Постанова

від 27.02.2019 по справі 817/1773/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2019 рокуЛьвів№ 857/3975/18

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коваля Р.Й.,

суддів Гуляка В.В.,

Cвятецького В.В.,

з участю секретаря судового засідання Гнідець Р.І.,

представника позивача Приходько Р.П.,

представника відповідача Ганова О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові апеляційну скаргу Релігійної громади Свято-Покровської парафії Рівненської єпархії Української православної Церкви с.Мнишин Гощанського району Рівненської області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2018 року (прийняте у м. Рівному суддею Щербаковим В.В. о 16 год. 12 хв.; складене у повному обсязі 22 жовтня 2018 року) у справі № 817/1773/18 за адміністративним позовом Релігійної громади Свято-Покровської парафії Рівненської єпархії Української православної Церкви с.Мнишин Гощанського району Рівненської області до Рівненської обласної державної адміністрації, голови Рівненської обласної державної адміністрації, заступника голови Рівненської обласної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Релігійна громада Свято-Покровської парафії Рівненської єпархії Української православної Церкви Київського патріархату с.Мнишин Гощанського району Рівненської області, про визнання протиправним та скасування розпорядження,

В С Т А Н О В И В :

У червні 2018 року Релігійна громада Свято-Покровської парафії Рівненської єпархії Української православної Церкви с.Мнишин Гощанського району Рівненської області (далі - позивач, релігійна громада УПЦ с.Мнишин) звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду із вказаним позовом та просила визнати протиправними і скасувати розпорядження голови Рівненської обласної державної адміністрації від 13.06.2018 №386 Про використання Покровської церкви в с.Мнишин Гощанського району .

Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що у голови облдержадміністрації були відсутні будь-які підстави для визнання потреби в користуванні культовою будівлею в с.Мнишин за двома громадами, оскільки релігійна громада УПЦ с.Мнишин здійснює правомірне користування приміщенням храму з 1876 року.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із зазначеним рішенням, його оскаржила релігійна громада УПЦ с.Мнишин, яка вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте з грубим порушенням норм матеріального права; за неповного та одностороннього дослідження доказів та обставин справи, які мали вирішальне значення для прийняття остаточного рішення, і призвели до неправильних трактувань та висновків, а відтак до прийняття судом першої інстанції неправильного рішення. Тому просила скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує загалом тими ж обставинами, що й вимоги позовної заяви.

На цю апеляційну скаргу відповідач подав відзив, у якому вказав, що оскаржене розпорядження видане після одержання позитивних висновків Гощанської районної державної адміністрації від 14.05.2018, Горбаківської сільської ради Гощанського району від 20.04.2018 та з метою урегулювання міжконфесійного конфлікту і забезпечення прав віруючих, враховуючи, що у с.Мнишин Гощанського району відсутні інші православні культові будівлі. Також зазначив, що спірним розпорядженням жодним чином не скасовувалось право позивача на користування культовою спорудою, яке встановлено рішенням виконавчого комітету Рівненської обласної Ради народних депутатів від 03.12.1991 №221.

Також відзив на апеляційну скаргу подано третьою особою, яка вважає апеляційну скаргу незаконною та необґрунтованою і вказує, що доводи позивача про наявність лише у нього права користування культовою спорудою є помилковими та суперечать обставинам справи і нормам чинного законодавства.

У судовому засіданні представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги з аналогічних підстав; просить апеляційну скаргу задовольнити. Представник відповідача, вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обгрунтованим, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом, в.о. голови Рівненської обласної державної адміністрації 13.06.2018 після розгляду заяви віруючих релігійної громади УПЦ КП с.Мнишин, висновків Горбаківської сільської ради та Гощанської районної державної адміністрації, з метою врегулювання міжконфесійного конфлікту і забезпечення прав віруючих релігійної громади УПЦ КП, беручи до уваги відсутність згоди на почергове користування церквою релігійної громади УПЦ в с.Мнишин з боку релігійної громади УПЦ, а також те, що у цьому населеному пункті відсутні інші культові споруди, видане розпорядження Про використання Покровської церкви в с.Мнишин Гощанського району .

Цим розпорядженням визначено, що культовою будівлею - Покровською церквою в с.Мнишин Гощанського району по вул.Центральній, 58, що є пам'яткою архітектури місцевого значення (охоронний №62-Рв) і належить до державної власності,користуються релігійні громади УПЦ і УПЦ КП в порядку і на умовах, передбачених в окремих договорах, укладення яких з кожною із релігійних громад зобов'язано забезпечити Гощанську районну державну адміністрацію, і у яких зобов'язано визначити порядок користування (дні, години) церквою та іншим майном, що є державною власністю; звернуто увагу релігійних громад на те, що спонукання громадян до невиконання своїх конституційних обов'язків або дій, які супроводжуються грубими порушеннями громадського порядку чи взаємним посяганням на права і майно релігійних громад, є підставою для припинення їх діяльності; повідомлено Головне управлінню Національної поліції в Рівненській області з метою недопущення конфліктів між релігійними громадами про необхідність забезпечити дотримання громадського порядку під час проведення почергових богослужінь(а.с.154).

