки) будівельних матеріалів позивачем надано до суду копії договору поставки № 2 від 01.01.2016, укладеного з ТОВ "Аква Центр", договору поставки № 01/01 від 02.01.2016, укладеного з ФОП ОСОБА_5, договору купівлі-продажу №14033 від 03.01.2014, укладеного з ФОП ОСОБА_6, договору купівлі-продажу №ІН-2016 від 04.01.2016 з МП "Інтер'єр", договору поставки № 13 від 04.01.2016, укладеного з ФОП ОСОБА_7, договору №СІ-2015 від 23.01.2015, укладеного з ТОВ "Світ інструментів 2009", копії видаткових накладних та накладних, копії товарно-транспортних накладних, платіжних доручень, а також обороти по рахунках.

Про використані позивачем матеріальні цінності складено акти списання матеріалів, копії яких наявні у матеріалах справи.

Матерыалами справи встановлено, що позивачем до заперечень на акт перевірки від 24.11.2017 додавалися копії договорів, актів виконаних робіт, податкових накладних видаткових накладних, актів списання матеріалів та інші.

Колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо помилковості доводів перевіряючого у акті перевірки про те, що закуплені будівельні матеріали неможливо віднести до конкретного об'єкту будівництва, оскільки ці доводи є суб'єктивною думкою перевіряючого.

Натомість позивачем надано до суду письмові пояснення з детальним зазначенням переліку матеріалів згідно актів списання в розрізі видів робіт відповідно до актів виконаних робіт (том 3 а.с. 134-142).

Також, колегія суду погоджується з висновком суду першої інстанції щодо помилковості доводів відповідача про обов'язок ФОП ОСОБА_3 складати акти форми КБ-2в та довідки форми КБ-3, оскільки складення акту приймання виконаних будівельних робіт форма № КБ-2в та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форма № КБ-3 встановлено Правилами визначення вартості будівництва ДСТУ Б Д.1.1-1:2013, які прийняті наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 05.07.2013 № 293 "Про прийняття національного стандарту ДСТУ Б Д.1.1-1:2013", та відповідно до пункту 1.2 яких цей стандарт носить обов'язковий характер при визначенні вартості будівництва об'єктів, що споруджуються за рахунок бюджетних коштів, коштів державних і комунальних підприємств, установ та організацій, а також кредитів, наданих під державні гарантії. Водночас, відповідачем не надано суду доказів того, що позивачем при виконанні робіт за договорами підряду, укладеними з ПАТ "Джій Ті Інтернешел Україна", здійснювалося будівництво об'єктів, що споруджувалися за рахунок бюджетних коштів, коштів державних і комунальних підприємств, установ та організацій або кредитів, наданих під державні гарантії.

Відповідачем не надано доказів того, що товарно-матеріальні цінності, які зазначені позивачем у актах списання матеріальних цінностей, та витрати на придбання яких включені позивачем до складу витрат за 2016 рік, не були фактично використані позивачем під час здійснення підрядних робіт за договорами підряду, укладеними ФОП ОСОБА_3 із ПАТ "Джій Ті Інтернешел Україна".

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не спростовано факту придбання позивачем товарно-матеріальних цінностей (будівельних матеріалів) та їх оплати у 2016 році, факту перевезення ТМЦ та оприбуткування по бухгалтерському обліку позивача, використання товарно-матеріальних цінностей при здійсненні підрядних робіт за договорами підряду, укладеними з ПАТ "Джій Ті Інтернешел Україна", та отримання доходу у 2016 році від ПАТ "Джій Ті Інтернешел Україна" за виконані роботи з використанням товарно-матеріальних цінностей, витрати на придбання яких включено до складу витрат.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не доведено факт порушення позивачем вимог ст. 44, п. 177.2, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України внаслідок включення до складу витрат у 2016 році коштів у розмірі 332582,60 грн., а також факт заниження позивачем чистого доходу за 2016 рік на суму 382663,61 грн., та, як наслідок, факти заниження ФОП ОСОБА_3 єдиного внеску за 2016 р. на суму 84185,99 грн. та заниження бази оподаткування військовим збором за 2016 рік на суму 5739,95 грн.

Перевіркою встановлено та зафіксовано у акті перевірки від 20.11.2017 №1518/16-31-13-11-16/2743011011, що заниження податкових зобов'язань у березні 2016 року на суму ПДВ у розмірі 1520 грн. відбулося по причині включення до складу податкового кредиту ФОП ОСОБА_3 суми ПДВ у розмірі 1520 грн. по фінансово - господарським відносинам з постачальником ТОВ "Вентус ЮА" (код ЄДРПОУ 39265745) згідно податкової накладної від 30.03.2016 року за № 53 на загальну суму 9120,00 грн. (у т.ч. ПДВ 1520,00 грн.), яка зареєстрована в ЄРПН на придбання Циклону ЦН 15-600 зі з'ємною скринькою (очисна установка), використання якого не підтверджено у господарській діяльності та відсутній на залишках товарно-матеріальних цінностей ФОП ОСОБА_3, чим порушено пп. "г" п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З огляду на викладені положення Податкового кодексу України, для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник податку на додану вартість повинен мати податкову накладну, складену та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, видану на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п. "г" п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач зареєстрований платником податку на додану вартість з 13.07.1999 (том 2 а.с. 205).

