Постанова

від 28.02.2019 по справі 821/1053/18

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 лютого 2019 р.м.ОдесаСправа № 821/1053/18

П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Коваля М.П.,

суддів - Димерлія О.О.,

- Шляхтицького О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Туристична компанія "Скіфія" на рішення Херсонського окружного адміністративного суду, яке прийнято 26 липня 2018 року у складі суду судді: Попова В.Ф. в місті Херсоні по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Туристична компанія "Скіфія" до Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0014771205 від 16.02.2018 року, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Туристична компанія "Скіфія" (далі - ТОВ "Туристична компанія "Скіфія") звернулося до Херсонського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі (далі - Управління ДФС), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.02.2018 №0014771205 про збільшення суми грошового зобов'язання з орендної плати за землю з юридичних осіб на 175275,60 грн., в тому числі за податковими зобов'язаннями на 140220,48 грн., за штрафними санкціями на 35055,12 грн.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 26 липня 2018 року у задоволенні заявленого позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення заявлених вимог. В обґрунтування скарги апелянт зазначив, що судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясовано всі обставини, що мають значення для вирішення справи, що призвело до неправильного її вирішення.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що розмір орендної плати за землю встановлено договором оренди землі від 19 червня 2007 року, укладеним з Херсонською міською радою, умови якого щодо повноти та своєчасності сплати оренди виконувались у повному обсязі. Разом з тим вважає, що ці умови можуть бути змінені лише за згодою сторін договору, а обов'язок орендаря по сплаті більшого розміру орендної плати, ніж передбачено у договорі, виникне лише після внесення відповідних змін до договору. Факт нормативного закріплення зміни граничних меж річної суми платежу по орендній платі за земельні ділянки не тягне автоматичну зміну умов договору щодо розміру такої палати. Як наслідок, збільшення позивачу суми грошового зобов'язання по орендній платі з юридичних осіб є необґрунтованим та безпідставним.

Відповідач/Головне управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, надало до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначено про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Апелянт зазначає, що суд першої інстанції вірно зазначив, що з набранням чинності ПК України річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288_цього Кодексу та є підставою для перегляду встановленого у відповідному договорі оренди земельної ділянки розміру орендної плати. При цьому виходячи із принципу пріоритетності норм ПКУ над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 ПК, до моменту внесення до такого договору відповідних змін розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПКУ.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 19.06.2007 року між ТОВ Туристична компанія Скіфія та Херсонською міською радою укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 1,9617 га, яка знаходиться за адресою: м. Херсон, вул. І.Кулика/Тираспільська, 1. Строк дії договору - 15 років.

Відповідно до умов зазначеного договору орендна плата на рік встановлена у розмірі 1,2 відсотки від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

29 січня 2018 року за результатами проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ Туристична компанія Скіфія Управлінням ДФС складено акт перевірки №11/21-2212-05/31294360, у якому встановлено заниження позивачем суми податкового зобов'язання по орендній платі у період з 01.01.2015 по 31.12.2016 на суму 140220,48 грн.

На підставі зазначеного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.02.2018 року № 0014771205, яким ТОВ Туристична компанія Скіфія збільшено суму грошового зобов'язання за платежем орендна плата з юридичних осіб у розмірі 175275,6 грн., у тому числі за основним платежем - 140220,48грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 35055,12 грн.

Вважаючи зазначене податкове повідомлення-рішення протиправним та такими, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду із зазначеним позовом.

Вирішуючи спірне питання та відмовляючи у задоволені позовних вимоги ТОВ Туристична компанія Скіфія , суд першої інстанції дійшов висновку про те, що розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати та не може бути меншим, ніж встановлено підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України (далі ПК України), а тому вважає, що оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням правомірно збільшено суму грошового зобов'язання з орендної плати.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, та надаючи правову оцінку його висновкам і встановленим обставинам справи, виходить з наступного.

Так, статтею 206 Земельного кодексу України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, щодо компетенції контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, врегульовані Податковим кодексом України.

За змістом підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України плата за землю справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Останні ж, як визначає зміст підпункту 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 ПК України, - це особи, яким, зокрема, на умовах оренди надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності.

Отже, ПК України визначив обов'язки орендаря сплачувати земельний податок у формі орендної плати.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - це обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Справляння плати за землю, в тому числі і орендної плати, здійснюється відповідно до положень розділу XIII ПК України.

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (пункт 288.1 статті 288 ПК України).

Підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 зазначеного Кодексу (в редакції з 01.04.2014 по 31.12.2016) визначено, що розмір орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки.

Тобто, законодавець визначив нижню граничну межу річної суми платежу по орендній платі за земельні ділянки незалежно від того, чи збігається її розмір із визначеним у договорі.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з набранням чинності ПК України річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 цього Кодексу та є підставою для перегляду встановленого у відповідному договорі оренди земельної ділянки розміру орендної плати.

Що стосується посилань апелянта на те, що судом першої інстанції не взято до уваги ту обставину, що рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 08.09.2015 року по справі №923/972/15 набрало законної сили 03.11.2015 року, то такі посилання апелянта колегія суддів вважає безпідставними, оскільки при проведенні перевірки враховувались рішення: Херсонського окружного адміністративного суду від 08.09.2015 р. по справі №923/972/15 про внесення змін до договору оренди земельної ділянки в частині встановлення орендної плати на рівні 3%; Одеського апеляційного господарського суду від 03.11.2015р. по справі №923/972/15, яки були однією з підстав для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

В яких вирішено внести зміни до договору оренди земельної ділянки від 19.06.2007 р., укладений з Херсонського міською радою, зареєстрований 22.06.2007 р. за № 040771300133, виклавши пункт 9 договору в наступній редакції: Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 3 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки .

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем, а підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (пункт 288.1 статті 288 ПКУ).

Разом з тим, як визначено підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПКУ (в редакції з 01.04.2014 по 31.12.2016), розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки.

З огляду на визначену положеннями ПКУ нижню граничну межу річної суми орендної плати, відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПКУ платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених ПКУ.

При цьому, виходячи із принципу пріоритетності норм ПК України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 ПК України, до моменту внесення до такого договору відповідних змін розмір орендної плати, в будь-якому разі, не може бути меншим, ніж встановлений підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 цього Кодексу.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 07.04.2015 року (справа №21-117а15), 24.04.2015 року (справа №131а15), 14.03.2017 року (справа №21-2246а16), 07.03.2018 року (справа №813/6875/14), від 08.06.2018 (справа №818/8102/13-а).

Отже, аналізуючи вищевикладені правові норми та матеріали справи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідачем правомірно та у відповідності до приписів чинного законодавства нараховані позивачу штрафні санкції за встановлене в ході перевірки безпідставне заниження суми податкових зобов'язань по орендній платі за землю.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову ТОВ "Туристична компанія "Скіфія".

Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 292, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю товариства з обмеженою відповідальністю "Туристична компанія "Скіфія" на рішення Херсонського окружного адміністративного суду, яке прийнято 26 липня 2018 року - залишити без задоволення.

Рішення Херсонського окружного адміністративного суду, яке прийнято 26 липня 2018 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Туристична компанія "Скіфія" до Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0014771205 від 16.02.2018 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий суддя: М.П. Коваль

Суддя: О.О. Димерлій

Суддя: О.І. Шляхтицький