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції мотивував його тим, що права позивача оскаржуваним розпорядженням не були порушені; розпорядження винесене з урахуванням інтересів обох релігійних громад, є законним та справедливим.

Такі висновки суду першої інстанції, на переконання колегії суддів апеляційного суду, відповідають нормам матеріального права, фактичним обставинам справи і є правильними з огляду на таке.

Статтею 35 Конституції України передбачено, що кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність. Здійснення цього права може бути обмежене законом лише в інтересах охорони громадського порядку, здоров'я і моральності населення або захисту прав і свобод інших людей.

Правовідносини, пов'язані із свободою совісті і діяльністю релігійних організацій, регулюються законодавством України, яке складається із Закону України Про свободу совісті та релігійні організації від 23.04.1991 №987-XII (далі - Закон №987-XII)та інших законодавчих актів України, виданих відповідно до нього.

Згідно із частиною першою статті 3 Закону №987-XII кожному громадянину в Україні гарантується право на свободу совісті. Це право включає свободу мати, приймати і змінювати релігію або переконання за своїм вибором і свободу одноособово чи разом з іншими сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, відправляти релігійні культи, відкрито виражати і вільно поширювати свої релігійні або атеїстичні переконання.

Відповідно до статті 17 Закону №987-XII релігійні організації мають право використовувати для своїх потреб будівлі і майно, що надаються їм на договірних засадах державними, громадськими організаціями або громадянами.

Культові будівлі і майно, які становлять державну власність, передаються організаціями, на балансі яких вони знаходяться, у безоплатне користування або повертаються у власність релігійних організацій безоплатно за рішеннями обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а в Республіці Крим - Уряду Республіки Крим.

Культова будівля і майно, що є державною власністю, може передаватися у почергове користування двом або більше релігійним громадам за їх взаємною згодою. При відсутності такої згоди державний орган визначає порядок користування культовою будівлею і майном шляхом укладення з кожною громадою окремого договору.

З наведеного слідує, що у випадку відсутності згоди щодо користування культовою спорудою у відповідності до вимог закону, обов'язки щодо надання права користування і встановлення порядку користування нею покладені на обласні державні адміністрації.

Як встановлено у ході судового розгляду справи, у с.Мнишин Гощанського району Рівненської області діють 2 православні релігійні громади: Свято-Покровської парафії Рівненської єпархії Української Православної Церкви с.Мнишин Гощанського району та Свято-Покровської парафії Рівненської єпархії Української Православної Церкви - Київський Патріархат с.Мнишин Гощанського району, між якими існує спір щодо користування культовою спорудою - Покровською церквою с.Мнишин Гощанського району Рівненської області.

Згідно з технічним паспортом на громадський будинок від 13.02.2013 інвентаризаційна справа №217, за адресою: вул.40-річчя Перемоги, 58 (на дату розгляду справи судом вул.Центральна, 58), с.Мнишин Гощанського району Рівненської області, знаходиться будівля церкви, що використовується Релігійною громадою Покровської парафії Рівненської Єпархії Української православної церкви с.Мнишин Гощанського району (а.с.234).

У с.Мнишин відсутні інші культові споруди для проведення релігійних обрядів; взаємна згода між обома релігійними громадами с.Мнишин щодо почергового користування церквою не досягнута.

Встановлено, що відповідно до пункту 1 Розділу І Охоронного договору на передачу пам'ятника архітектури Облвідділ в справах будівництва та архітектури виконкому Рівненської обласної Ради народних депутатів (Облвідділ) передає, а Церковна рада с.Мнишин Гощанського району (Користувач) приймає в безоплатне користування будинок пам'ятника архітектури Покровську церкву 1976 року с.Мнишин Гощанського району, що є на державній охороні, щоб використовувати приміщення цього пам'ятника для безпосереднього богослужіння. Охоронний договір разом з актом технічного огляду пам'ятника архітектури при передачі його в оренду (використання) складені та підписані 29.09.1988 представниками облвідділу та орендаря (користувача) (а.а.с.14-15,16-17).