Позивачем придбано у ТОВ "Вентус.ЮА" Циклон ЦН 15-600 (не ст) зі з'ємною скринькою, що підтверджується податковою накладною № 53 від 30.03.2016 на суму 9120 грн., у тому числі ПДВ - 1520 грн. (том 2 а.с. 134).

Податкова накладна № 53 від 30.03.2016 на суму 9120 грн., у тому числі ПДВ - 1520 грн., зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується квитанцією, копія якої наявна у матеріалах справи (том 2 а.с. 135).

ТОВ "Вентус.ЮА" зареєстровано платником податку на додану вартість з 01.08.2014, номер запису в Реєстрі 200180408; одним із видів діяльності ТОВ "Вентус.ЮА" є 46.69 Оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням (том 2 а.с. 206).

Кошти в загальній сумі 9120 грн., у тому числі, ПДВ - 1520 грн., за вказаний товар сплачено позивачем ТОВ "Вентус.ЮА" у безготівковій формі, що підтверджуються платіжним дорученням №130 від 30.03.2016.

Факт отримання позивачем від ТОВ "Вентус.ЮА" Циклона ЦН 15-600 (не ст) зі з'ємною скринькою та його наявністю у позивача підтверджено інвентарною карткою обліку основних засобів, копія якої наявна у матеріалах справи (том 2 а.с. 140).

У акті перевірки відповідачем не ставиться під сумнів товарний характер господарської операції з ТОВ "Вентус.ЮА" стосовно придбання Циклона ЦН 15-600 зі з'ємною скринькою.

Відповідно до частини 6 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Разом з тим, вироками судів ознаки узгоджених кримінально-карних дій в діях позивача та працівників ТОВ "Вентус.ЮА" не встановлені.

Позивачем у письмових поясненнях зазначено, що фінансово-господарські операції з ТОВ "Вентус.ЮА" були обумовлені необхідністю придбання у даного підприємства Циклону ЦН 15-600 зі з'ємною скринькою (очисна установка), який є елементом пристрою для виготовлення паливних дерев'яних брикетів, виробництво яких здійснювалося в орендованому приміщенні по вул. Л.Богаєвського, 60/1. Циклон ЦН 15-600 зі з'ємною скринькою (очисна установка) використовувався у межах провадження господарської діяльності протягом звітного податкового періоду - 2016 року (том 3 а.с. 130).

Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 20.10.2016 підтверджено, що одним із видів діяльності ОСОБА_3 дійсно є 16.29 Виробництво інших виробів з деревини; виготовлення виробів з корка, соломки та рослинних матеріалів для плетіння (том 1 а.с. 24-25).

Позивачем також надано до суду копію дозволу №5310436100-265 на викиди забруднюючих речових у атмосферне повітря стаціонарними джерелами, виданого ФОП ОСОБА_3 Департаментом екології та природних ресурсів Полтавської ОДА 07.09.2016, у якому серед іншого, зазначено місцезнаходження об'єкта джерела викидів: АДРЕСА_1 (том 2 а.с. 137-139).

Також позивачем пояснено, що від господарської діяльності з виробництва брикетів дохід був відображений в декларації про майновий стан та доходи за 2016 рік, а також у Книзі обліку доходів і витрат (сторінка 32 за 16.11.2016 в розмірі 8750 грн. без ПДВ), що підтверджується відомостями Книги доходів і витрат, копія витягу з якої наявна у матеріалах справи (том 2 а.с. 230), та банківською випискою за період з 01.11.2016 по 30.11.2016 (том 3 а.с. 180, зворот а.с. 180), що свідчить про те, що придбаний позивач Циклон ЦН 15-600 зі з'ємною скринькою використовувався у межах господарської діяльності позивача у 2016 році.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не доведено факт порушення позивачем п.п. "г" п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України щодо заниження податкових зобов'язань у березні 2016 року на суму ПДВ у розмірі 1520 грн. внаслідок включення до складу податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 1520 грн. по фінансово-господарським відносинам з постачальником ТОВ "Вентус.ЮА".

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджено положення нормативних актів та дійшов вірного висновку про скасування спірних податкових повідомлень-рішень, прийнятих Головним управління ДФС у Полтавській області.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визначе, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та працесуального права.

Таким чином, колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права

Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують .

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Полтавській області залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.09.2018 року по справі № 816/1215/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)А.О. Бегунц Судді (підпис) (підпис) О.П. Лях М.М. Яковенко Повний текст постанови складено 01.03.2019 року