Рішенням Виконавчого комітету Рівненської обласної ради народних депутатів від 25.09.1991 №173 зареєстровано, зокрема, статут Релігійної громади Української православної церкви с.Мнишин Гощанського району, на що видано свідоцтво про реєстрацію статуту релігійної громади (а.с.18-25, 26-27).

Відповідно до рішення Виконавчого комітету Рівненської обласної ради народних депутатів від 03.12.1991 №221 за результатами розгляду заяви віруючих було доручено Головному управлінню архітектури та містобудування облвиконкому передати у безоплатне користування релігійних громад Української православної церкви, статути яких зареєстровані рішенням виконкому обласної Ради народних депутатів від 25.09.1991 №173, культові будівлі та укласти охоронно-орендні договори з релігійними громадами по використанню ними культових будівель з додержанням установлених правил охорони і використання пам'яток історії та культури, зокрема, в с.Мнишин Гощанського району (а.с.28-31).

Беручи до уваги вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що доводи позивача в частині наявності лише у нього права користування культовою спорудою є помилковими та суперечать обставинам справи і нормам чинного законодавства України, з огляду на таке.

Зі змісту Охоронного договору від 24.09.1988 видно, що він укладається між обласним відділом в справах будівництва та архітектури виконавчого комітету Рівненської обласної ради народних депутатів (Облвідділ) та церковною радою с.Мнишин Гощанського району (Користувач), а його предметом є передача користувачу в безоплатне користування будинку пам'ятника архітектури Покровської церкви 1876 року для використання приміщення цього пам'ятника для безпосереднього богослужіння.

При цьому, позивач не надано суду належних і допустимих доказів укладання на виконання рішення Виконавчого комітету Рівненської обласної ради народних депутатів від 03.12.1991 №221 охоронно-орендного договору по використанню ним культової будівлі Покровської церкви с.Мнишин Гощанського району з додержанням установлених правил охорони і використання пам'яток історії та культури.

З огляду на зазначене, є безпідставними покликання позивача у ході розгляду справи на постанову Верховного Суду України від 18 листопада 2009 року, так як обставини у цій справі та справі, що розглядається, не є подібними.

Положенням про релігійні об'єднання в Українській РСР, затвердженим Указом Президії Верховної ради Української РСР від 01 листопада 1976 року №1417-IX, чинним на час укладення охоронного договору від 24.09.1988, передбачалась можливість підписання договору про передачу молитовної споруди і культового майна в безкоштовне користування віруючих членами релігійної громади.

Відповідно до пункту 31 цього Положення договір про передачу молитовної споруди і культового майна в безоплатне користування віруючим підписується представником виконавчого комітету районної, міської ради народних депутатів і не менш як двадцятьма членами релігійної громади.

Згідно зі статтею 44 Цивільного кодексу Української РСР письмові угоди повинні бути підписані особами, які їх укладають.

Проте, як видно з копії вищенаведеного Охоронного договору, він не містить підписів громадян, які складають церковну общину, релігійну громаду, зареєстровану в установленому порядку. Окрім того, він не міг бути підписаний представником позивача, оскільки, на дату його укладання релігійна громада позивача не була ще зареєстрованою, а у статуті позивача відсутні посилання на те, що від є правонаступником попереднього користувача (сторони Охоронного договору) - церковної ради с.Мнишин Гощанського району.

Крім того суд зазначає, що Охоронний договір не надає переважних прав виключно одноособового володіння та користування культовою будівлею перед іншою релігійною громадою.

Таким чином, позивач та третя особа, як релігійні громади, що зареєстровані у встановленому законом порядку у с.Мнишин Гощанського Рівненської області, мають визначені Конституцією України рівні права користування майном державної та комунальної власності, в тому числі і Покровською церквою с.Мнишин.

Враховуючи наведене, оскаржуване розпорядження, винесене на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією України та Законом України Про свободу совісті та релігійні організації ; з використанням цих повноважень для забезпечення права на свободу світогляду і віросповідання. Оскаржуване розпорядження є обґрунтованим, зокрема, враховані усі обставини, що мають значення для прийняття рішення; безстороннім (прийнятим неупереджено);добросовісним, розсудливим, прийнятим з дотриманням принципу рівності обох релігійних громад перед законом; прийняте пропорційно, тобто, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів обох релігійних громад і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, а також з урахуванням права обох релігійних громад на участь у процесі прийняття рішення.

За таких обставин колегія суддів приходить до переконання, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, та погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог.

Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного, рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Релігійної громади Свято-Покровської парафії Рівненської єпархії Української православної Церкви с.Мнишин Гощанського району Рівненської області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2018 року у справі № 817/1773/18- без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. Й. Коваль судді В. В. Гуляк В. В. Святецький Постанова складена у повному обсязі 01 березня 2019 року.